Особливості психології взаємовідносин у військовослужбовців – 20 хв.

Слайд 7

Взаємини у військовому колективі існують в двох основних формах. По-перше, це офіційні, формальні відносини. Вони визначаються організаційною структурою підрозділу, яка визначає в ньому функції кожного воїна, об’єм його обов’язків, прав і відповідальності. Офіційні відносини є як би зовнішніми по відношенню до воїнів, оскільки вони задані ззовні за допомогою законів, статутів, інструкцій і розпоряджень.

Їх основу складають відносини керівництва і підпорядкування, а також співпраця в процесі спільної військової діяльності. Наприклад, відношення між командиром взводу і командиром роти багато в чому зумовлені загальновійськовими статутами незалежно від їх індивідуально-психологічних особливостей, професійної підготовленості, етичних якостей. Командир роти має право віддати наказ командирові взводу своєї роти. Цей наказ командир взводу зобов’язаний виконати відповідно до статуту “беззаперечно, точно і в строк”, не дивлячись на те, що він особисто може відноситися до свого безпосереднього начальника з певною мірою неприязні.

Слайд 8

Слід мати на увазі, що у військовому колективі одночасно існують декілька структур формальних відносин, що накладаються одна на одну. Основні з них – службові. Але до формальних відносяться й інші – всі, які визначені нормативно. Наприклад, ті ж військовослужбовці на футбольному полі знаходяться в системі формальних відносин, що визначають необхідність підкорятися відповідним правилам гри, рішенням судді.

Слайд 9

По-друге, у військовому колективі існують неофіційні, неформальні відносини. Вони формуються як система міжособистісних переваг, симпатій і антипатій, поваги і неприязні. Іншими словами, неформальні взаємини ніякими документами не регламентовані, вони засновані на особистих особливостях сприйняття воїнами один одного.

Ці взаємини визначальним чином залежать від індивідуально-психологічних особливостей воїнів і тому іноді називаються внутрішніми. Важливо підкреслити, що особливості неофіційних відносин багато в чому залежать від ціннісних орієнтації воїнів, особливостей їх взаєморозуміння і взаємосприйняття.

Офіційні взаємини грають в колективі визначальну роль у формуванні всієї системи міжособистісних відносин. Їх структура в підрозділі досить стабільна. Неофіційні відносини вельми динамічні. Вони змінюються у зв’язку з постійним прибуттям в колектив нових військовослужбовців. Неформальні відносини між одними й тими ж воїнами також схильні до швидких змін.

Слайд 10

Особливістю військового колективу є те, що він включає декілька чітко виражених за соціально-психологічними параметрами категорій військовиків. Це офіцерський склад, військовослужбовці строкової і контрактної служби, військовослужбовці-жінки.

Визначаючи соціально-психологічні особливості офіцерського складу, в першу чергу слід зазначити, що офіцери складають основний кістяк військової частини. Саме вони є безпосередніми організаторами навчально- виховного процесу. Проте слід врахувати, що за своїми соціально-психологічними характеристиками офіцерський склад не є однорідним.

Слайд 11

З практичних міркувань офіцерський склад доцільно умовно розділити на дві великі групи. До першої групи відносяться молоді офіцери і більшість молодших офіцерів (природно, в цю групу не потрапляють ті, хто в 35–40 років все ще має звання старшого лейтенанта або капітана). До другої групи входять ті, хто закінчує службу, й більшість старших офіцерів.

Слайд 12

До найбільш істотних позитивних характеристик офіцерського складу першої групи слід віднести: свідомий вибір військової професії, вибір виду ЗС, роду військ; хорошу теоретичну підготовку; старанність, дисциплінованість; довіра до досвіду старших офіцерів; професійне честолюбство, потреба удосконалюватися у вибраній професії; прагнення до самостійності, ініціатива, бажання проявити себе, просунутися службовими сходами; підвищена потреба в спілкуванні; близькість до солдатів.

