Частина І. Основи гуманітарного розмінування 7 страница

Ділянки на підготовлених територіях можуть бути встановлені з урахуванням глибин різного типу грунту, таким чином на кожній окремій ділянці слухач отримує новий досвід. Це дає змогу дуже швидко показати ряд потенційних проблем. Але тренувальні ділянки на підготовленій території штучні та слухачі зрозуміють, що вони вивчають як шукати цілі – не міни. Новачкові перехід на непідготовлену територію здається більше складним і не тільки з-за наявності там уламків металевих цілей. Досвідчені сапери будуть знати, що ті цілі безпечні і для них перехід здається не таким важким.

Обираючи та створюючи непідготовлену територію для тренувань інструктор повинен обрати довгу ділянку перед тим, як розпочнеться тренування. Це дозволить встановити цілі так, що вони не будуть помітні. Якщо час обмежений, можна пошкодити поверхню гранта в багатьох місцях, де цілі не встановлені. Мінні імітатори повинні бути встановлені так, як Ії встановлюють насправді на мінних полях. Додайте деякі деталі з особистого досвіду, наприклад міни-пастки, ИХО (звичайно без ВР), розтяжки та інші ознаки замінованої території, таким чином, щоб утримувати сконцентрованість слухача на високому рівні хоча б в перший день. Дайте йому можливість під час тренування зрізати рослинність та виявити там замість міни звичайний безпечний уламок металу. Це дасть можливість новачку зрозуміти, що до того, як він знайде справжню міну, він буде натикатися на звичайні металеві уламки. Не забудьте, що кожен слухач повинен отримати певний досвід в ситуації, коли цілі з великим та невеликим вмістом металу розташовуються дуже близько одна від одної.

Помилкою буде утримувати досвідчених саперів без роботи, таким чином не залишайте їх без роботи довше, ніж потрібно. З іншого боку не пускайте їх на мінні поля до тих пір, доки не будете впевнені, що вони добре підготовлені і упораються з будь-якою ситуацією, яка може виникнути. Досвідчені сапери можуть відчувати, що вони знають все, що їм необхідно.

Таким чином інструктор повинен підкреслити, що достатня підготовка в одній ситуації може бути небезпечною та недостатньою в іншій ситуації. Наведіть приклади з зафіксованих нещасних випадках коли це можливою та переконайтеся що слухачі зрозуміли важливість більш складних вправ, які вони мають зробити. Саперам може знадобитися додаткова підготовка, тоді коли вони підуть в інші робочі ділянки (в інші умови).

 

5.6. Рятування (евакуація) за допомогою метало детекторів.

Інструктори завжди повинні пам’ятати, що незалежно від рівня підготовки нещасні випадки будуть траплятися, сапери повинні бути підготовлені до того, щоб справлятися з ними.

Ми сподіваємося, що жоден з читачів ніколи не буде задіяний в процесі рятування пораненої людини. Це виняткова ситуація, але необхідно знати, як треба поводитись.

Найбільш розповсюджена ситуація – це коли цивільна людина отримує поранення від міни і викликають саперів на рятування. Процес рятування повинен проходити з використанням методів, які описані у SOPах. Коли потерпілий сапер, можливо, що його детектор все увімкнений та функціонує. Це буває дуже рідко, але є кілька зафіксованих прикладів в базі даних про нещасні випадки.

Під час гуманітарного розмінування детектори використовують на відстані хоча б 25 м один від одного відповідно керівним документам.

Єдина ситуація, в якій допускається робота двох детекторів дуже близько один до одного, це коли людину необхідно винести з мінного поля. Це не тому, що 2 сапера наближаються до жертви з детектором, а тому, що детектор жертви може бути увімкненим. В гіршому випадку детектор жертви направлений в сторону рятівника.

Так як це найгірший випадок, процес підготовки повинен враховувати його. В більшості випадках, тільки один тип металодектора доступний рятівнику і буде таж сама модель, яку використовує жертва. Це погано, тому що обидва детектора будуть працювати на одній частоті та можуть заважати один одному вже на відстані 20 м, в залежності від моделі. Новітні розробки деколи мають можливості “шумоподавлення”, які були розроблені для ліквідації перешкод. Якщо група розмінування використовує різні моделі металодетекторів, необхідно провести тест для виявлення мінімальної відстані, на якій можуть бути перешкоди на детекторах. В деяких випадках ця відстань може бути менше 0,75 м, що дозволить винести постраждалого з території без проблем. Це необхідно продемонструвати слухачам.

