Психологічна структура юридичної діяльності

Юридична діяльність є різновидом трудової діяльності. В свою чергу, її різновиди розрізняються за профілем (правотвор-ча, правоохоронна, правозастосувальна) та за суб'єктами її ре­алізації (оперативно-розшукова, слідча, пенітенціарна, проку­рорська, адвокатська, нотаріальна).

Змістовно психологічна структура юридичної діяльності представлена наступними основними різновидами:

Психологічна характеристика юридичної діяльності 159

— пізнавальна;

— конструктивна;

— комунікативна;

— організаційна.

Слід також виділяти два допоміжні види юридичної діяльності, що не визначають змісту, але створюють умови для її реалізації: 1) профілактична та 2) засвідчувальна.

При здійсненні діяльності у сфері правовідносин кожен із зазначених різновидів (компонентів загальної структури) може виступати як провідний, самостійний елемент, у тісному взає­мозв'язку з іншими видами, або ж як допоміжний, що забезпе­чує інші види. Кожен із них може бути складовою частиною психологічної структури будь-яких видів професійної діяльності людини, специфіка ж юридичної діяльності визначається саме змістовними її характеристиками. Розглянемо докладніше ко­жен структурний компонент.

Пізнавальна діяльність. У психологічній структурі різних професій та видів діяльності процес пізнання має різний зміст, що визначається його метою, об'єктами, обсягом необхідної інформації, методами та засобами, умовами реалізації пізнан­ня, опрацювання і закріплення інформації тощо. У юридичній діяльності всі зазначені елементи суттєво своєрідні, що й надає їй специфіки. Щоб встановити істину, потрібно, насамперед, пізнати значну кількість фактів, обставин, взаємозв'язків, що стосуються як подій теперішнього, так і минулого часу. Пізна­вальна діяльність необхідна для встановлення факту наявності чи відсутності правопорушення, причетності до нього певної особи та ступеню її вини, адекватно до якої визначається міра покарання. Для досягнення останньої мети потрібне глибоке вивчення особи, її ставлення до вчиненого і лише після цього — планування заходів її ресоціалізації.

Таким чином, пізнавальна діяльність не є самоціллю (хоча це можливе в певних науках, на певних етапах тощо); вона є за­собом реалізації інших різновидів юридичної діяльності, як, вод­ночас, останні можуть стати засобами для забезпечення пізнан­ня. Сутність пізнавальної діяльності може бути зрозуміла лише з урахуванням такого діалектичного взаємозв'язку між різними видами діяльності. Це не тільки ускладнює процес пізнання, а й

160 Тема 7

призводить до його виняткової суперечливості. Здійснення вод­нораз із пізнанням інших різновидів діяльності постійно вияв­ляє нові факти, зв'язки між фактами, змінює ставлення до них.

Характерною особливістю пізнання в юридичній діяльності є високий ступінь невизначеності первісного, вихідного мисли-тельного завдання. Мета пізнання постійно уточнюється, змінюється, що призводить до специфічного використання в пізнавальній діяльності мисленевих моделей. Чим активніше здійснюється взаємодія з об'єктом, тим продуктивніший процес мислення. Звідси можна зробити висновок, що одним із засобів активізації процесу мислення є збільшення обсягу спілкування фахівця з об'єктами, з приводу яких здійснюється процес мис­лення.

Але в пізнавальній діяльності у юридичному процесі можливість безпосереднього контакту з об'єктом пізнання об­межена. Суб'єкт цієї діяльності не спостерігає самої події (фак­ту), він відтворює її за окремими деталями, штрихами, створю­ючи мисленеву модель. Слід також врахувати, що певні мисле-неві моделі вже є у фахівця ще до початку здійснення пізнаваль­ної діяльності у конкретній справі. З ними весь час порівнюєть­ся мисленева модель події, що пізнається. Окрім того, існує найбільш загальна мисленева модель — модель закону, роль якої виняткова при здійсненні пізнавальної діяльності.

