Ефективності підприємництва

 

1. Стан «тіньової економіки» в світі та в Україні.

2. Напрями «детінізації» та інші шляхи підвищення ефективності підприємництва.

 

1. Зміст категорії «тіньова економіка» найповніше розкривається через її складові — структуру тіньової економіки. Слід звернути увагу на те, що серед зарубіжних і вітчизняних економістів існують різні підходи відносно складових тіньової економіки.

Більшість зарубіжних дослідників цієї проблеми виокремлюють в тіньовій економіці 2 основні складові:

· легальну неофіційну економічну діяльність;

· нелегальну економічну діяльність кримінального характеру.

Вітчизняні вчені вважають, що існує 3 складових тіньової економіки:

· легальне нерегламентоване державою виробництво товарів і надання послуг («неформальна економіка»);

· порушення у межах дозволеної економічної діяльності («підпільна економіка»);

· заборонені види діяльності («незаконна економіка»).

Вітчизняний досвід свідчить, що за обсягом в структурі тіньової економіки переважає економічна господарська діяльність не кримінального, а нелегального нерегламентованого характеру.

З’ясування складових тіньової економіки є підставою для визначення її сутності. Таким чином, під тіньовою економікою слід розуміти економічну діяльність суб’єктів господарювання (фізичних і юридичних осіб), що не враховується, не контролюється й не оподатковується державою і (або) спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства.

Феномен тіньової економіки — явище дуже складне, яке має світові масштаби. Тіньова економіка має діагноз «хронічної хвороби» у багатьох країнах, незалежно від їх політико-економічної системи. Поширення тіньової економіки поряд з макроекономічною розбалансованістю та обмеженістю ресурсів визнані Всесвітнім Економічним Форумом (ВЕФ) основними глобальними ризиками майбутнього десятиріччя («Тіньова економіка в Україні: масштаби та напрями подолання» Аналітична доповідь Національного інституту стратегічних досліджень, 2011 р.)

Поняття „тіньовий сектор торгівлі” тлумачиться, як реалізація товарів і послуг на неформальних ринках, незареєстрованими суб’єктами і напівлегальними об’єктами торгівлі, а також приховані обсяги обороту товарів і послуг в організованому і неорганізованому секторах торгівлі. За оцінками ВЕФ обсяги нелегальної торгівлі становлять 7 – 10 % від світових торгівельних потоків. А основними проблемами тінізації економічних відносин є тіньова зайнятість та тінізація фінансових потоків.

Наприклад, за оцінками О рганізації е кономічного с півробітництва та р озвитку (ОЕСР), за наявності у світовій економіці близько 1,2 млрд офіційних робочих місць понад 1,8 млрд працюючих зайняті у нелегальному секторі, що позбавляє їх соціальних гарантій. При цьому галуззю з найвищим рівнем тінізації економіки у розвинених країнах традиційно вважають будівництво. Зокрема, за оцінками Ф. Шнайдера, у країнах ЄС рівень тінізації зазначеної галузі становить близько 33 % ВВП за середнього рівня тінізації економіки майже 20 %.

Проблема тіньових фінансових потоків пов’язана з міжнародним рухом капіталів. Метою таких потоків є виведення фінансів від оподаткування в одній країні та нагромадження у країнах із сприятливими податковими режимами. За оцінками експертів податково-правової мережі, вартість активів, які нагромаджено в офшорних юрисдикціях та не оподатковано, становить близько 30 % всіх світових активів.

(Офшор (англ. offshore — «поза берегом», «поза межами») — це один з найефективніших методів податкового планування. Основою цього методу є законодавство багатьох країн (в основному, острівних), які частково або повністю звільняють від оподаткування доходи компаній, які отримані поза межами кордонів (берегів) країни реєстрації. Термін «офшор» вперше з'явився в одній із газет на східному узбережжі США наприкінці 50-х рр. ХХ століття. Мова йшла про фінансову організацію, що перемістила свою діяльність на територію зі сприятливим податковим кліматом. Таким чином, походження терміна «офшор» не юридичне, а економіко-географічне)

