Поняття та значення представництва в цивільному процесі

Представництво в цивільному процесі.

ПЛАН

1. Поняття та значення представництва в цивільному процесі

2. Види представництва в цивільному процесі

3. Повноваження представників та порядок їх оформлення

ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ПРЕДСТАВНИЦТВА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

 

Цивільне процесуальне законодавство встановлює одне з найважливіших прав осіб, учасників справи, - право мати представника своїх інтересів в суді. Відповідно до ст. 38 ЦПК України сторона, третя особа, особа, яка захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та заінтересовані особи у справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Отже, право на представника у цивільному процесі має будь-яка юридично заінтересована особа (крім прокурора). Дане право може бути реалізоване особою, яка бере участь у справі, на будь-якій стадії цивільного процесу та по будь-якій категорії справ.

Значення представництва визначається двома основними цілями:

1. надання юридичної допомоги фізичним та юридичним особам при вирішенні цивільних справ у суді;

2. надання допомоги суду в установленні дійсних прав і обов’язків сторін та інших осіб – учасників процесу.

 

Процесуальне представництво особливо важливе у випадках захисту інтересів недієздатних та обмежено дієздатних осіб (неповнолітніх, душевно хворих), юридичних осіб, юридично неосвідомлених, осіб, які не можуть особисто брати участі в справі (хвороба, зайнятість, перебування в іншій місцевості). Також підставою представництва може бути бажання особи отримати кваліфіковану допомогу, що сьогодні є досить актуальним, зважаючи, зокрема, на значну кількість нормативно-правових актів та часті зміни законодавства.

В залежності від причин, з яких особа, що є учасником справи, звернулась за допомогою процесуального представника, представник може повністю замінити цю особу в процесі або бути учасником разом з нею.

Представництво є складним міжгалузевим інститутом, правові норми якого регулюють як внутрішні відносини між представником та довірителем, так і зовнішні відносини, які складаються між представником та іншими особами, в тому числі між представником в цивільному процесі та судом.

Відмінність цивільного процесуального представництва від цивільного:

тільки для процесуального представника характерні відносини із судом;

цивільний представник завжди заміняє довірителя і довіритель взагалі не бере участі в укладенні угоди. Процесуальне представництво не позбавляє довірителя права діяти поряд з представником.

значення процесуального представництва визначається двома головними завданнями:

- надання юридичної допомоги громадянам та організаціям під час розгляду та вирішення цивільних справ у суді;

- надання допомоги суду в установленні дійсних прав та обов’язків сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Функції процесуального представника значно ширші, оскільки він зобов’язаний в процесі виконання доручення допомогти суду встановити об’єктивну істину по справі. Тому, в силу свого процесуального положення, представник має певні процесуальні права, які надаються йому законом, незалежно від волі та бажання довірителя. Обсяг же прав представника в цивільному праві визначається довіреністю.

ПРЕДСТАВНИКОМ У СУДІ МОЖЕ БУТИ:

адвокат або інша особа, яка досягла 18 років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення повноважень у суді.

неповнолітнім особам може судом надаватися повна цивільна дієздатність, якщо ця особа досягла 16 років та працює за трудовим договором або є матір’ю чи батьком дитини. Ці особи після набрання відповідним судовим рішенням законної сили мають право бути представниками в суді.

у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Отже, така особа також може бути представником.

 

 

НЕ МОЖУТЬ БУТИ ПРЕДСТАВНИКАМИ

особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок.

судді, слідчі, прокурори не можуть діяти як представники в суді (крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники).

не може бути представником у суді адвокат, у випадках, визначених ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».