Участь України в міжнародних транспортних коридорах

Переходячи до розгляду цього питання, слід зазначити, що всі види транспорту згідно, ст. 21 Закону України «Про транспорт» вхо­дять до єдиної транспортної системи України і ця система повинна відповідати вимогам:

- суспільного виробництва;

- національної безпеки;

- мати розгалужену інфраструктуру для надання всього ком­плексу транспортних послуг.

Усі ці вимоги та взаємодія підприємств різних видів транспорту діють у трьох напрямах:

1. Внутрішній (в межах держави Україна).

2. Експортно-імпортний (ввезення-вивезення вантажів до/з Ук­раїни).

3. Транспортне перевезення вантажів транзитом через тери­торію України (перевозяться вантажі, вироблені за межами Ук­раїни без будь-якого їх використання в Україні).

Зосередьмо свою увагу на напрямах 2 і 3. Ці перевезен­ня мають статус міжнародних (бо в перевезенні беруть участь представники різних держав, або транспортування здійснюєть­ся територією більш ніж однієї держави), які регламентують­ся міжнародними транспортними угодами, що укладаються між урядами заінтересованих держав чи між їхніми транспортними органами.

По суті ці угоди містять дві групи правових норм.

1. Міждержавного характеру - які визначають права, обов'язки держав у встановленні міжнародного сполучення.

2. Відомчого характеру - які координують технічні й комерцій­ні умови перевезень, дії перевізників у здійсненні договору пере­везення.

Розглядаючи міжнародні перевезення, слід відзначити, що Укра­їна на сучасному етапі поступово інтегрується в міжнародну спіль­ноту. Одним із проявів такої інтеграції є її участь у міжнародних транспортних коридорах. Створення таких транспортних коридо­рів - це реальні можливості різкого підвищення товарообігу між країнами Європи та Азії, а відтак збільшення ефективності вико­ристання вигідного транзитного розташування України. Україна має найвищий у Європі транзитний рейтинг - 3,11. Польща, яка має другий рейтинг - 2,72, щороку отримує доходів від транзиту вантажів на суму 3,2-3,7 млрд доларів США. У цьому напрямі Україною в особі Кабінету Міністрів України бу­ло затверджено Програму створення та функціонування націона­льної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні, зазначено відповідальні органи і організації та встановлено, що основна вага припадає на такі види транспорту, як залізничний, автомобільний і водний. Виняток у Програмі становлять повітря­ний і трубопровідний транспорт. Це, однак, не відкидає участі в цій діяльності інших видів транспорту (повітряний, трубопровід­ний), і потрібне в цьому напрямі лише техніко-економічне об­ґрунтування та забезпечення такої діяльності нормативно-пра­вовою базою.

На сьогоднішній день за концепцією, прийнятою 1994 р. на Пан-європейській конференції, територією України пролягають чотири транспортні коридори:

№ 3: Берлін - Вроцлав - Львів - Київ;

№ 5: Трієст - Любляна - Будапешт - Чоп - Львів;

№ 9: Гельсінки - Київ - Одеса - Бухарест - Александрополіс;

№ 7 (водний): проходить через наші порти Ізмаїл і Рені.

Крім того, Україна бере участь у Євроазійському коридорі: Іллічівськ - Поті - Тбілісі - Баку.

Для успішної участі України в діяльності міжнародних транс­портних коридорів слід прискорити оптимізацію транспортних процесів. Так, згідно з наведеною вище Програмою, міжнародна транспортна мережа України та діючі системи перевезень в умовах перебудови економіки вимагають принципових змін в експлуата­ційно-технологічній діяльності, а також заміни технічних засобів і обладнання.

Головні вимоги в цьому напрямі такі:

- максимальне зниження собівартості перевезень;

- переоцінювання критеріїв підходу до визначення ефективно­сті перевезень, перехід від об'ємних показників роботи транспорту до фінансово-економічних;

- забезпечення достатньої швидкості руху транспорту і достав­ляння пасажирів і вантажів;

- забезпечення зберігання вантажів під час перевезення;

- підвищення якості послуг на транспорті.