Правила користування приладами

ВСТУП

 

Основна спрямованість методичних вказівок з предмету фізика - дати можливість студентам за допомогою досліду вивчити важливі фізичні явища. Опис лабораторних робіт не претендує на те, щоб створити у студентів повне уявлення про явища, які вивчаються. Таке уявлення може виникнути лише внаслідок опрацювання лекцій та підручників.

Велика увага в методичних вказівках з фізики для студентів технічних спеціальностей приділяється обробленню результатів вимірювання. Для успішного виконання робіт необхідна попередня самостійна підготовка, в першу чергу теоретична.

Кожна лабораторна ро­бота розрахована на дві академічні години занять у лабораторії. Перед заняттям студент повинен підготувати протокол ла­бораторної роботи, вивчивши відповідний теоретичний матері­ал.

Під час заняття студенти проводять необхідні виміри, виконують розрахунки, доводять звіт до висновку. Результати вимірювання обговорюються з викладачем і затверджуються.

Повністю оформлений звіт по лабораторній роботі потрібно подати виклада­чу до кінця заняття. Він повинен містити: титульний лист, номер лаборато­рної роботи та її назву, перелік приладів і приладдя, мету робо­ти, схему установки, розрахункові формули, таблицю результа­тів вимірів і розрахунки, висновки за результатами роботи. Графіки повинні бути виконані на мі­ліметровому папері.

Якщо студент не встигає захистити лабораторну роботу до кінця заняття, дозволяється оформити звіт (графіки) з використанням комп’ютерних програм (Excel, Origin) до наступного заняття.

Лабораторна робота вважається виконаною після успішно проведеного захисту шляхом співбесіди студента з викладачем (захист звіту + оцінка за теоретичний матеріал).

Захист звіту: мета роботи + експериментальна методика + висновки.

Теоретичний матеріал: знання фізичних явищ, які вивчалися у даній лабораторній роботі (закони, формули).

2 ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ

З ЕЛЕКТРИЧНИМИ СХЕМАМИ

 

У лабораторії електрики і магнетизму необхідно строго дотримуватись правил техніки безпеки при роботі з електричними схемами.

1. Під час роботи потрібно бути уважним при використанні приладів. Перш, ніж користуватися приладом, необхідно вивчити його будову і правила роботи з ним. Про несправність приладів необхідно повідомити викладача або лаборанта.

2. Зібрану електричну схему можна підключати до джерела струму тільки після її перевірки викладачем або лаборантом.

3. Не робити перемикань в схемі, що знаходиться під напругою.

4. Не залишати без догляду схему, що знаходиться під напругою.

5. Не торкатися до неізольованих частин схеми.

6. При виявленні нагріву окремих частин електричної схеми або, тим більше, при появі запаху гару, джерело струму слід негайно відключити і повідомити викладача.

7. Після закінчення вимірів треба відключити джерело струму.

8. Після закінчення розрахунків і перегляду отриманих результатів викладачем, електричне коло розібрати, робоче місце привести в порядок.

 

 

3 Прилади ДЛЯ електровимірювань

3.1 Чутливість і ціна поділки приладу для електричних вимірів

 

Чутливістю s приладу називається відношення лінійного або кутового переміщення покажчика da до зміни вимірюваної величини dx, що викликала це переміщення

(3.1)

Розмірність чутливості залежить від характеру вимірюваної величини (наприклад, чутливість приладу по відношенню до струму, до напруги і т. д.).

Величина, зворотна до чутливості, називається ціною поділки приладу. Вона визначається значенням електричної величини, що викликає відхилення на одну поділку. У загальному випадку ціна поділки є різницею значень вимірюваної величини для двох сусідніх міток. Ціна поділки залежить від верхньої і нижньої межи вимірювання приладу і від кількості поділок шкали. Наприклад, на рисунку 3.1 показано шкалу приладу, розрахованого на вимірювання постійного струму в межах від 0 до 300 мА, з 60 поділками.

Рисунок 3.1

 

Ціна поділки такого приладу дорівнює 300: 60 = 5 мА/поділ., чутливість s = 0,2 поділ./мА.

 

 

3.2 Похибки засобів вимірювання

 

До засобів вимірювання належать вимірювальні прилади та установки. Кожен прилад дає похибку, бо його неможливо зробити ідеальним. Похибка засобів вимірювання не перевищує певної величини, яку називають межею основної допустимої похибки вимірювального приладу (МОДП). МОДП встановлюється державними стандартами і визначається у вигляді абсолютної, відносної та приведеної похибок.

