Частина І. Основи гуманітарного розмінування 1 страница

Зміст

Частина 1. Основи гуманітарного розмінування ……..............…………15

1.1 Розвиток/еволюція/ історія мін…………...............…………18

1.2 Виявлення мін …………………………..............…………...20

1.2.1 Керівництво по виявленню ВНП за допомогою

металодетектору…..………………….........................21

1.2.2 Керівництво по виявленню ВНП

за допомогою зняття грунту на забрудненій

території ……………………………………....……...22

1.2.3 Керівництво по виявленню ВНП

за допомогою використання МРС та інших

методів……………………………………….....……...22

1.2.4 Керівництво по виявленню ВНП за допомогою

механічних засобів……………..........................……...23

 

Частина 2. Роль металодетекторів в гуманітарному розмінуванні........27

2.1 Типи мінних полів………………………………..............….28

2.2 Використання металодетекторів під час сурвею..............…29

2.3 Використання металодетекторів на майданчику

розмінування…………………………………………........…30

2.3.1 Розклад дня ………………………………...............….30

2.3.2 Перевірка на наявність ВНП …………...............…….32

2.3.3 Елементи живлення/батареї/ …..............……………..34

2.3.4 Місцезнаходження мін, які містять в собі

металеві складові …………………………......……….35

2.4 Використання металодетекторів при відповідній

небезпеці…………………………………………........………38

2.4.1 Розтяжки…………………………………..............…....38

2.4.2 Міни, які містять в собі мінімум металу…...............…40

2.4.3 Осколкові міни…………………………..............……..40

2.4.4 Протитранспортні міни…………………...............……41

2.4.5 Виявлення глибокозанурених ВНП часів

війни…………………………………………......………41

2.5 Перешкоди по виявленню цілей за допомогою

металодетектору……………………………………........…...44

2.6 Дійсні заміновані території (мінні поля):

2.6.1 Рослинність……………...............……………………...45

2.6.2 Ліси…………………………………...............…………46

2.6.3 Відкриті висоти (пагорби)…………...............………...47

2.6.4 Тунелі та підземні дороги та шляхи ……...............…..48

2.6.5 Наземні дороги, шляхи та залізничні колії….................49

2.6.6 Населені пункти (міста, великі міста)……….................50

2.6.7 Населенні пункти (села)……………………..............….51

2.6.8 Гори…………………………………………................….52

2.6.9 Пустелі……………………………………..............…….53

2.6.10 Рисові поля………………………………...............……55

2.6.11 Савана …………………………………..............……...56

2.6. 12 Зарості (хащі)……………………………...............…...57

 

Частина 3. Стандарти по виявленню та перевірці місцевості..................59

3.1 Міжнародні стандарти для металодетекторів……...............59

3.2 Міжнародні стандарти для металодетекторів при

гуманітарному розмінуванні…………………………............60

3.3 Договір робочої групи Європейського комітету по

стандартизації ………………………………………........…..61

3.3.1 Що охоплює договір по перевірці місцевості.................61

3.4 Результати попередніх тестувань металодетекторів при

гуманітарному розмінуванні……………………...............…62

3.4.1 Чому так багато польових випробувань……..................64

3.5 Результати випробувань щодо гуманітарного

розмінування…………………………………………........….64

3.6 Результати випробувань міжнародного керівництва по

експлуатації щодо технічного співробітництва….................66

3.6.1 Випробування (тестування) у повітрі …...............……..66

3.6.2 Випробування на землі……………………...............…..67

3.6.3 Випробування на полі ……………………...............…...67

3.6.4 Збірник тестів (випробувань)………………...............…68

3.7 Результати інших тестів та випробувань……...............……68

3.8 Як проходив відбір детекторів, необхідних для

гуманітарного розмінування…………………………...........72

3.9 Теми тестів та випробувань…………………..............……..74

3.9.1 База даних, аналізи польових випробувань,

тести та випробування ……………......………………..74

 