До негативних характеристик цієї групи належать: недостатній життєвий і професійний досвід; неміцність переконань; сприйнятливість до негативного впливу середовища; висока чутливість; максималізм в оцінках; підвищена емоційність; поспішність в рішеннях і вчинках; слабкі навики роботи з людьми; прихильність до жорсткого прагматизму у виконанні своїх обов’язків.

Нерідко, особливо останнім часом, виявляється прагнення знайти застосування своїм професійним знанням і умінням поза армією; недостатня сформованість навиків в подоланні службових і побутових труднощів; неясне представлення перспектив своєї службової кар’єри; незадоволеність побутом, матеріальним положенням, організацією дозвілля тощо.

Слайд 13

Характеризуючи офіцерський склад другої групи, слід виділити такі властиві їй позитивні якості, як великий життєвий і службовий досвід; високий професіоналізм; відповідальність; вимогливість до себе і до підлеглих; міцні навики роботи з людьми; здатність ухвалювати зважені рішення; професійне честолюбство; адаптованість до жорсткої регламентації службової діяльності і особистого життя; зосередженість на службових справах; дисциплінованість.

Слайд 14

До негативних характеристик належать: схильність до консерватизму; міцна довіра до свого службового і комунікативного досвіду; украй рідкісна відмова від звичних, у тому числі і негативних, стереотипів, поведінки і службової діяльності (що, можливо, характеризує не стільки твердість переконань, скільки інерцію думки).

Слайд 15

В більшості випадків віддається перевага адміністративним, командним методам роботи з людьми, рідше використовується потенціал інших методів; превалювання матеріальних інтересів в мотивації служби; прояв службового снобізму, авторитарного стилю поведінки, протекційного тону у взаєминах. Спостерігається певне зниження службової активності через передпенсійні настрої.

У багатьох присутнє відчуття соціальної, моральної і матеріальної незахищеності, певній збитковості в соціальному плані в порівнянні з представниками інших шарів суспільства однакового рівня підготовки і кваліфікації; відчувається, а іноді підкреслено демонструється так звана службова втома.

У соціально-психологічній характеристиці військовослужбовців військової служби за контрактом теж доцільно виходити з розгляду сукупності позитивних і негативних рис.

Слайд 16

Позитивними особливостями цієї категорії є наступні: добровільність ухвалення рішення служити в армії; розуміння необхідності виконання умов контракту; матеріальна зацікавленість в професійному вдосконаленні; симпатія до військового порядку і культури; прагнення довести свою професійну придатність; прихильність вибраному виду ЗС, роду військ, усвідомлений вибір місця служби; добросовісніше (в порівнянні з військовослужбовцями строкової служби) відношення до виконання повсякденних службових обов'язків.

Слайд 17

Проте в ході набору військовослужбовців контрактної служби поки не вдається поставити надійний фільтр на шляху проникнення в армійське середовище представників так званого “соціального дна”. Іншими словами, контракт нерідко підписують не кращі громадяни нашого суспільства. Слід звернути особливу увагу на рихлість мотивів служби за контрактом. Як показують соціологічні дослідження, в мотивації превалюють матеріальні інтереси і дуже мало відображені мотиви широкого соціального плану. В зв’язку з цим активність в службовій діяльності контрактників переважно спрямована на реалізацію своїх прав і пільг, а не обов’язків.

Як правило, рівень загальноосвітньої підготовки і духовної культури осіб, що підписують контракт на службу, невисокий. Слабка і професійна підготовка навіть тих, хто приходить у військову частину після закінчення навчальних центрів. З боку військовослужбовців контрактної служби часто виявляється неготовність до істотних обмежень і жорсткої регламентації військового побуту.

Крім того, саме з цією категорією військовослужбовців пов’язане суттєве зростання правопорушень на грунті пияцтва, наркоманії, специфічних видів нестатутних взаємин, конфліктів з військовослужбовцями строкової служби, розкрадання матеріальних цінностей і зброї.