Абсолютна похибка приладу – це різниця , де a – показання приладу, X – справжнє значення вимірюваної величини. Взагалі, d дорівнює ціні найменшої поділки інструмента. Наприклад, для лінійки d = 1 мм.

Відносна похибка вимірів – це відношення

. (3.2)

Як правило, вона визначається у відсотках

. (3.3)

Приведена похибка або клас точності визначається відношенням

, (3.4)

D – максимальне значення шкали інструмента. Наприклад, маємо амперметр із шкалою 0 ÷ 1 А, класом точності 0,5. Це означає, що γ = 0,5 %, абсолютна похибка

.

Якщо амперметр показує 0,3 А, відносна похибка

 

.

Під приведеною похибкою приладу з двохсторонньою шкалою (нуль посередині) розуміється похибка, віднесена до суми верхньої і нижньої меж вимірювань.

Необхідність введення приведеної похибки пояснюється тим, що навіть при незмінності абсолютної похибки для всієї шкали приладу відносна похибка при зменшенні значень вимірюваної величини збільшується. Точність приладів для електровимірювань є найголовнішою їх характеристикою і лежить в основі поділу приладів на класи. Згідно ГОСТа, із зростанням точності приладів вони поділяються на сім класів у такій послідовності: 0,1; 0,2; 0,5; 1; 1,5; 2,5 і 4. Показник класу дорівнює приведеній похибці у відсотках. Абсолютна похибка визначається за формулою

. (3.5)

Прилади класів 0.1, 0.2, 0.5 застосовуються для точних лабораторних вимірів і називаються прецизійними. У техніці застосовують менш точні прилади класів 1; 1,5; 2,5 і 4 (технічні). Прилади з помилкою, більшою за 4%, вважаються позакласними. Клас приладу зазвичай вказується на його шкалі.

 

3.3 Класифікація приладів за принципом дії

 

Магнітоелектрична система. Прилади магнітоелектричної системи призначаються для виміру сили струму і напруги в колах постійного струму. При застосовуванні різних перетворювачів і випрямлячів магнітоелектричні прилади можна використовувати також для електричних вимірів в колах змінного струму високої частоти і для виміру неелектричних величин (температури, тиску, переміщень і т. і.). Лабораторні виміри в схемах постійного струму виконуються переважно за допомогою магнітоелектричних приладів.

Робота приладів магнітоелектричної системи заснована на взаємодії поля нерухомого магніту і рухомої котушки, по якій проходить вимірюваний струм. Обертальний момент, що діє на котушку, пропорційний до сили струму, що проходить крізь неї. Лінійна залежність між струмом і кутом відхилення забезпечує рівномірність шкали приладу. Коректор дозволяє змінювати положення закріпленого кінця однієї із спіральних пружинок і тим самим установлювати стрілку приладу на нуль. Внаслідок того, що каркас рухомої котушки зроблений з алюмінію, тобто з провідника, індукційні струми, які виникають в ньому при русі в магнітному полі, створюють гальмівний момент, що обумовлює швидке заспокоєння системи під час вимірювання.

Перевагами магнітоелектричних приладів є: висока чутливість і точність; несприйнятливість до зовнішніх магнітних полів; малий вжиток енергії; рівномірність шкали; аперіодичність (стрілка швидко встановлюється на відповідній поділці майже без коливань). До недоліків приладів цієї системи відносяться: можливість вимірів лише в колах постійного струму; чутливість до перевантажень.

Електромагнітна система. Прилади електромагнітної системи призначаються для виміру сили струму і напруги в колах змінного і постійного струму.

Принцип дії приладів електромагнітної системи заснований на взаємодії магнітного поля котушки А, по якій протікає вимірюваний струм, і рухомого залізного осердя В (рис. 3.2). Залізне осердя В особливої форми з отворами закріплене ексцентрично на осі О. Обертаючись навколо цієї осі, осердя входить в щілину котушки. Під дією магнітного поля котушки осердя, прагнучи розташуватися так, щоб його перетинало як найбільше силових ліній, втягується в котушку при збільшенні в ній сили струму. Протидіючий момент створюється спіральною пружиною К.

