Поняття, види і функції управління в екологічній сфері.

Екологічне право

Тема № 6: Система та правовий статус органів управління і контролю в екологічній сфері та механізм реалізації екологічного права.

Мета: Студенти повинні знати поняття, види і функції управління в екологічній сфері. Студенти повинні орієнтуватись в системі органів управління в екологічній сфері. Студенти повинні знати повноваження органів державного управління загальної і спеціальної компетенції в екологічній сфері.

План заняття:

1. Поняття, види і функції управління в екологічній сфері.

2. Система і статус органів управління в екологічній сфері.

3. Повноваження органів державного управління загальної і спеціальної компетенції в екологічній сфері.

4. Система органів місцевого самоврядування та громадських організацій у галузі управління й екологічного контролю та їх повноваження.

Самостійне вивчення

1. Організаційно-правові форми та здійснення управління й екологічного контролю.

2. Правові форми реагування органів управління і контролю на правопорушення.

ЛЕКЦІЯ

Поняття, види і функції управління в екологічній сфері.

Однією з основних умов, яка гарантує ефективне вирішення екологічних проблем, є адекватний щодо їх рівня і значення організаційний (управлінський) механізм.

Процес управління взагалі — це цілеспрямований вплив з метою впорядкування, функціонування будь-яких систем, підтримка режиму їх діяльності, спрямована на реалізацію завдань і цілей даної системи.

Управління в галузі екології — це цілеспрямована діяльність компетентних органів та уповноважених посадових осіб, мета якої — реалізація екологічного законодавства і забезпечення виконання його вимог. Це процес регулювання за допомогою правових норм правовідносин у галузі екології, спрямований на забезпечення раціонального і ефективного використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій щодо охорони навколишнього природного середовища, попередження погіршення екологічного стану, запобігання екологічним правопорушенням та захисту екологічних прав всіх суб'єктів.

Управління у галузі екології повинно здійснюватись на нау­ково-обгрунтованих засадах, з обов'язковим врахуванням об'єктивних екологічних законів, оскільки порушення меха­нізму їх дії може спричинити порушення екологічного ба­лансу природних систем і тим самим призвести до непово­ротних змін та руйнування екологічного благополуччя.

Саме тому зміст управління в галузі екології характеризу­ють нижчевказані принципи:

— принцип законності в регулюванні природокористуван­ня та охорони навколишнього природного середовища — передбачає точне та неухильне дотримання всіма державни­ми та громадськими органами і організаціями, посадовими особами і громадянами вимог нормативно-правових актів з питань екології, а також прийняття єдино правильного рішен­ня у випадку колізії застосовуваного законодавства;

— принцип пріоритету охорони навколишнього природ­ного середовища — передбачає прийняття рішення, обумовленого інтересами збереження екологічного благополуччя, тобто максимального збереження екологічних систем і вико­ристання їх не на шкоду іншим системам чи природним об'­єктам;

— принцип плановості, цілеспрямованості і системності в управлінні природокористуванням та охороною навколиш­нього природного середовища — сприяє впорядкуванню діяльності управлінських структур, виключенню її дублюван­ня, стихійності прийняття рішень та видачі розпоряджень;

— принцип узгодження різних рівнів і форм управління в галузі екології, яке забезпечувало б його дієвість та ефек­тивність, відповідність нормативних управлінських актів спе­ціального характеру актам загального характеру.

Управління в галузі екології здійснюється з різних підходів: з позицій безпосередньої чи представницької демократії або з позицій владного розпорядження держави як єдиного і повноважного виразника волі народу — власника всіх при­родних багатств країни.

Виходячи з цього, розрізняють громадське управління та державне управління в галузі екології.

Громадське управління передбачає впровадження і зміцнення демократичних начал в регулюванні природокористування та охорони навколишнього природного середовища, максимальне залучення громадян суспільства до вказаної діяльності і здійснюється громадськими об'єднаннями та організаціями.

Управління в галузі екології покликане вирішувати багато­рівневі проблеми охорони навколишнього природного сере­довища. Тому залежно від їх значення для суспільства та обу­мовленого цим рівня розв'язання екологічних проблем дер­жавне управління може здійснюватись на загально-держав­ному та регіональному рівнях.

Державне управління в галузі охорони навколишнього при­родного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради народних депутатів та їх виконавчі і розпорядчі органи на місцях, а також спеціально уповноважені на те державні органи, такі як Міністерство охорони навколишнього при­родного середовища та ядерної безпеки України і його орга­ни на місцях, інші державні органи, до компетенції яких законодавством віднесено здійснення зазначених функцій.

Державне регулювання здійснюється в різних правових формах:

— правотворчій — прийняття рішень, що мають форму за­кону і його значення;

— правозастосовчій — розробка і прийняття нормативних актів, що забезпечують реалізацію правотворчих норматив­них актів;

— правозабезпечувальній (правоохоронній) — застосуван­ня санкцій, визначених правовими нормами, у випадку по­рушення норм екологічного законодавства.

Повсякденне управління в галузі екології має форму опе­ративного господарського розпорядження. Здійснюється воно за допомогою адміністративних методів:

— метод наказів і приписів — передбачає точне і неухиль­не виконання управлінського рішення;

— метод рекомендацій — винесення управлінських рішень, реалізація яких передбачає можливість коригування їх з вра­хуванням місцевих та об'єктних умов або особливостей;

— метод санкціонування, який ще називають методом об­меженого самоуправління, що передбачає можливість для підпорядкованого органу самостійного прийняття рішення, але виконання його лише після затвердження вищестоящим компетентним органом;

— метод дозволу — повного делегування права прийняття управлінського рішення.

З розвитком ринкових відносин все більшого поширення набувають економічні методи управління природокористу­ванням та забезпеченням охорони навколишнього природ­ного середовища. Тому механізмові економіко-правового ре­гулювання в галузі екології буде присвячено одну із наступ­них глав.

Управлінський механізм в галузі екології включає в себе дві групи системоутворюючих інструментів:

1) інституціональних, які складають систему державних органів управління природокористування та охороною нав­колишнього природного середовища;

2) функціональних — форм і засобів впливу на природо­користування та забезпечення охорони навколишнього при­родного середовища.