Самореалізація характерника.

Посередні учні. На жаль більшість тих людей, які хочуть стати характерниками, є посередніми учнями. Вони сліпо повторюють уроки своїх вчителів, в результаті чого їхні подальші вчинки є чисто механічними, а мислення не виходить за рамки системи викладання. Це аж ніяк не сприяє їх розвитку. Фактично, вони перетворюються на роботів, на продукт системи. Такі люди рідко набувають надприродних здібностей, та ще й дуже залежать від своїх наставників у поведінці та вчинках. Потрібно зрозуміти, що людина ніколи не стане характерником, якщо вона не здатна на незалежний пошук відповідей на всі ті питання, які стають перед нею на Шляху характерника.

«Люди-дзеркала». Деякі з учнів характерників завжди намагаються довідатись, яке враження справляє їхня «майстерність» на оточуючих. Замість того, щоб критично переосмислювати набуті знання, вони більше зайняті відбиттям нападів їх критиків, яких зажди достатньо. Їхня поведінка більше схожа на гру на сцені якогось провінційного театру. Це і є «люди-дзеркала».

Страх перед самостійністю. Дуже часто учні характерників переживають страх перед самостійними вчинками. Вони готові виконувати які завгодно завдання своїх вчителів, але не можуть зробити ні одного самостійного вчинку, за якого б вони могли нести повну відповідальність. До тих пір, поки людина не здобуде впевненості у своїх діях, Шлях характерника їй не відкриється.

Бути справжнім характерником. Для того, щоб Шлях характерництва відкрився перед людиною, їй конче необхідно стати справжнім собою. Іншими словами, людина повинна вчитися повністю використовувати свій внутрішній потенціал, а не витрачати час та енергію на копіювання інших людей, хай і самих відомих та успішних. Шлях характерника вчить людину не копіювати, а розвивати те, що закладено в ній від народження.

Життєве призначення. Дуже мало людей на Землі знають своє життєве призначення. Ще менше таких серед людей, які намагається стати на Шлях характерництва. Це результат того, що майже ніхто з них не хоче заглянути у свою душу та серце. Тільки тоді, коли людина усвідомить своє життєве призначення, відкине думки про суперництво та ворожнечу, перестане боятися неправильних вчинків та своєї подальшою долі, Шлях характерника стане для неї шляхом до самого себе.

Відповідальність. Дуже багато сучасних людей намагається бачити себе у якості інструменту для досягнення якоїсь мети в руках інших людей. Прикриваючись чужої волею, вони звільняють себе від відповідальності за свої вчинки та приховують невпевненість у своїх діях. Свідомо чи підсвідомо вони перекладають всю відповідальність на кого завгодно: на людей, історію, долю, націю та, навіть, на Самого Бога. Немає нічого легшого, ніж бездумно виконати чужий наказ! Але Шлях характерника – це шлях самостійності, незалежності та відповідальності.

Свій Шлях. Якщо людина вирішила стати на Шлях характерника, то їй потрібно працювати над своїм духовним розвитком. Це тягне за собою обов’язковість у душевній чистоті. Чистота думок дозволяє знайти свою унікальність у цьому світі та розширити знання до безкінечності. Шлях характерника – це шлях у Макрокосмос, з однієї сторони, і шлях у Мікрокосмос, з іншої.

Хибний шлях. Деякі з характерників-початківців роблять все, щоб покращити свій імідж в очах інших людей. Вони витрачають своє життя на реалізацію хибних образів того, якими би вони хотіли бути, замість того, щоб розвивати свою індивідуальність. У таких людей дуже часто замість неї зяє пустота. Так як вони роблять одне, а почувають зовсім інше, їм ніколи не вдається побудувати нормальних відносин з іншими людьми. Шлях характерника – це шлях не від себе до світу, а від зовнішнього світу вглиб свого «Я».

Подібний подібному. Чому прості люди не бачать ніяких відмінностей у тих, хто щиро рухається Шляхом характерника? Тому, що справжнього характерника може побачити тільки справжній характерник.

Бути собою. Дехто розуміє характерництво як гру у якусь дуже екстравагантну роль. З такою життєвою позицією нічого не досягнеш. Гра колись закінчиться, а глядачі розбредуться у пошуках іншого актора. Справжнє характерництво потрібно тим, хто намагається стати самим собою.

Вчитися на самому собі. Шлях характерництва – це постійні роздуми над досягнутим раніше досвідом. На основі цих роздумів характерник постійно шукає нові знання, які можуть бути корисними на Шляху, та відкидає те, що стало вже непотрібним. Так він вишукує те, що стане частиною його сутності назавжди.

Самодостатність. Справжній індивідуалізм є продуктом самодостатності. Для самодостатньої людини оцінка інших людей не має ніякого значення. Характерник ніколи не буде йти на поводу натовпу людей.

Довіра до себе. Характерник, який дійшов до своєї самореалізації, буде шукати у житті свободу та чистоту діянь. Все, що він буде хотіти у цьому світі, – це прожити чисте та вільне життя. Це не означає, що він буде відмовлятися від матеріальних благ чи технічних досягнень сучасної цивілізації. Ні. Гроші, матеріальні блага, сучасні технології він робить не метою свого життя, а використовує їх для досягнення поставленої мети.

Постійна готовність. Для того, щоб вчасно мати відповіді на життєві питання, характерник повинен жити у стані постійної готовності. Тільки тоді ініціативність та воля приведе його до тієї межи, де духовне та матеріальне зливається в одне ціле. Це і є кінцева мета Шляху характерника.