Основні форми завершення конфлікту

 

Основними формами завершення конфлікту є: вирішення, врегулювання, загасання, усунення, переростання в інший конфлікт.

Вирішення конфлікту у взаєминах військовослужбовців — це спільна діяльність його учасників, спрямована на припинення протидії і вирішення проблеми, яка призвела до зіткнення. Вирішення конфлікту припускає активність обох сторін по перетворенню умов, в яких вони взаємодіють, по усуненню причин конфлікту. Часто вирішення конфлікту ґрунтується на зміні відношення опонентів до його предмета або один до одного.

Врегулювання конфлікту відрізняється від вирішення тим, що в усуненні суперечності між військовослужбовцями бере участь третя сторона. Її участь можлива як з відома протиборчих сторін, так і без нього.

При завершенні конфлікту не завжди вирішується протиріччя, що лежить в його основі. Тільки близько 62% конфліктів між керівниками і підлеглими у військових колективах вирішуються або регулюються. У 38% конфліктів протиріччя не вирішується або загострюється. Це відбувається тоді, коли конфлікт загасає (6%), переростає в іншій (15%) або усувається адміністративним шляхом (17%).

Загасання конфлікту — це тимчасове припинення протидії при збереженні основних ознак конфлікту: суперечності і напружених відносин. Конфлікт переходить із явної форми у приховану. Загасання конфлікту зазвичай відбувається в результаті:

• втрати мотивації до протиборства (об'єкт конфлікту втратив свою актуальність);

• переорієнтації мотиву, перемикання на невідкладні справи тощо;

• виснаження ресурсів, сил і можливостей для боротьби.

Під усуненням конфлікту розуміють таку дію на нього, в результаті якого ліквідовуються основні структурні елементи конфлікту. Усунення конфлікту можливе за допомогою наступних способів:

• вилучення з конфлікту одного з військовослужбовців (перевід в іншу військову частину, підрозділ; звільнення, розірвання контракту, ін.);

• виключення взаємодії опонентів на тривалий час (відправка у відрядження одного або обох і т.п.);

• усунення об'єкта конфлікту (сержант забирає у солдатів, що сваряться, новий бушлат, через який виник конфлікт).

Переростання в інший конфлікт відбувається тоді, коли у відносинах сторін виникає нова, більш значуща суперечність і відбувається зміна об'єкта конфлікту.

Важливе питання про критерії вирішування конфлікту. У вітчизняній конфліктології виділяють наступні критерії: задоволеність сторін результатами конфлікту; припинення протидії; усунення травмуючих чинників; досягнення мети однією з конфліктуючих сторін; зміна позиції індивіда; формування навику активної поведінки індивіда в аналогічних ситуаціях в майбутньому.

Критеріями конструктивного вирішення конфлікту є ступінь вирішення протиріччя, що лежить в основі конфлікту, і перемога правого опонента. Важливо, щоб при вирішенні конфлікту було знайдено вирішення проблеми, через яку він виник. Чим повніше вирішена суперечність, тим більше шансів для нормалізації відносин між учасниками, менше вірогідність переростання конфлікту в нове протиборство.

Більшість умов і чинників успішного вирішення конфліктів носять психологічний характер, оскільки відображають особливості поведінки і взаємодії військовослужбовців-опонентів.

Припинення конфліктної взаємодії — перша й очевидна умова початку вирішення будь-якого конфлікту. Доти, поки однією або обома сторонами вживатимуться будь-які заходи з посилення своєї позиції або ослаблення позиції опонента за допомогою насильства, мова про вирішення конфлікту йти не може.

Пошук точок зіткнення в цілях, інтересах опонентів є двостороннім процесом і припускає аналіз як своїх цілей і інтересів, так і цілей і інтересів іншої сторони. Якщо сторони хочуть вирішити конфлікт, вони повинні зосередитися на інтересах, а не на особі опонента.