Прибори електромагнітної системи забезпечуються повітряним демпфером D, що є камерою, в якій переміщується алюмінієвий поршень Е. При повороті осердя поршень зустрічає опір повітря, внаслідок чого коливання рухомої частини швидко загасають.

Магнітне поле котушки пропорційне до струму, намагніченість залізного осердя також збільшується із збільшенням струму. Тому можна приблизно вважати, що в приладах електромагнітної системи обертальний момент пропорційний до квадрата струму. Протидіючий момент, який створюється пружиною К, пропорційний до кута повороту рухомої частини приладу. Таким чином, шкала електромагнітного приладу є нерівномірною, квадратичною.

Із зміною напрямку струму разом з напрямом магнітного поля змінюється також полярність намагніченості осердя. Тому прилади електромагнітної системи застосовуються для виміру як постійних, так і змінних струмів низької частоти. Перевагами цих приладів є: можливість виміру постійних і змінних струмів; простота конструкції; механічна міцність; витривалість відносно перевантажень.

Рисунок 3.2

 

До недоліків приладів цієї системи відносяться: нерівномірність шкали; менша точність, ніж в магнітоелектричних приладах; залежність від зовнішніх магнітних полів.

Електродинамічна система. Електродинамічні вимірювальні прилади призначені для виміру струму, напруги і потужності в колах постійного і змінного струму. Принцип дії приладів електродинамічної системи заснований на взаємодії котушок, по яких пропускають вимірюваний струм. Таким чином, прилади електродинамічної системи відрізняються від приладів магнітоелектричної системи тим, що магнітне поле створюється не постійним магнітом, а котушкою, що живиться вимірюваним струмом.

На рисунку 3.3 схематично зображена будова електродинамічного приладу. Всередині нерухомо закріпленої котушки 1 може обертатися рухома котушка 2, з якою жорстко пов'язана стрілка 3, що повертається перед шкалою. Протидіючий момент створюється спіральними пружинами 4. Вимірюваний струм проходить крізь обидві котушки. В результаті взаємодії магнітного поля нерухомої котушки і струму в рухомій створюється обертальний момент, під впливом якого рухома котушка прагне повернутися так, щоб площина її витків стала паралельною до площини витків нерухомої котушки, а їх магнітні поля збігалися б по напрямку. Цьому протидіють пружини, внаслідок чого рухома котушка встановлюється в такому положенні, де обертальний момент дорівнює протидіючому.

Котушки в електродинамічних приладах, залежно від призначення, з'єднують між собою послідовно або паралельно. Якщо котушки приладу з'єднати паралельно, то він може бутивикористаний в якості амперметру. Якщо ж котушки з'єднати послідовно і приєднати додатковий опір, то прилад може бути використаний в якості вольтметру.

Шкала електродинамічного приладу нерівномірна, проте підбором конструкції котушок можна наблизити її до рівномірної. При зміні напряму струму в обох котушках напрямок обертального моменту не змінюється. Звідси випливає, що прилади цієї системи придатні для вимірів як постійного, так і змінного струму. Гальмування в цих приладах, так само як і в електромагнітних, досягається за допомогою повітряного заспокоювача.

У практиці для виміру споживаної в колі потужності широко застосовується електродинамічний ватметр. Він складається з двох котушок – нерухомої, з невеликим числом витків товстого дроту, що включається послідовно з тією ділянкою кола, де потрібно виміряти потужність, і рухомої, яка містить велике число витків тонкого дроту і знаходиться всередині нерухомої котушки. Рухома котушка включається в коло подібно до вольтметру, тобто паралельно до споживача. Щоб збільшити її опор, послідовно з нею приєднують додатковий опір.

Рисунок 3.3

 

Перевагами приладів електродинамічної системи є: можливість вимірювань як постійного, так і змінного струму; достатня точність. До недоліків приладів цієї системи відносяться: нерівномірність шкали; чутливість до зовнішніх магнітних полів; велика вразливість по відношенню до перевантажень. Електродинамічні амперметри і вольтметри застосовуються головним чином як контрольні прилади в колах змінного струму.

Теплова система. Принцип дії приладів теплової системи заснований на зміні довжини провідника, по якому проходить струм, внаслідок його нагрівання. Будова приладу теплової системи схематично показана на рисунку 3.4.

