Механічна вентиляція (штучна).

Штучна вентиляція - це примусове видалення чи нагнітання повітря в робочу зону за допомогою вентиляторів, повітропроводів, регулювальних пристроїв і т.д.

Основні переваги:

- можливість очищення повітря перед подачею в робочу зону чи викидом в атмосферу.

- можливість підігріву, зволоження, охолодження повітря перед подачею в робочу зону.

- можливість забору повітря в найчистішій зоні території підприємст­ва або за його межами.

- можливість цілеспрямованої подачі повітря.

- можливість подачі значних об'ємів повітря. Штучна вентиляція буває загальнообмінна і місцева.

Загальнообмінна в свою чергу поділяється на припливну, витяжну і припливно-витяжну або комбіновану.

Схема припливної системи вентиляції: повітрозбірник > фільтр > калорифер, зволожувач > глушник шуму > повітропроводи.

Повітрозабірники розташовують (згідно СНИП 2.04.05-86) на висоті 2м від землі (3 м в районах інтенсивного руху пилу і піску). Відстань від викидних каналів витяжної вентиляції - нижче на 6 м, а по горизонталі – 25 м.

Схема витяжної системи: повітрозабірники в приміщенні по перимет­ру чи найгрязніших місцях > повітропроводи > вентилятори > очисні при­строї > витяжна шахта (на 1-1,5м вище конька даху).

Якщо забруднення пилом - забірні отвори на рівні 0,3 м від підлоги, надлишок тепла, вологи, шкідливих газів - під стелю.

Припливно-витяжна - рециркуляція повітря.

Місцева вентиляція. Припливна:

- повітряні душі: подача на робоче місце струменя повітря заданої те­мператури і вологості. Встановлюють у гарячих цехах і інших міс­цях для зниження температури і концентрації шкідливих речовин.

- місцевий оазис: подача в нижню частину робочої зони, огородження легкими щитами чистого повітря заданих параметрів. Зверху відкри­то.

- повітряна завіса - для запобігання проникнення в приміщення холодного зовнішнього повітря з дверей, воріт. Подають холодне і тепле (до 50-70°С повітря) з боків, знизу, зверху.

Витяжна: витяжний зонт, аспіраційний кожух, витяжна панель, витяж­на шафа, бортовий відсмоктувач з ванн.

Санітарні вимоги до вентиляційних установок.

Незалежно від типу вентиляції і її функцій всі вентиляційні установки повинні відповідати вимогам виробничої санітарії..

За конструкцією і технічним станом вони повинні відповідати вимогам ГОСТу 12.4.02-75; ССБТ. "Системи вентиляционные. Общие требования.»

1. Кожна вентиляційна система повинна забезпечувати необхідний повітрообмін. Різниця між кількістю повітря, що подається і видаляється не по­винна перевищувати 12-15%.

2. Вентиляційна система не повинна створювати протягів і переохолоджень працівників.

3. Вентиляційна система не повинна створювати надмірного шуму, вібрації.

4. Забороняється розміщувати вентиляційні установки в приміщенні виробництва, окрім віконних.

5. Вентиляційна установка повинна мати паспорт, інструкцію з техніки безпеки, журнал експлуатації установки, де записують дати проведення профілактичних оглядів і ремонтів.

 

Розрахунок повітрообміну та контроль дії вентиляції

Природної вентиляції.

F- площа перерізу отворів, м²;

L - повітрообмін, м³/год.

V- швидкість руху повітря, м/с - розраховується за формулою:

g - прискорення вільного падіння, 9,8 м/с².

у_зовн - щільність зовнішнього повітря. Береться з таблиці залежно від:емператури.

- тиск повітря, що створюється в вентиляційному каналі

= 9,8h(у_вн - у_зовн) h - висота повітропроводу, м.

Повітрообмін механічної вентиляції розраховується залежно від максимальної кількості шкідливого виробничого фактора, що виділяється в технологічному процесі.

1)Для приміщень, де виділяється пил:

р - фактична кількість пилу, що виділяється в приміщенні, мг/год.

Р ₁ - ГДК даного виду пилу мг/м³.

Р ₀- забрудненість повітря, що подається, мг/м³.

