Сутність і зміст індивідуальної виховної роботи в підрозділі

Починаючи розгляд першого навчального питання, доцільно з’ясувати, що ж таке індивідуальна виховна робота.

Індивідуально-виховна робота – це сукупність способів і прийомів виховної роботи з окремим військовослужбовцем, які зорієнтовані на вирішення конкретного виховного завдання.

Принципи індивідуальної виховної роботи:

- Повсякденна увага до кожного військовослужбовця у поєднанні з високою вимогливістю і батьківською турботою про його життя, побут, відпочинок;

- зв’язок виховання підлеглого з життям країни, із завданнями бойової і гуманітарної підготовки військового колективу;

- єдність індивідуального і колективного впливу на особистість воїна;

- дотримання почуття міри в критиці недоліків воїна та опора на його позитивні якості;

- конкретність, скерованість на певного військовослужбовця;

- цілеспрямованість у досягненні певних завдань виховання;

- оперативність, можливість проведення виховної роботи у будь-якій обстановці, швидке реагування на поведінку воїна в різноманітних ситуаціях;

- планомірність, заздалегідь продумана система індивіду-ального впливу на військовослужбовця.

Система індивідуальної виховної роботи включає:

– визначення цілей і завдань;

– планування;

– визначення, хто і з ким індивідуально працює;

– навчання практиці індивідуально-виховної роботи;

– вивчення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів впливу;

– організацію оперативної інформації про настрої, інтереси, запити особового складу;

– аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль і корегування плану.

Офіцер повинен розуміти, що індивідуальна виховна робота – це система цілеспрямованого виховного впливу, який здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей вояка шляхом застосування найбільш педагогічно доцільних засобів і методів із постійним урахуванням реакції на них і досягнутих результатів.

Індивідуально-виховна робота – це велика і складна праця. Її характеризують наступні ознаки:

- вона має конкретні педагогічні цілі;

- проводиться з урахуванням індивідуальних особливостей воїнів;

- є компонентом комплексного підходу;

- проводиться постійно і скрізь;

- здійснюється усіма методами і засобами;

- проводиться у постійній відповідності з принципами виховання.

Структура індивідуальної виховної роботи включає:

§ глибоке вивчення воїна, якого виховують, як особистості;

§ визначення програми виховної роботи з ним;

§ використання усіх засобів, методів і форм виховання;

§ спрямування зусиль усіх вихователів та колективу на воїна;

§ постійний контроль за ходом і результатами виховної роботи.

Структурно зміст цієї роботи включає взаємозалежні етапи; підготовчий, цілеспрямований педагогічний вплив і результативний.

У ході підготовчого етапу прапорщику необхідно визначити, що і як вивчати в особистості підлеглого, спрогнозувати перспективи її розвитку, вибрати найбільш доцільні засоби, форми і методи досягнення поставлених цілей.

Реалізуючі план індивідуально-виховної роботи з підлеглим, командир різними засобами і методами педагогічної взаємодії з військовослужбовцем (впливу на нього) домагається його активної участі у самовдосконаленні.

По завершенні оцінюються результати вивчення і педагогічного впливу на підлеглого. У цей період відбуваються діагностика і корегування виховної діяльності самого начальника.

Які ж дані про підлеглих необхідно знати командиру? До головних з них можна віднести наступні:

Ø загальні біографічні дані: прізвище, ім.’я, по батькові, рік народження, соціальний та сімейний стан, умови, в яких виріс, вчився, виховувався, чим займався до служби, коло друзів, знайомих;

Ø моральні якості: рівень свідомості, відношення до військового обов’язку, виконання норм моралі, дисциплінованість, чесність, організованість, відношення до товаришів, колективу та до служби;

Ø психічні особливості: тип особистості, характер, темперамент, здібності, схильності, вольові якості, увага, пам’ять, мовлення, захоплення тощо;

Ø стан здоров’я: фізичний та психічний розвиток, витривалість, рівень загартування, опір організму до простудних захворювань тощо.

Звичайно, спільна служба сама по собі сприяє вивченню підлеглих, і офіцер, навіть не займаючись спеціально цим питанням, буде багато знати про них. Такий процес носить стихійний характер і потребує тривалого часу. Інтереси ж військової праці потребують, щоб командир скоріше вивчив підлеглих.

Вивчення воїна як особистості – це вихідна передумова успіху індивідуальної роботи. Воно має за мету виявити:

v позитивні риси і якості воїна, на які необхідно спертися у виховній роботі;

v якості, які необхідні у службі, але розвинуті в нього недостатньо;

v якості, які є негативними і можуть перешкоджати виховній роботі.