Рисунок 3.4

 

Вимірюваний струм проходить по тонкому дроту 1 - 2, кінці якого закріплені. Цей дріт діаметром близько 0,1 мм виготовляється із сплаву платини з іридієм або сріблом. Приблизно посередині до нього припаяна металева нитка 3 - 4, яка натягується тонкою шовковою ниткою 4 - 5, перекинутою через блок 6. Кінець цієї нитки прикріплений до сталевої пружини 7, яка і утворює натяг нитки. До блоку 6 приєднана стрілка 8, що може повертатися перед шкалою 9.

При проходженні струму по дроту 1-2 відбувається його нагрівання, внаслідок чого він подовжується. Натяг ниток 3-4 і 4-5 дещо слабшає, і пружина відходить вліво, що викликає відхилення стрілки. Оскільки кількість теплоти, що виділяється струмом, пропорційна до квадрату сили струму і не залежить від напряму струму, то прилади теплової системи придатні для виміру як постійного, так і змінного струму. Шкала приладу нерівномірна. Для установлення стрілки на нуль один із затисків, до яких прикріплена нитка, робиться рухливим, у вигляді важеля 10, здатного обертатися довкола осі. Вкручуючи або викручуючи мікрометричний гвинт 11, можна підсилити або ослабити напругу нитки і тим самим привести стрілку приладу на нульову поділку шкали.

Перевагами приладів теплової системи є: можливість виміру як постійного, так і змінного струму; незалежність показань від частоти, що дозволяє застосовувати їх для виміру високочастотних струмів; нечутливість до зовнішніх магнітних полів. До недоліків приладів цієї системи відносяться: нерівномірність шкали; наявність теплової інерції, у зв'язку з чим необхідно вичікувати деякий час, доки покажчик приладу остаточно встановиться; залежність показань від температури середовища.

Індукційна система. Дія приладів індукційної системи заснована на взаємодії струму, що виникає в рухомій частині приладу, з магнітним полем нерухомого електромагніта. До індукційної системи належать, наприклад, електричні лічильники змінного струму. Застосовуються також і ватметри цієї системи.

Вібраційна система. Дія приладів цієї системи заснована на резонансі, що виникає при умові збігу частоти власних коливань рухомої частини приладу з частотою змінного струму. Прилади цієї системи в основному застосовуються для вимірювання частоти струму.

Електростатична система. Дія приладів цієї системи заснована на взаємодії двох або кількох заряджених провідників. Під дією сил електричного поля рухомі провідники переміщуються відносно нерухомих. Електростатичні прилади застосовують переважно для безпосереднього виміру високої напруги.

Термоелектрична система. Ця система характеризується вживанням однієї або кількох термопар. Під впливом тепла, що виділяється вимірюваним струмом, термопари виробляють постійний струм, який вимірюється приладом магнітоелектричної системи. Прилади термоелектричної системи в основному застосовуються для вимірювання змінних струмів високої частоти.

Детекторна (випрямна) система. Дія приладів цієї системи заснована на випрямленні змінного струму за допомогою випрямляча, вмонтованого в приладі. Отриманий таким чином пульсуючий струм вимірюється за допомогою чутливого прибору магнітоелектричної системи.

Електронна система. Дія приладів цієї системи заснована на вживанні однієї або кількох електронних ламп і вимірювального приладу магнітоелектричної системи, поєднаних в одній схемі.

 

 

3.4 Прилади з кількома межами вимірювань

 

Це вимірювальні прилади, електричну схему яких можна перемикати для зміни інтервалів вимірюваної величини. Для амперметра зміна меж досягається підключенням різних шунтів, для вольтметра – включенням додаткових опорів.

Застосування приладів з кількома межами вимірювань пов'язане з тими об­ставинами, що часто потрібно вимірювати електричні величини в дуже широких межах з достатньою мірою точності в кожному інтервалі. В цьому випадку прилад з кількома межами вимірювань замінює декілька однотипних приладів з різними інтервалами виміру. Наприклад, при отриманні анодних характеристик вакуумного тріоду величина анодного струму, залежно від анодної напруги (при незмінному потенціалі сітки), може змінюватися в межах від 0 до 30 мА. Якщо виміри робити приладом, шка­ла якого розрахована на 30 мА, то невеликі струми будуть виміряні з великою похибкою.

В таких випадках прилад з кількома межами вимірювань перемикають на меншу межу, щоб стрілка відхилялася на макси­мальний кут, але не виходила за межі шкали. Іншими словами, прилад з кількома межами вимірювань можна включати так, щоб відносна похибка виміру була мінімальною.