2) Для приміщень, де виділяється шкідливий газ

G - максимальна кількість шкідливостей, що виділяються вприміщен­ні, мг/год.,

Φ - коефіцієнт нерівномірності 1,2...2,

К_доп - ГДК в робочій зоні мг/м³

 

 

Якщо неможливо встановити кількість шкідливих речо­вин, що виділяються, повітрообмін розраховують для комплексу шкідливих речовин.

К - коефіцієнт кратності повітрообміну, разів/год

V- об'єм приміщення, м³

 

Для приміщень, де немає шкідливих виділень регулюють мікроклімат:

L = n×q м³/_ГОд

n - кількість працівників

q - норма повітря на 1 працівника, м³/год

якщо на 1 працівника до 20 м³ - q =30 м³/год

20 - 40 м³ - q = 20м³/год

>40 м³ - не рахується.

 

При місцевій вентиляції (зонти, шафи) повітрообмін розраховують:

 

L₃=F₃ × V₃ × 3600 _м³/год

F₃ - площа зонта, м³

V₃ - швидкість повітря в приймальній частині м/с

 

Швидкість повітря змінюється зі змінною його конструкції. Зонти бу­вають 2-х, 3-х і 4-х сторонні. При цьому швидкість повітря складатиме:

2-х - 0,75-0,9 м/с 3-х - 0,9-1,05 м/с 4-х - 1,05-1,25 м/с

 

Ефективність вентиляційних систем перевіряють не рідше 2 рази на рік: влітку і зимою. Перевіряють загальний стан (міцність кріплень, гермети­чність, засміченість) і швидкість руху повітря, порівнюють його з нормати­вами. Для цього використовують різних конструкцій анемометри.

На кожну вентиляційну установку повинен бути паспорт, журнал екс­плуатації і інструкція.

В паспорті вказують основні технічні відомості під час монтажу і конт­рольних випробувань.

В інструкціях зазначають порядок пуску і вимкнення, догляд, ремонт, режим роботи.

 

6. Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)

До ЗІЗ відносять спецодяг, спецвзуття, захист рук, засоби захисту органів зору, органів дихання, засоби захисту від шуму і вібрацій, від ураження електрострумом.

Спецодяг надійно захищаючи працюючих від пилу, лугів, кислот, ма­сел, іскор, води, розплавленого металу повинен забезпечувати під час роботи необхідні гігієнічні умови, терморегуляцію організму. Крім того, він повинен бути легким, зручним, не заважати рухам, добре очищатись від бруду.

Спецодяг виготовляють 7 розмірів: 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56.

5 ростів: І, II, ПІ, IV, V.

Відповідно до ГОСТ 12.4.103-83 залежно від призначення спецодяг має спецпозначення, яке наноситься на етикетку і прикріплюється до одягу.

ЗІЗ органів дихання ЗІЗ ОД поділяють на фільтруючі (ф) - очищають вдихуване повітря і ізоляційні (і) - ізоляція від шкідливостей (шлангові і автономні апарати дихання).

Фільтруючі 313 ОД поділяються на:

- протипилові і проти аерозольні - ФА

- протигазові ФГ

- універсальні ФУ

До групи ФА відносять: ШБ – 1, "Лепесток 200", "Кама 200", "Кама 40"

діють не менше 1 зміни ШБ - К "Лепесток 40", У-2к, РП-к, "Астра-2"

ШБ - 1, "Лепесток 5", "Снежок К-ГГ

До групи ФГ (протигазові) - РПГ-67М, "Снежок-К 4-м", "Снежок ПГ', иіепесток-Г", "Лепесток-Апан" також комплектують патронами А, В, Г, КД.

Процес очищення від пилу - за рахунок значної щільності волокон, аерозолі - електростатичним полем, гази - активоване вугілля спец технологі­єю або іонообмінні матеріали - відповідна марка.

А - пари органічних речовин (бензин, гас, сірковуглець, спирти, кето­ни, ефіри, бензол і його гомологи, ксилол, толуол, скипидар), пари хлор-, ХОС, ФОС, фосфорорганічні сполуки, пил, дим, туман.

В - кислі пари (сірчистий газ, сірководень, хлористий водень, хлор, всі препарати сірки), ХОС, ФОС, пил, дим, туман.

Г - пари ртуті, ртутних сполук, пил, дим, туман.

КД - сірководень, аміак, їх суміші, пил, дим, туман.

Не можна застосувати від парів, синильних кислот, миш'яковистого, фосфористого і ціанистого водню, тетрасвинцю, метану.