Ринок в умовах монополістичної конкуренції

Монополістичнаконкуренція — це такий тип ринкової структури, де:

1) на ринку діє багато продавців і покупців, частка кожного з них в обсягах ринкових продажів не є значною;

2) продукція різних виробників неоднорідна. Продукція кожного продавця має виключні якості або характеристики, які надають йому переваги над іншими конкурентами. Диференціація товару означає, що продукт кожної фірми не є стандартизованим;

3) на ринку є умови для вільного виходу і входу. При монополістичній конкуренції вигідна кон’юнктура може приваблювати нових виробників, але вхід на ринок нових фірм більш складний, ніж за умов досконалої конкуренції, оскільки треба мати відповідний розмір для визначення покупцями товарів нових торгових марок та послуг;

4) виробники не взаємодіють між собою;

5) існує повна інформація щодо ринку цін, обсягів, попиту покупців;

6) обмежена можливість впливу на ціну;

7) продавці при встановленні цін на свої товари або при визначенні обсягів продажу не враховують реакцію своїх конкурентів.

Крива попиту на продукцію окремої фірми має традиційний нахил вниз, хоч вона і близька до горизонтальної абсолютно еластичної лінії, як це має місце у випадку повної конкуренції. Крива МК проходить нижче кривої О.

Задача максимізації прибутку розв'язується аналітично і графічно. Подібно до випадку монополії; спочатку з використанням правила граничного випуску МR=МС (т. А на рис. 1) знаходимо оптимальний випуск О_МК, а потім з використанням оберненої функції попиту знаходимо ціну. Р_МК =Р (Q_МК).

Рис. 1 Стан короткострокової рівноваги

 

Умови беззбитковості і закриття є такими самими, як і для повної конкуренції і монополії.

Якщо крива D пройде нижче від кривої середніх змінних витрат, то фірма змушена буде припинити виробництво, оскільки при існуючому його обсязі збитки перевищуватимуть середні витрати.

Умовою отримання економічного прибутку є такий характер попиту на продукцію фірми, при якому крива попиту перетинає криву АС. Якщо вона розташована нижче, ніж АС, але перетинає криву АVС, то фірма буде вирішувати завдання мінімізації збитків.

Фірми, монополістичні конкуренти мають додаткові видатки на диференціацію продукції та її рекламу, що збільшує вартість виробництва, зменшує обсяги і веде до підвищення цін. Це своєрідна плата суспільства за повніше задоволення смаків споживачів та інформування їх щодо переваг окремих товарів, або послуг на ринку неоднорідної продукції.

Суттєвою характеристикою монополістичної конкуренції є диференціація продукції при досить значній кількості постачальників і майже необмежених можливостях входження у галузь нових фірм.

Ступінь диференціації продукції невисока у межах задоволення однакових потреб і досягнення за рахунок торгових марок, тобто дещо відмінної якості продукції, та реклами. Завдяки диференціації споживачі здатні розрізнити на ринку продукцію різних фірм, отже, попит на продукцію окремої фірми вже не є абсолютно еластичний, хоча й залишається високоеластичним.

Диференціація ґрунтується на реальних відмінностях — якість товару, поглиблення післяпродуктивного обслуговування, місце продажу товару, стимулювання збуту.

З метою збільшення попиту на свій продукт фірма постійно шукає шляхи його удосконалення. Це підштовхує її до нецінової конкуренції. Саме нецінова конкуренція є найпоширенішою формою для моделі ринку монополістичної конкуренції.

Методи нецінової конкуренції:

а) пов’язані з удосконаленням продукту;

б) орієнтовані на рекламно-пропагандистську діяльність.

Монопольний ринок

Монополія — це структура ринку, коли на ньому діє лише один продавець та багато покупців, входженню на ринок перешкоджають високі бар’єри.

Становище фірми-монополіста докорінно відрізняється від становища фірми в умовах досконалої конкуренції і має свої привабливі для фірми сторони. Якщо за великої кількості продавців конкуренти «збивають» ціну, то, маючи монополію на виробництво певного блага, можна керувати ціною.

Чиста монополія виникає там, де відсутні реальні альтернативи, випущений продукт — рідкісний. Це можна віднести до природних монополій, коли збільшення кількості фірм в галузі, викликає зростання середніх витрат. Прикладом природної монополії є комунальні служби.

Якщо в умовах досконалої конкуренції фірма вибирає тільки обсяг виробництва (ціна створюється екзогенно), то монополіст може не тільки визначати обсяг виробництва, але й називати ціну.

Якщо в умовах досконалої конкуренції Р = MR, то на монополістичному ринку Р > MR.