Частина 4. Технологія виявлення металу…………................……………77

4.1 Як працюють металодетектори……………................……...77

4.2 Електромагнітні властивості матеріалів…................………79

4.3 Принципи дії металодетектора…………...............………....80

4.3.1 Індукційні…………………………................………….80

4.3.2 Частотні……………………………................…………83

4.3.3 Види окремих робочих елементів метало-

детектора (збудники та приймання сигналів)….......…83

4.3.4 Статичні і динамічні моделі……………................……83

4.3.5 Версії двох диверсійних приймачів робочих

елементів металодетектора……………………........….84

4.3.6 Версії бі- та однополярних випромінювачів.................85

4.3.7 Як розроблялись металодетектори для розмінування

порівняно з іншими типами……................................…86

4.3.8 Що важливо прийняти до уваги

користувачу …………………......……………………...86

4.4 Подавлення електромагнітної інтерференції……................87

4.5 Настройка /калібровка/ (металодетекторів)

до грунту…………………..........……………………………..88

4.6 Як розраховуються електромагнітні властивості…...............91

4.6.1 Електропровідність та питомий опір……...............…..91

4.6.2 Магнетична чутливість та проникність…...............….92

4.7 Фактори, які впливають на пошук………………...................92

4.7.1 Металеві об’єкти або цілі……………...............……....93

4.7.2 Відстань між робочою частиною метало детектору

та металевого об’єкту……….....................................…93

4.7.3 Основні властивості ……………...............…………....95

4.8 Радіолокаційні та радіохвильові металодетектори................96

 

Частина 5. Тренування (навчання)…………………................…………...97

5.1 Сапери та їх загальні умови тренування

(навчання)………..........……………………………………….97

5.2 Тренування з використанням металодетекторів…................99

5.3 Рекомендації для керівників занять:………...............……...100

5.3.1 Самопідготовка………………………...............………100

5.3.2 Атестація тих, що навчаються (слухачів)...............….100

5.3.3 Структура тренування (навчання)………...............….102

5.4 Зміст тренування (підготовки)…………………...............…104

5.4.1 Забезпечення слухачів……………………..............….105

5.4.2 Контур чутливості пошукового елементу…................105

5.4.3 Контур чутливості чіткого виявлення ВНП в

польових умовах……………………………......……...108

5.4.4 Розпізнавання розташованих близько

цілей………………………......………………………...109

5.4.5 Різноманітні сигнали…………...............……………...109

5.4.6 Лінійні металеві цілі…………...............………………109

5.4.7 Електромагнетичні завади………...............…………..110

5.4.8 Цілі малого розміру……………...............…………….110

5.5 Робота на “підготовлених” та “непідготовлених”

майданчиках……….........…………………………………….111

5.6 Спасіння (евакуація) при використанні

металодетекторів………………………………….........…….112

 

Частина 6. Використання металодетекторів на замінованих

територіях…………….................................………………….115

6.1 Збірні детектори………...............……………………………116

6.2 Врахування різноманітних грунтів…................…………….118

6.3 Врахування специфічних цілей…………................………...120

6.4 Розпізнавання неметалевих предметів……...............……....121

6.5 Дії при отриманні сигналу детектору…………...............…..122

 

Частина 7. Шляхи прогресу…………...............………………………….127

7.1 Поранені та статистика…………...............………………….127

7.2 Скорочення/зменшення/ хибних попереджень….................128

7.3 Важливі вдосконалення……………………...............………129

7.3.1 Важливі пропозиції по виявленню металевих

ВНП……….......…………………………………………129

7.3.2 Важливі пропозиції в інших технологіях

пошуку……….......……………………………………...130

Додаток А. МРС (мінно-розшукові собаки)…...............………………..131

Додаток В. Інші методи пошуку вибухонебезпечних предметів

часів війни…………………………… ………………….135

Додаток С. Вибухові речовини (вибухонебезпечні складові мін)..........151

Додаток D. CWA 14747:2003 Результати тестування………..................157

Додаток E. Калібровка (настройка) Schiebel AN 19/2 M7……...............159

Додаток F. Пропонуєма додаткова інформація………...............……….161

Алфавітний вказівник

Швидкий довідник-вказівник для саперів………...............…………….163

Основний алфавітний вказівник…………………...............…………….165

 

