Психологічні чинники огляду місця події

Огляд місця події — це першочергова слідча дія, що має на меті знаходження слідів злочину та інших речових доказів, ви­явлення обстановки події, а також інших обставин, котрі мають значення для розслідуваної справи.

Окремі різновиди огляду диференціюються залежно від спрямованості пошукових дій. Зокрема, різновидами огляду є огляд місця події, місцевості, приміщень, предметів, документів, поштово-телеграфної кореспонденції, зовнішній огляд трупа тощо.

Найбільш складним і цілісним різновидом огляду є огляд місця події, який на початковому етапі розслідування злочину, вчиненого в умовах невизначеності, становить собою складну слідчу ситуацію, успішне вирішення якої забезпечується реалі­зацією організаційної та реконструктивної діяльності. Основним змістом огляду місця події є усунення дефіциту інформації про

Психологія слідчої діяльності 211

подію злочину шляхом безпосереднього сприймання та фіксації змін матеріальної обстановки на місці події.

При оглядів місця події, окрім збирання інформації, скла­дається уявлення про психологічне тло події, тобто слідчий з'я­совує, за яких умов відбувалася подія і як діяли її учасники. Інши­ми словами, виконуючи огляд, слідчий поміщає себе не тільки в просторову, але й у психологічну атмосферу злочину. Повноту надходження інформації (матеріальної та психологічної) немож­ливо компенсувати ніякими схемами, фотографіями, малюнка­ми, описами, іншими документальними джерелами.

Реалізація інформаційно-пізнавальної та реконструктивної діяльності висуває декілька вимог до особистості слідчого: по-перше, велика кількість інформації, що надходить, потребує не тільки ефективного сприймання, але й вирішення багатьох мис-лительних завдань, пов'язаних із визначенням причетності інформації до розслідуваної події; по-друге, участь у огляді місця події спеціалістів, понятих, інших осіб вимагає від слідчого організаційних якостей, здібності встановлення міжособистісних контактів, підтримання взаємодії; по-третє, несприятливі об'єктивні (погодно-кліматичні, часові, соціальні та ін.) та суб'єктивні (особистісні) умови огляду надають діяльності екстремального, психологічно напруженого характе­ру, що вимагає значної мобілізації інтелектуальних та вольових зусиль.

Емоційний, напружений характер огляду місця події зумов­лений, принаймні, п'ятьма причинами: 1) невизначеністю слідчої ситуації (дефіцит та безсистемна надмірність інформації); 2) дефіцитом часу — плинність подій може призвести до втрати первинної інформації; 3) негативним емоційним тлом злочину як негативно соціально оцінюваної та індивідуально сприйма­ної події; 4) підвищеним почуттям відповідальності при прий­нятті рішень; 5) публічністю, можливою присутністю сторонніх осіб на місці події.

Після одержання інформації про злочин слідчий виконує організаційну діяльність, що складається з формування техніч­ної та психологічної готовності до виїзду оперативно-слідчої гру­пи. Цьому повинна бути приділена особлива увага, оскільки оп-

212 Тема 9

тимальне поєднання психологічної сумісності членів групи, вмілий розподіл ролей, заснований на поєднанні професійних знань, досвіду та особистих якостей сприяють ефективному ви­рішенню завдання.

Суттєвого опрацювання вимагає й питання про відбір відпо­відних спеціалістів. Так, готуючись до огляду магазину, де вчи­нено крадіжку, слідчий включає до групи експерта-криміналі-ста, працівників карного розшуку, кінолога, дільничного інспек­тора міліції, техніка з питань сигналізації, представника охоро­ни магазину, матеріально відповідального представника мага­зину тощо. Для огляду місця події при насильницьких злочинах до групи підключаються (за наявності трупа) — судово-медич­ний експерт, при подіях на транспорті — співробітники ДАІ, представники транспортних підприємств.

Основною організаційно-тактичною формою взаємодії слідчого та представника органу дізнання на початкових ета­пах розслідування є розподіл функцій — слідчий безпосередньо виконує огляд, відшукує та закріплює докази, а оперативний співробітник провадить комплекс оперативно-розшукових дій, забезпечуючи умови якісного огляду та всього подальшого про­цесу розслідування. Важливими моментами підготовки опера­тивно-слідчої групи є чітке визначення слідчим мети огляду, ко­ординація дій учасників, створення атмосфери ділового співро­бітництва, ініціативності та творчості.

