Частина 6. Освіта характерника.

Правила характерника.

 

«Той, що народився заново». Для того, щоб стати характерником, необхідно подолати всі внутрішні перешкоди, які стоять на шляху до внутрішньої свободи людини. Викинь все з голови та народись знову!

 

Внутрішні перешкоди. Внутрішні перешкоди у духовному розвитку обумовлені неправильним способом мислення та слабкою волею. Через це люди перестали бути єдині зі свою природною сутністю. Характерником може стати лише той, хто навчиться самостійно йти за своєю природною сутністю.

 

Місцезнаходження істини. Істина лежить там, де її ніхто не шукає. Той, хто живе за правилами сучасного суспільного життя, ніколи не знайде істину. Бо ці правила були придумані для того, щоб максимально обмежити свободу людини. Вони позбавили людей гнучкості мислення, свободи совісті та вільного вибору. Характерник піднімається вище всіляких нав’язаних правил та живе за своїми критеріями «правильного» та «неправильного».

 

Звільніть свій розум. Все, що заважає розвиватися розуму характерника, повинно бути відкинуте. Все, що заважає характернику розширювати кордони його знань, повинно бути відкинуте. Все, що заважає характернику пізнати глибину своєї внутрішньої сутності, повинно бути відкинуте. Щоб стати справжнім характерником, необхідно жити у повній свободі мислення та дій.

 

Системність характерника.

 

Форма – це тюрма. Коли людина надає чому-небудь сталу форму, вона автоматично перешкоджає розвитку того, що в цю форму вкладено. Дотримання встановлених норм та правил життя може стати непереборною перешкодою для розвитку характерника. Для успішного розвитку він повинен мислити більш оригінальніше ніж прості козаки, проявляти більшу винахідливість та кмітливість у способах та методах своєї діяльності. Справжній характерник ніколи не надає своїм вмінням визначених форм, щоб бути вільним від них.

 

Заперечення. Дехто вважає, що заперечуючи класичний підхід у саморозвитку людини, він автоматичної стає на Шлях характерництва. Це велика помилка. Це лише одних з шаблонів класичної поведінки, який також заважає людині йти Шляхом саморозвитку.

 

Дурні учні. До наших часів дійшло дуже мало прийомів та методів, які б могли допомогти розвинути природні здібності українських козаків. Більшість цих метод лише вказують напрями на істину характерництва. Для більшості сучасних послідовників характерництва вони сприймаються як незмінні правила або, що набагато гірше, як форма віросповідання, що направлена проти «невірних» та «єретиків». І взагалі мало хто задумується над тим, що для передачі знань від покоління до покоління необхідно проводити їх структуризацію, класифікацію та логічне впорядкування. А є ще такі послідовники характерництва, які перетворюють свої системи не просто в «святий грааль», а в могилу, в якій поховані рештки мудрості. У результаті цього забувається кінцева мета характерництва. Сучасний характерник повинен створювати системи знань тільки для себе, щоб бути їх послідовником, засобом і метою одночасно.

 

Віросповідання. Любе віросповідання обмежує свободу людини та частково ізолює її від інших груп людей. Нинішні церковні організації – це застиглі у своєму розвитку форми об’єднань громадян, в яких право на істину має тільки «головуюча особа». Сучасні церкви вже давно не можуть зрозуміти те нове, вічне та прогресивне, що відкривається людству. Характерник не може бути членом таких спідок громадян, бо його дух потребує якнайбільшої свободи.

 

Сучасне рабство. Більшість сучасних людей є добровільними рабами різноманітних систем. Для цього вони вибирають собі такі правила поведінки, мислення, взаємовідносин з іншими людьми, щоб ніщо не порушувало їх душевної рівноваги. В результаті цього вони попадають в залежність від цих правил, стають рабами побудованої ними ж системи, яку сприймають як життєву дійсність. Характерник може розвиватися тільки тоді, коли жодна з існуючих систем не є для нього кінцевим еталоном поведінки.