Для встановлення можливої робочої відстані між детектором одної моделі просто увімкніть їх, встановить на вищій рівень чутливості та послухайте шум, який вони будуть видавати при наближенні один до одного. Утримувайте детектори в повітрі, направив їх пошукові елементи один на другий. Коли шум зміниться, відстань між ними буде найнебезпечнішою відстанню, на якій можна працювати. Цей тест буде результатом безпечної відстані. Але необхідно пам’ятати, що нещасний випадок - це стресова ситуація і сапер, який використовує детектор не може так виразно міркувати, як звичайно. Він може хотіти працювати швидко та не зможе прийняти ясне рішення таким чином правила виконання роботи захистять його. Це одна з ситуацій, коли кожен повинен виконувати свою роботу автоматично і у відповідності до своєї підготовки.

Інструктор повинен показувати найнебезпечніші ситуації в яких жертва попадає на заміновану територію зі своїм детектором. Детектор жертви увімкнений та направлений на рятівника. Дуже нелегко підійти в такому випадку до жертви або вивести жертву з міного поля. Інструктор може міняти ситуацію але він не повинен забувати, що необхідно демонструвати різні ситуації.

Можливим рішенням може бути наявність іншої моделі детектора. Інше – це наявність та використання гаку шнура, за допомогою яких можна намагатися зрушити детектор з місця. В залежності від безпечної відстані для детектора, можливо розпочати переміщення в напрямку детектора з використанням довгої палки з гаком. Звичайно можна використовувати будь-який метод, який не буде наражати на небезпеку життя жертви. Коли поруч немає жодного інструменту, інструктор повинен використовувати будь-що, що є під рукою.

 

Частина 6. Використання міношукачів на територіях, де знаходяться

міни.

 

Після того як сапери вивчили як використовувати міношукач в різних ситуаціях, вони теоретично готові для застосування на територіях де знаходяться міни. Якщо їх інструктор використав пораду, яка в цій книзі, сапери повинні бути впевнені в використанні міношукача у всіх ситуаціях.

Два приклади показують як працюють сапери і як вони використовують свої міношукачі.

На протязі 7 років польових дослідів я тільки один випадок дослідів коли сапер не в змозі перейти від навчання до території. В цьому випадку він зміг використати міношукач “так добре, як ніхто”. Не було ясно на протязі навчання, що він приховував глибокий страх. Після навчання він працював на території де знаходяться міни його наглядача замотував, що він працював дуже повільно та використовуючи міношукач читає неправильно. Наглядач направив його і подивився чи сапер зрозумів його точно. Все стало ясно, сапер не хотів досліджувати місце де міношукач видавав сигнали. Наглядач направив його у другий раз. Ось що робив сапер, він почав бити землю, те місце де міношукач видавав сигнали та кричав “Все добре”. То була його остання хвилина на мінному поля.

Як я зазначив, це щастя і я ніколи не чув про людей з інших організацій відносно подібних дослідів.

Другий приклад, коли сапери набувають впевненість у своїх міношукачах і швидко вчать їх недоліки.

На протязі довгого часу деякі сапери використовували пробні міношукачі на мінних територіях. Досвідчені сапери вчилися як застосовувати міношукачі за 2 дні. Навчання відбувалося на територіях, вони очищали та перевіряли їх. Перших два дні континент саперів був під наглядом (один наглядач на одного сапера). Усі міни знайдені на протязі того часу були перевірені на всі міношукачі і різні міношукачі давали сигнал на міни. Деколи займало 10 хвилин щоб підійти до місця де знаходилась міна. В перший день ніхто не жалівся як вони ходили. А на другий день сапери почали запитувати “чому я повинен ходити там, коли я знаю що можу дістати її своїм міношукачем?” Після використання міношукачів та обговорення щодо їх виконання.

Сапери повинні знати міношукач та його недоліки.

 

6.1. Міношукач “set-up”.

Нормальний міношукач “set-up” охарактеризовано у главі 2. Інформація, яка дана в главі 2 не повторюється тут.

