Особливості розвитку уваги

Зацікавленість багатьох науковців (О.С. Вудворс, С.Л. Рубінштейн, А.Р. Лурія, Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, Н.А. Берштейн та ін.), з різних наукових сфер, до проблеми процесу уваги, була та залишається дуже великою. Дотепер немає єдиної точки зору у теоретичному осмисленні даного поняття. Увага трактувалась як вибіркове протікання процесу прийому та переробки інформації (О.С. Вудворс), як фактор селективності протікання всіх пізнавальних процесів (С.Л. Рубінштейн), виділені форми реалізації даного психічного процесу (А.Р. Лурія): сенсорна, рухова, емоційна, інтелектуальна; окремо розглянуто два рівня уваги: не довільний (з яким дитина народжується) та довільний (де йде процес формування, під впливом інших психічних функцій, соціуму та тісний зв’язок з мовленнєвою системою людини) (Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін).

Відомий нейропсихолог Е.Д. Хомська, описуючи процес уваги зауважує, що неможна дану когнітивну функцію розглядати у якості самостійного психічного процесу, так як увага забезпечує лише динамічне протікання різних психічних діяльностей. Увага не має свого змісту. Змістом уваги є кон­кретні психічні процеси, діяльність: людина уважно слухає, уважно працює тощо.

Основними видами уваги є мимовільна та довільна. Мимо­вільна позбавлена свідомого наміру бути уважним, тобто бути зосередженим на чомусь. Вона виникає сама по собі під впли­вом сильного подразника, зміни його інтенсивності, раптовості тощо. Тобто мимовільна увага виникає за безпосередньої дії зовнішніх об'єктів. Довільна увага свідомо спрямовується і ре­гулюється людиною.

Отже, увага – психофізична функція яка забезпечує процеси виховання та навчання. Увага підвищує рівень активації кори великих півкуль, її формують різні структури головного мозку, до яких відноситься: генералізована активація кори великих півкуль (ретикулярна формація середнього мозку) яка визиває процес не довільної уваги; локальна активація (лімбічна система та вищий кірковий центр регуляції та контролю – лобової області) яка здійснює довільну увагу.

Також, існує тісний зв’язок уваги з іншими психічними процесами, наприклад увага активізуючи визначені області кори великих півкуль оптимізує сприйняття (створює умови для включення) та сама здійснюється на основі аналізу та обробки всієї інформації яка поступає у головний мозок людини.

Порушення уваги пов’язують з пошкодженням відповідних структур мозку, що призводить до ослабленню уваги, зменшенню її об’єму, порушенню концентрації та ін. Е.Д. Хомська описує два типа порушення уваги: модально – специфічне яке проявляється тільки в одній сфері (по відношенню стимулів модальності) і характеризується ігноруванням тих чи інших стимулів. Але це немає ніякого відношення до порушення як гностичних (сприйняття) так і інтелектуальних функцій. Вона виділяє зорову, слухову, тактильну, рухову неувагу, їх порушення виникає у результаті пошкодження певних ділянок кори головного мозку які відповідають за аналізаторну діяльність людини. Модально – неспецифічне порушення уваги розповсюджується на всі форми та рівні уваги. Хворий не може зосередитись на стимулах різної модальності (зорової, слухової, рухової та ін.).

Увага молодших школярів є не завжди стійкою. Діти маючи емоційну збудливість, що зв’язано з віковими особливостями вищої нервової діяльності, ще не можуть повноцінно зосереджуватись на головному, відокремлювати істотне від другорядного у оповіданні, у реченні, картині. Г.О. Люблінська виділяє причини неуважності дітей, які заважають їх навчальному процесу: перевтома, порушення правильного дихання, недостатня розумова активність, неправильне виховання, негнучка увага для переключення.

