Індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП (індекс Пааше).

ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ

 

 

Інфляція: її сутність, причини, види й типи

Інфляція — це процес знецінення грошей та загальне підвищення цін на товари і послуги внаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою, яка виявилась не забезпеченою економічними благами.

 

Сучасній інфляції всеохоплююча, хронічна та перебуває під впливом грошових (монетарних) факторів (розбалансуваннямгрошової системи, надмірної грошово-кредитної емісії, валютних відносин тощо), й негрошових факторів (монополізації економіки, здороження товарів критичного ім-порту (енергоносіїв), сировинних матеріалів тощо).

інфляція як багатофакторний процес — це прояв диспропорційності у розвитку суспільного відтворення, що зумовлено порушенням закону грошового обігу.

Інфля-ція може бути відкритою і прихованою

Класифікація інфляції

За формами прояву інфляції можна виділити:

– цінову інфляцію, що проявляється у формі зростання цін;

– інфляцію заощаджень — при зафіксованих державою цінах, доходах, поваль-ному дефіциті товарів знецінення грошей проявляється у зростанні вимуше-них заощадженнях у населення;

– девальвацію, за якою знецінення грошей проявляється у падінні їхнього курсу до іноземних валют.

 

 

Залежно від середньорічних темпів зростання (приросту) цін розрізняють п’ять типів інфляції:

повзучу: прискорене зростання маси грошей в обороті без помітного підви-щення цін — до 5–10 % на рік. Вона характеризується надмірною емісією маси грошей без помітного підвищення зростання цін.

помірну: прискорене знецінення грошей у формі зростання цін на 5–20 % зарік. Така інфляція стає відчутною для всіх економічних суб’єктів, і вони почи-нають вживати певних заходів для адаптації їх у нових умовах господарювання

галопуючу: зростання цін досягає 20–50 %, а інколи 100 % за рік. На цій стадіївідбувається стрімке зростання цін,

гіперінфляцію: надзвичайно високі темпи зростання цін — більш як на 100 %за рік. Гіперінфляція часто пов’язана з політичним хаосом, наслідками війн та соціальних революцій. На цій стадії гіперінфляції домінує нестабільність цін в усіх секторах економіки, спричинюючи хаос на ринку, поширення бартерних операцій, порушення фінансово-кредитного механізму, що призводить до не-справедливого перерозподілу доходів та багатства в суспільстві, соціальної та політичної нестабільності;

 

супергіперінфляцію: катастрофічне зростання цін — до 1000 % за рік і більше.На цій стадії гроші починають втрачати всі свої функції, купюри низьких номі-налів та розмінна монета зникають з обігу, занепадає роль грошей в економіці, розвивається платіжна криза та поширюється бартер.

 

 

Залежно від причин, які призводять до інфляційних процесів, розрізняють два типи інфляції:

 

– інфляцію попиту;

 

– інфляцію пропозиції (витрат).

 

Інфляція попиту.

 

Інфляція попиту може бути спричинена:

 

мілітаризацією економіки та збільшенням військових витрат. дефіцитом бюджету та зростанням державного боргу.

кредитною експансією банків.

надходженням іноземної валюти в країну,

надмірні соціальні виплати тощо.

 

 

Отже, інфляція попиту спостерігається тоді, коли зростання рівня цін відбувається під впливом загального збільшення сукупного попиту на товари і пос-луги, спричиненого:

– безпосередньо дією монетарних факторів (надлишковою емісією грошей);

– досягненням потенційного рівня національного виробництва (такий обсяг ВНП, який виробляється в країні за умов повної зайнятості і використання всіх ресурсів).

 

Інфляція витрат виробництва. Цю інфляцію розглядають зазвичай з позиціїзростання цін під впливом наростаючих витрат виробництва, насамперед зростання витрат на заробітну плату.

Причини такої інфляції:

 

зниження темпів зростання продуктивності праці,

розширення сфери послуг,

підвищення оплати праці

високі непрямі податки

загальний рівень витрат зростає.

 

 

Отже, інфляція пропозиції (витрат) має два основних джерела:

– зростання цін на енергію та сировину;

– зростання номінальної заробітної плати.

 

Вимірювання інфляції

 

для вимірювання інфляції використовують її показник. Він розраховується різними способами, розглянемо деякі з них:

	рівень інфляції;
індекс споживчих цін (ІСЦ);

індекс цін на засоби виробництва (цін виробника) (ІЦВ);

індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП;

темп інфляції;

 

Правило — 70».

 

Рівень інфляції ('інф) показує на скільки грошових одиниць або процентівгрошова маса (М) більша від товарної (Q) і визначається за формулою:

 

Індекс інфляції — це відношення рівня інфляції звітного періоду до рівня інфляції базового періоду

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін натовари і послуги, які купує населення для особистого споживання.

де Р ₀ i Р ₁ — ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів відповідно; g ₀— кількість товарів у «споживчому кошику» базового періоду.

 

Індекс цін на засоби виробництва (ІЦВ) (цін виробника) характеризує змінув часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують юридичні осо-би для виробничого споживання. Цей індекс виражає зростання оптових цін, темпи якого не завжди збігаються з темпами зростання роздрібних цін, за яки-ми визначається ІСЦ.

Індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП (індекс Пааше).

 

де Р ₁ i Р ₀ — рівень цін одиниці товару (послуги) поточного і базового періодів відпо-відно;

 

g ₁— кількість товарів (надання послуг) у поточному (розрахунковому) періоді;

ВВПн — номінальний ВВП;

ВВПр — реальний ВВП.

 

 

Темп інфляції.

Темп інфляції (швидкість зростання цін) визначається за формулою

 

Темп інфляції показує, на скільки відсотків ціни поточного року (місяця) вищі від цін попереднього.

 

Правило — 70».

 

Для прогнозного визначення кількості років, що за допомогою щорічного ін-дексу інфляції здатні подвоїти ціни, застосовують так зване «правило-70».

де N — кількість років необхідних для подвоєння рівня цін;

ТІ — темп інфляції.