Варіанти побудови підкладки в п'ятковій частині

Варіанти побудови підкладки в п'ятковій частині

напівчеревиків і туфель: а - зшивним швом; б - настроченим; в - в накладення; г — з лінією згину

 

Варіант 1 - шкіряна підкладка по п'ятковому контуру зши­вається зшивним швом (рис. 7.15, а). У цьому випадку проектується контур плавної кривизни через відмічені засічки в точках В"_п і Н", з урахуванням припуску 1 мм на зшивання підкладки. Цей шов найбільш економічний, але утворює потовщення по верхньому краю туфель і напівчеревиків, що може травмувати стопу. Крім цього він може ушкоджуватись при обрізанні краю підкладки після виконання строчки по канту. Зшивний шов необхідно розгладити і укріпити клейкою тасьмою, що збільшує трудомісткість.

Варіант 2 - шкіряна підкладка по п'ятковому контуру скріп­люється настроченим швом (рис. 7.15, б). У цьому випадку проек­тується лінія підкладки без припуску, як і у попередньому варіанті, і до цього контуру дається припуск 2,5-3 мм на шов. При зістро-чуванні обох частин (зовнішньої і ^внутрішньої) підкладки загальний припуск складе 5-6 мм. Цей шов більш^матеріаломісткий (в порів­нянні зі зшивним), але він не вимагає додаткових операцій.

Варіант 3 - шкіряна підкладка в п'ятковій частині скріп­люється з верхом строчкою тільки по верхньому канту, а и крила находять одне на одного, утворюючи накладення шириною 10-12 мм (рис. 7.15, в). У цьому випадку відносно основного контуру дається припуск 5-6 мм. Цей шов ще більш матеріаломісткий (у порівнянні з попередніми), але не такий трудомісткий. Крім цього вільне положення шкіряної підкладки дозволяє уникнути складок у готовому взутті, оскільки величина накладення при необхідності може змінюватись. Інколи, зокрема у дитячому взутті, накладення розміщують збоку (щоб потовщення не натирало ногу).

Варіант4 шкіряна підкладка у п'ятковій частині проектується з розширеним заднім (внутрішнім) ременем (рис. 7.15, г). Цей ремінь мас лінію згину", яку-проводять через точки В"_л і Дам покращення приформування,,його до зовнішніх деталей у нижній частині проектується надріз. Відстань до лінії надрізу (від контуру берця) на 1-2 мм менша величини засічки в точці /Г«. Найбільш оптимальні розміри внутрішнього ременя: у верхній частині - ЗО ми; у нижній - 40 мм.

У безпідкладковому взутті у п'ятковій частині проектують карман для задника, як правило за варіантом 4, з довжиною, яка визначається довжиною крила задника і способом з'єднання підкладки (кармана) з верхом.

При побудові підкладки у п'ятковій частині утепленого (байка, штучне хутро тощо) використовують ті ж загальні положення.

Підносок будується по контуру носкової частини союзки з нанесеною базисною лінією V. Довжина підноска по лінії його згину Д_п без врахування припуску на затягувальну кромку і залежно від конструктивних особливостей верху визначається за формулою:

Д, = (0,І5-0,20)Д_Г

Для еластичного підноска Д_п = 0Д5Д, (рис. 7.20, а^Крила підноска проектують до базисної лінії V) у взутті з видовженою носковою частиною вони не доходять до неї на 5-10 мм. (Нижній контур підноска проектують коротшим контуру^ затягувальної кромки союзки на 6-8 мм при клейовому затягуванні і 4-5 мм - при рантовому і цвяховому затягуванні верху взуття на устілку. Це дозволяє зменшити товщину і число складок на сліді затягнутого взуття.

При наявності відрізного носка на союзці форма підноска Проектується паралельно його контуру і вкорочується на 2-4 мм від останьої строчки

Основою для побудови задника є п'яткова частина УРК з нанесеними на неї базисними лініями І-Ш. Висота задника залежить від розміру взуття і визначається за формулою:

В=0,15N +(8или9)мм

 

Форма задника залежить від форми п'яткової частини колодки і і конструкції верху взуття. Лінія згину задникапроектується:

для туфель - через точки В'_х і В_т

а), для чобіт - через точки В_к і В_жз

б), для напівчеревиків - черезточки В'_к і В_{ (середнє положення

а

Верхній край проводять паралельно контрольній лінії В_ж Довжина крила задника залежить від висоти каблука і конструкції заготовки. Так, для взуття на низькому каблуці вона сягає базисної лінії II, на середньому - знаходиться між базисними лініями II та III, а для взуття на високому каблуці виходить за базисну лінію III (особливо для туфель типу "лодочка"). Передній контур крила оформляється плавною кривою лінією. На затятувальну кромку дається припуск 13-14 мм. Нижній контур задника проводиться еквідистантно контуру УРК. Щоб не виникали складки в п'ятковому нижньому контурі роблять виточки, кількість і розмір яких залежить від різниці периметрів контурів (зовнішнього і по затягувальній кромці).

