Вплив глобальної регулюючої системи СОТ на розвиток світової економіки

Дуже істотним кроком у напрямку формування системи глобального економічного регулювання стало завершення в 1994 р. Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ. Це привело до створення нової міжнародної структури – Світової організації торгівлі – яка вже сьогодні стала найбільш потужною міжнародною інституцією для регулювання міжнародних торговельних і тісно пов’язаних з нею інших форм міжнародних економічних відносин.

Раніше до неї у повному обсязі належали, власне, тільки країни з розвиненою ринковою економікою, то тепер вона практично розповсюдилась і на країни, що розвиваються, та на країни з перехідною економікою, ставши глобальною в суто географічному вимірі.

Вона заклала підвалини для поширення процесу лібералізації торгівлі та своїх регулюючих норм на ті сфери, які раніше випадали зі сфери її впливу (ринку послуг; іноземні інвестиції; питання інтелектуальної власності).

Лібералізація торгівлі дозволяє досягти в цілому по світовому господарству значного економічного ефекту. Разом з тим його розподіл по окремих країнах буде нерівномірним. Найбільші загрози існують для менш розвинених країн у короткостроковій перспективі, що вимагає створення ефективних механізмів їх адаптації до нового, більш конкурентного міжнародного середовища і проведення відповідних структурних реформ.

Слід розвивати ті елементи глобальної системи регулювання торгівлі, які спрямовані на прискорення розвитку та темпу інновацій у країнах, що перебувають на більш низькому рівні. Це потребує модифікації існуючих механізмів, спрямовуючи їх не на відгородження від іноземної конкуренції, а на заохочення зростання конкурентоспроможності підприємств і фірм менш розвинених країн.

Отже, можна зробити узагальнюючий висновок про необхідність значно більш комплексного, системного підходу до формування глобального механізму регулювання міжнародної торгівлі, який має гарантувати прогресивний розвиток світового господарства.

37. Особливості підвищення ефективності та конкурентоспроможності глобальних компаній.

Вирішуючи проблеми досягнення світової конкурентоздатності, багато виробничих компаній увібрали в себе і розвили філософію „виробництва світового рівня”. Виробники в рамках цієї філософії почали підкреслювати важливість якості, вартості, часу реалізації замовлення, рівень обслуговування покупця на всіх етапах організації бізнесу, ступінь залучення до розв’язання нових завдань робітників і службовців.

Цілі компаній, орієнтованих на завоювання провідних позицій на світових ринках (в порядку пріоритетності):

1)виробництво якісних виробів;

2) виготовлення замовлення в строк і надійність поставки;

3)виробництво продукції за низькими цінами;

4)удосконалювання виробництва.

Як випливає з цього переліку, сучасні динамічні компанії у боротьбі за лідерство на світових ринках найбільш пріоритетним для себе напрямом обирали виробництво товарів високої якості.

Дослідники називають 8 характерних рис виробництва, яке досягло світового рівня має, які розставлено у порядку їх значення для виробництва світового рівня:

1)Акцент на тотальну якість.

Впровадження концепції тотальної якості у всі ланки організації виробництва світового рівня є найнеобхіднішою умовою її постійного вдосконалювання. Наступним за значущістю показником є ставлення до боротьби за якість як до діяльності, що постійно продовжується, а не як до одноразової акції виробника.

2) Залучення співробітників у діла компанії.

Найвизначальнішим показником для розгляду фактора стало стимулювання службовців брати активну участь у процесі прийняття рішень методом створення перехрестних груп, сформованих для впровадження пропозицій співробітників.

3) Управління якості торгового процесу.

Своєчасна поставка якісно виготовлених виробів є винятково важливою для компанії, яка має на меті досягти рівня світового класу. Від підприємства вимагається використання принципів і правил, характерних для виробництв, що працюють без складських запасів, „з коліс”. Найвагомішим для управління процесом якості торгівлі, на думку дослідників, виявився показник рівня зворотного зв’язку між торговою і виробничою службами і здатність виробничого департаменту реагувати на зауваження, що надходять із торгового підрозділу, а також служб якості.

4) Безвідхідні технології. ( Усунення втрат і відходів у всіх фазах виробн. активності).

5) Виробничий контроль. (Скорочення структури організації, зміна і зменшення часу на виробничий цикл впливають на час просування продукції через виробничу систему компанії. Скорочення часу виробничого циклу вважається вкрай важливим для підвищення ринкової конкуренто здатності продукції.)

6 )Інформаційні потоки. (Швидке зростання обсягів операцій викликало необхідність точної комп’ютерної обробки інформації в реальному режимі часу: система планування потреб матеріалів).

7) Профілактичне технічне обслуговування. (щоб домогтися сталості виробничого процесу, уникнути простоїв устаткування, виробляти якісні товари і збільшити продуктивність.)

8) Стандарти системи вимірювань. (Стандарти допомагають кількісно визначити завдання, які стоять перед організацією, і обмінюватися інформацією про перебіг їх виконання. Статистичний контроль за виробн. процесом рекомендується впровадити з метою зменшення втрат внаслідок нестабільності роботи устаткування або непостійності самого процесу.)