Частина І. Основи гуманітарного розмінування

 

Хоча аспекти розмінування є частиною військових процедур більш ніж 80 років, спеціалізоване очищення всіх вибухонебезпечних залишків війни почалося тільки наприкінці 80-х років, коли цивільні організації почали гуманітарне розмінування в Афганістані та Камбоджі. Гуманітарне розмінування включає в себе очищення земель, які не мають військової цінності і на яких усі вибухонебезпечні предмети повинні бути знищені або усунені. Це робиться для того, щоб захистити цивільне населення від нещасних випадків, пов’язаних із залишками війни. Однак, військове розмінування звичайно виконується для стратегічних цілей і під тиском діяти швидко. Часто розміновується тільки одна стежка крізь заміновану територію. З метою діяти швидко військові можуть вважати припустимим використовувати броньовані машини або втрачати своїх солдат. Добре споряджені війська звичайно очищають шляхи механізованими засобами, уникаючи застосування особового складу. Очищена у такий спосіб територія не є безпечною для цивільного використання. В гуманітарному розмінуванні обов’язковим є застосування людей для очищення землі – і не є припустимим факт загибелі серед саперів або серед цивільних, які будуть використовувати цю землю пізніше.

Гуманітарне розмінування було розпочате благодійними неурядовими організаціями (NGO). Їх підтримала ООН. Скоро виникли комерційні компанії розмінування, які запропонували більш ефективне розмінування. Потреба для індустрії прийняти узгоджений мінімум стандартів стала очевидною на проведеній в липні 1996 року в Копенгагені Міжнародній Конференції по Технологіям Розмінування. Почав процес визначення та впровадження міжнародних стандартів. В 1997 році були опубліковані перші міжнародні стандарти по гуманітарному розмінуванню. Рух в напрямку прийняття міжнародних стандартів тривав з публікацією в 2001 році Міжнародних Стандартів Розмінування (IMAS) Службою мінних дій ООН. IMAS визначає “розмінування” в контексті Гуманітарного Розмінування як: “очищення забрудненої території шляхом виявлення, вилучення або знищення усіх мін та нерозірвавшихся боєприпасів”.

Перед тим, як стандарти будуть прийняті всіма державами необхідно звернути увагу на те, що це молода “індустрія” і не дивно, що є дуже мало публікацій спеціалістів, які мали справу з гуманітарним розмінуванням. Те, що публікується часто цікавить більше вчених і дослідників ніж тих людей, які дійсно займаються розмінуванням. Ця книга головним чином написана для саперів-спеціалістів, але може також використовуватися для вчених і дослідників.

В Камбоджі та Афганістані, де розпочалося гуманітарне розмінування, проблеми із залишками війни були результатом конфліктів внаслідок поділу сходу-заходу та холодної війни. Схожа ситуація була в Анголі та Мозамбіку, де боротьба комуністичних та капіталістичних ідеологій призвела до конфліктів та широкому забрудненню землі. Міни та інші ВНП використовувалися без урахування їх довготривалої загрози. Від Лівану до Намібії, Боснії і Герцеговини до В’єтнаму і Гватемали до Перу вибухонебезпечні наслідки війни та конфліктів спричиняють загибель людей та заважають безпечній реконструкції. Точна кількість небезпечних предметів в землі не відома, але відомо, що велика кількість землі спустошена і це заважає переходу до мирного стану.

Наслідки війни, які отримали найбільшу гласність це – міни і міни-пастки, які призначені для ураження жертви і, таким чином, являють собою загрозу для цивільних. Але багато цивільних також страждають від боєприпасів, що не розірвалися та військового спорядження, які погано зберігалися та стали небезпечними. Іноді з цивільними трапляються нещасні випадки, коли вони намагаються заробити гроші на добуванні металу та вибухівки із вибухонебезпечних предметів.

Сапери, що займаються гуманітарним розмінуванням, не тільки знаходять і знешкоджують міни. Вони повинні також виявити всі наслідки війни і залишити територію придатною для її подальшого використання цивільними. Іноді це означає, що територія повинна бути перевірена на значній глибині, щоб виявити боєприпаси, що не розірвалися. Це необхідно в тому разі, коли є намір вести будову на місці колишнього поля бою.

