Наукова організація праці майбутнього викладача як чинник його професійного самовдосконалення

Сучасний стан розвитку суспільства свідчить про те, що підготовка висококваліфікованого фахівця — це довготривалий процес, який не обмежується лише часом навчання у вищих навчальних закладах.

Головною проблемою вищої освіти є не стільки передача знань майбутнім фахівцям вищого технічного навчального закладу, скільки формування їхньої творчої особистості.

 

При цьому необхідно не лише докладати зусиль для розвитку творчих здібностей особистості, але й сформувати в неї стійку потребу до професійного самовдосконалення, яке починають розглядати як специфічний вид професійної діяльності фахівців, як необхідний компонент їхньої підготовки та перепідготовки.

Формування потреби самовдосконалення — процес складний, зовнішньо тісно пов'язаний з процесом самоорганізації праці майбутнього професіонала, і зокрема, з науковою організацією праці (НОП).

Основи НОП закладались у роботах І. Сеченова, М.Введенського, О. Леонтьєва та інших. Особлива увага в середині 50-х років минулого століття почала приділятись науковій організації пе­дагогічної праці (І.П. Раченко, В.Ф. Паламарчук та ін.).

Наукова організація праці майбутнього науково-педагогічного працівника —це вивчення складу його праці й таку її організацію, яка базується на головних положеннях педагогіки, психології, фізіології стосовно вимог до діяльності викладача вищого технічного навчального закладу, враховує можливості та вікові особливості його організму, створює сприятливі умови для його розвитку.

Вимоги НОП охоплюють усі сторони життя науково-педагогічного працівника, як у сфері науково-дослідної діяльності, так і стосовно вільного часу.

НОП майбутнього викладача вищого технічного навчального закладу має подвійний характер, оскільки майбутні науково-педагогічні працівники не лише повинні опанувати головні принципи НОП навчальної діяльності, але й оволодіти основами наукової організації педагогічної праці, уміннями організації НОП студентів.

Складовими НОП майбутнього викладача вищого технічног о навчального закладу виступають:

· уміння визначати мету своєї діяльності, шляхи її реалізації;

· уміння планувати процес діяльності, контролювати її результати і відповідно до цього визначати подальшу самоосвітню діяльність.

Зовнішній бік НОП майбутнього викладача вищого технічног о навчального закладу забезпечується умінням раціонально організовувати та дотримуватися режиму професійної діяльності чи вільного часу, доцільним розподілом у часі різних видів діяльності, визначенням послідовності їх виконання, підготовкою робочого місця тощо.

Внутрішній бік НОП майбутнього викладача вищого технічног о навчального закладу полягає у визначенні мети своєї роботи, з'ясуванні її засобів, правильному доборі прийомів виконання, плануванні, контролі (контроль та самоконтроль) і в разі необхідності корекції подальшої діяльності (корекція).

Самостійна освітня діяльність — це один з методів навчання і самоосвіти, у процесі якої майбутній науково-педагогічний працівник виступає як активна творча особистість. Основою такої діяльності є навчальна самосвідомість, тобто усвідомлення магістром мотивів, цілей, прийомів учіння, усвідомлення самого себе як суб'єкта навчальної діяльності, який організовує, спрямовує і контролює процес навчання. Активність особистості магістра проявляється у постановці цілей самостійної роботи, її плануванні, визначенні способів, самоконтролі, оцінці результатів тощо. Самостійна навчальна діяльність студентів має професійну спрямованість, при цьому значно посилюються професійні мотиви самоосвіти та самовиховання.

Сутність планування самостійної освітньої діяльності полягає в побудові системи цієї роботи. Системний підхід — це водночас і планомірний, цілісний підхід, який потребує не тільки внутрішньої, але й зовнішньої упорядкованості діяльності з урахуванням усіх чинників та обставин.