Специфічною рисою пізнання у юридичній діяльності є спрямованість на події (факти, явища) минулого, теперішнього й майбутнього часу. Якби в ній пізнавалися тільки події минуло­го, не можна було б досягати багатьох цілей: викривати тривалі у часі злочини, здійснювати профілактичні функції, впливати на причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів. У цьому багатоплановому процесі пізнання є певна закономірність: передусім, у процесі збору фактичних обставин створюється мисленева модель теперішнього, яка постійно змінюється та доповнюється під впливом встановлення нових фактів, логічного пошуку нових зв'язків між ними; через факти теперішнього пізнавальна діяльність розповсюджується на явища і події ми­нулого, а вже на основі пізнання теперішнього і минулого здійснюється прогнозування майбутнього. Побудована модель

Психологічна характеристика юридичної діяльності 161

немов би пропускає через себе всю інформацію, що надходить до суб'єкта. Відбір необхідної інформації для доповнення моделі відбувається як свідомо, так і підсвідомо, коли особистість навіть не концентрується на цих процесах.

Окрім побудування мисленевої моделі, постійного її допов­нення, здійснюється й перевірка правильності як усієї моделі, так і окремих її елементів. Це необхідно тому, що значна кількість елементів моделі відтворюється зі слів інших осіб, у тому числі й тих, хто не зацікавлений у досягненні істини. Тому на момент закінчення перевірки опрацьовується декілька мисленевих мо­делей, що по-різному відображають певні групи фактів.

Пізнавальна діяльність є безперервним процесом побудови ймовірнісних моделей, доповнення їх перевіреними фактами, новою інформацією задля формулювання кінцевої, вихідної мо­делі, яка цілковито відображає подію, що відбулася, причому в межах, зазначених законом. Від цілої низки елементів та взає­мозв'язків, що не мають юридичного значення, у даному випад­ку свідомо абстрагуються. Це зумовлює складне й специфічне переплетення пізнавальної діяльності з конструктивною, орга­нізаційною та іншими видами, створює необхідність застосува­ти методи психологічного впливу до інших осіб задля подальшого пізнання. Наявність та необхідність психологічного впливу — ще одна специфічна риса пізнавальної діяльності.

Суттєвою особливістю пізнавальної діяльності слід вважати надзвичайно великий обсяг інформації, що її опрацьовує кожен суб'єкт. Тут завжди присутня суттєва невизначеність у шляхах побудови мисленевих моделей із відновлення дійсних фактів, подій, їх взаємозв'язків, що спричиняє необхідність оперування значною кількістю елементів при проведенні мислительних опе­рацій. У зв'язку з цим вся інформація, що надходить, пере­віряється ще раз із позицій її можливої приналежності до побу­дови даних мисленевих моделей.

Складність процесів виявлення, переробки та відбору інформації полягає також у тому, що вона не статична, а над­звичайно динамічна, постійно змінюється. Це призводить до того, що сприйняття інформації в багатьох випадках не може бути повторене. Отже, момент сприймання повинен бути одно-

162 Тема 7

часно й моментом вирішення питання про значущість даної ситуації для конкретної пізнавальної діяльності щодо встанов­лення певних фактів, явищ, подій.

Уся інформація, що надходить у процесі пізнавальної діяльності, може бути розподілена на таку, що процесуально зак­ріплюється, та іншу, що цього не потребує. Цим визначаються можливості використання інформації у різних галузях правоза-стосовної та правоохоронної діяльності. Так, наприклад, для профілактичної діяльності не має значення, процесуально зак­ріплена чи ні інформація, що є основою для виховного впливу. Але для прийняття рішення, що змінює процесуальне станови­ще осіб, необхідна лише процесуально закріплена інформація. Тому в кожному окремому випадку попередньо оцінюється не тільки значимість інформації, а й способи її одержання та фор­ми закріплення для майбутнього використання.