Економіка України швидко інтегрувалася у систему тіньових фінансових потоків, використовуючи стандартні інструменти маніпулювання цінами експорту та імпорту, а також фінансові інструменти. Кумулятивний відтік тіньового капіталу з країни за період з 2000–2008 рр. становив 82 млрд дол. США. Ця сума в 3 рази перевищує офіційні резервні активи України, майже в 3 рази – видатки зведеного бюджету на охорону здоров’я за вказаний період, у 2,3 разу – обсяг прямих інвестицій наприкінці зазначеного періоду. За кумулятивним відтоком тіньового капіталу Україна посідає 17 місце у світі та входить до двадцятки «країн-лідерів» (1 місце –Китай, 2 місце - Росія. 3 місце – Мексика)

Масштабне вилучення капіталу з офіційної економіки, яке спостерігалося в Україні під час розгортання кризи, певною мірою відігравало для бізнесу запобіжну роль. Через негативні очікування та недовіру до влади бізнес використовував механізми тінізації для збереження капіталів. Проте через неможливість повноцінного ведення бізнесу поза легальним сектором, за наявності ознак відновлення та покращення очікувань у 2010 р., суб’єкти господарювання поступово почали повертати капітал до легального сектору економіки.

Однією з складових тіньової економічної діяльності є протизаконна діяльність, зокрема економічна злочинність, характер якої якісно змінився завдяки процесам глобалізації. За даними ВЕФ, ємність ринків окремих нелегальних товарів та послуг оцінюється на рівні: підроблених лікарських засобів – 200 млрд дол. США, підробленої електроніки – 100 млрд дол. США, піратського програмного забезпечення – 50 млрд дол. США, марихуани – 140 млрд дол. США, кокаїну – 80 млрд дол. США, проституції – 190 млрд дол. США,торгівлі людьми – 30 млрд дол. США, злочинів у сфері охорони навколишнього середовища та торгівлі природними ресурсами – 20 млрд дол. США.

Традиційно причиною тінізації економіки вважають надмірний податковий тягар. Проте ця думка, хоча вона і переважає, не повною мірою відтворює причини тінізації. Наприклад, в Україні загальне податкове навантаження на підприємство складає 55,5 %. Це досить високий показник. Разом з тим у Франції він найбільший серед європейських країн і складає 65,8 %, в Австрії податкове навантаження дорівнює 55,5 %, у Швеції – 54,6 %. Водночас масштаби тіньової економіки у країнах ОЕСР сягають лише 10–25 %. Отже, оподаткування не є першопричиною тінізації економіки. Зниження податкового навантаження також не обов’язково зменшить тінь. У Греції, наприклад, податкове навантаження на підприємства дорівнює майже 47 %, разом з тим рівень тінізації в цій країні більший, аніж у середньому по Європі, і дорівнює близько 25 %.

Основними передумовами високого рівня тінізації національної економіки залишаються неефективний інституціональний базис регулювання підприємництва та незадовільні умови здійснення підприємницької діяльності. За глобальним індексом конкурентоспроможності Україна у 2011 р. посіла 89-е місце серед 139 країн світу. Експерти ВЕФ ситуацію з інституційним розвитком України визнали основною проблемою. За показником легкості здійснення підприємницької діяльності у 2011 р. Україна посіла 149 рейтингову позицію серед 183 країн світу, що, зокрема, визначалося низькою ефективністю оподаткування (181 місце), складністю процедур одержання дозволу на будівництво (180), реєстрації власності (166) тощо.

Згідно з даними Глобального барометра корупції, кожен 3-тій житель України у 2010 р. давав хабар, при цьому в дачі хабарів у 2010 році зізналися 34 % опитаних, що демонструє негативні тенденції. Спостерігається і позитивна тенденція: серед населення, 7 з 10 осіб готові повідомити про випадки корупції (проти 4 з 10 – у 2009 році), що свідчить про готовність населення підтримати дії уряду щодо боротьби з корупцією. Проте, поки що 60 % населення країни вважає неефективними заходи, які проводить уряд щодо протидії корупції;

Відповідно до розрахунків Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, обсяг тіньової економіки в Україні останні 5 років знаходиться у діапазоні від 28 до 39 % ВВП. Цей показник розраховується різними методами, які дозволяють враховувати розбіжності між доходами та витратами населення, динамікою готівки в обігу та обсягами виробництва, використанням електроенергії та обсягами виробництва, а також динамікою цін факторів виробництва, готової продукції та рентабельністю виробництва. Разом з тим, цей показник не пристосований для міжнародних співставлень, оскільки його розрахунок ґрунтується на національних особливостях вітчизняної економіки та статистичної звітності. Відповідно, наприклад, до розрахунків австрійського економіста Ф Шнайдера, рівень тіньової економіки в Україні складає 52,8 % від офіційного ВВП30.