Слайд 18

У соціально-психологічній характеристиці військовослужбовців строкової служби найбільш важливим є облік специфічних проявів і суперечностей, властивих юнацькому віку на стадії переходу до зрілості. У зв’язку з інтенсивністю фізичного розвитку, а також недостатністю досвіду управління собою, у молодої людини процеси збудження зазвичай превалюють над процесами гальмування. В цілому цьому віку властиві такі суперечності:

- з одного боку, широкий світогляд, допитливість, енергія, відчуття нового, прагнення проявити себе, а з іншого – це співіснує з песимізмом, апатією, політичним і правовим нігілізмом, бравадою, непослідовністю, розпиленістю інтересів;

- прагнення до самостійності, незалежності думок і дій, в той же час сильна прихильність груповому впливу, підтримці авторитетними особами своїх поглядів, виявляється стійка залежність від думки компанії однолітків, найближчого оточення, які грають роль референтної групи;

- потреба в самоствердженні, разом з тим скромний арсенал форм, методів і засобів самовираження особи, недостатній життєвий досвід. Часто він примушує удаватися до етично збиткових, а іноді і юридично незаконних прийомів;

- у оцінках, висловах і відносинах виявляється прагнення до визначеності, чіткості, однозначності. Ці якості пояснюються юнацьким максималізмом, прагненням будь-якими способами відстояти свою думку (часто помилкову або спірну). Проте це співіснує з непостійністю, неміцністю переконань, мізерністю аргументації, недостатньою наполегливістю і послідовністю в досягненні мети;

- гостра сприйнятливість, сильна вразливість і висока емоційність, що спричиняє за собою підвищену конфліктність, збудливість, поспішність в рішеннях і діях;

- до 18 років у молодої людини вже сформовані деякі риси характеру, вироблені певні динамічні стереотипи поведінки і взаємовідносин з оточуючими. Умови військової служби вимагають перегляду багатьох сформованих рис, а це достатньо складний і хворобливий процес психологічної перебудови і ломки характеру;

- 18–20 років – це період бурхливого формування потреб людини, зокрема, він співпадає з кульмінаційним періодом статевої активності у чоловіків. Неможливість в армійських умовах задовольнити багато виникаючих потреб веде до фрустрації, породжує психологічну напруженість і може штовхнути військовослужбовців на пошук аморальних і навіть незаконних засобів для задоволення потреб;

- багато що сприймається в романтичному світлі, зокрема хлопців притягає романтика військової служби. Проте при зіткненні з прозою і повсякденністю армійських буднів у молодої людини може виникнути реакція протесту, форми прояву якої багатообразні: від відходу “в себе” до демонстративної агресивної поведінки або бурхливого виразу інших негативних емоцій.

Крім того, в даний час в молодіжному середовищі набули поширення наркоманія, пияцтво, сексуальна розбещеність, цинізм, зниження цінностей людського життя, невіра в ідеали, а також і інші соціальні хвороби і біди, що загострилися останніми роками, які молодь приносить в армію.

Слайд 19

Кажучи про жінок-військовослужбовців, в першу чергу слід виділити високу старанність цієї категорії, дисциплінованість, прагнення до порядку і акуратності на робочому місці. Присутність жінок-військовослужбовців культурно ушляхетнює взаємини в частині, певною мірою стимулює соціальну і службову активність чоловіків. Відмічено: де в підрозділі служить більше жінок, там менше випадків пияцтва, нестатутних взаємин, самовільних відлучок, грубості в міжособистісних взаєминах.

Разом з тим, слід зазначити те, що на жінок не можна в повному об’ємі покласти виконання службових обов’язків (наприклад, польові виходи з тривалим перебуванням поза розташуванням частини, бойова стрільба, стройові заняття, навчання тощо), оскільки позначається специфіка фізичного розвитку та можливостей жіночого організму, а також регулярні фізіологічні цикли, властиві жінкам.

