Темперамент — це система емоційних і динамічних (тих, що харак­теризують швидкість психологічних реакцій і активність) властивос­тей особистості.

У сучасній психології широко поширена базова типологія темпе­раментів, що включає чотири їхні типи: сангвінік, меланхолік, холе­рик, флегматик (табл. 8.2).

Таблиця 8.2.

Якість темпераменту особистості

Холерики є нестабільними, а сангвініки — стабільними екстравертами; меланхоліки — нестабільні, а флегматики — стабіль­ні інтроверти.

Екстраверсія - це психологічна орієнтація людини на зовнішнє се­редовище, спілкування з іншими людьми, відкритість та активність. Екстра­верти, як правило, є гарними організаторами і лідерами у колективі. У сис­темі управління для них оптимальними є ролі керівників нижчого і серед­нього рівнів, у яких значна частина часу йде на спілкування з підлеглими.

Інтроверсія — прямо протилежний тип, що передбачає спрямова­ність уваги особистості на власний внутрішній світ та інтереси, підви­щену рефлексивність, зосередженість на внутрішніх емоціях, зовніш­ню пасивність, замкнутість. Інтроверти є акуратними, педантичними, обачливими; вони мають більш високий рівень інтелекту та за умови стабільного типу поведінки є ідеальними менеджерами ви­щого рангу, головна сила яких полягає в умінні аналізувати і стратегі­чно мислити. При нестабільній поведінці можливості інтровертів, які інтелектуально перевищують своє оточення, не можуть адекватно реа­лізуватися у службовій кар’єрі, тому вони найчастіше перебувають у підприємстві у ролі рядових виконавців.

Знання та врахування особливостей темпераменту — важлива умо­ва забезпечення групової сумісності та ефективності діяльності, а та­кож оптимального розподілу завдань між працівниками.

У групі негативні риси одного темпераменту можна зрівноважити позитив­ни­ми рисами іншого, наприклад, песимізм і замкнутість мелан­холіка — оптимізмом і товариськістю сангвініка. Легкість зміни на­строїв і захоплень холерика добре доповнюють спокій, логічність і стійка цілеспрямованість флегматика.

Існують і більш складні типології особистісних характеристик, що спираються на інші методики, тести та інструментарій. На базі особис­тісних темпераментів виділяються різні риси характеру як стійкі пси­хологічні якості, що визначають став­лення працівника до справи, до себе, інших людей і т.д. Риси характеру мо­жуть бути дуже різними: серйозність — легковажність, принциповість — безприн­цип­ність, ко­лективізм — індивідуалізм, альтруїзм — егоїзм, акуратність — не­охайність і т.п. Урахування й оптимальне сполучення різноманітних особистіс­них характеристик є важливим чинником групової сумісності та ефективності діяльності колективу.

Найкраще використання індивідуальних і ділових якостей праців­ників може бути забезпечене за допомогою різних механізмів психоло­гічної сумісності:

1. Схожість якостей взаємодіючих працівників (необхідна, напри­клад, під час формування екіпажів літаків або судів, при роботі на конвеє­рі із заданим темпом).

2. Взаємодоповнення (компліментарність) якостей взаємодіючих працівників (необхідна, наприклад, під час розробки проектів: фантазія, креативність, широта мислення одних доповнюється тверезістю, урів­новаженістю і прагматизмом оцінок інших).

3. Контрастність властивостей і якостей працівників. Цей механізм сумісності зустрічається досить рідко і виявляється в основному лише тоді, коли у всіх працівників спостерігається яскра­во виражена спрямованість до загальної колективної мети. У цьому випадку працівники із контрастними якостями повніше відображають і сприймають реальність, наприклад, надмірний оптимізм одних пра­цівників у можливостях реалізації мети знижують песимісти, що го­тують групу до гіршого варіанта розвитку подій.

4. Гомеостазис — саморегулювання системи, що забезпечує під­тримку рівно­ва­ги за допомогою обміну інформацією; перерозподіл ролей і функцій, що має на меті стійкість і ефективність групової ді­яльності. Явище гомеоста­зису найбільш яскраво спостерігається у високомотивованих, згуртованих колективах і виявляється, зокрема, у тому, що група під впливом вимог ситуації гнучко реагує на неї, сама пере­розподіляє функції її членів, виконує роботу відсутніх (наприклад, хворих), вишукує сховані резерви.

Сумісність — одна з найважливіших умов групової згуртованості та ефективності. У загальному плані групова згуртованість залежить і від таких параметрів, як вік, рівень освіти, тривалість роботи у підпри­ємстві, спільність соціальних ціннісних орієнтації, політичних і релі­гійних поглядів, широта групових комунікацій, особистість і стиль ке­рівника та ін.

До умов, що забезпечують соціально-психологічну сумісність пра­цівників, належать: відповідність особистих можливостей кожного працівника структурі і змісту його діяльності, схожість моральних позицій працівників, однорідність основних мотивів діяльності та індивідуальних цілей членів колективу, можливість реаль­ного взаємодоповнення й органічного сполучення здібностей пра­цівників, раціональний розподіл функцій між членами колективу (рис. 8.4).

Рис. 8.4. - Умови забезпечення соціально-психологічної сумісності працівників.

Наслідками згуртованості колективу є поліпшення індивідуальної адаптації до оточення і більш активне залучення людей у його діяль­ність; відчуття ними особистої безпеки.