На сьогоднішній день сапер для пошуку вибухонебезпечних предметів використовує металодетектор. До недавніх пір всі детектори у використанні були призначені для військового використання через те, що ринок гуманітарного розмінування не піклувався про інвестиції, необхідні для розробки нових моделей. Це означає, що міношукачі часто мали властивості, які не були потрібними у гуманітарному розмінуванні, але вони іноді збільшували ціну. Наприклад, деякі детектори, обладнані корпусом, який не виявляється при застосуванні інфрачервоного випромінювання. Ця властивість, яка оцінюється дуже дорого, не потрібна при гуманітарному розмінуванні. Більшість детекторів були, головним чином, призначені для використання протягом короткого часу. В гуманітарному розмінуванні короткі детектори використовуються в положенні на колінах, на почіпках або нахилившись, з ними можна працювати не більше 6 годин в день.

Виробники більшості металевих міношукачів останнього покоління прислухались до потреб гуманітарного розмінування та намагалися розробити відповідні міношукачі. Багато міношукачів нового дизайну призначені для використання в положенні на колінах, на почіпках або нахилившись і більшість має зараз замість головних телефонів гучномовець.

Можливо, найбільш важливе є те, що дизайнери міношукачів постійно прислуховувались до потреб гуманітарного розмінування, які складаються в тому, щоб детектор при виявленні невеликих металевих предметів в землі утворював сигнал, який свідчив би про місцезнаходження металу. Ця властивість є важливою, її враховують військові покупці, але висока чутливість може уповільнювати процес перевірки замінованої території. Коли працюєш над вогнем або під напругою маленькі уламки металу часто вважаються як помилковий сигнал. Хоча зменшення кількості помилкових сигналів є також турботою гуманітарного розмінування, а будь-який кусок металу не вважається помилковим сигналом. На територіях, які очищуються за допомогою металевих міношукачів є звичайною перевірка на контроль якості, так що любий метал повинний бути усунений. В гуманітарному розмінуванні завжди краще потратити час на викопування цвяха, ніж постраждати потім.

В деяких випадках групи розмінування можуть обрати нижчу настройку чутливості міношукача, так щоб він не реагував не дуже маленькі металеві предмети. Це робиться у тих випадках, коли відомо, що на території знаходиться величезна кількість металу і коли виключається інша небезпека. При цьому перевірка на якість виконується тим самим детектором, настроєним на той самий рівень чутливості. В такому випадку деякі групи вважають за краще використовувати мінно-розшукових собак для здійснення контролю якості. Всупереч бажанню багатьох виробників міношукачів йти на зустріч потребам гуманітарного розмінування, вона також намагаються продавати їх і військовим. Потенціальний ринок не є достатньо великим для того, щоб розробляти моделі виключно для потреб гуманітарного розмінування.

 

1.1 Удосконалення будови та складу мін

 

Вибухові предмети, які приводяться у дію жертвою і розміщуються на, під або біля землі використовуються століттями. Перші “міни” були, мабуть, використовувалися у вигляді вибухівки для мінування підземних тунелів і детонувалися при наближенні ворога. Сьогодні під “мінами” ми розуміємо контейнери, наповнені вибухівкою, яка ініціюється жертвою або її транспортним засобом. Розроблені під час І Світової війни їх почали широко використовувати під час ІІ Світової війни. Міни дозволяють користувачу:

- забезпечувати оборону навколо уразливих місць та споруд. Ініціювання мін може попередити про напад та якщо вони густо встановлені, замінована територія може зупинити напад;

- провести загони ворога та транспорт на незаміновану територію, де вони самі будуть уразливими для нападу;

- відрізати безпечний доступ ворога до закладів, які їм потрібні;

- допомагає в організації атак та засідок.

В деяких випадках потрібно, щоб ворог знав, де міни, в інших – розраховано на сюрприз. Природа конфлікту та професіоналізм залучених в нього впливають на шлях використання мін.

