Сутність та види управлінських рішень

Найважливіший аспект роботи будь-якого керівника – прийняття управлінських рішень, а тому вагомим завданням контролінгу є підтримка прийняття управлінських рішень.

Рішення з точки зору контролінгу — це дія, що управляє, яка повинна піти як реакція на зміну умов виробництва для того, щоб всупереч змінам зберегти його стабільність. Відповідно, прийняття рішення полягає, в основному, у виборі з декількох існуючих варіантів впливу одного найкращого в даних умовах. Всі управлінські рішення можна розділити на дві групи запрограмовані і незапрограмовані. Кожна з цих груп висуває свої особливі вимоги до контролінгу як системи підтримки прийняття управлінських рішень.

Запрограмовані рішення приймають в стандартних ситуаціях у відповідності з готовими процедурами, традиціями, навичками. Запрограмовані рішення можуть бути простими, що приймаються «миттєво», та складними, що вимагають ретельного пророблення. Прикладами запрограмованих рішень можуть служити рішення про придбання матеріалів, рішення про рівень заробітної плати для нового працівника та інше. Відповідно і система контролінгу орієнтується на стандартизацію, уніфікацію вихідної інформації та критеріїв прийняття запрограмованих рішень, розробку єдиних процедур, що чітко описують дії в подобних ситуаціях.

Незапрограмовані рішення приймають в нестандартних, слабо структурованих ситуаціях для вирішення нових, незвичайних проблем. Прикладами незапрограмованих рішень можуть бути рішення про вироблення маркетингової стратегії підприємства, рішення про інвестування тимчасово вільних фінансових ресурсів тощо. Для незапрограмованих рішень не існує і не може існувати готового алгоритму. Тому контролінг тут має дослідницький, творчий характер; вихідна інформація, що надається системою контролінгу для прийняття незапрограмованих управлінських рішень, а також самі критерії прийняття таких рішень завжди перш за все орієнтуються на специфіку конкретного завдання.

Класифікація підходів до прийняття управлінських рішень в контролінгу

Всі існуючі підходи до вивчення процесу прийняття економічних рішень можна умовно представити у вигляді точок, розташованих на прямій між двома полюсами: з одного боку - абсолютна раціональність, орієнтація переважно на математичні категорії, з іншого - абсолютна ірраціональність, сильний акцент на соціальні чи психологічні категорії (рис. 11.1).

Рис. 11.1 Класифікація підходів до прийняття рішень

Класичний підхід ґрунтується на тому, що:

1. Прийняття рішення є раціональними процесом, орієнтованим на досягнення заздалегідь відомої мети.

2. Існує стійка повна і несуперечлива система переваг, що робить вибір між альтернативами однозначним.

3. Всі доступні альтернативи відомі (тобто має місце ситуація визначеності або відомий повний спектр подій і їх ймовірності).

4. Складність процедури прийняття рішення не принципова: головне - досягнення правильного результату.

Роль контролінгу при раціональному підході полягає в наданні максимально повної і точної кількісної інформації, розрахунку показників, знаходженні оптимуму.

Принцип обмеженої раціональності ґрунтується на тому, що «абсолютної раціональності» не буває:

1. Наявна у менеджера інформація про сутність проблем і можливі варіанти її вирішення завідомо неточна. Отримати більш точну і повну інформацію неможливо (зазвичай через відсутність грошей або часу). Значна частина наявної інформації нерелевантні, а тому використання дуже спрощених моделей дійсності цілком виправдано.

2. Наявна інформація сприймається спотворено. Здатність людського розуму до правильного вибору оптимального варіанту дій обмежена.

3. Менеджер прагне не до максимального, а до задовільного результату. Йому можуть бути відомі не всі альтернативи: достатньо, щоб він був обізнаний хоча б про один прийнятний варіант.

Ефективне управління за Пітерсом і Уотерменом ґрунтуються на тому, що зайва раціональність сковує інновації, призводить до переоцінки значимості фінансів, не враховує неекономічні цілі підприємства. Тут контролінг використовує переважно моделі прийняття рішень в умовах невизначеності, підвищується роль моніторингу, попереднього контролю, тоді як завдання оптимізації перед контролінгом не ставиться.

Соціологічний і психологічний підходи ґрунтуються на впливі свідомості людини і людських відносин на процес прийняття рішень. Процес прийняття рішень вивчається як процес групової взаємодії.