Це може бути критичним що кожний знає міношукач та відмінність між ними та іншими моделями. Наступні приклади цього.

Розмінування на територіях були початі використовуючи модель міношукача який не може надійно виявляти міни на необхідній глибині. Ці міношукачі використовувалися пошуковими головками. Навіть потім тестування показували, що вони могли пропустити міни на необхідній глибині. Два нових міношукача були розташовані на території та були частиною досліду.

Наглядач припинив використання нового міношукача. Його робота розпочала обмірковуватися серед саперів про те, як новий міношукач міг вплинути на їх безпеку. На кінець сапери зрозуміли, що результат був небезпечний. Припинення було скасовано і робота з міношукачем продовжена. Та територія зараз є в повному використанні сільського господарства.

Геологи та інші дослідники можуть деколи передвіщати корисні копалини землі та їх магнітні властивості. Деколи такі перед віщування є правильними, але не потрібно покладатися на припущення коли небезпека саперів є заплутаною. Магнітні властивості грунту можна змінювати істотно на декілька метрів та повністю на 100 метрів. Наприклад, Schiebel AN-19 використовували, щоб здобувати магнітні ділянки землі в Мозамбіку, то це не рідкість щоб змінити в межах 100 м. В відсутності визнаних правил дослід показує, що можуть бути важливі зміни в магнітних характеристиках грунту.

Читач повинен зрозуміти як установлювати міношукач, щоб виконати роботу на різних видах грунту. Установлення залежить від наступних факторів:

– міношукач є пересувний до властивості грунту;

– вміст металу в основній загрозі (міна, яка може бути пропущена під час очищення території).

Магнітний грунт може впливати на виконання міношукача. Інші фактори можуть мати результат в з’єднанні один з одним. З досліду, зменшення виявлення глибини не більше чим на 20 мм. Інші дії включають:

– на територіях пов’язаних з течією солоною воли в грунті може спрацювати сигнал міношукача, коли течія відходить та грунт висихає, можна знову використовувати міношукач;

– температура може впливати на електроніку деяких міношукачів, потребує урегулювань, щоб температура змінювалась на протязі дня;

– атмосферна вологість не повинна впливати на добре ізольований міношукач, але коли рівень вологості високий, розсудливо перевірити чи не змінилося виконання.

 

Більш сприйнятливі моделі міношукачів можуть реагувати на інші різновиди грунту. Наприклад, міношукачі з “double D” пошуковою голівкою можуть подавати сигнал на любий високий грунт.

 

6.2. Регулюючий для різного типу грунту.

Самі доступні міношукачі втрачають деяку сприйнятливість, коли використовують GC для магнітного стану грунту. Деякі показують інші негаразди в методиці GC.

Легко перевірити спроможність міношукача GC на позиції. По-перше встановити міношукач на максимальну сприйнятливість, як описано у посібнику виробника. Коли є GC доступно використання завжди пояснюється в деталях. Якщо міношукач працює в статичному способі, поставте міношукач вниз так, щоб пошукова головка доторкнулась до землі. Якщо міношукач працює в динамічному режимі, проведіть пошуковою головкою до землі, на магнітному полі, міношукач зробить, що може зменшитися сприйнятливість при застосуванні GC міношукача.

Врівноважування грунту досягнуто регулюванням контролю GC притискуючи кнопку чи використовувати викрутку. Процес може забрати від декількох секунд до 10 хвилин, покладаючись на проекти чи на технічне розуміння користувача. Деякі моделі потребують пошукової головки, що були введені в визначну позицію на протязі настройки. Інші моделі потребують пошукові головки які були перкинуті, щоб змінити висоту від землі. Після регулювання деякі моделі автоматично пристосовують відповідно до землі, інші потребують виправлення при зміні грунту. Деякі міношукачі не реагують на звичайні відстані від мети.

Наступні загальні правила можуть бути використані в GC способом:

– подається головна загроза і повинна бути закопана на необхідній глибині. Місце захоронення повинно бути не більше 50 м від очищеної лінії сапера. (Якщо можливо, перевірити відмінність порушень в землі між однією секцією та іншою використовуючи статичний міношукач, як описано в главі 6.3.);

– міношукач повинен бути прилаштований до землі як описано в настанові виробника, використовуючи місце, де не має шматків металу в грунті;

– потім міношукач повинен бути застосований, щоб виявити зариту ціль. Якщо міношукач подає сигнали на присутність цілі, то GC пристосування повинно бути вдале.