В конфліктах, в яких супротивники дуже відрізняються військовим обладнанням та можливостями, наприклад, у війнах повстанців, групи, які менш споряджені більше уваги звертають на використання немаркованих мін-сюрпризів. В конфліктах, в яких одна сторона не має бажання постійно утримувати територію звичайним явищем є використання немаркованих мінних полів.

Із збільшенням використання мін почали удосконалюватися методи їх виявлення. Перші міни, звичайно, мали металевий корпус. Перші міношукачі були відносно важкі і незручні у використанні за своїм розміром та вагою і потребували великої сили. Щоб зменшити їх металевий склад, пошукові елементи були вперше виготовлені з дерева, потім з твердого пластика. Часто тяжкі або незручні для використання вони допомагали в очищенні території від мін з металевими корпусами.

Щоб досягнути більшої ефективності у застосуванні металевих детекторів конструктори намагалися змінити склад мін. Корпуса міни спочатку виготовлялися з дерева і бакеліту і зменшили утримання металу в ударному механізмі. Це співпало зі швидкою розробкою маленьких мін, призначення яких було - спрацьовувати під вагою людини: протипіхотні фугасні міни та протипіхотні осколкові міни, які називалися протигруповими мінами, які спрацьовували завдяки натяжному дроту.

З часів І Світової війни використовувалися ранні версії цих мін, щоб затримувати рух ворога, а також і протитанкові міни для перешкоджання руху транспорту. Під час ІІ Світової війни протипіхотні міни використовуються для захисту протитанкових мін, так коли людина, намагаючись знешкодити за допомогою металодетектору з низькою чутливістю протитанкову міну наступає на протипіхотну міну, яка знаходиться поруч. Деякі протипіхотні фугасні міни старого зразку широко використовуються нещодавно, особливо ПМН та G YATA64. Вони залишаються звичайно діючими як найменше 25 років після встановлення. Багато інших перших зразків не використовуються довго і тому рідко знаходилися, але вони можуть залишатися на військових сховищах і таким чином все ще являти собою загрозу. Перші міни утримували значну кількість металу в ударному механізмі і також десь 100-300 г вибухівки. Протипіхотні міни, виготовлені пізніше, такі як М14, РМА-3 і Type 72) утримували вже набагато менше вибухівки, що дозволило їм бути менше, дешевше для виробництва і легше для маскування. Небажання солдат ризикувати у конфліктах, призвело до розробки протипіхотних фугасних мін, які вистрибують. Вони розповсюджуються з машин, вертольотів,

На мінних полях тривалий час зустрічалися такі осколкові міни, як POMZ-2 і POMZ-2М. Найбільш складною та більш ефективною є осколкова міна вистрибуючого типу. Ці міни летять над землею перед тим, як розірватися і посилають смертельні уламки у всі напрямки. Через те, що від багатьох ранніх дизайнів вистрибуючих мін відмовилися, ряд мін OZM все ще знаходять в багатьох місцевостях. Інша категорія осколкових мін це “міна направленої дії”. При детонації міна розкидає металеві уламки в обмеженому просторі з однієї сторони. Призначені для використання людьми, які залишаються поза міною, вони часто детонуються солдатом у підходящий час (як правило, у засідці). Ці засоби з наявністю в них підривника дистанційної дії не є технічно “мінами” у відповідності із визначенням в конвенції по обмеженому використанню протипіхотних мін (див. розд. 1.3).

Осколкові міни також розвивалися, іноді розміщалися з дистанційно встановлюємими протитанковими мінами. Метод дистанційного розташування означає, що замінована територія звичайно не маркується.

 

1.2 Виявлення мін

В гуманітарному розмінуванні використовуються такі загальні методи виявлення мін:

- ручний з використанням металошукачів;

- ручний на основі викопування;

- ручний і за допомогою собак;

- механічний.

Треба вирішити, що всі методи включають роботу сапера. Це через те, що на сьогоднішній день індустрія не прийняла ніякого повністю механізованого методу, який б гарантував виявлення і усунення всіх вибухонебезпечних предметів часів війни.

