Сутність військового колективу та його особливості

Розглянемо, як класифікуються групи і колективи. В ході спільної діяльності люди практично завжди вступають в соціальні спільності — групи.

Групою прийнято називати певне об'єднання людей. Усе людське суспільство складається з безлічі груп, які розрізняються за цілим рядом ознак:

- за цілями і змістом діяльності. Відповідно до цього критерію виділяють трудові, бойові, навчальні та інші групи;

- за способом об'єднання, що дозволяє підрозділити їх на виробничі, побутові і т.п.;

- за формою організації і виникнення групи можуть бути реальними, умовними, організованими, офіційними і неофіційними;

- за характером і контактністю спілкування, відносин до особи всіх інших членів групи підрозділяються на контактні (первинні) і дистантні (вторинні).

Крім цього, виділяють великі і малі соціальні групи. Великі соціальні групи — це класи, прошарки, політичні групи (партії, професійні союзи, збройні сили), нації та інші (вікові, освітні) спільності і об'єднання.

Малі соціальні групи — це військовий підрозділ, цех, шкільний клас, студентський курс. Подібні групи прийнято називати первинними. Вони відрізняються від великих тим, що в них здійснюється постійне міжособистісне спілкування, контакт, взаємодія. На його основі виникають різноманітні соціально-психологічні (в середині групи) явища, без урахування яких неможливе ефективне керівництво колективом.

Слід зазначити, що група — ширше поняття, ніж колектив. При цьому не всяка група може розглядатися як колектив. Головним критерієм колективу є наявність у групи соціально значущих цілей. Групи, цілі яких виникають тільки із внутрішніх потреб і інтересів групи та не виходять за їх рамки, на відміну від колективу називаються корпораціями.

Колектив — це організована група людей, об'єднана загальними цілями, спільною соціально-корисною діяльністю. Колектив відрізняє також особливий тип відносин — відповідальної соціальної взаємозалежності і товариської співпраці. Саме даний тип відносин обумовлює можливість впливу колективу на окрему особу.

Відомо, що особа формується в праці і спілкуванні з іншими людьми. Проте характер і форми праці визначаються не тільки особливостями макросередовища, яке включає соціально-економічні, політичні і виробничі відносини і багато в чому залежить від рівня науково-технічного прогресу, культури, ідеології і моралі, але і мікро середовищем, як сукупністю умов безпосереднього соціального оточення людини. Таким чином, найближче соціальне оточення людини, колектив, мікросередовище є одними з найважливіших чинників, що роблять вплив на формування особи.

Що входить у поняття найближчого соціального оточення? Перш за все, до найближчого соціального оточення слід віднести членів сім'ї. Сім'я, будучи малою соціальною групою, служить первинним регулятором відносин між дитиною і батьками. Залежно від характеру сімейних відносин спочатку формуються особливості особи дитини. При цьому слід зазначити, що у вихованні дитини важлива участь обох батьків. Дуже часто в неповних сім'ях особа дитини формується неправильно, однобічно. Не випадково аналіз стану військової дисципліни показує, що найчастіше дисциплінарне порушення скоюють військовослужбовці із так званих неблагополучних, зокрема неповних, сімей.

Під час вступу дитини до школи ступінь впливу сім'ї на формування її характеру поступово знижується. Все більше значення для неї набуває те, як до неї відносяться однолітки. Особливо значущими ці відносини стають у старших класах. Саме в цьому віці дитина підпадає під вплив соціального середовища у вигляді різноманітних груп. Одні з них — формальні (навчальні класи, спортивні секції й інші громадські організації) — сприяють розвитку соціально корисних якостей. Інші групи, так звані неформальні, іноді|інколи| здійснюють|роблять,виявляють,чинять| сильніший, але|та| не завжди позитивний, вплив на особу|особистість|.

Військовий підрозділ як певна соціальна спільність виникає на базі організаційної структури частини|частки| (корабля) і включає ряд|лаву,низку| підсистем, яким властиві свої соціально-психологічні особливості. Серед таких підсистем є як формальні, так і неформальні групи. До перших відносяться стройові відділення|відокремлення|, бойові розрахунки, екіпажі, варти|варта|, до других — групи земляків, друзів, любителів музики, спорту і т.п.

Не є|з'являється,являється| секретом і те, що багато командирів зазнають великих труднощів у процесі впливу на неформальні і неофіційні групи. Той самий командир успішно вирішує бойове завдання в полі і не володіє ситуацією в казармі. Це значною мірою|значною мірою| обумовлено тим, що управління соціальними групами вимагає певних знань про закономірності їх формування і розвитку.

