Механізм соц. регулювання в умовах г-ої економіки

Вигоди глобалізації розподіляються в світі дуже нерівномірно. На тлі безпрецедентного багатства - гнітюча бідність і нерівність між країнами та всередині країн.

Питання національної і наддержавної соціальної політики в процесі глобалізації ще потребують свого вивчення.

Формування соціальної політики, зокрема, в країнах колишнього Радянського Союзу, відбувається як з урахуванням укладених ними конвенцій Міжнародної організації праці, так і вимог, що виставляються світовими організаціями при наданні фінансової допомоги.

В боротьбі за визначення майбутніх напрямів економічного та соціального розвитку пострадянських країн беруть участь Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий Банк (СБ), Європейський Союз (ЄС), Міжнародна організація праці (МОП). Згоди в дискусіях на тему соціального добробуту на світовому, регіональному і національному рівнях ще не досягнуто.

Визначаючи переваги позиції соціальних реформаторів світу над позиціями економістів, що пропонують невтручання. Один підхід стверджує про потебу запровадження стратегії протекціонізму для захисту національних інтересів,необхідно відійти від ідеології глобальної економічної інтеграції, зростання обсягів вільної торгівлі й експорту і переходу до більш націоналістичної організації, прагнення розвивати національне виробництво перш за все для внутрішніх ринків і повернення до міжнародної торгівлі лише в тих випадках, коли вона обіцяє набагато більше вигоди. Безсумнівно, функцією МВФ є постійне нагадування урядові про те, що перехід до капіталізму передбачає зменшення потреби кредитування в державному секторі і що, коли збільшити доходи важко, природно зменшити видатки на соціальний захист. Урядам держав, котрі не змогли компенсувати соціальні витрати від реформ, пропонується новий механізм управління та стримування незадоволення населення, яке ставить під загрозу або навіть зводить нанівець увесь процес переходу до ринку: замість того, щоб зосереджувати свої зусилля на організованих зацікавлених групах - таких як профспілки - урядам держав слід сконцентрувати увагу на незаможних групах, які рідко одержували або й взагалі не одержували пільг від держави.

Боротьба проти організованої робочої сили, проти європейських корпоративних структур соціального забезпечення і за інтереси самих бідняків є панівною політичною стратегією у Світовому банку. Частиною цієї стратегії, вважає він, є новий союз, який Світовий банк створює з неурядовими організаціями з метою нейтралізації спроб Міжнародної організації праці (МОП) та ЄС зберегти основи державних, пов'язаних із зарплатнею, систем соціального забезпечення. Україна як член Ради Європи розглядає питання ратифікації Європейської Соціальної Хартії та Конвенції МОП про мінімальні норми соціального забезпечення.. Мінімальні вимоги Хартії зобов'язують нову країну-члена мати налагоджену систему соціальної безпеки та соціальної допомоги.

Зокрема, частиною І Європейської Cоціальної Хартії уряди країн, які підписали Хартію, зобов'язані забезпечити всім працівникам справедливу винагороду, яка забезпечує достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей.

За умов лобіювання керівництвом розвинених країн інтересів своїх товаровиробників, що широко практикується останнім часом, ключова роль держави має полягати в стимулюванні використання переваг глобалізації з однієї сторони і в протидії її негативному впливові - з іншої. Така політика має сприяти посиленню конкурентних переваг національної економіки та ефективності соціальної політики. Вона має стати невід'ємною складовою системи забезпечення національної безпеки держави.