В умовах досконалої конкуренції встановлення рівноваги може бути зображено таким чином:

Рис. 1. Рівновага на конкурентному ринку

В точці Е відбувається рівновага між обсягом виробництва Q_е і ціною Р _е. Площа ОВЕQ_e відповідає величині витрат виробників, Р_еВЕ — створює прибуток виробників, а АР_еЕ — виробничі витрати.

Рівновага в конкурентній сфері встановлюється тоді, коли ціна дорівнює граничним витратам. В цьому випадку всі суб’єкти ринку покривають свої затрати і ніхто не намагається змінити обсяг продажу.

При виникненні чистої монополії ситуація не змінюється, і вона може бути зображена таким чином:

Рис. 2. Рівновага на монопольному ринку в короткостроковому періоді

На конкурентному ринку рівновага може бути досягнута в точці Е, де Р_с = МС. В умовах монопольного ринку попит переміщується до монопольної ціни Р_m і кількості продукції Q_m. При перевищенні монопольної ціни над граничними витратами (P_m > MC) величина залишку споживачів і залишку виробників змінюється. Площа трикутника АВЕ відповідає величині чистого збитку від монопольної влади.

Монопольні ціни завжди найвищі.

Монопольна влада є величиною, оберненою еластичності попиту на продукцію даної фірми (1 /Е). Під монопольною владою розуміють можливість певного продавця (виробника) впливати на ціну. Монополіст може бути, як виробник (продавець), так і споживач. Тому під монопольною владою розуміють можливість певного споживача впливати на ціну.

А.П. Лернер в 1934 р. запропонував такий індекс:

де І_е — індекс Лернера;

Р_m — монопольна ціна;

МС — граничні витрати;

Е — еластичність попиту на продукцію.

В умовах досконалої конкуренції МС=Р.

В умовах монополістичної конкуренції обсяг виробництва фірми менший при досконалій конкуренції, а середні сукупні витрати і ціна будуть вищою.

Поряд з монополією з боку виробників зустрічається монополія з боку покупця — монопсонія.

Покупець-монопсоніст зацікавлений і має можливість купувати товари за низькою ціною. Така ситуація характерна для військової промисловості, продукцію якої купує лише держава. Але держава рідко використовує цю продукцію. Частіше монопсонічні переваги реалізуються на локальних ринках. Наприклад, єдине в районі підприємство за переробки сільськогосподарської продукції нав’язує фермерам монопольно низькі купівельні ціни.

 

 

Монопсонічний ринок

Якщо термін монополія означає «один продавець», то монопсонія — «один покупець».

Граничні витрати придбання — це додаткові витрати покупця при закупівлі ним додаткової одиниці продукції.Покупець сплачує за одержаний ним товар визначену ціну. Ця ціна Р — його витрати як покупця.

В умовах монопсонії на ринку діє не множина, а один покупець. Монопсоніст має перед собою весь ринок, за його «прихильність» конкурують між собою розрізнені виробники галузі в цілому. У галузі існують різноманітні фірми з неоднаковим рівнем технологічних можливостей і, отже, різноманітним рівнем витрат. Монопсоніст, що хоче задовольнити свою потребу в одержанні корисності (при кожному розширенні своїх закупівель), буде стимулювати входження в галузь тих або інших фірм, але на «своїх умовах». Якщо покупець один, а продавців багато, конкуренція розгорнеться насамперед між продавцями (виробниками) і ціна буде знижуватися. Монопсоніст має можливість диктувати ціни на цю одержану продукцію і встановлювати її на рівні більш низькому, ніж в умовах досконалої конкуренції.

При монополії «розщеплюється» крива попиту на криву і її «тінь».

При монопсонії «розщеплюється» крива пропозиції на криву АС і її «тінь», криву МС «граничні витрати придбання».

При монополії крива граничного прибутку — це МR.

При монопсонії крива граничного прибутку монопсоніста — це крива попиту DD, або крива граничної корисності МU.

При монополії всі можливі точки ціни продажу лежать на кривій попиту DD.

При монопсонії всі точки ціни придбання лежать на кривій пропозиції АС.

При графічному аналізі монополії спочатку шукаємо точку перетинання кривих МС і МR, потім проводимо вертикаль до кривої попиту DD. Так визначаємо рівень ціни продажу.

При аналізі монопсонії спочатку також шукаємо точку перетинання кривих МС і МR, а потім проводимо вертикальнодо кривої пропозиції монопсоніста АС. Так визначаємо рівень ціни придбання.

При досконалій конкуренції з боку виробників ціна рівноваги встановилася б на рівні перетинання кривої попиту і кривої пропозиції МС. І вона була б нижче монопольної ціни.

При досконалій конкуренції з боку покупців ціна рівноваги теж встановилася б на перетинанні кривої попиту і кривої пропозиції АС. І вона була б вище ціни монопсонії.