Крім того, у жінок сімейні проблеми, як правило, відбиваються на службі сильніше, ніж у чоловіків-військовослужбовців. Слід також враховувати і підвищену емоційність жінок, яка в суто жіночих військових колективах часто стає причиною конфліктів і склок.

Особливості взаємин у військовому колективі визначаються специфікою військової діяльності колективу і індивідуально-психологічними характеристиками воїнів, його складовими.

До особливостей взаємин, перш за все відноситься провідна роль офіційних службових відносин в порівнянні з неофіційними. У трудовому колективі підлеглий у разі істотного неспівпадіння його офіційних і неофіційних відносин з начальником має більше можливостей для корекції своєї поведінки і діяльності в порівнянні з військовослужбовцем, що опинився в такій ситуації.

У військовому колективі помітно глибша, детальніша і однозначніша регламентація офіційних відносин між військовослужбовцями в порівнянні з трудовим колективом.

Особливістю взаємин у військовому колективі є також те, що вони формуються не тільки на основі спільної військово-професійної діяльності, але і сумісного вирішення побутових проблем, колективного проведення дозвілля. Сувора регламентація життя й діяльності воїнів, наявність в більшості колективів одних тільки чоловіків накладають свій відбиток на зміст і форми взаємин між ними, роблять їх жорсткішими.

Різноманіття емоцій і відчуттів, пов’язаних з міжособистісними відносинами, можна характеризувати за різними ознаками. Основним серед них вважається те, в якому напрямі впливають емоції і відчуття на відношення до товариша по службі: у позитивному або негативному. З цієї точки зору емоції і відчуття можна розділити на дві великі групи.

Слайд 20

В першу групу входять емоції і відчуття, що сприяють взаємодії військовослужбовців. Це перш за все відчуття симпатії до іншого, відчуття поваги, позитивні емоції, що виникають як наслідок високої оцінки його етичних, ділових і інших якостей.

Другу групу складають емоції і відчуття, що перешкоджають співпраці військовослужбовців. До них відносяться відчуття антипатії, відчуття презирства, інші негативні емоції, що виникають як наслідок низької оцінки етичних, ділових і інших якостей товариша по службі.

Ще однією функцією взаємин є їх регулярний характер. Суть її полягає в тому, що прогноз воїном відносин товаришів по службі до його справ і вчинків виступає одним з чинників, що визначають характер його майбутньої військової праці і поведінки.

Слайд 21

Мотивація військової праці з погляду її спрямованості може бути трьох видів.

1. Мотивація “на справу”. Воїн з такою мотивацією більше зацікавлений в досягненні високих результатів діяльності. Особисті переваги, які він може отримати досягши добрих результатів діяльності, його турбують у меншій мірі. Такого воїна цікавить і захоплює сам процес діяльності.

2. Мотивація “на себе”. При такій мотивації воїн більше всього націлений на особистий успіх, на отримання особисто їм тих матеріальних і духовних благ, яких він потребує. Індивідуальне досягнення високих результатів в діяльності він розглядає лише як засіб отримання в подальшому яких-небудь переваг. Успіх товаришів по службі, колективу в цілому хвилює його значно менше, ніж особистий результат. Природно, що при такій мотивації характер відносин воїна з товаришами по службі буде іншим, ніж при домінуванні мотивації “на справу”.

3. Мотивація “на взаємини”. При такій мотивації воїн, перш за все враховує те, як оцінюють його дії оточуючi. Для нього важливо підтримувати зі всіма хороші відносини. Якщо такий воїн потрапляє в ситуацію, що вимагає піти на конфлікт з іншим військовослужбовцем, або пожертвувати інтересами справи, то він зазвичай жертвує інтересами справи.