Безпосередньо під час огляду місця події практично одночас­но реалізуються пошукові та реконструктивні компоненти діяльності, тобто одержання інформації за допомогою спостере­ження за конкретною обстановкою з подальшим аналізом його результатів. Іншими словами, інформація при огляді спочатку сприймається на рівні конкретних образів (на рівні першої сиг­нальної системи), а потім асоціюється, спрямовано компонуєть­ся в мислительні моделі (версії), які мають вербально-логічну форму. Пошукова діяльність забезпечує виділення криміналістично значимої інформації про динаміку події, особистість правопорушника, потерпілих, спосіб вчинення зло­чину, предмети злочинних посягань тощо. Основне навантажен­ня при цьому припадає на сферу органів чуття співробітника,

 

Психологія слідчої діяльності 213

його увагу, спостережливість. Реконструктивна діяльність спря­мована на відтворення події, відбудову на основі сприйнятих матеріальних змін як цілісної картини злочину, так і його окре­мих епізодів.

Тактично огляд місця події, як правило, відбувається у два етапи: початковий (орієнтовний) та детальний (фіксований) огляд.

Перший полягає у загальній орієнтації в обстановці місця події, визначенні меж простору огляду, вихідної позиції та спо­собу, першочергової точки огляду. Формування найбільш уза­гальненого образу матеріальної обстановки місця події на почат­ковому етапі полягає в інтеграції (зведенні) великої кількості цілісних відображень з наступною конкретизацією та формуван­ням образу обстановки. На цьому етапі визначаються оператив­но-слідчий простір та межі огляду. Це досить важливий момент, оскільки, наприклад, не можна забувати, що обмеження просто­ру площиною візуального контролю безпідставне, беручи до ува­ги тривимірність простору. Тут же відбувається й виділення «кримінального смислового вузла» злочину — труп із ознаками насильства, сліди проникнення в приміщення, знаряддя злочи­ну, тощо. По суті, це й є пошук відповіді на базове запитання — що відбулося (крадіжка або її інсценівка, самогубство чи вбив­ство та ін.), на що було спрямовано злочинний намір. Наприк­лад, порушені речі, відчинені шафи, шухляди, саквсяжі і валізи, пошкодження замків дозволяють припустити намагання заволодіти цінностями; вивернуті кишені одягу жертви, розірвані мочки жіночих вух звичайно вказують на розбійний напад. Виділення «кримінального смислового вузла» злочину (ви­сунення первинної слідчої версії) визначає домінування психічної активності слідчого, допомагає концентрувати всі психічні пізнавальні процеси.

На наступному етапі огляду відбувається відокремлення пев-н их допоміжних вузлів на місці події—сліди насильства на трупі, пошкоджений сейф, розбите скло, забуте знаряддя злочину, відбитки слідів. Ці вузли є основою побудови контуру злочину. Вирішення психологічно важливого завдання — визначення якомога більшої кількості допоміжних вузлів — забезпечується

214 Тема 9

динамікою та вибірковістю спостережливості слідчого. Це зумов­люється: установкою на сприймання інформації, що дозволяє пе­реборювати втому, байдужість, апатію, бридливість; концентрацією уваги на інформаційно насичених об'єктах та їх якостях (предмети, люди, явища); збереженням стійкої уваги, яка відіграє роль психічного контролю за станом сприймання, мислення, моторних компонентів діяльності.

Необхідно пам'ятати, що виділення смислових та допоміжних вузлів відбувається під кутом зору домінуючої у слідчого первин­ної версії (далеко не завжди вірної). Упорядкування одержаної інформації за допомогою аналітико-синтетичної реконструктив­ної діяльності призводить до формування різнобічних слідчих версій.

Під час огляду місця події слідчий має справу з множиною предметів та обставин, котрі або не пов'язані одне з одним, або ж пов'язані таким чином, що не дозволяють відразу визначити напрям розслідування. Просте перебирання варіантів у таких випадках є нераціональним. Слідчий, діючи вибірково, пов'язує елементи обставин та складає з них схему. Зовнішня картина, що досить легко сприймається органами чуття, відразу викли­кає труднощі при намаганні пов'язати елементи, розкритті їх внутрішніх, причинно-наслідкових відношень у логічному мисленні. Крім того, при переході інформації від однієї форми (чуттєвої) до іншої (мисленевої) відбувається її часткова втрата, можливі викривлення та надмірні узагальнення, що безпосеред­ньо впливає на повноту та об'єктивність версії, котра відпрацьовується. У зв'язку з цим фіксована в основній формі її закріплення (протоколі огляду) інформація має обов'язково підкріплюватися фотографіями, схемами, речовими доказами, малюнками.

