Класифікація технологічних схем

1. Реагентні та безреагентні технологічні схеми.

Вони відрізняються за розмірами водоочисних споруд і умовами їх експлуатації.

Процеси обробки води з використанням реагентів перебігають інтенсивніше та ефективніше.

Реагентні схеми значно менші по об’єму, компактні та дешевші у виробництві, складніші в експлуатації чим споруди безреагентних схем.

Безреагентні технологічні схеми (гідроциклони, намивні фільтри) використовуються для водопостачання невеликих водокористувачів при кольоровості вихідної води до 50°С. Безреагентні схеми використовуються для неглибокого освітлення води.

2. За ефектом освітлення

ü Для повного та глибокого освітлення води;

ü Для неповного та грубого освітлення води.

3. По числу технологічних процесів і числу ступенів

ü Одно,дво-багатопроцесні

4. За характером руху води

ü Безнапірні;

ü Напірні.

Безнапірні використовуються на міських очисних спорудах, всі процеси перебігу води здійснюються самочинно. Напірні — рух води відбувається під тиском вище атмосферного.

 

Основна технологічна схема

1 – насосна станція I підйому; 2 – барабанні сітки (варіант); 3 – реагентне господарство; 4 – перегородчастий (варіант) змішувач; 5 – вихрова камера пластівцеутворення; 6 – горизонтальний відстійник; 7 – введення реагентів для дезодорації, фторування чи інтенсифікації процесу фільтрування; 8 – швидкий фільтр; 9 – установка для знезараження води; 10 – резервуар очищеної води; 11 – насосна станція II підйому.

Всі органічні речовини поділяються на:

ü Природні;

ü Техногенні (антропогенні, синтетичні).

Синтетичні органічні речовини, що надходять у джерела водопостачання зі стічними та дощовими водами, складаються в основному із низькомолекулярних з’єднань, присутніх у мікрограмних кількостях, на їх частину випадає не більше 10% від загального органічного вуглецю.

Природні органічні речовини мають молекулярну масу від 1000 до 5000 умовних одиниць.

Біологічно доступний органічний вуглець (БДОВ)

Та частина, яка піддається руйнуванню мікроорганізмами називається біологічно деградуючий органічний вуглець — це той вуглець, який може трансформуватися.

Асимілюючий органічний вуглець (АОВ) — той вуглець, який може переробити мікроорганізми. Може відбуватися мінералізація органічних речовин гетеротрофними мікроорганізмами.

Властивості біологічно-стабільної води

v Вміст БДОВ не більше 0.3 мг/дм³;

v При відсутності дезинфіктанту не спостерігається біообростання розподілюючих систем водопостачання;

v Можливе використання дезинфіктантів безпролонгуючої дії за умови нормального стану водопровідних мереж.

Шляхи отримання біологічно-стабільної питної води:

v Попереднє аерування (насичення киснем) для підвищення ефективності коагуляційної обробки, яка збільшується на 15-20%;

v Послідовна двостадійна обробка з використанням озонування та адсорбції;

v Інтенсифікація роботи адсорбційних фільрів за рахунок введення в систему H₂O₂ з концентрацією 5 мг/дм³. Таке введення дозволяє інтенсифікувати процес на 82%. Пероксид водню вводиться для покращення життєдіяльності біоплівки, що знаходитсья на активному вугіллі.

Перелік показників, що впливають на фізіологічну повноцінність питної води

Показники	Рівень вмісту
рН	6.5 – 8.5
Сухий залишок, мг/дм3	100 – 300
Загальна твердість, мг-екв/дм3	1.5 – 7.0
Загальна лужність, мг-екв/дм3	0.5 – 6.5
Кальцій, мг/дм3	30 – 75
Магній, мг/дм3	5 – 50
Калій, мг/дм3	2 – 20
Бікарбонати, мг/дм3	30 – 350
Фтор, мг/дм3	0.7 – 1.2
Йод, мг/дм3	40 - 50