 

Ці процедури дозволять міношукачу скоротити магнітний сигнал з поверхні як зазначено в главі 4. Якщо очищена територія має гаряче каміння (високо магнітне каміння), то вони подадуть сигнал міношукачем. Скоротити ці помилкові сигнали – перевірити шар того каміння на поверхні. Відмінність між гарячим камінням та поверхнею не така помітна.

Інший ефективний шлях, щоб зменшити дію гарячого каміння – підняти міношукач вище над поверхнею на декілька сантиметрів. Це зменшує сигнал на “каміння”. Ефективність цих підходів залежить від чутливості міношукача. Маленький дослід з вашим особистим міношукачем повинен бути дуже корисним.

 

6.3. Прилаштування до спеціальних невеликих круглих щитів.

В ідеальній ситуацій сапер знає, яка міна на території, і він повинен знешкодити. Це знання робить роботу кращою і в декілька раз швидше, ніж коли загроза невідома.

Сапери повинні також знешкоджувати ИХО. На колишніх бойових територіях може бути більше ИХО ніж мін, і від ИХО більше загрози цивільному населенню. Після закінчення конфлікту перебіг людей призупинився і населення повинно уникнути замінованих територій. Аля тяжко уникнути проблем ИХО.

Інспектор повинен запобігти контакту з людьми, які живуть на цій території прийманням рішення про міру зараження. В деяких країнах групи обстеження беруть на себе задачі по ЕОД. Вони не дуже популярні, але можуть мати змістовну інформацію. В деяких випадках, люди що живуть на замінованих територіях знають, де знаходяться безпечні лінії. Коли на замінованих територіях виконувались роботи, щоб захисти їх, місцеве населення також було задіяно у цьому.

Є впевненість, що інспектори можуть вплинути і знайти підхід до саперів, щоб уникнути загрози на мінних полях.

Інспектор може часто досягати високого рівня впевненості у встановленні типів мін, включаючи також деяку інформацію про магнітні властивості підозрюваної території.

Нещодавно імпровізований вимірний інструмент був порівняний з проектованим пристроєм та показані, що виконали дуже добре (статичний міношукач) був застосований, щоб дати обґрунтування вимірюванням грунту, таким чином забезпечуючи недороблений принцип, щоб використовувати всі міношукачі в вимірних територіях.

Майже у всіх контрактах по розмінуванню, очищення до спеціальної глибини повинні бути доведені до кінця. Таким чином усі групи по розмінуванню повинні бути впевнені, що вони можуть виявити міну направленої дії на глибині запропонованою національною організацією по розмінуванню. Звертаючись до контракту з розмінування група по розмінуванню повинна була продемонструвати, як у них проходить ручний метод виявлення і як можна безпечно виявити міни направленої дії на необхідній глибині. Щоб бути впевненим у цьому група щодо розмінування повинна зрозуміти силу та слабкість придатних міношукачів та впізнавати магнітні властивості у грунті на території.

Особа, яка відповідає за технічну розвідку включає критерії магнітних властивостей грунту.

Виробники міношукача пропонують ускладнені приладження, які дозволяють користувачам регулювати нетехнічне майно міношукача. Ці приладження дозволяють міношукачу створити оптимальність на визначеній території.

 

6.4. Вміння розумітися в нешкідливих металах.

Характерна ознака між нешкідливими металами та металами взаємодіяні з вибуховою речовиною може бути створена регулюючим міношукачем, щоб відчувати відсутність дуже маленьких ознак металу для розподіляння між нешкідливими металами та металами, які взаємодіяні з вибуховою речовиною. Інші технології потребують, щоб зробити цю характерну ознаку вміння розумітися на металах, можливою мільйони євро та доларів можуть бути заключні на дослід цих особливих методів, чи методів, які можуть бути об’єднані з міношукачем. Ці програми розроблені та можуть використовуватися з успішним результатом. А тим часом сапери не чекають, тому що земля повинна бути очищена зараз.

Ігноруючи нешкідливі метали можна успішно виконувати використовуючи ЕDD_s це дає впевненість, що є визнаним в організації по розмінуванню. Більше інформації у главі А.

