Система роботи щодо профілактики нестатутних взаємовідносин у підрозділі – 20 хв.

Слайд 30

Під системою роботи щодо профілактики НСВ у військовій частині (підрозділі) розуміється погоджена в часі, змісті й засобах, формах і методах послідовність дій посадових осіб з профілактики правопорушень. Це сукупність організаційних, соціально-правових заходів щодо розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних і службових обов’язків, наказів командирів (начальників), досягнення такого рівня МПС особового складу військ (сил), який забезпечуватиме своєчасне, повне та якісне вирішення поставлених завдань.

Згідно з вимогами керівних документів загальне керівництво морально-психологічним забезпеченням щодо профілактики правопорушень здійснюють командири (начальники). Планування та організацію профілактичних заходів повинні забезпечити штаби разом з органами по роботі з особовим складом (МПЗ). Безпосередніми організаторами є фахівці по роботі з особовим складом (МПЗ).

Система роботи щодо профілактики правопорушень на грунті нестатутних взаємин повинна чітко визначити:

- хто і за якими напрямками здійснює відповідну роботу;

- які заходи і з якою періодичністю повинні проводитися для виконання поставлених завдань;

- як саме проводити ці заходи, які конкретно при цьому форми і методи використовувати.

Слайд 31

Для розробки системи роботи щодо профілактики НСВ в умовах конкретної військової частини (підрозділу) необхідно:

а) на основі аналізу та прогнозування виділити приоритетні напрямки діяльності й поставити завдання щодо попередження негативних тенденцій;

б) виходячи з організаційно-штатної структури військової частини (підрозділу), специфіки поставлених завдань, реального стану справ і потреб військової діяльності, визначити комплекс заходів із профілактики правопорушень, розподілених за часом та між посадовими особами;

г) з урахуванням вимог cтатутів ЗС України, наказів, директив та інших керівних документів усім посадовим особам, які мають підлеглих, розробити функціональні обов’язки щодо підтримки правового порядку та дисципліни, визначити найбільш ефективні форми і методи їх реалізації;

д) скоординувати зусилля усіх посадових осіб, від командира підрозділу (військової частини) до командирів відділень, щодо профілактики правопорушень, надати їх роботі послідовно-планового характеру;

е) встановити жорсткий контроль за виконанням функціональних обов’язків посадовими особами, а також періодичність і форми звітності про результати проведеної роботи, при цьому особливу увагу звернути на конкретизацію місця й ролі офіцерів управління військової частини, надання їх діяльності упорядкованого та планового характеру.

Слайд 32

Форми та методи профілактики НСВ в підрозділі:

Методи – це способи впливу на свідомість, психіку, діяльність, поведінку, мотиви та інтереси воїнів з метою досягнення бездоганного їх відношення до виконання службових обов’язків. До них відносяться:

- метод довір’я, поваги до особистості військовослужбовця та її гідності;

- метод формування в потрібному напрямку свідомості особистості воїна (переконань, суджень, понять, оцінок);

- метод особистого прикладу командира (начальника);

- метод доручення підлеглому;

- метод завдання підлеглому;

- метод вправи з підлеглими;

- метод створення спеціальних виховуючих ситуацій у військовому колективі, націлених на формування колективної думки;

- метод заохочення військовослужбовців;

- метод осуду негідної поведінки військовослужбовця;

- метод примусу;

- психодіагностичні, психокорекційні, психореабілітаційні методи: спостереження, аналізу документів, соціологічного опитуванння тощо.

Форми – це низка заходів, які цілеспрямовано плануються, ретельно готуються та якісно проводяться з метою недопущення протиправної поведінки особового складу. Вони залежать від морально-психологічного клімату у військовому колективі, рівня МПС особового складу, поставлених завдань та інших чинників.

Найчастіше застосовуються такі форми, як збори, індивідуальні та колективні бесіди, співбесіди, розмови, поради, допомога, рекомендації, консультації, вислуховування, заслуховування звітів, спонукання до прийняття і виконання зобов’язань, оголошення військовослужбовцям заходів заохочення і стягнень тощо.

Слайд 33

Ефективним напрямком запобігання нестатутній поведінці військовослужбовців є правове виховання. Будь-яка діяльність людини починається з навчання, із засвоєння вимог діючого законодавства. Кожен військовослужбовець повинен знати основи військового законодавства, чітко уявляти межі своєї правомірної діяльності і рубежі, за якими починається протиправна, злочинна поведінка. Більш високий рівень правового виховання полягає у формуванні позитивного ставлення до вимог військових статутів, до діючих кримінально-правових заборон. Коли ці вимоги і заборони усвідомлюються і сприймаються військовослужбовцями як необхідні правила їх служби в армії, що не штучно вигадані, а викликані до життя об’єктивними умовами діяльності внутрішніх військ. Вивчення воїнами положень військових статутів, кримінально-правових норм з метою запобігання правопорушенням повинно доповнюватися відповідними кримінологічними знаннями про правомірну поведінку в тих чи інших складних, конфліктних, криміногенних ситуаціях.