Зазвичай в “чистому” вигляді який-небудь один вид мотивації у конкретного воїна присутній рідко. Характернішою є наявність одночасно 2–3-x видів мотивів. Проте серед мотивів різної спрямованості якісь один є переважаючим.

З цього виходить, що практично завжди при визначенні того, як йому поступити в конкретній ситуації, воїн враховує можливий вплив свого вчинку на взаємини з товаришами по службі. Якщо ж мотивація “на взаємини” є домінуючою, то фактично саме взаємини з оточуючими визначають діяльність і поведінку воїна.

Тому знання взаємин між воїнами, уміння їх регулювати нададуть істотну допомогу офіцерові-керівникові в забезпеченні згуртованості військового колективу, і врешті-решт ефективної діяльності підрозділу.

Важливою і складною проблемою, яку нерідко доводиться вирішувати командиру підрозділу, є боротьба з нестатутними відносинами. В основі нестатутних взаємин лежить порушення норм моралі й моральності, соціальної справедливості серед воїнів. Такі відносини найчастіше виявляються там, де їх діяльність менш організована і контрольована: на господарських роботах – 24% випадків, в казармі – 21% випадків, в їдальні – 18% випадків, в наряді – 13% випадків, при обслуговуванні техніки – 9% випадків, в лазні і в інших місцях – 9% випадків, на навчальних заняттях – 6% випадків.

Слайд 22

Які основні причини нестатутних взаємин?

§ нехтування окремими посадовими особами органів військового управління, військових частин (підрозділів) статутів ЗС України, керівних документів МО України і ГШ ЗС України щодо зміцнення військової дисципліни, значні упущення в діяльності щодо виконання вимог статей розділу 1 Статуту внутрішньої служби ЗС України “Військовослужбовці та відносини між ними”;

§ погіршення якості підготовки молоді, яка підлягає призову на військову службу та військовослужбовців військової служби за контрактом;

§ серйозні недоліки в підтриманні статутного порядку, в організації служби військ і контролі за особовим складом;

§ невідповідність заходів дисциплінарного впливу тяжкості скоєного злочину чи проступку;

§ низька ефективність роботи з особовим складом щодо формування у військовослужбовців почуття військового товариства, створення у військових колективах здорового морально-психологічного клімату;

§ відсутність особистої взірцевості офіцерів, окремих керівників щодо дотримання правових норм та культури спілкування, поваги до особи, низька психолого-педагогічна компетентність управлінської діяльності та незадовільна індивідуально-виховна робота з особовим складом;

§ недосконала система підбору, навчання, виховання та розподілу сержантського складу, низький рівень його статусу та відповідальності за стан справ у підрозділах;

§ невжиття заходів щодо подолання кругової поруки серед військовослужбовців, що виражається в неправдоподібному поясненні обставин травматизму, залишення місця служби, передачі грошей, продуктів харчування, особистих речей та обмундирування “товаришам по службі” з боку молодшого призову.

Довідково:

Основними формами прояву порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями є:

перекладання військовослужбовцями своїх обов’язків по службі та у побуті на військовослужбовців молодшого періоду служби:

прання і прасування обмундирування, чищення взуття, прибирання приміщень і території;

заправлення ліжок військовослужбовців старшого періоду служби;

неправильний розподіл добових нарядів, чергувань по днях тижня та годинах доби, самовільна підміна військовослужбовців старшого періоду служби під час несення служби;

призначення на найбільш брудні, важкі роботи військовослужбовців більш пізніх періодів служби, залучення їх до виконання додаткових завдань;

вимагання:

грошей, продуктів харчування, речей;

періодичні побори з місячного грошового забезпечення та грошових переводів;

примусове відбирання у військовослужбовців молодшого призову нових предметів обмундирування, заміна їх на старі;

моральний тиск на товаришів по службі:

словесна образа, погрози, шантаж;

створення навколо окремих військовослужбовців нездорової обстановки;

спонукання до здійснення дисциплінарних провин;