 

6.5. Дія на досягнення сигналу виявлення.

Показання прибору сигнал тривоги чи сигнал виявлення є деякими назвами, щоб відобразити шум, коли міношукач реагує на метал.

Сигнал виявлення часто потужний. Сапер може досліджувати сотню сигналів виявлення, перед тим, як він виявить дійсно безпечний кожний окремий предмет. Він повинен наблизитися до кожного сигналу, якщо це буде небезпечно. Він не повинен відсувати повну безпеку до того часу, як він чи виявив міну чи розпізнав що вона нешкідлива та перевірив позицію знову.

За цим простим правилом, там ідуть комплексні методи.

Перед цими методами необхідно знати що сапер стоїть лицем до територій, до якої ніхто не хотів ступати деякий час. Є інші шляхи, від машин до розсудливого спалення, може бути використана вирубка підлісся, але найчастіше усунення рослинності робиться руками сапера. Сапер може використовувати свій міношукач на протязі усунення рослинності.

Після того, як усунено підлісся, сапер починає використовувати міношукач.

Наступним є загальна методика для сапера – слідкувати, коли міношукач подасть сигнал. Не кожна група працює у такому режимі, але це є описання методики.

а) Пошукова головка повинна бути використана, щоб наблизити сигнал з різних кутків та допомогти точно вказати початок сигналу. Якщо сапер знаходить більше одного сигналу, він повинен точно вказати та встановити знак. Маркер повинен бути нижче середнього зросту, неметалевий та яскравого кольору.

б) Під час роботи сапер повинен дивитися на поверхню землі дуже уважно, щоб не було ніяких металевих предметів. Деякі групи переносять маленькі магніти, можуть торкатися поверхні землі.

Якщо метал присутній, сапер може відновити його, а потім перевірити міношукачем де буде сигнал. Якщо метал невизначений то повністю на поверхні, він повинен його випробувати витягувати його з грунту.

в) Наступний крок – розпочати викопувати. Коли протипіхотна міна під підозрілою, викопування повинно бути розпочато на 200 мм від сапера. Сапер повинен викопувати яму глибиною 200мм та шириною 100 мм. Починаючи з цієї малої ями, він повинен буде проколоти та викопати міну. Викопування розпочато на безпечній території, а небезпечна територія починається по ту сторону першого маркера. Інструменти не повинні використовуватися під кутом більше, ніж 30⁰ над поверхнею землі.

г) Використовуючи маленьку яму, яку він викопав, сапер повинен використовувати інструмент для проколювання. Розпушена земля повинна бути забрана з інших інструментів.

д) Працюючи із зростаючою обережністю сапер досягає території, де міношукач подає сигнали та визначає місцезнаходження початку сигналу. Якщо це не міна він може використати свій міношукач, щоб допомогти знайти розпушену землю для металу.

е) Якщо було більше ніж одного сигналу, розкопування повинно бути розширено.

Це звучить легко та легко описати, але дійсно різновид грунту робить це тяжким, часто істотна рослинність в замінованих територіях вирублено.

Властивість землі також діє на процес розкопування.

Але можливо це великий ризик – кількість неправильних позитивних сигналів на території. На цих територіях кількість неправильних позитивних сигналів може робити сапера роздратованим.

 

Частина 7. Шляхи прогресу (подальші напрямки діяльності).

 

Розмінування вручну методом зняття верхнього шару грунту та за допомогою використання міношукачів (метало детекторів) на сьогоднішній день є і залишається основним та найбільш ефективним шляхом очищення забруднених територій. За статисткою користувачі очищених земель з більшою впевненістю працюють на даній території саме після такої перевірки місцевості на наявність ВНП, в додаток до цього цей метод роботи недорогий, якісний і найбільш безпечний.

Автори вірять, що в подальшому, враховуючі зростання економіки передових країн світу, появу нових технологій та ідей, поступово і досить реально зробити більш захищеними саперів та людей, які після очищення будуть використовувати ці землі у народному господарстві.

 

7.1. Поранені та статистика.