 

1.2.1 Ручне розмінування при використанні металевих міношукачів

 

Усі сапери знають, що найбільш надійні засоби розмінування це їх очі і розум. Часто зрозуміло, де знаходяться міни і в багатьох випадках її можна побачити тільки коли рослинність знищена. Це відноситься до нещодавно розташованих протипіхотних мін всіх типів і іноді протитанкових мін. Але якщо міни встановлені 10 або більше років тому, то вони часто заховані глибоко. Навіть якщо частково вони відсутні, їх корпуса під впливом поганих умов можуть бути непомітними. Через ерозію грунту міни можуть зсуватися з місця встановлення чи закопуватися глибше під новим шаром грунту. Новий наносний грунт є дуже родючим і може бути наповненим коріннями рослин так, що міна спутана ними всередині. Не говорячи вже про ці території, глибоко встановлені протипіхотні міни натискувальної дії звичайно виявляються тільки на територіях, які були заміновані багато років тому. В деяких випадках протипіхотні міни глибоко розташовувалися на місці всупереч того факту, що не завадить їх спрацюванню як призначалося. Присутність глибоко закопаних мін або надія, що вони може є, можуть уповільнити процес розмінування і таким чином збільшити затрати.

Сапери розраховують на металеві міношукачі для пошуку металевих частин мін і боєприпасів, що не розірвалися, які не можна побачити. Утримання металу мінах настільки велике, що вони звичайно не являють проблему для виявлення. Також, більшість з них розроблені так, щоб підривник був над землею і їх розміщують так, що часто їх можна побачити при знятті рослинності.

Зменшення кількості металу в протипіхотних фугасних мінах протягом років призвело до нових розробок без утримання металу. Дуже мало з цих мін використовуються і їх виробництво та продаж зараз обмежені Договором про заборону мін 1997 року (Див. розділ 1.3). Деякі з них були виявлені під час гуманітарного розмінування при використанні собак та викопування. З відомих авторам мін (головним чином М/APD59 виявлених в Лівані та Анголі) детонатори виявилися непрацюючими після 10 років знаходження в землі. Є надія, що схожі проблеми і з іншими неметалевими системами підривника.

Точне виявлення металу в землі необхідне для безпеки сапера. Необхідно не тільки отримати сигнал, але сапер повинен помістити маркер майже там точно, де знаходиться метал. Ця дозволяє починати роботу з щупом чи проводити викопування на безпечній відстані від місця отримання сигналу. Сапер працює на краях в напрямку сигналу так, що підходить до міни і уникає безпосереднього натиску на натискувальну кришку міни. Але міни не завжди лежать рівно під землею. Якщо вони нахилені обережний сапер може все ще її витягнути. Детонація міни під час її витягування – найбільш частий нещасний випадок при гуманітарному розмінуванні. Адекватно захищена більшість саперів виживає без отримання ушкоджень.

 

1.2.2 Ручне розмінування з використанням розкопок території

 

На територіях, де забруднення землі металом дуже високе і сигнал міношукача постійний, сапери можуть відкласти детектори в сторону і зняти верхній шар грунту на необхідну глибину. З досвіду авторів, якщо більше трьох частин металу виявлено на 1 м², то швидше буде скопати цілу територію ніж викопувати метал окремо. Процес скопування такий повільний, тому його звичайно проводять на обмежених територіях, де відомо, що є міни. Можуть застосовувати мінно-розшукових собак, щоб зменшити підозрілу територію до мінімуму перед початком розкопок.

Якщо міна глибоко закопана, так як це відбувається з протитанковими мінами на непокритих дорогах, зняття верхівки дороги може показати, де була вирита глибша яма. Проте це не показник і тому віддають перевагу використанню собак.