Психологічні конфлікти та інші непорозуміння, які виникають іноді між воїнами, ведуть до правопорушень. Основа конфліктів може бути дуже різною: психологічна несумісність, зіткнення інтересів, невміння зрозуміти один одного тощо. У більшості випадків подібні конфлікти легко подолати. Вироблення вміння уникати конфліктів, опанування проблемами психологічної корекції конфліктних стосунків, знаходження правомірного виходу з конфліктної ситуації, вміння направляти “конфліктну енергію” на корисну діяльність – завдання нелегкі, але вкрай необхідні для запобігання багатьом, особливо насильницьким, правопорушенням.

Неодмінною умовою недопущення нестатутної поведінки військовослужбовців є підтримання у підрозділі статутного порядку. Треба мати на увазі, що поведінка військовослужбовця визначається не тільки його свідомістю, але і характером умов, обставинами, в яких йому доводиться жити і діяти. Отже, необхідно, щоб у житті воїнів статутний порядок був законом, щоб у точності виконувався розпорядок дня від підйому до відбою, виконувався за всіма положеннями розклад бойового навчання. Установлення порядку в підрозділі повинно проходити у відповідності з вимогами військових статутів, які мають силу закону. Вони науково обґрунтовані, перевірені практикою, створюють найбільш доцільну послідовність служби і життя воїнів, включаючи їх у певний і обов’язковий цикл діяльності, об’єднують зусилля воїна і колективу в часі і просторі. Обов’язковість, регулярність і оптимальність статутного порядку – це те, що виступає по відношенню до воїна умовою і вимогою. Додержання цих вимог у службі, бойовому навчанні – повсюдно і постійно формує у військовослужбовців необхідні морально-бойові якості.

Важливе місце у підтриманні статутної поведінки військовослужбовців займає колектив. Це, як правило, високоорганізована спільнота воїнів, об’єднана загальною метою, єдиним керівництвом і спільною діяльністю, з властивими соціальними процесами і явищами. Фахівці визначають соціальну характеристику колективу з трьох ознак: соціальна єдність, військове товариство і соціальна зрілість.

Перша, початкова стадія розвитку військового колективу характеризується тим, що більшість воїнів свідомо ставиться до служби і дисципліни, чітко уявляє обов’язки і мету діяльності, орієнтується на єдину систему моральних цінностей. На стадії соціальної єдності досягається взаємодія людей, відбувається додержання норм статутних взаємовідносин.

На другій стадії в цілому завершується взаємне пізнання, йде процес установлення товариських стосунків.

Стадія військового товариства створює сприятливі умови для згуртування колективу і розвитку особистості воїна. Виявляється почуття довіри, симпатії і уваги до своїх товаришів, воїн свідомо, чесно і активно ставиться до служби, тягнеться до авторитету і пошани товаришів.

Наступна стадія розвитку колективу передбачає єдність волі і дій, знань і переконань, інтересів і ціннісних орієнтацій. Взаємодія між військово­службовцями ґрунтується на взаємодопомозі, взаємній підтримці, взаємозамінності. Здоровий морально-психологічний клімат сприяє процесу адаптації молодих воїнів, підвищенню якості бойового навчання, підтримує емоційний настрій солдатів, запобігає виникненню конфліктних ситуацій, а якщо вони все ж виникають, то забезпечує їх нейтралізацію.

Взаємовідношення військовослужбовців, які є суттєвою, якісною характеристикою військового колективу, його морально-психологічного стану, одночасно виконують важливу роль у зміцненні військової дисципліни, згуртованості, бойової готовності військової частини. Соціально-психологічна сутність взаємовідносин має ефективний вплив на члена колективу, виконує стосовно поведінки воїна стимулюючу і цінніснокорегуючу функції.

У переважній більшості військових колективів ЗС України дружба і товариство стали законом життя воїнів. Прояв з боку досвідчених солдатів чуйності і поваги до молодих воїнів – характерна риса морального клімату таких колективів. Військовослуж­бовці старшого призову – майстри своєї справи. Вони допомагають молодим солдатам, передають їм свій дос­від, користуються серед них авторитетом. На службі і в повсякденному житті кожний виконує свої обов’язки, без будь-яких привілеїв, незалежно від заслуг і строку служби.

Слід сказати, що казармені хулігани сподіваються на безкарність за свої ганебні вчинки, про що вони не раз говорили після засудження. Але не треба сподіватися на безкарність, бо розплата за порушення закону зав­жди буде скорою і суворою.

Ось що передбачає Карний кодекс України для зло­чинців у погонах:

“Порушення статутних правил взаємовідносин між військово­службовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства, – карається позбавленням волі на строк до 10 років.” (ст. 406).

Пропоную розглянути варіант Системи роботи командира взводу щодо профілактики НСВ в підрозділі, як витяг із загальної системи військової частини:

Слайд 34

Довідково:

Варіант