Види представництва в цивільному процесі

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ПРЕДСТАВНИЦТВА

ЗАКОННЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО

виникає на основі:

спеціальної вказівки в законі,

Представництво осіб у віці до 14 років і від 14 до 18 років здійснюють їх батьки або усиновителі, які є їх законними представниками.

Неповнолітні у віці 14-18 років можуть здійснювати, згідно з ЦК, значну частину своїх прав. Тому, відповідно до ЦПК України, суд може залучити до участі у справі неповнолітню особу.

Але у ст. 43 ЦПК передбачені випадки, коли батьки не можуть представляти інтереси своїх дітей у суді з підстав, встановлених законом. До таких підстав ст. 238 ЦК відносить випадок, коли інтереси дітей не співпадають з інтересами батьків. Тому, якщо є такі випадки, то суд зобов’язаний зупинити провадження у справі і запропонувати органу опіки і піклування змінити законного представника.

В усіх інших випадках законними представниками недієздатних є опікуни, а обмежено дієздатних – піклувальники. Піклувальники можуть також представляти інтереси дієздатних осіб за обставин, передбачених сімейним кодексом (піклування над особами, які за станом здоров’я не можуть самостійно захищати свої права).

Якщо необхідність представництва виникає у зв’язку із втратою особою дієздатності під час судового розгляду, провадження по справі зупиняється для вступу у справу законного представника.

У випадку визнання особи безвісно відсутньою, для охорони її майна і управління ним, призначається опікун. Він бере участь у справі як представник безвісно відсутнього (ст. 44 ЦК, ст. 39 ЦПК).

Якщо особа оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна (ст.39 ЦПК).