 

Правила користування приладами

з кількома межами вимірювань

 

1. Щоб уникнути псування приладу, спочатку включають його в максимальному діапазоні.

2. Визначають грубо вимірювану величину. Після цього переходять на той діапазон, верхня межа якого щонайближче до значення вимірюваної величини, але в той же час більша за неї. Визначають точне значення вимірюваної величини.

3. Якщо вимірювана величина збільшується, то вимірювання продовжують до того моменту, поки стрілка не наблизиться до кінця шкали, а потім переходять на наступний (більший) діапазон.

4. В разі зменшення величини, виміри продовжують, поки вимірювана величина не досягне верхньої межі наступного меншого діапазону, після чого переходять на цей діапазон.

 

 

4 РекомендОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Матвеев А.Н. Электричество и магнетизм.- М.: Высшая школа, 1983.

2. Калашников С.Г. Электричество. – М.: Наука, 1977.

3. Савельев И.В. Курс общей физики. Т.2, Т. 3. – М.: Наука, 1977.

4. Телеснин Р.В., Яковлев В.Ф. Курс физики. Электричество. – М.: Просвещение, 1970.

5. Сивухин Д.В. Общий курс физики. Т.3. Электричество.- М.: Физматлит МФТИ, 2002.

6. Иродов И.Е. Электромагнетизм. Основные законы. – М.- С.-П.: Физматлит Невский диалект, 2001

7. Зильберман Г.Е. Электричество и магнетизм. – М.: Наука, 1970.

8. Парсел Э. Курс физики Т.2 Электричество и магнетизм – М.: Наука, 1971.

9. Физический практикум. Электричество. Под редакцией В.И. Ивероновой. – М.: Наука, 1968.

10. Рублев Ю.В., Куценко А.Н., Кортнев А.В. Практикум по электричеству. – М.: Высшая школа, 1971.

11. Кортнев А.В., Рублев Ю.В., Куценко А.Н.. Практикум по физике. – М.: Высшая школа, 1965.

12. Буравихин В.А., Шелковников В.Н., Карабанова В.П. Практикум по магнетизму. – М.: Высшая школа, 1979.

13. Руководство к лабораторным занятиям по физике. Под редакцией Л.Л. Гольдина, - М.: Наука, 1983.

14. Справочник по электроизмерительным приборам. Под ред. К.К. Илюнина-Л.: Энергоатомиздат, 1983.

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 21

ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ ПРОЦЕСІВ

ЗА ДОПОМОГОЮ ОСЦИЛОГРАФА

Мета роботи: ознайомитись з принципами роботи осцилографа.

Завдання 1: за допомогою осцилографа виміряти амплітуду та період сигналу, що досліджується. Розрахувати ефективне значення напруги сигналу і його частоту.

Завдання 2: спостерігати фігури Лісажу при різному відношенні частот коливань напруги на входах X і Y осцилографа.

Прилади і обладнання: електронний осцилограф, два звукових генератора, з'єднувальні провідники.

 

Теоретична частина

 

Електронно-променевий осцилограф – прилад для візуального спостереження електричних сигналів та вимірювання їх параметрів – амплітуди і періоду. Наявність в осцилографі періодичної та чекаючої розгортки дає можливість досліджувати періодичні та одноразові процеси.

Осцилограф складається з таких основних вузлів (блоків): електронно-променевої трубки (ЕПТ), блоку розгортки (БР-1), блоку попереднього підсилення (БПП-1) та блоку живлення.

Електронно-променева трубка. Основний вузол осцилографа – електронно-променева трубка (ЕПТ). За допомогою ЕПТ отримують видиме зображення сигналу, що досліджується. На рис.5.1 схематично показано будову ЕПТ.

Основний елемент ЕПТ – електронна гармата, яка створює пучок електронів. Джерелом електронів є нагрівальний оксидний катод, розташований в середині циліндру 2. Цей циліндр разом з катодом називають керуючим електродом або модулятором. Для регулювання інтенсивності електронного пучка на модулятор подають негативний потенціал U _кер. Змінюючи величину потенціалу, змінюють яскравість зображення на екрані.

Електронний пучок фокусується першим анодом 3, на який подається позитивна відносно катоду напруга U _а1.

