Методи наукового пізнання логістичного менеджменту

Методологічною основою сучасної науки логістичного менеджменту є загальнотеоретичні та специфічні методи наукового пізнання: конкретно-історичний, оптимізаційний, структурно-функціональний, системо-ситуаційний та динамічний підходи, що базуються на загальній теорії розвитку систем, теорії організації і управління, інформації, саморегуляції та самоуправління, теорії господарського механізму тощо.

Правомірно вести мову про методологію планування, управління та контролю логістичного управління потоковими процесами, яка теоретично описує методи, що використовуються у такій науці.

За будь-яких умов, методологія визначається однозначністю та послідовністю процедур. Тому добре скомпонована, логічна, відтворювана структура логістичних процедур, можливі послідовності логістичних операцій і функцій з ретельно визначеними і відомими правилами їх вибору, можуть розглядатися як методологія логістичного менеджменту.

Наука логістичного менеджменту використовує сукупність специфічних методів дослідження, які розглядаються як методологія цієї науки, логіку наукового пізнання логістичного менеджменту.

Складність явищ та процесів, що вивчаються у логістичному менеджменті, передбачає використання сукупності методів наукового пізнання. У логістичному менеджменті методи розглядаються не як відокремлені і самостійні способи дій, а як цілісна система, що складається з сукупності взаємовизначених і взаємодіючих угрупувань методів (прийомів). Вони не є самоціллю, а лише засобом досягнення цілей логістичного менеджменту підприємства.

Завдання менеджера полягає у відслідкуванні відповідності цілей та методів логістичного менеджменту. Найбільш важливим у методах логістичного менеджменту – це дати менеджеру практичну послідовність певних кроків, які призводять до отримання очікуваного результату.

Методи наукового пізнання спрямовані на дослідження об’єкта логістичного управління, його характеристик і змін. До них відносять емпіричні (експериментальні) і аналітичні методи наукового пізнання.

Емпіричні (експериментальні) методи наукового пізнання – це методи пізнання, що ґрунтуються на досвіді чи спостереженнях. Вони знаходять широке використання у логістиці (фізичні, фізично-хімічні, хімічні і т. ін. методи).

Аналітичні методи наукового пізнання – це методи, що ґрунтуються на уявному чи фактичному розкладені цілого на складові частини.

У підручнику представлені тільки аналітичні методи наукового пізнання логістичного менеджменту, оскільки емпіричні методи розглядаються достатньо поглиблено у інших спеціальних навчальних курсах з логістики.

Формально всі аналітичні методи наукового пізнання логістичного менеджменту за спрямованістю розділяють на організаційно-розпорядні, соціально-психологічні, технологічно-організаційні, економічні, економічно-математичні та нормативно-правові.

Організаційно-розпорядні методи ґрунтуються на об’єктивних законах організації спільної діяльності і управління нею; природних потребах людей у певному порядку взаємодіяти між собою (рис. 3.4).

Такі методи мають забезпечувати упорядкування функцій управління, обов’язків і прав працівників, регламентування їх діяльності.

Рис. 3.4. Класифікаційні угрупування організаційно-розпорядних