Ефективна організація самостійної освітньої діяльності передбачає:

· постановку мети;

· продумування способу праці;

· раціональне виконання мисленнєвих операцій (аналізу, узагальнення, порівняння, доказу тощо);

· зіставлення мети роботи за її результатами.

Активна позиція, яка необхідна в процесі такої роботи, потребує високого рівня сформованості організаційних умінь.

Процес планування самостійної освітньої діяльності — процес творчий, який прогнозує цю діяльність і дає змогу бачи­ти перебіг подій і результати праці.

Планування дає змогу визначити послідовність навчальних дій, а це, у свою чергу, сприяє виявленню причинно-наслідкових зв'язків між окремими завданнями, блоками матеріалу.

Планування самостійної освітньої діяльності сприяє розвиткові у майбутнього викладача вищого технічног о навчального закладу рефлексії. Рефлексія в навчальній діяльності — це мисленнєво-діяльнісний або такий, що чуттєво пе­реживається, процес усвідомлення суб'єктом своєї діяльності. Рефлексія — джерело внутрішнього досвіду, спосіб самопізнання, вона дає змогу магістру усвідомлювати свою індивіду­альність і знаходити засоби підвищення ефективності своєї на­вчальної діяльності у подальшому. На основі рефлексії магістр може не лише планувати майбутню професійну діяльність, але й будувати її реалістичну структурну основу.

Специфічним видом професійної діяльності є професійне самовдосконалення. Особливість його полягає в тому, що у про­цесі самовдосконалення воно сприяє розвиткові таких якостей, які забезпечують успіх особистості у професійній діяльності. Отже, процес професійного самовдосконалення узгоджує роз­виток особистісних професійно значущих якостей з вимогами, що їх висуває суспільство до фахівця. В основі цього процесу, на думку А. Водальова, В. Сластьоніна, знаходиться психіч­ний механізм постійного подолання внутрішніх протиріч між, наявним рівнем професіоналізму і тим, якого людина прагне досягти.

Таким чином, можна стверджувати, що основою самовдосконалення є різниця між «Я-реальним професійним» і «Я-ідеальним професійним». Від того, наскільки особистість усвідомлює цю різницю, залежить її професійне зростання, на цій основі формується потреба у самовдосконаленні. Оскільки «Я-реальне професійне» і «Я-ідеальне професійне» складові «Я-концепції», яка, у свою чергу, синергетично пов'язана з мотиваційною сферою, зокрема налаштованістю на досягнення успіху, стає очевидним, що рушійною силою процесу самовдосконалення виступає відповідна мотивація. Водночас найсуттєвішими зовнішніми силами, що викликають процес самовдосконалення, виступають соціальні умови, які відображають вимоги суспільства до фахівців та потреби ринку праці.

Складність і подвійний характер процесу самовдосконалення викладача викликає необхідність з'ясувати механізми його виникнення і формувати потребу до нього у майбутніх викладачів ще в період навчання у ВНЗ. При цьому слід ураховувати, що сам процес відбувається поетапно.

На першому етапі формується самосвідомість, налаштована на самовдосконалення, на основі чого приймається рішення про необхідність займатися такою діяльністю.

Другий етап передбачає планування та відпрацювання програми самовдосконалення.

Третій етап — етап саме практичної діяльності, у процесі якої реалізуються прийняті плани та завдання.

І нарешті, четвертий етап — самоконтроль і самокорекція діяльності.

Етап формування самосвідомості починається з самопізнання, з самооцінки та зіставлення їх із тими вимогами до фахівця, які існують у суспільстві і відповідають власному професійному ідеалу.

Усвідомлення «Я-ідеального професійного» викликає бажання самовдосконалюватися.

Це бажання конкретизується на етапі планування і саме на цьому етапі НОП магістра розглядається як провідний чинник цього процесу, оскільки така організація шляхів і методів формування позитивної «Я-концепції» майбутнього науково-педагогічного працівника як демократичного, толерантного, упевненого в собі, вимогливого, добросердого та чуйного викладача.