 

2. Дослідження свідчать, що рівень тіньової економіки в 40—50 % вже є критичним. Масштаби тінізації економічних відносин в Україні продовжують залишатися наближеними до їх критичного рівня, який за оцінками експертів дорівнює близько 40 %. За таких умов важелі регулювання економіки втрачають дієвість, що загрожує результативності реалізації реформ.

Зниження рівня тінізації економіки є передумовою досягнення цілей та ефективності заходів, передбачених Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки, яку прийнято Урядом України. Пріоритетами детінізаці економіки у контексті реалізації Програми економічних реформ є:

1. детінізація фінансових потоків,

2. легалізація ринку праці

3. детінізація земельних відносин.

1. Для детінізації фінансових потоків, виведення ліквідних активів з компаній та грошових коштів за межі країнинеобхідно вжити такі заходи щодо посилення державного контролю:

- запровадження єдиного державного реєстру виданих векселів та забезпечення доступу до нього державних органів, у тому числі Державної податкової служби, Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг, Державної служби фінансового моніторингу тощо;

- доповнення вимог щодо формування статутного капіталу компаній, для яких мінімальний обсяг статутного капіталу та сума, яка має бути сплачена в грошовій формі, встановлюються на законодавчому рівні, вимогами щодо складу активів;

- запровадження повноважень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) щодо можливості призупинення обігу фіктивних цінних паперів, а також надання права вимагати проведення додаткової аудиторської перевірки і незалежної оцінки його майна у випадках, коли виникають сумніви у достовірності даних емітента, які містяться у документах, наданих для реєстрації емісії цінних паперів.

2. Серед основних напрямів детінізації оплати праці, слід виділити:

- зменшення навантаження на оплату праці податками та страховими внесками,

- посилення зв’язку між фактично сплаченими страховими внесками та розміром пенсійного забезпечення,

- перерозподіл розмірів страхових внесків між працюючим та роботодавцем,

- посилення відповідальності за ухилення від сплати податків та страхових внесків,

- підвищення якості соціальних послуг.

- збільшення штрафних санкцій за ухилення від оформлення трудових відносин між працівником та роботодавцем;

- запровадження карної відповідальності посадових осіб роботодавця за неоформлення трудових відносин з працівником;

- розширення повноважень Інспекції з питань праці.

Запровадження карної відповідальностіза невиплату заробітної плати, у свій час, позитивно вплинуло на динаміку заборгованості з виплати заробітної плати.

3. У контексті земельної реформи детінізація земельних відносин є однією з передумов забезпечення ефективного функціонування ринку землі. Зменшенню рівня тонізації земельних відносин сприятимуть:

- інвентаризація земельних ресурсів, удосконалення методичних підходів до грошової оцінки земель,

- створення електронного загальнодержавного кадастру землі,

- забезпечення прозорості діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування щодо прийняття рішень про передачу у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності;

- забезпечення вільного доступу фізичних і юридичних осіб до інформації про вільні земельні ділянки та генеральні плани населених пунктів, що сприятиме залученню ширшого кола учасників у земельні аукціони. Це сприятиме збільшенню доходів бюджету;

- використання технологій космічного зондування, що дозволить: а) прискорити здійснення інвентаризації земель, б) забезпечити повноту та точність даних у державному земельному кадастр, в) систематично контролювати цільове використання земель та визначення структури та площ посівів основних сільськогосподарських культур;

Головним індикатором успіху реформування податкової системи згідно з Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки передбачається зниження частки тіньової економіки до 2014 р. на 30 % порівняно з рівнем 2010 р., (тобто з 39 % до 27 % - це докризовий показник).