 

Рисунок 5.1

 

 

Для того, щоб електрони досягли екрану, їх швидкість збільшують за допомогою другого аноду 4. На нього подається позитивна напруга U _а2. Пучок електронів з заданою швидкістю проходить між двома парами пластин 5 і 6. За допомогою цих пластин пучок електронів відхиляють по вертикалі і по горизонталі. Кут відхилення променя залежить від напруги, поданої на пластини, та швидкості електронів.

Однією з характеристик ЕПТ є її чутливість – зміщення променя на екрані трубки по вертикалі або горизонталі при напрузі 1В на відповідній парі пластин. Чутливість виміряють в мм/В.

Розгортка. Зазвичай досліджувана змінна напруга подається на вертикально-відхиляючі пластини ЕПТ (канал Y). Якщо на горизонтально-відхиляючі пластини ЕПТ (канал Х) не подано напругу, промінь на екрані буде переміщуватись почергово вгору-вниз і креслити вертикальну лінію.

Аби розвернути коливання електронного променя в часі, потрібно змусити його одночасно з рухом по вертикалі рухатися рівномірно в горизонтальному напрямі від лівого краю екрану до правого. При цьому промінь, дійшовши до правого краю екрану, повинен (практично миттєво) повернутися до лівого краю і знову почати рівномірний рух до правого краю. Такий рух променя називається розгорткою. Аби отримати розгортку, на горизонтально - відхиляючі пластини подають так звану пилкоподібну напругу з генератора розгортки (рис. 5.2). По осі ординат відкладена напруга, по осі абсцис – час.

При мінімальному значенні напруги розгортки (точка А) промінь знаходиться на екрані осцилографа в крайньому лівому положенні. З підвищенням напруги промінь пересувається з постійною швидкістю зліва направо. Коли напруга знижується від В до А, промінь здійснює зворотний хід. Зворотного ходу на екрані не видно, тому що в осцилографі є пристрій, що гасить промінь під час зворотного ходу. Період розгортки визначають як T = t _пр + t _зв

 

Рисунок 5.2

 

Синхронізація. Для отримання на екрані чіткого зображення, необхідно правильно вибрати синхронізацію розгортки. Процес синхронізації уявляє собою примусовий вплив зовнішньої напруги на генератор розгортки, внаслідок чого він починає генерувати напругу розгортки з частотою, яка дорівнює або є кратною до частоти зовнішньої напруги. У більшості випадків зручно синхронізувати розгортку тим самим сигналом, що досліджують, тобто скористатися внутрішньою синхронізацією.

Фігури Лісажу. Якщо до обох пар відхиляючих пластин ЕПТ підвести синусоїдальні напруги, то промінь буде креслити на екрані лінію у відповідності до законів додавання взаємно перпендикулярних коливань.

Нехай коливання напруги на входах X і Y описуються співвідношеннями x = x₀ sin(ω₁ t), y = y₀ sin(ω₂ t + φ₀), де x₀, y₀, ω₁, ω₂ – це, відповідно, амплітуди і частоти коливань, φ₀ – це різниця фаз. Додавання коливань на екрані має результат, аналогічний графіку залежності y(x) двох параметрично заданих функцій x(t) та y(t), t – параметр.

На екрані спостерігаються фігури, які швидко змінюються з часом, але при умові ω₁ /ω₂ = n – цілому (або напівцілому) числу, фігури нерухомі. В залежності від значення n ці фігури (фігури Лісажу) характеризуються певною кількістю точок перетину осей координат, а в залежності від φ₀ – певним кутом нахилу відносно осей. Якщо, наприклад, n = 1 (ω₁ = ω₂), то на екрані спостерігаємо еліпс (в окремих випадках, в залежності від значення φ₀, це може бути коло або відрізок прямої лінії). Цей і інші приклади наведені на рис. 5.3.

Рисунок 5.3

 

Підсилювач. Часто досліджувана напруга дуже мала, щоб викликати помітне вертикальне відхилення, тому в осцилографі є підсилювач, який попередньо збільшує досліджуваний сигнал.

Проте, буває і так, що сигнал, навпаки, слід послабити. В осцилографі є пристрій, званий дільником напруги, що дозволяє ослабити сигнал на вході в 3, 10, 30, 100, 300 або 1000 разів. Для цього користуються ручкою "дільник вертикального підсилення".

Блок живлення. Блок живлення складається з трансформатора і лампового випрямляча, які забезпечують відповідною напругою всі високовольтні кола осцилографа. Живлення низьковольтних кіл здійснюється від напівпровідникового випрямляча.