позбавлення військовослужбовців молодшого періоду служби відпочинку, часу для особистих потреб, звільнення, написання листів, перегляду телепередач і кінофільмів;

фізичне насильство:

безпосередні фізичні розправи над військовослужбовцями за неслухняність;

побиття (одиночні та групові бійки);

грубе викривлення дисциплінарної практики, зловживання владою, знущання над підлеглими, рукоприкладство:

зіткнення між малими групами, що створюються з урахуванням періодів служби, етнічно-земляцької ознаки за досягнення особливого становища і привілеїв;

знущання для розваги (“сушити крокодила”, “дати лося”, “водіння автомобіля” тощо), створення з числа фізично слабких новоприбулих військовослужбовців групи для виконання різних завдань щодо обслуговування та задоволення особистих примх;

насадження негативних традицій, ритуалів та звичаїв:

а) символічні порушення у формі одягу, що підкреслюють “привілейованість” положення військовослужбовців більш ранніх періодів служби: деформація головних уборів, кокард, своєрідне прасування та вишивання обмундирування, згинання блях поясних ременів, часткове сточування їхньої символіки, рифлення чобіт, зрізання на конус і набійка каблуків, наявність на поясному ремені двох тренчиків, надрізів, що позначають кількість місяців служби, що залишилася до звільнення, носіння різного роду ланцюжків, брелоків, кулонів (як правило, саморобних), брючних ременів невстановленого зразка, незаслужених знаків військової доблесті, стрижка наголо за кілька місяців до звільнення (жаргонне “дембельський постриг”) та інші;

б) жаргонна “ієрархія” залежно від тривалості перебування на військовій службі:

I період: 1-6 місяців служби – “салага”, “дух”, “карась”, “молодий”, “барс” та інші;

II період: 7-12 місяців служби – “черпак”, “череп”, “фазан” та інші;

III період: 13-18 місяців служби – “дід” та інші, а після виходу наказу Міністра оборони про звільнення в запас військовослужбовців, що вислужили встановлені терміни служби – “дембель”;

в) встановлення нестатутних ритуалів і звичаїв, що стають ланцюгом залякування, підпорядкування власному впливу, обмеження, приниження військовослужбовців пізніших періодів служби:

розташування військовослужбовців старших періодів служби в задніх шеренгах строю;

порушення дисципліни строю;

обмеження солдатів пізніших періодів служби при розподілі їжі;

розміщення в їдальні військовослужбовців різних періодів служби з протилежних сторонах столів;

розподіл найбільш важких змін у варті та добовому наряді серед військовослужбовців більш пізніших періодів служби;

створення більш важких побутових умов для військовослужбовців пізніших періодів служби, розміщення їх біля дверей, на другому ярусі ліжок, у погано опалювальних приміщеннях, у місцях казарми, віддалених від батарей опалення;

примушення військовослужбовців пізніших періодів служби до жебракування поблизу розташування військових частин з метою добування грошей на закупівлю алкогольних напоїв, продуктів харчування, цигарок;

встановлення “такси” за відправлення у відпустку, зустріч з батьками, що приїхали у військову частину, експлуатацію автомобілів різного класу;

залучення військовослужбовців ранніх періодів служби до виконання так званих “дембельських обрядів”.

Однією із об’єктивних труднощів, з якою молодий офіцер стикається в процесі керівництва, є необхідність врахування численних особливостей, що відрізняють військовий колектив від колективів іншого типу. Лейтенант, якщо він не служив строкову службу, не має досвіду життя діяльності у військовому колективі, який відрізняється від класного та студентського колективів, інших соціальних груп (сім’я, друзі), в яких молодий офіцер має деякий досвід спілкування.