За статистикою, люди, які займаються альтернативним розмінуванням забруднених територій методом знищення знайдених ВНП часів різних пост військових конфліктів, не мають достатнього досвіду роботи або найчастіше необхідних для даної місцевості та ситуації знань. Про це свідчать багато публікацій щодо виправдань організацій, які в першу чергу на початку робіт покладалися на невірні статистичні дані, які необхідні для виконання цих завдань. Тому, подальші напрямки діяльності не можуть бути основані на ігноруванні або перекручуванні реальної ситуації.

Занадто перебільшені дані щодо часу, якого потрібно для повного очищення пост-кофліктних країн від ВНП (біля 450 або 500 років – наприклад), змушує людей вірити в те, що ніщо не може бути впроваджено над нестерпно повільним методом використання метало детекторі та розмінування вручну (зняття верхнього шару грунту). Але, нажаль, ми можемо сміливо сказати, що дані технології розмінування можуть ще продовжувати мати місце не протязі багатьох наступних десятиліть. В Європі, після другої світової війни практично вся територія з дуже великою щільністю була замінована різномастими ВНП, які в деяких країнах знищуються по сьогоднішній день. Наприклад в Бельгії нараховувалось приблизно 4 500 000 000 ВНП, переважно снарядів часів першої світової війни).

Вивчаючи Європейський досвід виникає багато суперечливих питань, що “швидкість” не є насправді основним результатом. Помилково буде припускати, що існуючи методи завжди “повільні”. Швидкість більшості процесів розчищення збільшувалась драматично протягом останніх 10 років. Техніки розвивались разом з інструментами, часто зі значним збільшенням ефективності. Машини часто використовувались для підготовки грунту. Широко використовувались МРС та сучасні метало детектори набагато удосконалені в порівнянні з тими, що використовувались 5 років тому.

Небажане порання саперів можна віднести до випробувань дослідницьких досягнень. Хоча нещасні випадки під час проведення розмінувань трапляються дуже рідко, необхідно відзначити, що фатальні нещасні випадки бувають ще рідше. Коли відбуваються нещасні випадки із цивільним населенням, вони дуже часто ігнорують той факт, що основою причиною випадку є міна, та часто вважають, що це не є основною проблемою.

Але, поки все вищеописане є правдою, конфлікти продовжуються та деякі засоби які використовуються в нових війнах, становлять більшу загрозу для саперів та цивільного населення, чим звичайні міни. Поки конфлікти продовжуються, неможливо точно передбачити кількість часу або технології, які знадобляться для розчищення території після закінчення конфлікту.

Тому основною метою є збільшення швидкості процесу розмінування та ефективність розчищення грунту шляхом зменшення кількості “хибних сирен”.

 

7.2. Зменшення хибних сирен.

Альтернативні системи виявлення часто презентуються як шляхи зменшення кількості “хибних сирен”, які трапляються в метало виявлених технологіях. Особливо це стосується мультисенсорних систем, де один метод використовується для підтвердження показників іншого. При зменшенні кількості “хибних сирен” буде збільшуватись швидкість проведення операцій.

Три типових видів “хибних сирен”:

– хибний показник – де нічого немає;

– хибний позитив — де є предмет, але він не є ВНП;

– хибний негатив — де є ВНП, але система виявлення хибно його виявила.

З цих, хибний показник та хибний позитив – результат екстра роботи, але вони не мають прямого впливу на безпеку. Якщо вони роблять оператора “неуважним”, вони можуть мати непрямий вплив на безпеку, але це можна контролювати адекватним наглядом. Хибний негатив – це головний (великий) безпечний вихід. Це вже трапляється (рідко) та будь-яка нова технологія не може враховувати ризик зменшення кількості цих інцидентів.

З’являється багато мільтисенсорних підходів, робота яких направлена на обмеження виникнення хибних позитивів без звертання особливої уваги на виникнення хибних негативів. Розробники повинні розуміти, що якщо всі неточні виявлення вважати за негативи, з’явиться справді негативний вплив на безпеку. Якщо всі вони будуть сприйматися, як можливі позитиви, обіцяні збільшення у швидкості часто будуть зникати.

 

7.3. Важливі вдосконалення.

В минулому, успішний розвиток технік та технологій розмінування просувався невеликими кроками, вимагаючи незначних змін у вдосконаленні методу роботи. Автори сподіваються, що подальші удосконалення будуть більш успішними. Ми сподіваємося, що технології виявлення будуть ширше адаптованими та удосконалять процес проведення гуманітарного розмінування.