У встановленні ієрархії слідчих версій при огляді місця події великого значення набувають інтуїція, мислення та уявлення слідчого.

Слід відзначити, що інтуїцією володіє спеціаліст, який засто­совує в своїй діяльності систему знань, умінь та навичок щодо оперування об'єктом пізнання. У версифікованому поясненні злочину інтуїція випереджає уявлення слідчого. Справа в тому,

Психологія слідчої діяльності 215

що незважаючи на неповторність кожного злочину, їх все ж таки можна певним чином типізувати за деякими схемами (матри­цями), котрі накопичуються в довготривалій пам'яті слідчого, який раніше вже мав справу з подібними злочинами. При огляді місця події, а таким чином і при первинній оцінці злочину, слідчий актуалізує у формі матриці тимчасових нервових зв'язків у корі великих півкуль головного мозку певний тип зло­чину, виконує інтуїтивне (прискорене, підсвідоме) перебирання та накладання на ці матриці конкретного розслідуваного зло­чину. Після приблизної ідентифікації й фіксації матриці та схе­ми реального злочину підключаються уявлення та мислення, схема зв'язків елементів злочину переводиться у план свідомого, наповнюється конкретним змістом. Чим більше розвинені мис­лення та уявлення слідчого, тим багатші нюанси та ознаки об­разу чинного злочину. Водночас за допомогою критичного мис­лення відбувається оцінювання одержаного образу, його відповідність актуалізованій у пам'яті матриці. Практично вся подальша робота слідчого — це поетапне уточнення, узгодженість наявних ознак злочину.

При огляді місця події інтуїція важлива також і тому, що доз­воляє нетривіально трансформувати та поєднувати ознаки розслідуваної події. При цьому значну роль відіграють наочні компоненти мислення, що збільшують елементарні інформаційні одиниці, якими слідчий оперує при створенні версії. Цим прискорюється пошук недостатньої інформації і ство­рюється можливість «раптового» розуміння, охоплення суті події без перебору її варіантів.

Успішна реалізація пізнавальної та реконструктивної діяльності спрямована на вирішення трьох основних завдань:

— збирання всієї інформації, яка може стосуватися події, а
не відбір лише тієї інформації, що відповідає одній (хоча б
і привабливій) версії;

— аналіз усієї зібраної інформації і тільки після того — вису­
нення конкретних версій;

— зіставлення кожної версії з усіма фактами, з усією обста­
новкою місця події, приділяючи особливу увагу протиріч­
чям між фактами та обставинами.

Тема 9

Матеріальна обстановка місця події, відображаючи не тільки зовнішні дії злочинця, а й внутрішні (мотиви злочину), є одним із джерел одержання інформації не тільки про подію, але й пси­хологічні особливості її учасників. Знаючи, які саме грані людсь­кої психіки можуть знайти матеріалізоване відображення в обстановці місця події, слідчий одержує інформацію психологічного характеру про потреби, звички, професійні та побутові навички, деякі риси характеру злочинця, спонуки та мету злочину, психологічну атмосферу на час його вчинення тощо.

Під час огляду місця події можуть бути одержані відомості про професійні вміння та навички, індивідуальний злочинний «по­черк» (стереотип дій), професійну, вікову, статеву належність зло­чинця. Наприклад, сліди руйнування замків та розрізання ме­талу за допомогою «фомки», «гусячих лапок» вказують на злочин­ний досвід та спеціалізацію; специфіка вузлів на мотузці, кот­рою було обв'язано труп, може відповідати певним професійним умінням; акуратність та впевненість при розчленуванні трупа співвідносить це явище із можливою спеціалізацією в медико-біологічному напрямі; труп, який знаходиться у зашитому, а не зав'язаному мішку, наводить на роздуми про вчинення злочину жінкою або кравцем.

У процесі огляду місця події висвічуються так звані «супроводжуючі» особливості та звички злочинця: вживання алкоголю, прихильність до певного сорту сигарет, спосіб їх гасі­ння та прикушування; кількість недопалків вказує на емоційний стан хвилювання та термін очікування.