З метою протидії тінізації економіки України на загальнодержавному рівні мають бути розроблені заходи, що зокрема передбачають:

- спрощення дозвільних процедур щодо здійснення підприємницької діяльності;

- запровадження податкових стимулів до нагромадження та інвестування коштів в інноваційний сектор юридичними особами, які пропонується надавати за фактичними результатами діяльності;

- зменшення рівня оподаткування фізичних осіб на величину документально підтверджених коштів, витрачених на відтворення людського капіталу;

- запровадження „амністії” лише тих капіталів, що спрямовуються в інноваційну сферу та деякі інші суспільно значущі пріоритетні сектори;

- обов’язкове обґрунтування джерел походження грошових коштів при купівлі товарів, вартість яких перевищує певну, заздалегідь визначену суму (у першу чергу це стосується об’єктів нерухомості, транспортних засобів та предметів розкоші);

- посилення співробітництва з міжнародними організаціями, що спеціалізуються на протидії нелегальному господарюванню, в напрямку обміну досвіду.

Крім «детінізації» не слід забувати про інші шляхи підвищення ефективності підприємництва. Розглянемо резерви екстенсивного та інтенсивного розвитку суб’єктів підприємництва:

1. Екстенсивні фактори поділяють на:

а) збільшення кількості використаних ресурсів, а саме:

· засобів праці

· предметів праці

· робочої сили

б) збільшення часу використання ресурсів, а саме:

· робочої сили

· тривалості функціонування основних виробничих фондів

в) усунення непродуктивного використання ресурсів, а саме:

· засобів праці

· предметів праці

· робочої сили

2. Інтенсивні фактори поділяють на:

а) удосконалення якісних характеристик ресурсів, а саме:

· засобів праці

· предметів праці

· робочої сили

б) удосконалення процесу використання ресурсів, а саме:

· технології виробництва

· організації виробництва

· організації праці

· відтворення основних засобів

· прискорення оборотності оборотних коштів.

Для підвищення ефективності важливого значення набуває:також:

· активізація і підвищення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності, а саме:

- проектування, продукування та використання нової технології і техніки;

- розробка і впровадження нових якісно поліпшених видів енергії та матеріалів;

· підвищення рівня конкурентоспроможності продукції (послуг) підприємства, а саме:

- постійне вдосконалення виробів, оновлення техніко-технологічної бази підприємства;

- стандартизація та сертифікація продукції;

- державний нагляд за якістю товарів;

- матеріальна відповідальність виробників за порушення вимог стандартів;

- внутрішньовиробничі системи контролю;

- забезпечення ритмічності виробництва;

- наявність маркетингової служби;

- рівень організації рекламної діяльності, участь в ярмарках та виставках;

- вивчення досвіду конкурентів тощо.

· оптимізація поточних витрат і розмірів підприємств.

Відносна ефективність від запровадження заходів може вимірюватися як співвідношення вартісної оцінки усіх “виходів” підприємства (прибутки, збитки) та вартісної оцінки усіх “входів” до підприємства (витрачені ресурси тощо). Відповідно одного із загальних економічних принципів таке співвідношення повинне бути більшим за одиницю.

Практичне засвоєння курсу

Підприємницький успіх залежить від вміння розробити бізнес-план,тобто план свої підприємницьких дій. В основі розробки має бути настрій на отримання результату, гнучкість, готовність до розумного ризику, використання максимального обсягу інформації, орієнтація на потреби споживачів тощо.

Практична робота (на оцінку «добре»)

“Організація малого бізнесу з використанням методу послідовного опису дій”

Мета роботи: Практична робота полягає у розробці етапів щодо змісту діяльності новоствореного підприємства з надання певного виду послуг.

Хід роботи:

1. Визначення цілей

Частина перша. Необхідно дати відповідні на наступні запитання:

1. Якою справою Ви хотіли б займатися?
2. Які потреби людей Ви хочете задовольнити?
3. Як Ви плануєте це робити?

Частина друга. Сформулюйте мету Вашого підприємства фразою із 20-25 слів.

