Сутність та основні складові конкурентоспроможності підприємства

Можливість виживання підприємства в підприємства умовах економіки, що базується на ринко-та її оцінювання вих засадах функціонування, залежить від рівня його конкурентоспроможності, який можна розглядати як базовий показник ефективності діяльності. Конкурентоспроможність окремого підприємства формує конкурентні переваги конкретної галузі та економіки країни в цілому, яка, своєю чергою, детермінує роль держави у глобальному розподілі праці, формує її авторитет та визначає місце у світі. Слід зазначити, що в економічній літературі немає одностайності щодо тлумачення цього терміна.

Для його характеристики використовуються поняття порівняльних витрат,

зіставлення конкурентних переваг, факторів управління та продуктивності використання ресурсів, конкурентного статусу тощо. Рисами конкурентоспроможності є:

^ порівняльний характер: конкурентоспроможність не є явищем, притаманним конкретному об'єкту, вона не випливає з його внутрішньої

природи, а виявляється лише при зіставленні найважливіших параметрів досліджуваного та аналогічного об'єктів; ^ тимчасовість: досягнутий в окремий проміжок часу рівень конкурентоспроможності не є довгостроковою характеристикою ринкової позиції підприємства. Протидія інших суб'єктів може призвести до втрати досягнутої позиції та зниження рівня конкурентоспроможності. Отже, конкурентоспроможність підприємства можна визначити як динамічну характеристику ефективності його діяльності, що визначає результативність функціонування в умовах конкурен-і мої боротьби.

Конкурентоспроможність підприємства передбачає:

- пропонування ринку актуальних і перспективних товарів;

-спроможність розробляти та реалізовувати ефективну стратегію і тактику

розвитку підприємства, спрямовану на формування конкурентних переваг;

- наявність чіткого організаційно-управлінського механізму, здатного

ефективно пристосовуватися до динамічного середовища господарювання;

- орієнтацію діяльності на поточні та перспективні потреби ринку,

систематичну співпрацю з постачальниками ресурсів та споживачами товарів

фірми;

- достатні обсяги та якість ресурсів діяльності (фінансових, матеріальних,

інноваційних, кадрових тощо);

- здатність організації досягати запланованих цілей.

Отже, конкурентоспроможність підприємства є функцією всіх її внутрішніх ресурсів та функціональних сфер: персоналу, науково-дослідної, техніко- технологічної бази, фінансів, маркетингу, управління.

Конкурентоспроможність фірми передбачає володіння нею сукупністю конкурентних переваг, під якими розуміють пріоритет, високу компетентність компанії в певній галузі діяльності чи у виробництві товару порівняно з конкурентами. Загалом виділяють два види конкурентних переваг: переваги в умінні та в ресурсах. Якщо перші формуються внаслідок постійного вдосконалення діяльності підприємства та його функціональних підрозділів, то переваги в ресурсах є результатом отримання ексклюзивного доступу до високоякісної та (або) дешевої сировини, матеріалів, комплектуючих, паливно-енергетичних, кадрових, фінансових ресурсів, науково-технічної та комерційної інформації. Комплексне дослідження конкурентних переваг компанії та їх достатності для забезпечення ефективного функціонування в майбутньому повинно охоплювати аналіз таких аспектів діяльності:

— Продукція: її конкурентоспроможність за рівнем цін, якістю та актуальністю для задоволення поточних і перспективних потреб цільової групи споживачів.

— Персонал: відповідність працівників підприємства за своїми кількісними й якісними характеристиками (освітньо-кваліфікаційний рівень, мобільність та інноваційна активність), системи мотивації та розвитку персоналу, рівня продуктивності праці тощо вимогам досягнення результативності функціонування.

— Науково-дослідна діяльність: актуальність напрямів, обсягів та результатів теоретично-прикладних досліджень, рівень їх впровадження у виробництво.

— Маркетинг: узагальнюючим показником оцінювання ефективності цієї функціональної сфери є обсяги продажу та частка ринку, що зумовлюються своєчасністю та якістю задоволення потреб споживачів, системою розподілу та просування продукції.

— Виробництво: територіальне розташування, величина виробничої потужності та рівень її використання, прогресивність і достатність техніко-

технологічної бази, витратність виробництва тощо.

— Фінанси: адекватність фінансово-майнового стану та результативності діяльності, кредитний рейтинг (інвестиційна привабливість), вартість підприємства.

— Менеджмент: рівень освітньо-кваліфікаційних і професійно-ділових якостей менеджерів, поділ управлінської праці, наявність повного циклу прийняття управлінських рішень, взаємоуз-годженість та збалансований розвиток функціональних служб управління, мобільність та адаптивність до динамічних умов зовнішнього середовища системи управління, рівень організаційної культури, ділова репутація підприємства.