Блок-схема осцилографа. Блок - схема осцилографа наведена на рис. 5.4. Досліджуваний сигнал поступає на вхід підсилювача, а після нього подається на вертикально-відхиляючі пластини електронно-променевої трубки. З генератора розгортки на горизонтально-відхиляючі пластини одночасно подається пилкоподібна напруга, що забезпечує розгортку досліджуваного сигналу.

Для отримання нерухомого зображення на екрані за допомогою блоку синхронізації можна змінювати період пилкоподібної напруги генератора розгортки (ручки "діапазон частот" і "частота плавно"). Діапазон частот розбитий на 8 інтервалів, що покривають смугу від 20 Гц до 150 кГц. У кожному з цих інтервалів точне налаштування виконується ручкою "частота плавно".

 

Рисунок 5.4

 

Експериментальна частина

 

Засоби регулювання осцилографа. На передній панелі осцилографа (рис.5.5) розміщені:

Рисунок 5.5

1. Перемикач входу Y.

2. Плавний регулятор чутливості підсилювача вертикального відхилення.

3. Ступінчатий перемикач чутливості підсилювача вертикального відхилення. Указана на шкалі чутливість у V/дел реалізується при крайньому правому положенні плавного регулятора 2.

4. Ручка " " вертикально переміщення променя.

5. Екран електронно-променевої трубки.

6. Ручка " " горизонтального переміщення променя.

7. Ступінчатий перемикач тривалості розгортки із шкалою в "ms/дел." та "µs/дел.".

8. Ручка плавного регулювання тривалості розгортки. Тривалість розгортки, яка вказана на шкалі ступінчатого перемикача 7, реалізується при крайньому правому положенні плавного регулятора 8.

9. Тумблер «ПИТАНИЕ» – живлення осцилографа.

10. Перемикач «СИНХРОНІЗАЦІЯ».

11. Регулятор «УРОВЕНЬ».

12. Регулятор «СТАБИЛЬНОСТЬ».

13. Регулятор «ФОКУС».

14. Регулятор «ЯРКОСТЬ».

Праворуч, на боковій панелі, знаходиться тумблер вимикання розгортки "Разверт.", тумблер переключення синхронізуючого сигналу "Синхрон." та гніздо входу Х.

На лівій боковій панелі знаходиться гніздо входу Y підсилювача вертикального відхилення.

Ввімкнення осцилографа. На передній панелі встановити:

§ перемикач 1 входу Y – в положення ~;

§ регулятор 2 "Усиление" – в крайнє праве положення;

§ перемикач 3 "V/дел" – в положення "5";

§ ручку 4 " " – в середнє положення;

§ ручку 6 " " – в середнє положення;

§ перемикач 7 "ms/дел.", "µs/дел" – в положення 1 ms/дел;

§ ручку 8 – в крайнє праве положення;

§ перемикач 10 "Синхр." – в положення " " "+";

§ ручку 11 "Уровень" – в крайнє ліве положення;

§ ручку 12 "Стаб." – в крайнє праве положення;

§ ручку 13 "Фокус" – в середнє положення;

§ ручку 14 "Яркость" – в крайнє праве положення;

На правій боковій панелі встановити:

§ тумблер "Разверт." – вгору;

§ тумблер "Синхрон." – вгору.

Увімкнути вилку живлення осцилографа в електромережу. Перевести тумблер "Питание" у верхнє положення.

Порядок виконання завдання 1.

1. Увімкнути осцилограф. За допомогою ручок "Яркость" та "Фокус" отримати чітку лінію розгортки. Ручками " ", " " встановити лінію розгортки в центрі екрану.

Увага! Не зловживайте яскравістю променя і не залишайте надовго яскраву точку в одному місці екрану, тому що це призводить до псування флуоресцентного покриття.

2. Ввімкнути звуковий генератор 1. З клеми "Вихід 600 Ом" звукового генератора 1 за допомогою кабелю подати на вхід Y осцилографа (ліва бокова панель) сигнал з частотою 400 Гц.

3. Перемикач "V/дел." установити в такому положенні, щоб сигнал на екрані осцилографу був як можна більшим, але не виходив за межі робочої частини екрану.

4. Перемикач "ms/дел.", "µs/дел." встановити так, щоб на екрані осцилографа спостерігалось 1-2 періоди сигналу, що досліджується.