Інколи довжина крила обмежується розмірами деталей та місцем шва, що їх з'єднує (безпідкладкове взуття, з настроченими берцями, наявність застібки-блискавки з відкритою геленковою частиною). Тому його крила можуть бути коротшими за типові або асиметричними.

 

21) Проектування плоских деталей низу

Основою для побудови деталей низу є розгортка сліду колодки..

Побудова устілки. Для побудови контуру устілки зі сліду колодки одержують розгортку, для чого використовують колодку вихідного розміру з чіткими гранями між боковими та устілковою поверхнями. Розгортку сліду одержують з допомогою шаблонного способу.

Контур устілки для закритого взуття будують по контуру розгортки за виключенням п'яткової частини, де потрібно забезпечити плавний перехід від бокової поверхні колодки до каблука (рис. 8.1, а). Тому устілку в п'ятковій частині або фрезерують, або роблять дещо коротшою. Величину вкорочення визначають за формулою:

У=t_у* tgα,

деtу~ товщина устілки;

Побудова устілки і жорсткої півустілки

а - кут між дотичною до п'яткового контуру колодки і нормаллю, проведеною через прямий зріз устілки (рис. 8.1, б)

величина вкорочення устілки буде залежати від її товщини і кута в п'ятковій частині, ззаду 20-25°, а з боків - 8-23°.

Для взуття з відкритою п'ятковою частиною контур устілки повністю співпадає з контуром розгортки сліду колодки.

Жорстка півустілка будується по контуру основної, не доходячи до контуру пучків на 18-20 мм (рис. 8.1, а). Жорсткий підп'яток також будують по основній устілці до лінії 0,2 Д. Він застосо­вується для вирівнювання сліду у рантовому взутті, а також в інших видах для збільшення міцності прик­ріплення каблука (цвяхами) у разі відсутності жорсткої півустілки.

Проектування вкладних усті­лок, півустілок та підп'ятків. Вкла­дну устілку (1) для закритого взуття проектують по контуру основної з такими відхиленнями: у п'ятковій частині вкладна устілка довша і ши­рша основної на 2 мм, щоб закрити ребро основної устілки (рис. 8.2, 1); в геленковій частині: ззовні припуск становить 2,5-3,0 мм, з внутрішнього боку - 3-4 мм. В пучковій частині контури устілки і вкладної устілки співпадають. В носковій частині кон­тур вкладної устілки коротший на 2 3 мм

У взутті ремінцевого типу або з відкритими частинами (п ятковою геленковою) вкладна устілка будується по контуру основної або з припуском 2 мм на декоративне оздоблення зубчиками.

М'який підп'яток будується по контуру устілки симетрично осі п'яткової частини, вужчим та коротшим на 8-10 мм. Його передній край оформлюється конструктивно у вигляді крапельки або по-іншому..

Вкладна півустілка (2) будується так само, як і вкладна устілка тільки доходить до лінії пучків, а вкладний підп'яток (3) - до лінії приблизно 0,2-0,3 довжини сліду. Передній край може бути прямим або фігурним (рис. 8.2).

Побудова плоскої підошви. Контур плоскої підошви для взуття на низькому каблуці будують по контуру устілки шляхом додавання сумарного припуску П₀, який визначають за формулою:

 

П_д = П_в+Р + Ф.

 

де П_в -сумарний припуск на товщину деталей верху, мм:

Ті - товщина пакету деталей верху у відповідному перерві, мм; К_у - коефіцієнт спресування деталей під час формування; Р - припуск на видимий край підошви, мм; Ф - припуск на обробку зрізу підошви, мм: Ф = Ф_м + Ф_д9 Ф_м - мінімальний припуск на фрезерування; Ф_д - додатковий припуск (неточність накладування підошов при приклеюванні).

Коефіцієнт спресування К_у дорівнює: в носковій частині 0,6; в п'ятковій - 0,7; в геленково-пучковій - 0,5.

Величина припуску на видимий край підошви залежить від типу взуття, методу кріплення, напрямку моди та інших чинників і коливається від 0,5 до 7,5 мм.

Припуск на фрезерування також може бути різним. Так, мінімальний 0,5-0,75 мм

Конструктивно плоска підошва на низькому каблуці може бути: на всьому сліду взуття і з язичком, який,заходить під каблук.