У злочині виявляються вольові та характерологічні риси. Так, жорстокість насильства, раптовість нападу, ігнорування можливості появи свідків — можуть бути проявами рішучості, авантюризму, фізичної сили, професійних навичок, високої самооцінки злочинця. Навпаки, розбійний напад без особливої жорстокості, обачливий, розрахований на фізично слабкого суп­ротивника свідчить, що злочинець обережний, нерішучий, фізично слабкий.

Відбір украдених із приміщення речей, старанність у знищенні слідів, відсутність невмотивованих руйнівних дій доз-

Психологія слідчої діяльності 217

воляє оцінити інтелект та досвід злочинців. Досить часто вони з метою приховування справжніх мотивів злочину та утруднення роботи працівників правоохоронних органів із розслідування та розкриття злочину вдаються до різних хитрощів: виходячи із приміщення, не вимикають світло, відбирають цінності, що не мають індивідуальних прикмет (унікальності, реєстраційних номерів тощо). Вони можуть також створювати інсценівки різних типів. Зокрема, на інсценівку можуть опосередковано вказувати такі обставини:

— демонстративний характер дій (розкидані без потреби
речі, розбиті світильники, дзеркала, інші невмотивовані
пошкодження та руйнування);

— наявність певних ознак можливого злочину поряд із оз­
наками інших злочинів, разом звичайно не вчинюваних;

— відсутність ознак злочину, що обов'язково мають бути
наявні;

— протиріччя у обставинах або ознаках злочину (відсутність
слідів на м'якому ґрунті, крові за наявності багатьох по­
ранень на трупі, залишені цінні речі при пограбуванні чи
розбійному нападі тощо).

Досить часто при огляді місця події виникає питання про роз­межування вбивства, самогубства або нещасного випадку. Так, типовими ознаками вчинення самогубства є: стрибок у глибоке водоймище; падіння зі значної висоти; вибір міцної опори для прив'язування мотузки; сліди від колін та рук на ґрунті залізничного полотна; застосування медикаментів із явними сильнодіючими властивостями; наявність віялоподібних, декількох колотих ран біля серця; наявність на горлянці багать­ох подряпин, неглибоких надрізів; попереднє оголення місця ушкодження.

Певний висновок про види діяльності та психічні стани зло­чинця можна зробити під час огляду місця події на основі вив­чення слідів ніг. Наприклад, у більшості людей, які займаються перенесенням вантажів, виробляється спосіб ходіння, що забез­печує рівновагу, стійкість. Це досягається скороченням довжи­ни кроку, ширшою розстановкою ніг та паралельним розміщенням обох ступень на поверхні ґрунту. Така хода типова

218 Тема 9

також для моряків. Скорочений крок спостерігається у мисливців. Особи, що давно служать у Збройних Силах, займа­ються землеустроєм, залізничники звичайно мають широкий крок. Спортсменам, танцюристам притаманний крок, який по­чинається з упору на носок з подальшим перенесенням ваги тіла на п'яту. Але якщо ми спостерігаємо слідові відбитки, що відповідають скороченому кроку з вираженою носковою части­ною, можна припустити обережне підкрадання.

Для спокійного емоційного стану характерні зберігання за­гального напряму руху, подолання перешкод. У схвильованому емоційному стані людина йде, не вибираючи дороги, відстань між кроками нерівна, напрям руху не витримується.

Інформація про емоційний або патопсихологічний стан зло­чинця одержується також із загальних реакцій поведінки. На­приклад, про певні відхилення у стані психіки можна робити висновки за наявності невмотивованих поранень на тілі жерт­ви, при розчленуванні трупа без намагання його приховати, демонстративності залишення відбитків пальців, написів, надзвичайній витонченості дій у поєднанні з наявними прора-хунками та відсутністю маскування.

Таким чином, огляд місця події — слідча дія, що дозволяє одержати значущу доказову інформацію щодо події злочину, виявити особливості психічного стану та особистості злочинця, і завдяки цьому виробити ефективні слідчі версії, що визнача­ють весь подальший хід розслідування. Як показують матеріали конкретних кримінальних справ, значну кількість злочинів роз­крито «за гарячими слідами» саме на основі результатів, одер­жаних при огляді місця події.