 

1.2.3 Мінно-розшукові собаки та ручні методи

 

МРС можуть використовуватися на території перед початком розмінування вручну. Звичайним явищем є перевірка однієї місцевості двома собаками. Визнано, що собаки не можуть точно вказати на джерело вибухівки на густо замінованій території, де присутні запахи від більш ніж одного джерела. Собаки використовуються лише там, де міни розкидані на далеких відстанях одна від одної. Там, де працюють собаки територію ділять на ділянки розміром 8-10 м². Собаки тоді входять в середину ділянки, на якій вже знята рослинність (звичайно при використанні броньованих машин). Якщо собака подає сигнал, тоді сапер за допомогою міношукача або техніки викопування перевіряє то місце, на яке вказала собака і поруч нього. Іноді сапер повинний очистити помічену ділянку, в якій собака вказав на наявність вибухівки. Це тому, що здатність собаки вказувати на місцерозташування вибухонебезпечного предмету не є надійною. Собак також використовують для проведення контролю якості очищеної території, особливо якщо знайдені вибухонебезпечні предмети не здетонували. Знищення вибухонебезпечних предметів на місці може розповсюджувати запах вибухівки на широкій місцевості, що означає, що перед тим, як собаки почнуть працювати, має бути часовий інтервал.

У всіх випадках собака діє як міношукач і все, що вона виявила, потім досліджується саперами. Більш докладнішу інформацію о використанні собак дивіться в Додатку А. інформацію щодо типів ВР, які собака здатен виявити дивіться в Додатку С.

 

1.2.4 Механічні та ручні методи

 

В процесі розмінування все частіше використовуються машини. Найбільш часто їх застосовують для зрізування рослинності на місцевості, де мають працювати сапери. Інше використання – це витягування будівельного каменю або зруйнованих країв окопів. На критих місцевостях їх використовують для перевезення того чи іншого засобу виявлення. Тому може бути використано багато міношукачів, що збільшує швидкість процесу роботи. Іноді використовуються катки, трали для знищення мін на тому місці, де вони лежать.

У всіх випадках, щоб впевнитись, що всі вибухонебезпечні предмети часів війни виявлені, сапери повинні працювати після машин. Іноді вони можуть використовувати собак в якості міношукачів, часто металеві міношукачі.

 

1.3 Угоди, що контролюють використання мін

 

Це Протокол ІІ до Конвенції про Заборону Розповсюджених Видів Зброї від 03.05.1996 та Оттавської Конвенції або Угода про Заборону Використання Мін від 03.12.97. Повні назви цих угод відповідно:

- Протокол про заборону або обмеження використання мін, мін-пасток та інших засобів від 03.05.96, який є додатком до Конвенції про Заборону чи Обмеження Використання Певних Розповсюджених Видів Зброї, які можуть вважати виключно небезпечними і Конвенція про Заборону Використання, Зберігання, Виробництва і Перевезення Протипіхотних Мін та їх Знищення.

Відповідно Конвенції виробництво повністю неметалевих мін заборонено і накладені інші обмеження на протитанкові міни та міни-пастки, а також на протипіхотні міни. Заборонені міни, які призначені приводитися в дію металевими міношукачами. Заборонено використовувати міни проти інших військових об’єктів. Майже всі країни із значним виробництвом збої підтримують Конвенцію або підписали її. Відповідно Оттавської Конвенції повністю заборонено використання протипіхотних мін. Багато країн-виробників зброї підписали її, але такі великі виробники зброї, як США, Росія і Китай – ні. На момент написання існуючі нові та кандидати на вступ до Європейського Союзу підписали та ратифікували її за винятком Греції та Польщі (підписали, але не затвердили) та Фінляндії, Латвії, Естонії та Туреччина (не підписали).

Протипіхотні міни часто є найбільшою загрозою для життя цивільних після завершення конфліктів. Оттавська Конвенція має явний вплив на виробництво і застосування протипіхотних мін. Виробництво вільних від металу мін припинено. Хоча все ще існує незгода про військову утилізацію протипіхотних мін, деякі з тих, хто не підписав Оттавську Конвенцію погодилися збільшити утримання металу в мінах з мінімальною кількістю металу так, щоб їх легше було б виявляти. В майбутньому планується удосконалення мін, які мають механізм самознищення, зменшити їх загрозу для цивільних. На теперішній час існують різні думки про те чи будуть міни SD чи SDA діяти як призначалося. Важливим питанням також є знешкодження мін SDA, які самостійно нейтралізувалися, але все ще утримують детонатор і ВР і, таким чином, являють собою загрозу для цивільних.