Функції екологічного права.

Природоохоронне право включає природно-заповідне, курортне, рекреаційне, ландшафтне право. Крім того, в його структуру входять комплексні міжгалузеві правові інститути з правової охорони навколишнього природного середовища, природних ресурсів, екосистем і комплексів, які в той же час є інструментом природоресурсового права.

Антропоохоронне право включає правову екологію люди­ни — комплексний міжгалузевий правовий інститут, основ­на функція якого — правове забезпечення екологічної без­пеки громадян.

Виходячи із об'єктної спрямованості суспільних відносин, що регулюються екологічним правом, завданням екологіч­ного права є наступне:

1. Регулювання і забезпечення ефективного використання природних ресурсів.

2. Забезпечення якості навколишнього природного середо­вища.

3. Гарантування екологічної безпеки, реалізації і захисту екологічних прав громадян.

В зв'язку з цим наукою екологічного права визначено два види його функцій:

— загальноправові — регулятивна, охоронна, виховна, превентивна (упереджувальна);

— спеціальноправові — екологічна, природоохоронна та агроправоохоронна.

Загальна частина містить норми, які характерні для всіх інститутів екологічного права, незалежно від того, до якої частини курсу ці інститути відносяться - загальної чи особливої.

Особлива частина екологічного права містить норми, які характерні для окремо взятих інститутів екологічного права, спрямовані на охорону земель, вод, лісів, надр землі, тваринного світу, атмосферного повітря тощо.

Місце екологічного права серед інших галузей права обумовлене місцем екологічних відносин серед інших суспільних відносин. Роль і значення екологічного права величезні.

Методи правового регулювання екологічних правовідносин - це способи і прийоми, спрямовані на ефективне регулювання екологічних правовідносин, забезпечення реалізації прав і дотримання обов'язків суб'єктами цих відносин у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки умов проживання людей.

Розрізняють:

• адміністративно-правовий метод, або авторитарний;

• цивільно-правовий метод, або заохочувальний.

 

Предмет екологічного права.

Предметом екологічного права є суспільні екологічні відносини, що складаються з приводу використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища. Назва "екологія" ПОХОДИТЬ ВІД Грецьких СЛІВ - ДІМ, ЖИТЛО.

Екологія - це наука, яка вивчає проблеми взаємодії живих організмів з тим природним середовищем, в якому вони перебувають. Екологія вивчає питання взаємодії людини і природи, суспільства і природи, тобто ті екологічні відносини, які регулюються і охороняються нормами права.

Система таких норм і складає екологічне право.

Екологічні відносини.

Екологічні потреби обумовлюють вплив лю­дини на природу через використання природних ресурсів.

З іншого боку, ці ж екологічні потреби породжують еколо­гічний інтерес людини, зокрема, суспільства в цілому. Суть його — у збереженні природного довкілля, регулюванні ви­користання природних ресурсів, забезпеченні охорони са­мих природних об'єктів, комплексів, ландшафтів, процесів і їх властивостей як умови, засобу і місця існування людини та інших живих організмів. Умови виживання людства вима­гають від нього розумного використання природних ресурсів, переходу до ресурсозберігаючих та природовідновлювальних технологій, всебічної охорони середовища проживання лю­дини. Все вищеназване і обумовило розробку загально­обов'язкових правил, норм і стандартів у галузі природоко­ристування.

Від екологічних правил, звичаїв і табу через свідомість, мораль, освіту, науку, культуру людство йшло до розвитку і утвердження такої ідеології, яка забезпечувала б фізіо­логічні, економічні, естетичні потреби та інтереси людини, створення і збереження такого навколишнього природного середовища, яке відповідало б вимогам чистоти, ресурсо-наявності, екологічної стійкості та рівноваги, видового різноманіття та естетичного багатства. І лише в кінці XX сторіччя суспільством в цілому і владними структурами зокрема була усвідомлена необхідність цілеспрямованої екологічної політики, розробки системи екологічного законодавства, яке забезпечувало б охорону життя і здоров'я людини, рослинного і тваринного світу, об'єктів навко­лишнього природного середовища, комплексне вирішення проблем, збалансованого розвитку економіки і покращення стану довкілля.

Україна в цьому плані не є винятком. Екологічна політика нашої держави спрямована на гармонійне співіснування і розвиток людини, суспільства та природи і реалізується в двох напрямках:

— формування внутрішньої екологічної політики — розпо­рядження в інтересах суспільства природними ресурсами, які є власністю держави, раціональне їх використання з метою недопущення їх вичерпання, охорона навколишнього природного середовища від погіршення його стану, охорона еко­логічних прав фізичних та юридичних осіб;

— формування зовнішньої політики — участь держави в міжнародних екологічних програмах з метою попередження і недопущення глобальних екологічних катастроф.

Для реалізації цієї політики держава використовує різні засоби:

а) за змістом — політичні, економічні, науково-технічні, правові;

б) за способом здійснення — управлінські і контрольні. Механізмом правового забезпечення екологічної політики держави є екологічне право.