 

Догми. Люба догма заважає людині розвиватися. Якщо людина слідує духу догм, її природна кмітливість згасає, пам’ять слабшає, а свобода вибору щезає зовсім. Шлях характерництва – це один з способів знищення догм.

 

Традиції. Традиції частково знищують індивідуальність людини. Дуже важко тренувати свій розум та кмітливість в рамках довготривалих та стійких правил та норм поведінки. Людина, яка є послідовником жорстких традицій, скоріше не особистість, а продукт системи. Це відбувається тому, що люба традиція базується на вчорашніх ідеях та знаннях. Шлях сучасного характерника – це шлях розвитку індивідуальності поза межами всіх традицій.

 

Індивідуальність. Справжнього характерника важко назвати послідовником якоїсь системи. Індивідуальність характернику набагато важливіша за любу систему, з якої він черпає свою майстерність. Він завжди пам’ятає, що всі вони колись були створені людьми. Він не втискує себе в рамки якогось вчення, а використовує його як сходинку для постійного саморозвитку. Рано чи пізно він переростає освоєні знання та шукає нові, які б могли задовольнити його жагу до самопізнання. Знаходить, використовує їх та покидає у пошуках новітнього. І так до безкінечності.

 

Самовираження. Характерник має можливість для самовираження тільки тоді, коли він вільний від дії різних систем. Люба система позбавляє людину частини його свободи мислення. Якою б досконалою вона не була, вона намагається втиснути мислення людини в певні рамки. Але вишколений розум – не вільний розум. Справжній характерник, через свою бурхливість та швидкість мислення, з легкістю ламає шкарлупи відомих йому систем та сміливо йде туди, де його чекають невідомість та щастя першовідкривача.

 

Освіта. Сьогодні державні заклади освіти випускають людей, які позбавлені своїх власних уявлень про світ та життя. Шаблонність та примітивізм сучасних навчальних програм вбиває у людях здібність то творчості та саморозвитку. Характерником може стати тільки та людина, яка змогла зберегти в собі здібність до вільного мислення та швидкої самоосвіти.

 

Свобода характерника.

 

Передбачення свободи. Свобода – це той стан, який не можна передбачити завчасно. Для того, щоб людина усвідомила свою свободу, їй потрібно знати, де її шукати. У майбутньому свободи ще немає. У минулому її вже немає. Тільки конкретно у цю мить, коли ви читаєте ці строки, ви можете направити погляд у своє серце та запитати: я вільний чи ні? Шлях до цієї миті у декого займає не одну сотню життів.

 

Про «досягнення» свободи. Ідея «досягнення» свободи є найпоширенішим міфом, яким обдурено переважну кількість населення Землі. Насправді свобода зажди була і є в кожного з нас від виникнення людства. Але її не можливо осягнути, якщо людина персоніфікує себе тільки з фізичним тілом. Характерництво – це шлях не здобуття фізичної свободи, а її усвідомлення духовної.

 

Усвідомлення духовної свободи. Коли людина усвідомлює, що вона вільна духом, в неї зникає почуття зовнішньої скутості. Така свобода має безліч ступенів вираження. Шлях характерника – це шлях безкінечного відкриття нових ступенів свободи.

 

Вільне самовираження. Для того, щоб людина могла виразити себе вільно, їй необхідно забути про все, що було вчора. А вчора – це суміш удач та нещасть, які пережили ми, наша родина, наше місто, наша країна. Тому пам’ять – це своєрідний тягар, яким ми обтяжуємо наш життєвий шлях. Характерником сьогодні може стати тільки той, хто зможе звільнитися від всього, що позв’язує його з минулим.

 

Стан свободи. Коли людина переживає стан свободи, вона не замислюється над тим, що вона робить правильно, а що неправильно. Бо по-справжньому вільний розум живе за межами того, де існують поняття Добра і Зла.