У зв'язку з цим командир підрозділу зобов'язаний знати і враховувати основні закономірності розвитку малих груп, сприяти перетворенню стихійно виниклих груп на згуртовані автономні групи, стежити за їх розвитком і вживати заходів щодо запобігання їх трансформації в хибний колектив|.

Як і будь-який колектив, військовий|воїнський| має свої особливості розвитку. Військовий|воїнський| колектив — високоорганізована група дисциплінованих військовослужбовців, здатних|здібних| автономно виконувати службові, навчальні, бойові та інші завдання|задачі|. Ця група може входити до складу підрозділу і називатися первинним колективом, якщо йдеться про бойовий розрахунок, екіпаж або взвод, або вторинним|повторним| колективом, коли мається на увазі рота або батальйон.

Зв'язки, що поєднують|поєднують,з'єднують| різних за своєю індивідуальністю людей в єдиний колектив, різноманітні|різноманітні| і в сукупності служать необхідною умовою для єдності дій.

Один із різновидів зв'язків у середині групи між воїнами полягає у подібності і збігу їх поглядів, думок, позицій, інтересів і переконань. Людей, погляди яких з певних питань близькі або співпадають|збігаються|, називають однодумцями.

У Збройних Силах України існує велика різноманітність низових (первинних) колективів. У їх структурі і психології багато загального|спільного|. Всі вони — колективи військові|воїнські|. У той же час, подібно до того, як кожен воїн має свою індивідуальність, так і колективи відрізняються один від одного. Особливості, схожість і відмінність між військовими|воїнськими| колективами обумовлюються|зумовлюються| низкою причин.

Як основна причина виступає|вирушає| різновид (форма, вид|вид|, тип) діяльності, тих завдань|задач|, для виконання яких даний колектив призначений, тобто|цебто| його військово-професійні особливості. Оскільки колективна організація і зміст|вміст,утримання| військової|воїнської| діяльності помітно відрізняються залежно від виду Збройних Сил (роду військ, спеціальних військ), то колективи, що до них відносяться (механізовані, розвідувальні, аеромобільні, танкові, артилерійські, авіаційні, військово-морські і інші підрозділи) правомірно розглядаються|розглядуються| як такі, що мають вельми|дуже| значні соціально-психологічні особливості. Виділяється категорія військово-навчальних колективів (курсантські, слухацькі і ін.). Їх психологія визначається, головним чином, навчальною діяльністю і пов'язаними з нею чинниками|факторами|. У навчальних закладах діють також військово-педагогічні (кафедральні) колективи.

Розрізняються колективи і за своїми якісними характеристиками: за рівнем ідейно-політичної й етичної зрілості, згуртованості, рівнем колективної бойової майстерності (злагодженості), за станом дисципліни, морально-психологічного клімату, досягненнями і результатами діяльності.

У своєму розвитку військовий|воїнський| колектив проходить|минає,спливає| певні стадії. Найчастіше виділяють три основні стадії розвитку колективу: соціальної єдності, військового товариства і соціальної зрілості.

На другій стадії, стадії військового товариства, як правило, завершується процес взаємного вивчення, встановлюються позитивні відносини між військовослужбовцями, формується достатньо|досить| стабільна структура колективу, яка включає колективну думку і настрій, взаємостосунки і згуртованість, дисциплінованість і колективні звички. Дана стадія створює вельми|дуже| сприятливі умови для всебічного|всебічного,усебічного| розвитку особистості|особистості| воїна.

На цій стадії розвитку військового|воїнського| колективу командир зобов'язаний змінити|поміняти| стиль управління. Якщо на першій стадії офіцер сприймається колективом як зовнішня по відношенню до них сила, то тепер він повинен стати керівником, який поєднує|сполучає| вимогливість із|із| турботою про підлеглих, єдиноначальність із|із| опорою на колектив. Тому при проведенні виховної роботи командир зобов'язаний активно використовувати бойові, службові, спортивні, побутові традиції, які стають звичними нормами поведінки більшості воїнів і сприяють досягненню високих результатів у службі.

Стадія соціальної і бойової зрілості є|з'являється,являється| третьою стадією розвитку військового|воїнського| колективу. На даній стадії досягається єдність волі і дій, знань і переконань, інтересів і ціннісних орієнтацій. Відносини між військовослужбовцями характеризуються наявністю взаємодопомоги, взаємної підтримки|, взаємної замінюваності і безконфліктності. У колективі, що досяг даної стадії розвитку, переважає здоровий соціально-психологічний клімат, що благотворно впливає на всебічний|всебічний,усебічний| розвиток особистості|особистості| воїна.