I. Сутність пенітенціарної психології

Виправна (пенітенціарна) психологія досліджує умови і особливості виправлення і перевиховання правопорушників, переважно у виправно-трудових закладах (процес адаптації цих осіб до перебування у виправних закладах; їх психічні стани, викликані позбавленням волі; формування установки на виправлення; реадаптація звільненого до життя на волі та ін.).

Цю галузь ще називають виправно-трудовою або кримінально-виконавчою психологією. Пенітенціарний означає такий, що стосується покарання, виправний, тюремний.

Найбільший інтерес для дослідників у сучасних умо­вах становлять ті проблеми пенітенціарної психології, що стосуються особи засудженого, його психологічних і кримінологічних характеристик, станів, пов'язаних з ізоляцією від суспільства, його ставлення до вчиненого, своєї вини, вироку.

Важливе значення має також вивчення питань форму­вання формальних і неформальних колективів засудже­них, так званих мікрогруп, з різною соціальною і кримі­ногенною спрямованістю, закономірностей їх утворення, позитивного або негативного впливу на осіб, які входять до їх складу.

Особливе місце у пенітенціарній психології посідають питання розробки методів психологічного впливу на засуджених і його різних форм стосовно окре­мих осіб або мікрогруп, їх ефективності.

Соціально-психологічна адаптація засудженого від­бувається в результаті впливу на нього комплексу психолого-педагогічних методів, що стимулюють сприйняття особою високих соціальних цінностей, розгляд їх як власних установок, що дають змогу у майбутньому здій­снювати свою діяльність у вільному суспільстві. Йдеться про формування соціально адаптованої поведінки особи засудженого. Найбільш важливими у цьому аспекті є відхід від шаблонів, індивідуалізація в обранні і застосу­ванні методів виховного впливу.

Без розробки таких методів і активного їх впровад­ження процеси виховання втрачають будь-яке значення. Отже, методи виховного впливу належать до змісту пені­тенціарної психології поряд із психічними закономірнос­тями особи засудженого.

Виходячи з викладеного, пенітенціарну психологію можна визначити як галузь юридичної психології, що досліджує закономірності психічної діяльності особи, яка відбуває покарання, а також можливості її ресоціалізації (відновлення раніше порушених соціальних якостей).

Пенітенціарна психологія використовує досягнення інших галузей психології. Найтісніше вона пов'язана з психологією праці, дані якої використовуються для дослідження психологічних чинників, що впливають на виховання у засуджених працьовитості, підвищення продуктивності праці, обрання виду і характеру вироб­ництв, що становлять виховний вплив.

Пенітен­ціарна психологія також пов'язана з загальною і соці­альною психологією. Із загальної психології викори­стовуються дані про емоції, стреси, фрустрації, психо­логічні показники темпераменту і характеру, вольові прояви, реакції на подразник як основи формування методів індивідуального впливу на засуджених.

Дані ж соціальної психології застосовуються для дослідження зако­номірностей формування настроїв і почуттів колективів засуджених, у тому числі окремих мікроколективів, у праці і побуті, психологічних основ групових злочинів, масових конфліктів, що дезорганізують діяльність уста­нов з виконання покарань.

Психологія мистецтва дає можливість використовувати у процесі виховного впливу дані про вплив естетичних цінностей на розвиток і становлення особи, зокрема таких її потреб, які визначають ресоціалізацію особи­стості, пробуджуючи моральні, гуманні її риси.

До основних напрямів досліджень у галузі пенітен­ціарної психології належать:

- вивчення закономірно­стей зміни психіки засудженого, розвитку його особистісних якостей і мотивів поведінки з метою визначення впливу на його свідомість чинників, пов'язаних з ізо­ляцією від суспільства;

- дослідження морального впли­ву на засудженого кримінального покарання як чинника, що ганьбить людину, вивчення психічних станів засудже­ного, викликаних усвідомленням вини або невинуватості, з метою створення необхідних умов для його адаптації;

- дослідження психологічних особливостей засуджених, обумовлених їхнім віком, життєвим досвідом, національ­ною належністю, видом злочинної діяльності і покаран­ням, з метою розробки методів формування колективів за­суджених і видів виховного впливу;

- розробка групових та індивідуальних методів психолого-педагогічного впли­ву з метою найбільш ефективної корекції засуджених.

Вирішення названих завдань обумовлена специфікою установ з виконання по­карань, а також результативністю теоретичних положень і методик, впроваджених у практику їхньої діяльності.

Комплекс проблем, що належать до предмета пені­тенціарної психології, вивчають за допомогою традицій­них, прийнятих у психології методів, які специфічно відображаються в об'єктах дослідження. У пенітенціар­ній психології найбільш поширені методи вивчення осо­би засуджених, що мають на меті отримання інформації щодо виховного впливу на них. До таких належать мето­ди спостереження, експерименту, бесіди, незалежних ха­рактеристик, анкетування, аналізу результатів діяльно­сті, причому сутність кожного методу визначається вико­нуваними функціями.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ. Пенітенціарну психологію можна визначити як галузь юридичної психології, що досліджує закономірності психічної діяльності особи, яка відбуває покарання, а також можливості її ресоціалізації.

Найбільший інтерес для дослідників у сучасних умо­вах становлять ті проблеми пенітенціарної психології, що стосуються психологічних і кримінологічних характеристик особи засудженого; станів, пов'язаних з ізоляцією від суспільства; форму­вання формальних і неформальних колективів засудже­них; розробки методів психологічного впливу на засуджених з метою їх найбільш ефективної корекції.