При вирішенні конфлікту зберігається стійке негативне ставлення сторін одна до одної. Воно виявляється в негативній думці про опонента і в негативних емоціях по відношенню до нього. Щоб приступити до вирішення конфлікту, необхідно пом'якшити це негативне відношення. Головне — понизити інтенсивність негативних емоцій, що переживаються по відношенню до опонента.

Одночасно доцільно перестати бачити в опонентові ворога, супротивника. Важливо зрозуміти, що проблему, через яку виник конфлікт, краще вирішувати спільно, об'єднавши зусилля. Цьому сприяє, по-перше, критичний аналіз власної позиції і дій. Виявлення і визнання власних помилок знижує негативне сприйняття опонента. По-друге, необхідно постаратися зрозуміти інтереси іншого. При цьому зрозуміти не означає прийняти або виправдати, але це може розширити уявлення про опонента, зробити його об'єктивнішим. По-третє, доцільно виділити конструктивний початок у поведінці або навіть у намірах опонента. Не буває абсолютно поганих або абсолютно хороших людей. У кожному є щось позитивне, на це і необхідно спертися при вирішенні конфлікту. Також важливо зменшити негативні емоції протилежної сторони. Для цього використовуються такі прийоми, як позитивна оцінка деяких дій опонента, готовність йти на зближення позицій, звернення до третьої сторони, яка авторитетна для опонента, критичне ставлення до себе, урівноважена власна поведінка і ін.

Об'єктивне обговорення проблеми, з'ясування суті конфлікту, уміння сторін бачити головне сприяють успішному пошуку вирішення протиріччя. Акцентування уваги на другорядних питаннях, турбота тільки про свої інтереси знижують шанси конструктивного вирішення проблеми.

Коли військовослужбовці об'єднують зусилля по завершенні конфлікта, необхідно врахування статусів (посадового положення) один одного. Сторона, що займає підлегле положення або має статус молодшого, повинна усвідомлювати межі поступок, які може собі дозволити її опонент. Дуже радикальні вимоги можуть спровокувати сильну сторону на повернення до конфліктного протиборства.

Успішність завершення конфліктів залежить від того, як конфліктуючі сторони враховують чинники, що здійснюють вплив на цей процес.

До них відносяться наступні:

• Час. Наявність часу для обговорення проблеми, з'ясування позицій і інтересів, вироблення рішень. Так, двократне скорочення часу для досягнення згоди веде до підвищення вірогідності вибору альтернативи, що відрізняється більшою агресивністю.

• Третя сторона. Участь у завершенні конфлікту командирів і начальників нейтральних осіб, які допомагають опонентам вирішити проблему. Ряд досліджень підтверджують позитивний вплив третіх осіб на вирішення конфліктів.

• Своєчасність. Сторони приступають до вирішення конфлікту на ранніх стадіях його розвитку. Логіка проста: менше протидії — менше збитку — менше образи і претензій — більше можливостей для того, щоб домовитися.

• Рівновага сил. Якщо конфліктуючі сторони приблизно рівні за можливостями (рівні статуси, посадове положення, ін), то вони вимушені шукати шляхи до мирного вирішення проблеми. Конфлікти конструктивніше вирішуються тоді, коли між опонентами немає залежності через військову службу.

• Культура. Високий рівень загальної культури опонентів знижує вірогідність насильницького розвитку конфлікту. Виявлено, що конфлікти в органах державного управління вирішуються конструктивніше за наявності в опонентів високих ділових і етичних якостей.

• Єдність цінностей — згода конфліктуючих сторін з приводу того, що повинне бути прийнятним рішенням.

• Досвід (приклад) — наявність досвіду вирішення подібних проблем хоча б в одного з опонентів, а також знання прикладів вирішення аналогічних конфліктів.

• Відносини. Добрі відносини між опонентами до конфлікту сприяють повнішому вирішенню суперечності.

Отже, ми з вами бачимо, яке велике значення для військового керівника має знання умов та чинників, що впливають на виникнення та розвиток різних видів конфліктів у військовому колективі, для їх конструктивного вирішення.

Принципове значення для того, яким способом завершиться конфлікт, має вибір опонентом стратегії виходу з нього.