Лейтенант не просто приходить у військовий колектив, а стає його керівником. Це набагато ускладнює процес його соціальної адаптації. Адже він одночасно повинен на власному досвіді пізнавати соціальні закономірності функціонування колективу і керувати його діяльністю. Забезпечити успішне керівництво об’єктом, який сам ще не дуже добре знаєш, навіть для досвідченого керівника нелегко. Тому труднощі соціальної адаптації молодого офіцера, невміння їх подолати стають однією з серйозних причин розчарування лейтенанта в службі, появи у нього невіри в свої сили.

Яким чином молодий офіцер може полегшити вирішення проблем своєї соціальної адаптації до життя і діяльності у військовому колективі? Перш за все, він повинен зрозуміти, що багато що тут залежить від нього самого. Командири у військовій частині, де він починає службу, товариші по службі – всі вони можуть тільки допомогти офіцерові розібратися у виникаючих проблемах, дати поради про способи їх вирішення. Але вирішити проблеми замість молодого офіцера вони не зможуть. Тому йому треба засвоїти, що успішність вирішення проблем керівництва військовим колективом, формування в ньому хороших взаємин залежить головним чином від нього.

Необхідно усвідомити, що здорові взаємини у військовому колективі впливають на забезпечення бойової готовності не менше, ніж справна бойова техніка. Для того, щоб уміти формувати в колективі хороший соціально-психологічний клімат, маєш знати і психіку людей, і закономірності розвитку основних соціально-психологічних явищ. Є сенс засвоїти знання, накопичені військовою психологією і педагогікою, вивчити методики індивідуально-виховної роботи з різними категоріями особового складу. Ці знання допоможуть майбутньому офіцерові успішно вирішити непросту проблему підтримки хороших взаємин з своїми підлеглими, начальниками і товаришами по службі.

Треба завжди пам’ятати про те, що суть людини виявляється в її справах і вчинках. В зв’язку з цим важливо уміти так будувати свої відносини з товаришами по службі, щоб в їх основі лежали головні, а не другорядні моменти.

Там, де взаємозалежність воїнів в їх діяльності невелика, взаємини дещо більше залежать від етичних якостей. До таких колективів можна віднести навчальні колективи, зокрема курсантські і офіцерські.

У тих військових колективах, де взаємна залежність воїнів в їх діяльності висока, взаємини більше залежать від професійної підготовленості військовослужбовців. До таких колективів відносяться зміни, що несуть бойове чергування, екіпажі і бойові частини кораблів, розрахунки, що спільно експлуатують бойову техніку тощо.

Характер взаємин у військовому колективі впливає на: ефективність індивідуальної діяльності воїнів; якість спільної діяльності членів військового колективу, психічний стан воїнів, їх самопочуття; соціально-психологічний клімат у військовому колективі. На перший погляд здається, що чим краще взаємовідношення в колективі, тим вище повинна бути ефективність індивідуальної і спільної діяльності. Проте, як показують дослідження, це не завжди справедливо. Поліпшення взаємин в колективі до певного рівня сприяє підвищенню ефективності колективної діяльності. Якщо ж ступінь взаємних симпатій перевищує цей рівень, то може спостерігатися зворотний процес: ефективність спільної діяльності почне падати. Це можна пояснити наступним. Перш за все, наявність в колективі комфортних (у психологічному сенсі) відносин швидше за все можливо тоді, коли у багатьох воїнів цього колективу переважаючою мотивацією є мотивація “на взаємини”.

Слайд 23

Висновок за 1 питанням. Отже, можна стверджувати, що взаємовідносини складають специфічну спеціальну структуру, яка включає соціально-психологічні зв’язки залежності життєдіяльності військового колективу. У цій структурі ключовим моментом виступає система (сукупність) відносин (зв’язків) між частинами (воїнами), створюють деякий цілісний об’єкт, тобто військовий колектив.

Після доведення положень першого питання викликати 2-3 курсантів для контролю засвоєння даного питання. Контрольні запитання: Які основні види відносин у військовому колективі Ви знаєте? Що таке нестатутні взаємовідносини?

Слайд 24