Порушення мовленнєвої діяльності відповідно відбивається на процесі уваги, у дітей з вадами мовлення (О.В. Трошин, Е.В. Жуліна, О.Н. Усанова, Ю.Ф. Гаркуш), що характеризується її нестійкістю, та низьким рівнем довільної уваги (дітям важко виконувати завдання за словесними інструкціями), який порушує структуру діяльності, відмічається складність у плануванні своїх дій, також, страждає аналіз та синтез поступаючої інформації, спостерігається велика кількість помилок при диференціації кольорів, форм, розташуванню фігур тощо.

У дітей із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ) (А.Я. Ястребова, Л.Ф. Спирова, Т.П. Бесонова, А.С. Винокур, Н.С. Жукова, О.М. Мастюкова, Т.Б. Філічова та інші.) спостерігається недостатня стійкість уваги, обмеженість у можливостях її розподілу, часто являються несформованими, або частково порушеними всі види контролю за діяльністю (попереджуючій – розкриває аналіз умови завдань, поточний – процес виконання завдань, подальший – по результату). Розподіл уваги між мовленням та практичною діяльністю визиває у таких дітей відповідні труднощі при виконані поставлених завдань.

О.С. Алмазова відмічає, що діти з ринолалією мають розгальмовану не стійку увагу, під час шкільних навчальних занять у них відмічається зниження працездатності і продуктивності.

У дітей із заїканням визначають знижену пізнавальну активність, у них спостерігається погана концентрація уваги (Юрова Р., Кузьміна А.), вони гірше виконують ту діяльність, яка потребує високого рівня автоматизації. (К.П. Беккер, А.В. Ястрєбова). У них відмічається знижений процес довільної уваги, що вказує на ступень порушення власного мовномоторного компоненту, так, як відбувається тісний взаємозв’язок між ступеням порушення уваги та важкістю мовленнєвого порушення (В.А. Калягин Э.М. Кулиев; М.И. Мерлис,).

Науковці (О.Л. Жильцова, А.С. Вінокур, Л.С. Волокова та ін.,) у своїх дослідженнях розкривають, що діти з ФНМ, мають різну реакцію на мовленнєву недостатність, і тому, психічний недорозвиток у них проявляється по різному: у одних відмічається пасивність, недостатньо нестійка увага, що спричиняє відставання і інших психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення), а інші працюючи над власними недоліками, намагаються розвиватися на рівні зі своїми однолітками.

Дослідження, проведені Г.А. Каше, Т.Б. Філічовою, Г.В. Чіркіною, свідчать, що у дітей ФФНМ переважає швидке виснаження, відволікання, зниження рівня стійкості та переключення уваги, все це залежить від недостатньої рухливості основних нервових процесів в корі великих півкуль, та від індивідуальних відмін­ностей дітей: особливостей темпераменту, стилю виховання.

Р.І. Мартинова у своїх дослідження відмічає, що при відносно збереженій увазі, від критичності до свого мовлення, у де яких дітей – дислаліків спостерігається втомлюваність, виснажливість та відволікаємість, але у загальному ці діти оптимістично налаштовані на отримання позитивних результатів. У більшості дітей - дизартриків, відмічалася збільшена втомлюваністьпри будь-якому розумовому навантаженні, що призводить до нестійкості уваги, відволіканню та забуванняю.

Відповідно, у дітей з ПМР порівняно з їх ровесниками без мовних вад, значно знижені різні властивості уваги – розподіл, об’єм, концентрація, стійкість, переключення, що характеризується різною специфікою мовних розладів. |наступний|

Обсяг уваги — це та кількість об'єктів, яку людина може одночасно охопити своєю увагою. У нормі обсяг уваги становить шість одиниць.

Стійкість уваги — це тривалість зосередженості уваги на об'єкті. Більшість молодших розумово відсталих школярів мо­жуть досить тривалий час інтенсивно виконувати нескладну од­номанітну роботу. Впродовж 15 хвилин учні-олігофрени, працю­ючи за методом коректурної спроби, успішно викреслюють три зображення. При цьому спостерігається зростання продуктив­ності роботи, але учні допускають велику кількість помилок.