5. Повернути ручку "Стаб" ліворуч до зникнення сигналу, а потім, повертаючи ручку "Рівень" праворуч, домогтися появи сигналу на екрані.

6. Визначити Н і L у великих поділках (див. рис. 5.6). Занести результати в таблицю 5.1.

7. Повторити вимірювання, установивши частоту сигналу генератора 1 рівною 500 Гц; 1000 Гц.

8. Розрахувати амплітудне та ефективне значення напруги сигналу для всіх трьох частот і результати занести в таблицю 5.1.

Амплітудне значення сигналу визначається за формулою

 

(5.1)

 

Рисунок 5.6

 

де α – коефіцієнт відхилення (положення перемикача "V/дел."). Ефективне (діюче) значення

U_еф = U_a / . (5.2)

 

Воно повинно відповідати показанням вольтметра U _ген звукового генератора 1.

 

9. Розрахувати період і частоту сигналу для всіх трьох частот і результати занести в таблицю 5.1.

Період визначається за формулою

 

T = kL, (5.3)

 

де k – коефіцієнт розгортки (він відповідає положенню перемикача "ms/дел.", "µs/дел."). Частота сигналу розраховується за формулою

 

ν = 1/T. (5.4)

 

Треба порівняти отримані значення частоти з тими значеннями ν _ген , які встановлювались на шкалі генератора 1.

 

10. Оцінити похибку для однієї з частот сигналу ν _{ген і}:

 

Δν ≈ (ΔL/L _і) ν _{ген і}, (5.5)

де ΔL = 0.2 – це значення малої поділки сітки на екрані.

Якщо розрахункове значення частоти відрізняється від ν₁ більше, ніж на ±2Δν, треба спробувати знайти інше джерело похибки, яке б пояснило таку велику різницю.

 

 

Таблиця 5.1

і	ν ген Гц	H, поділ.	α, В/поділ.	U а В	U еф В	U ген В	L, поділ.	k, ms/поділ.	Т, ms	ν, Гц

 

Порядок виконання завдання 2.

1. Увімкнути осцилограф. За допомогою ручок "Яркость" та "Фокус" отримати чітку лінію розгортки. Ручками " ", " " встановити лінію розгортки в центрі екрану.

2. Ввімкнути звуковий генератор 1. З клеми "Вихід 600 Ом" звукового генератора 1 за допомогою кабелю подати на вхід Y осцилографа (ліва бокова панель) сигнал з частотою 3 кГц.

3. Перемикач "V/дел." установити в такому положенні, щоб сигнал на екрані осцилографу був як можна більшим, але не виходив за межі робочої частини екрану.

4. На правій боковій панелі тумблер "Разверт." встановити в нижнє положення.

5. Ввімкнути звуковий генератор 2. З клеми "Вихід 600 Ом" звукового генератора 2 за допомогою кабелю подати на вхід X осцилографа (права бокова панель) сигнал з частотою 0,9 кГц.

6. Змінюючи амплітуду вихідного сигналу генератора 2 за допомогою ручки, що знаходиться над клемами виходу, добитися, щоб сигнал не виходив за бокові межі екрану.

7. Поступово збільшувати частоту сигналу генератора 2 від 0,9 до 10 кГц і фіксувати ті значення, при яких спостерігаються нерухомі фігури – фігури Лісажу. Схематично зобразити ці фігури у звіті.

8. Зробити висновок відносно того, як співвідношення частот генераторів 1 і 2 впливає на зовнішній вигляд фігур Лісажу.

 

 

Контрольні запитання

1. Яке призначення осцилографа?

2. Опишіть будову електронно-променевої трубки, дайте її схематичне зображення.

3. Дайте визначення чутливості ЕПТ.

4. Що таке розгортка?

5. Як здійснюється процес синхронізації сигналу?

6. Що таке фігури Лісажу?

7. Зобразіть блок-схему осцилографа і поясніть основні принципи його роботи.

8. Як за допомогою осцилографа вимірюють амплітуду і період сигналу, що досліджується?

9. Як визначити ефективне значення і частоту напруги за допомогою осцилографа?

10. Як зовнішній вигляд фігур Лісажу залежить від співвідношення частот коливань, що додаються?

 

Інструкція складена доц. кафедри фізики Курбацьким В.П. та Манько В.К.

Рецензент: доц. кафедри фізики Єршов А.В.

 

 

LABORATORY WORK № 21