Виявлення технологій маніпуляції

Поряд із досить простими маніпуляційними технологіями, з середини минулого століття почали застосовуватися більш складні і приховані способи маніпуляції громадською думкою за допомогою ЗМК, виявити які за допомогою традиційного контент-аналізу доволі важко.

Однією з найбільш застосовуваних стала технологія формування та поширення образів. Її суть полягає в тому, що за допомогою ЗМК формуються і поширюються сконструйовані образи осіб, політичних об’єднань чи фірм. Здебільшого ці образи не відповідають дійсності. Відтак, у такий спосіб масову аудиторію дезорієнтують з тією чи иншою метою. Саме технологія формування і поширення образів стала основою того інструментарію, який нині активно використовують для піару.

Втім, згадана технологія – лише видима частина того, що дедалі активніше використовується у сучасних українських ЗМК. Для прикладу, технологія відволікання уваги, або як її ще означують “техніка копченого оселедця” детально проілюстрована у фільмі “Шахрайство” з Річардом Гіром у головній ролі. Суть технології полягає у відволіканні уваги масової аудиторії від якоїсь події за допомогою створення нових інформаційних приводів та надання сенсаційного забарвлення иншій, не пов’язаній з першою, подією. За сюжетом фільму публіку відволікають від факту непристойної поведінки президента з дівчиною-підлітком за допомогою поширення сенсаційних відомостей про війну в Албанії та терористів з ядерною зброєю на канадському кордоні. Щось подібне було застосовано і в Україні, коли під час вже неодноразово згадуваних виборів 2002 року телеканал “Інтер” “відтінив” факт автомобільної аварії одного з лідерів владного блоку за допомогою низки сюжетів про жахливі катастрофи в инших країнах.

Певні сучасні маніпуляційні технології можна виявити за допомогою контент-аналізу. Скажімо, коли журналіст чи коментатор залишає за собою останнє слово і при цьому обирає бік лише однієї сторони конфлікту чи суперечки. Аби виявити і задокументувати застосування цієї технології достатньо порівняти обсяги ефірного часу та їх тональність, які припадають на коментар ведучого.

Так само за допомогою контент-аналізу фіксуються методи застосування подвійного стандарту чи дозування інформаційної бази, коли до одного співрозмовника висловлюються запитання чи оціночні судження у формі, яку до инших учасників не застосовують, а також метод фільтрації інформації, коли думки однієї зі сторін просто не подаються.

Метод контент-аналізу варто застосовувати і в тому разі, коли використовуються різного роду технології фальсифікації – наприклад, коли несприятлива думка чи факт про одну зі сторін нівелюється позитивним початком і закінченням сюжету (“солодкий сендвіч”); або навпаки, коли сприятлива думка про опонента маскується негативним початком і закінченням (“отруйний сендвіч”); або ж коли просто гіпертрофується деталь (як американське громадянство дружини відомого політика чи виділення ним коштів на зйомки нібито порнографічного фільму).

Так само успішним є контент-аналізне дослідження і виявлення застосування технології, коли об’єктом критики стає не постать відомої особи, а її оточення (саме за застосування цієї технології на прикладі одного з блокових лідерів та члена цього ж об’єднання – мера одного із західноукраїнських міст, – відомий загальнонаціональний телеканал програв судову справу). І, звичайно, традиційно ефективним є контент-аналіз при застосуванні здавна відомого методу наклеювання ярликів, коли “свої” – обов’язково розвідники, а “чужі” – обов’язково шпигуни.

А ось що виявити за допомогою контент-аналізу практично неможливо – це методи, які передбачають маніпулювання семантичною структурою висловлювань (підбором слів, які опосередковано викликають ті чи инші емоції); маніпулювання кольором, світлом, образами (які також опосередковано навіюють позитивний чи негативний настрій); маніпулювання за допомогою 180-ти градусної осі спілкування (так дві демонстрації, які рухаються назустріч, можна показати як такі, що простують в одному напрямку і навпаки). Фіксування цих та багатьох инших методів вимагає від персоналу, який проводить моніторинг особливо високої кваліфікації. Мова йде про осіб, які володіють не лише технічним інструментарієм проведення моніторингу, а й психологічними методами фіксування фактів застосування технологій нейро-лінгвістичного та психологічного програмування.