 

7.3.1. Важливі пропозиції по виявленню металевих ВНП.

Зі збільшеною можливістю пристосовувати детектор на сприйняття електромагнітних сигналів від грунту та сприйняття крихітних сигналів на ділянках, де очікуються предмети зі значним вмістом металу, вже були зроблені значні кроки в напрямку вдосконалення систем метало детекторів. В багатьох випадках цей процес вимагав удосконалення здібностей операторів, крім того існувала проблема відбору кращих елементів у існуючих детекторах для створення нової удосконаленої системи.

На додаток до технологічних покращень, створених виробниками металодетектора, була створена німецьким Урядом дослідницька програма, яка розпочала свою діяльність восени 2003 року.

Дослідження включали в себе:

– томографію;

– вдосконалення аналізів сигналів;

– розвиток бази даних грунту та цілей.

 

Ця робота забезпечить велику необхідну підтримку для розвитку вдосконалених ручних та механізованих систем.

 

7.3.2. Важливі пропозиції в інших технологіях пошуку.

Серед “нових” технологій, найбільш обіцяючим може бути ручний проникаючий крізь к грунт радар (GPR) та GPR мультисенсорні системи, в яких нові технології поєднуються зі старими.

Найбільш детальну інформацію дивись в додатку В “Інші методи виявлення ВНП часів війни”.

 

ДОДАТОК А

МРС (мінно-пошукові собаки)

 

З 1980 років у Камбоджі та Афганістані в гуманітарному розмінуванні використовують собак. На сьогоднішній день вони залишаються єдиною альтернативою метелодетекторам в щоденній роботі на мінних полях. МРС використовують на зменшених територіях, для ідентифікації територій, де немає ВНП часів війни та для зменшення периметру територій на яких буде проводитися перевірка на наявність мін та інші ВНП. Вони також широко використовуються для проведення контролю якості перевірки території, які раніше були розчищені за допомогою різних методів виявлення. Продовжується використання МРС для виявлення окремих предметів на підозрюваній замінованій території, не дивлячись на побоювання з приводу їх відповідності до виконання завдань з розмінування. Удосконалення методів їх пересування, збільшення кількості тварин, які працюють на тій самій території, збільшує самовпевненість деяких користувачів. На забруднених територіях або на територіях, де можуть бути встановлені міни-пастки, досвідчені сапери визначають використання добре тренованих собак.

Дві широкі категорії використання МРС можуть бути виділені. Це перехід собаки через підозрілу територію або зняття проб повітря в спеціальні фільтри на підозрюваній території та презентація цих фільтрів собакам пізніше. Друге – це так зване “дистанційне чуття”. Для виміру об’єму вибухівки, яку може виявити собака дивись додаток с “ВР, яка наповнює міну”.

Не дивлячись на різні думки, взагалі погоджуються, що собаки не працюють самі. Кожна собака діє зі своїм інструктором, це теж саме, що й детектор. Собака повинна бути підготовлена фізично і вона повинна хотіти подобатися своєму інструктору, і інструктор повинен розуміти свою собаку. Собака може подавати сигнали посадкою або укладанням на землю, або зупинкою. Інструктор завжди повинен знати, що означають рухи собаки. Це стосується як інструктора, що контролює собаку (або собак) в полі, так і інструктора, який міняє тварин в пересувній лабораторії.

Не існує загального погодження щодо здібностей МРС виявляти ВНП часів війни, або щодо питання, чому вони деколи помиляються. Як результат думки про краще використання собак або їх здібностей дуже різні. Зазвичай на одній ділянці працюють 2 або 3 собаки. Якщо будь-яка з собак подала сигнал, територію необхідно перевірити вручну. Деякі групи розмінування ігнорують сигнал який вони отримують від одної собаки проводячи тести на “дистанційне чуття” в лабораторії, може бути дуже легко презентувати фільтри 12 собакам, та може бути оцінена реакція. Наприклад, якщо одна собака подає сигнал, відповідальний може подувати, що це “негатив” і територія не забруднена. Поза спільності МРС широко міняються думки про те, наскільки МРС ефективні при виявленні, особливо при виявленні окремих предметів.