 

1. Характеристика послуг

Частина перша. Побудуйте таблицю, в якій перерахуйте всі види послуг, які пропонує ваша фірма. Вкажіть, яким чином Ви хочете їх надати. Їх властивості (у чому вони полягають?), їх користь (що вони дають клієнту? Чому клієнт ними користується?).

Послуга (товар)	Властивості	Користь клієнту	Чому цікаві клієнту

Частина друга. Дайте пояснення до кожного запитання:

1. Якою буде кількість Ваших послуг?
2. Наскільки Ваші послуги виправдовують очікування клієнта?
3. Чи є в розпорядженні Вашої фірми все необхідне для надання даного виду послуг?
4. Чи є у Вас необхідні матеріали і чи легко Ви їх дістанете?

 

1. Ціноутворення

1. Які ціни на Ваші послуги? (В порівнянні з середньо ринковими).
2. Як на Ваш погляд клієнти будуть сприймати ціни?
3. Які види знижок пропонує Ваша фірма?

 

1. Реклама

1. Як можна переконати людей користуватися Вашими послугами?
2. Як краще використати засоби масової інформації?
3. Якою мірою слід використовувати інші канали реклами?
4. Створіть макет рекламного буклету Вашої фірми.

Узагальнюючи відповіді на дані запитання, підготуйте план реклами послуг Вашої фірми.

 

1. Характеристика клієнтури

1. Який середній вік Ваших клієнтів? (Молодше 25 років; 26-35; 36-50; 51-60; старші 60 років).
2. Яке співвідношення чоловік і жінок серед Вашої клієнтури?
3. Де мешкають Ваші клієнти?
4. Який середньомісячний дохід Ваших клієнтів?
5. Яка основна причина, що спонукає їх до користування Вашими послугами?

 

6. Спілкування і обслуговування клієнтів

Частина перша. Спілкування з клієнтами.

1. Як Ви чи Ваші службовці відповідатимуть по телефону? (Як часто Ви будете піднімати телефонну слухавку? Яким тоном будете розмовляти?).
2. Як швидко ви будете реагувати нам ділові дзвінки і візити?
3. Яким чином Ви будете залагоджувати суперечки між фірмою та клієнтом?
4. Яке враження справить Ваша фірма на клієнтів?
5. Як довго Ваш відвідувач буде чекати прийому?

Частина друга. Обслуговування клієнтів.

1. Чи маєте ви намір посилити інформування клієнтів щодо надання послуг?
2. Наскільки терміново Ви плануєте виконувати замовлення Вашої клієнтури?
3. Який порядок обслуговування клієнтів Ви встановите на Вашій фірмі? (Сформулюйте однією фразою).
4. Чим обслуговування в Вашій фірмі буде відрізнятися від обслуговування клієнтів в інших фірмах?

Узагальнюючи відповіді на поставлені вище запитання, викладіть коротко порядок відносин, які Ви будете будувати з Вашими клієнтами і як будете їх обслуговувати на Вашій фірмі.

 

7. Конкуренція

1. Охарактеризуйте своїх конкурентів.

Конкуруюча фірма	Послуги	Ціни	Способи реклами	Клієнти

 

1. Проаналізуйте переваги і слабкі сторони конкурентів.

Конкуруюча фірма	Переваги	Недоліки

 

8. Прогноз на майбутнє.

1. Складіть і заповніть таблицю за формою.

Фактори які можуть вплинути на діяльність підприємства	Як можуть дані фактори вплинути на діяльність підприємства

 

1. Коротко викладіть прогнози щодо діяльності Вашого підприємства в поточному і майбутньому роках.

 

9. Тенденції у Вашій галузі та їх вплив.

1. Які тенденції, що назрівають у Вашій галузі, можуть вплинути на діяльність Вашого підприємства? Як саме?
2. Які зміни в оплаті праці можуть віддзеркалитися на діяльності Вашому підприємства?
3. Які зміни попиту на аналогічні послуги (товари) можестосуватися роботи Вашого підприємства?

Зробіть загальні висновки.

Альтернативна практична робота (на оцінку «відмінно»)

СТРУКТУРА

РОЗГОРНУТОГО БІЗНЕС-ПЛАНУ