На контур устілки перпендикулярно її осі наносять прямі лінії на відстані 0,20; 0,40, 0,70; 0,90 від довжини стопи. Припуски відкладають в точках перетину цих ліній з контуром устілки. Потім з'єднують одержані точки, використовуючи в якості лекала шаблон устілки (рис. 8.3).

Підошва з язичком будується до п'яткової. частини анологічно. Для побудови п яткової частини - язичка проводять вісь симетрії п'яткової частини устілки для чого ширину п'яткового контуру устілки ділять пополам. Цю величину від кладають з зовнішнього боку устілки по лінії Одержані точки сподучають. На п'ятковий контур накладають каблук так, щоб співпали контури каблука Контур підошви продовжують за лінію фронту наЗмм (. Така констр. підошви використовується у взутті на середньому і високому

При побудові підошви з язичком, що прикріплюється до фронтальної поверхні каблука (з крокулем), знімають розгортку фронтальної* поверхні каблука, накладають її на лінію фронту каблука симетрично осі а'ж, і обводять. До цього контуру дають припуск з боків 3,0 мм, в нижній частині припуск не передбачається.

При проектуванні підошов для взуття на клиноподібному каблуці (рис. 8.5, в), основою служить контур сліду затягнутого взуття в носково-пучковій частині і розгортка ходової поверхні каблука. Передній край розгортки каблука суміщають з лінією його фронту КІС і до окресленого контуру додають необхідні припуски на товщину обтяжки каблука (якщо вона є), виступаючий край (0,5 мм) і обробку.

Рис. 8.5 — Побудова плоскої підошви з язичком на каблук: а - високий; б — середній; в - клиновидний

 

 

22) Серійне градируваня(СГ) – це метод отримання серії шаблонів деталей(ШД) у розмірному асортименті.

Теор.осн.ГД

В осн. Г лежать 4 закономірності зміни розмірів стоп і колодок.

1- Розподіл розмірних ознак стоп в однорідному колективі підпорядковано з-ну нормального розподілу.

2- Середні поперечні розміри стоп пов’язані з їхньою довжиною лінійною залежністю y=kx+b.

3- Всі розміри стопи за довжиною пропорційні її довжині.

4- Всі поперечні розміри стопи пов’язані з її шириною і обхватом пропорційною залежністю.

Вихідні дані для ГД верху

Абсолютний приріст за довжиною – це зміна осн. парам. шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за довжиною моделі: у метричній сист.нумерації – 5 мм; у штихмасовій – 6,67 мм.

Абс.приріст за шириною - це зміна осн. парам. шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за шириною моделі: у метричній сист.нумерації – 2 мм; у штихмасовій – 2,4 мм.

Довжину грунт-моделі верху вимірюють від найвипуклішої точки п’яткового контура до середини носка заготовки верху або від точки претину осі заготовки з дотичною до п’яткового контура і до точки середини носка.

Ширину грунт-моделі верху вимірюють як подвійну довжину перпендикуляра, проведеного до лінії довжини у межах заготовки у пучках(0,68Дст)

Вихідні дані для ГД низу

Довжину осн.устілки вимірюють від крайньої точки середини п’ятки до середини носка осн.уст.

Ширину осн.устілки вимірюють по середині пучків (0,68Дст) осн.уст.

Абс.приріст за шириною - це зміна осн. парам. шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за шириною осн.устілки; у метричній сист.нумерації – 1 мм; у штихмасовій – 1,5 мм.

Графічні способи ГШД

Г-ня за двома крайніми розмірами потребує використання шаблонів або грунтів двох крайніх розмірів. Одноіменні точки зміщених один відносно другого шаблонів з’єднують прямими лініями і поділяють їх на різницю номерів між більшими і меншими. Отримані точки на лініях з’єднують у деталь потрібного розміру.

Г-ня за спрощеним методом Єреванського БМВ використовують для Г-ня моделей нескладних конструкцій. На папері роблять допоміжну сітку ліній: відстань між вертикальними 2,6 мм, між горизонтальними 1 мм. Лінію згину продовжують за п’ятковий контур, позначають точку середини, через яку проводять перпендикуляр. Грунт середнього розміру накладають на сітку так, щоб збігалися осьові лінії сітки і грунт-моделі, обводять контур деталей. Для отрим. наступного (більшого) розміру грунт зміщують на 1 клітинку праворуч і вниз від середньої, обводять носкову частину, а ліворуч і вниз від середньої обводять п’яткову частину грунту і т.д. Для отримання меншого розміру грунт переміщують вгору і відповідно до середини.