Бар'єри в спілкуванні «викладач-студент». Моделі спілкування педагога і студентів.

Володіння таємницями педагогічного спілкування — завдання досить важке для викладача-початківця. На шляху до досягнення цієї мети він натрапляє на різні перешкоди — бар'єри в спілкуванні викладача зі студентами.

Серед причин виникнення бар’єрів у спілкуванні зі студентами є упереджене ставлення викладача до студента.

 

Упередженість неприпустима у педагогічному спілкуванні. Вона є наслідком особливої психологічної установки викладача, учасником якої часто бував він сам.

 

Наведемо декілька причин такої установки.

1. Необ’єктивні стереотипи до сприйняття людини за зовнішніми даними. Скажімо, цей — в окулярах, значить розумний, цей — спортсмен з вигляду, значить нерозумний тощо. Установка на зовнішність часто стає причиною помилок, що з рештою відображаються в педагогічних прорахунках.

2. Приписування чеснот чи недоліків людині, виходячи лише з її соціального статусу. У цьому випадку студенти опиняються не в кращому становищі: їх соціальний статус менший від статусу викладача.

3. Суб'єктивізм, штампи, трафарети, попередня інформація, яку викладач отримує про студента. У цьому випадку викладач стає на неправильний шлях педагогічного спілкування або взагалі виявляється за його межами.

Вищезазначені причини можуть породжувати бар'єри у спілкуванні «викладач-студент» і негативно впливати на навчально-виховний процес.

Бар’єри виникають непомітно, і спершу викладач може не усвідомлювати їх. Однак якщо причину, що породжує бар'єри в спілкуванні, не усунуто, то це призводить до формування негативного стилю спілкування. У зв'язку з цим важливо знати, причини комунікативних бар’єрів.

Серед багатьох чинників, котрі впливають на особливості організації взаємодії між викладачем та студентом, особливе значення мають соціальний, психологічний, фізичний і смисловий (когнітивний).

Відповідно до цього у спілкуванні педагога виокремлюють соціальний, психологічний, фізичний і смисловий бар'єри.

Соціальний бар'єр зумовлений домінуванням рольової позиції викладача в системі педагогічної взаємодії. Викладач підноситься над особистістю студента, постійно демонструє свій соціальний статус.

Фізичний бар'єр пов'язаний з організацією фізичного простору взаємодії. Так, неправильно організований простір спіл­кування спричинює ізольованість викладача. Він неначе віддаляє себе від студентів, намагаючися сховатися за стіл, стілець чи в куток.

Смисловий бар'єр, як правило, пов'язаний з неадаптованим до рівня сприйняття студентів мовленням викладача, яке занадто насичене незрозумілими словами, науковими термінами, що використовуються без коментаря. Це стає причиною знижен­ня інтересу у слухачів, утворює дистанцію у взаємодії.

Найтиповіші з них:

— бар'єр незбігу настанов: викладач приходить на заняття із цікавим задумом, захоплений ним, а студенти байдужі, незібрані, неуважні, внаслідок чого недосвідчений викладач роздратований, нервує;

— бар'єр боязні аудиторії: характерний для викладачів-початківців, вони непогано володіють матеріалом, добре підготувалися до заняття, але сама думка про безпосередній контакт зі студентами лякає їх;

— бар'єр відсутності контакту: викладач входить до аудиторії і замість того, щоб швидко організувати взаємодію зі студентами, починає діяти «автономно» (наприклад, пише пояснення на дошці);

— бар'єр звуження функцій спілкування: педагог враховує тільки інформаційні завдання спілкування, залишаючи поза увагою соціально-перцептивні, комунікативні функції спілкування;

— бар 'єр негативної установки на аудиторію;

— бар 'єр попереднього негативного досвіду: спілкування з аудиторією чи студентом;

— бар'єр боязні педагогічних помилок (запізнитися на заняття, не вкластися в час, неправильно оцінити відповідь студента тощо);

— бар 'єр наслідування: молодий викладач наслідує манери спілкування іншого педагога, не враховуючи власної педагогічної індивідуальності.

Моделі спілкування педагога і студентів. Наявність зазначених бар'єрів спілкування, як правило, породжує малоефективні моделі спілкування викладача і студентів.

1.Першу модель умовно називають «Монблан», тому що педагог підноситься над аудиторією, як гірська вершина. Він відірваний від студентів, мало цікавиться особистістю студента та своїми взаєминами з ним. Спілкування зводиться лише до повідомлення інформації. Подібна модель формалізує всю систему навчально-виховного процесу, формує в студентів пасивну позицію у педагогічній взаємодії.

2. Друга модель — «Китайська стіна». Характеризує таке спілкування педагога зі студентом, коли педагог намагається підкреслити свою зверхність, виявляє зневажливе ставлення до нього.

3. Третя модель — «Локатор». За цієї моделі переважає вибір­ковість викладача в організації взаємовідносин зі студентами. Він зосереджує свою увагу або на групі слабких або, навпаки, силь­них студентів. Внаслідок цього не створюється цілісна й безпе­рервна система спілкування.

4. Модель четверта— «Робот». Вона характеризує поведінку педагога, який цілеспрямовано й послідовно діє на підставі певної програми, незважаючи на обставини, що вимагають змін у спілкуванні.

5. П’ята модель — «Я сам». Сутність цієї моделі організації пе­дагогічної взаємодії полягає в тому, що викладач постає в ролі головної дійової особи, нерідко гальмуючи цим усі вияви ініціа­тиви з боку студентів.

6. Шоста модель — «Гамлет» — характеризує дії викладача, для якого властиві постійні сумніви: чи правильно його зрозуміють, чи адекватно відреагують на те чи те зауваження тощо.

7. Сьома модель — «Друг». Тут викладач може втратити діловий контакт у спілкуванні.

8. Восьма модель — «Глухар» — характеризує педагога, який під час взаємодії зі студентами чує лише себе, не спрямований на студента, не усвідомлює його переживань та потреб у ситуації контакту.

Тому викладачам, особливо викладачам-початківцям, для побудови ефективної моделі спілкування слід дотримуватися таких правил:

 

Викладачу технічного ВНЗ необхідно перевірити будь-яку інформацію і переоцінити попередні установки, щоб пізнати студента як реальну людину, її плюси і мінуси і будувати спілкування, опираючись на плюси, усвідомлюючи, що кожна людина у чомусь є кращою за інших.