Методичні вказівки до вивчення теми. На основі техніко-технологічної бази (ТТБ) підприємства формується його техніко-технологічний потенціал (ТТПП).

На основі техніко-технологічної бази (ТТБ) підприємства формується його техніко-технологічний потенціал (ТТПП).

Техніко-технологічна база (ТТБ) підприємства - сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції, здійснюваний за допомогою машинної техніки, різноманітних транспортних, передавальних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

ТТБ кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фондів (виробничого апарату) підприємства. До складу технічної компоненти ТТБ входять лише активна частина основних виробничих фондів. Із загальною структурою ТТБ підприємства можна ознайомитися за джерелом [2].

Для оцінки ТТПП доцільно використовувати загальновідомі показники технічного рівня підприємства [2].

Важливою складовою управління матеріально-технічним потенціалом підприємства є управління матеріальними ресурсами.

Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» матеріальними ресурсами слід вважати запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.

Постачання виробництва необхідними матеріальними ресурсами є початковою ланкою виробничого процесу, а збут готової продукції – його завершенням. Під матеріально-технічним постачанням підприємства розуміється процес забезпечення його всіма видами матеріально-технічних ресурсів у необхідний термін і в обсягах, необхідних для нормального здійснення його виробничо-господарської діяльності.

Загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах розраховується в натуральних показниках у розрізі їх n -видів, необхідних для виготовлення i- видів продукції та у розрізі k -видів діяльності. Для розрахунку загальної потреби підприємства в n -виді матеріалу використовують формулу:

(3)

де П ⁿ — загальна потреба підприємства в n -виді матеріалу;

Н ⁿ — норма витрат n -матеріалу за всіма і -видами продукції
k -видів діяльності;

— норма запасу n -матеріалу на складі, який необхідно мати для забезпечення ритмічної роботи підприємства;

і — певний вид продукції, на виготовлення якої витрачається n -матеріал;

k — вид діяльності підприємства, а саме: виробництво продукції, приріст незавершеного виробництва, експериментально-дослідні роботи, ремонтно-експлуатаційні потреби, утворення нормативних залишків на кінець періоду.

Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів тісно пов’язаний з дослідженням рівня витрачання матеріальних ресурсів. Отже, завданням аналізу є пошук джерел економії цих ресурсів і зниження матеріаломісткості продукції.

Матеріаломісткість продукції є вартісним показником, який відображає рівень матеріальних витрат (без амортизації) на кожну гривню товарної продукції та розраховується як відношення суми всіх матеріальних витрат до вартості товарної продукції:

, (4)

де М_м — матеріаломісткість продукції, грн;

К — обсяг випуску продукції (в одиницях);

Н ^п — норма витрачання n -матеріалу на одиницю продукції (у натуральних вимірниках);

Ц ⁿ — ціна одиниці n -виду матеріалу за період, що його аналізують, грн;

Ц_т — відпускна ціна одиниці продукції, грн.

Матеріаловіддача продукції (зворотний показник до показника матеріаломісткості) характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів та розраховується як відношення вартості товарної продукції до суми матеріальних витрат.

Одним із джерел економії матеріальних ресурсів є зниження питомої матеріаломісткості продукції, що відбиває рівень використання матеріальних ресурсів на окремий і -вид продукції і розраховується як відношення кількості (або вартості) витрачених матеріальних ресурсів на окремий і -вид продукції до кількості (вартості) виробленої продукції і -го виду.

У ході аналізу також необхідно приділити увагу питомій вазі матеріальних витрат у собівартості продукції, яка характеризує рівень використання матеріальних ресурсів за структурою випуску продукції та розраховується як відношення суми матеріальних витрат до повної собівартості продукції.

Коефіцієнт споживання матеріалів відбиває рівень ефективності фактичного витрачання матеріальних ресурсів та показує економію або перевитрату матеріалів проти встановлених норм. Цей коефіцієнт обчислюється як відношення фактичних матеріальних витрат до планових, перерахованих на фактичний обсяг випуску та асортимент продукції. Оптимальне значення цього коефіцієнта має бути не більшим за 1.

Відповідно до завдань аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів можна розрахувати приватні показники матеріаломісткості, які характеризують рівень використання окремих видів матеріальних ресурсів (металомісткість, паливомісткість, сировинномісткість, енергоємність тощо).

Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві необхідно також розраховувати такі показники:

а) швидкість обороту матеріальних запасів, який обчислюється діленням середнього (за період) залишку матеріальних запасів у грошовому виразі на середнє добове споживання в цьому самому періоді:

, (5)

де Т_о — швидкість обороту матеріальних запасів, у днях;

— обсяг запасу n -виду матеріалу на початок періоду, грн.;

— обсяг запасу n -виду матеріалу на кінець періоду, грн.;

С ^п — середньодобове споживання n -матеріалу, грн;

б) оборотність матеріальних запасів, яка розраховується діленням вартості товарної продукції на середній залишок запасів:

, (6)

де R — оборотність матеріальних запасів, кількість оборотів.

Слід підкреслити, що в чисельнику зазначається не обсяг реалізації продукції, а обсяг випуску, тому що він показує реальну вартість запасів протягом періоду, що розглядається.

в) термін зберігання запасів, який дорівнює відношенню календарної кількості днів у періоді до оборотності матеріальних запасів:

Т_з = Т: R, (7)

де Т_з — термін зберігання матеріальних запасів, днів;

Т — тривалість періоду, днів;

R — оборотність матеріальних запасів, кількість оборотів.

Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів за даними показниками проводиться фінансовою або аналітичною службою і полягає у встановленні тенденцій зміни швидкості обороту запасів за визначений період, зміни оборотності та зміни термінів зберігання з метою виявлення факторів, що спричинили негативний вплив, та розробки заходів щодо використання виявлених резервів.

Питання для самоперевірки

1. На підставі якої складової підприємства формується його техніко-технологічний потенціал?

2. Які показники технічного рівня підприємства Вам відомі та як вони обчислюються?

3. Для чого аналізується забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами?

4. Який фактор спричиняє найбільший вплив на забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами і чому?

5. Сформулюйте основні завдання аналізу матеріальних ресурсів.

6. Назвіть основні принципи управління матеріальними запасами?

7. Охарактеризуйте систему показників, що застосовуються для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів.

8. Назвіть можливі варіанти мобілізації виявлених резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів.

9. Які моделі управління матеріальними запасами вам відомі?