Пізнавальна діяльність не тільки має пошуковий характер: інформація почасти здобувається при протидії (явній чи замас­кованій) зацікавлених осіб та в емоційно забарвлених умовах. Емоційний стан може полегшувати пізнання — за наявності по­зитивних емоцій, чи утруднювати його — при негативних емоці­ях. Тому пізнавальний процес має не тільки пізнавальний аспект, але й емоційно-вольовий, бо рішення приймається особистістю, на яку впливають не просто факти, а факти, що мають певне емоційне забарвлення (певне сприймання та переживання дійсності, ставлення до підозрюваних, потерпілих, свідків тощо). Причому умови та об'єкти пізнання здебільшого впливають на суб'єкта пізнання негативно, а не позитивно.

Основним змістом конструктивної діяльності є відбиран­ня та композиція отриманого матеріалу, а також планування послідовності та змісту дій (поведінки).

Відбір та композиція матеріалу — це відновлення певної події за матеріальними (зміни в матеріальному середовищі) та ідеальними (пам'ять та мислення людей) слідами. Приміром, у слідчій діяльності це може відбуватися як версифікація (вису­нення версії) події. Слідча версія, перш за все, спрямована на створення модельного уявлення про подію злочину. Але, окрім цього, версія відіграє важливу роль у визначенні способів одер-

Психологічна характеристика юридичної діяльності 163

жання інформації, спрямованої на з'ясування причин відомих фактів та явищ, а також на встановлення зв'язків між подіями та невідомих обставин події, що відбулася. У певному сенсі вер­сія є планом розслідування, що складається з суттєвих інфор­маційних зон (факти, особи, предмети, явища), на підставі яких визначаються засоби та джерела одержання додаткової інформації.

Суто планування складається з таких елементів:

— планування змісту майбутньої діяльності (визначення
предмету, його змісту, меж та фактичних обставин, а та­
кож заходів, що мають бути реалізовані);

— планування організації перевірки версій;

— планування системи та послідовності власних дій (що та
в якій послідовності потрібно виконувати);

— планування системи та послідовності дій учасників розс­
лідуваної справи (підозрюваного, свідків, потерпілих, пра­
цівників правоохоронних та інших органів, які сприяють
розслідуванню).

Планування має декілька етапів: 1) орієнтовне планування, коли усвідомлюються й оцінюються можливості досягнення по­ставленої мети; 2) організаційне планування, коли визначають­ся всі умови, обставини та організаційні різновиди майбутньої діяльності; 3) планування виконання —полягає в мисленевій побудові системи діяльності та її компонентів; 4) планування самоконтролю — оцінювання та зіставлення одержаних результатів, регулювання подальшого ходу розслідування.

Таким чином, у найбільш широкому сенсі під конструктив­ною діяльністю розуміють планування дій для досягнення мети. У зв'язку з цим конструктивна діяльність завжди тією чи іншою мірою є попереднім мисленевим уявленням ходу і результатів дій та обов'язковим компонентом будь-якого виду діяльності.

Але конструктивна діяльність у юридичній практиці має свої відмінності: елемент передбачення завжди охоплює лише певну частину чи етап досягнення загальної мети. Така особливість визначається пошуковим характером пізнання, де кожен новий факт може змінювати, доповнювати уявлення, що склалося, змінювати планування наступних дій.

Тема 7

Конструктивна діяльність нероздільно пов'язана з комуніка­тивною. Планування майбутніх взаємовідносин дозволяє завчас­но вивчити їх суб'єктів, визначити лінію власної поведінки, вису­нути гіпотези щодо можливої поведінки інших осіб, визначати декілька варіантів своєї поведінки залежно від можливих змін ситуації, деталізувати проміжні та кінцеві цілі спілкування тощо.

У юридичній діяльності слід завжди мати на увазі необхідність конструювання та його обов'язкового сполучення з іншими компонентами психологічної структури. Без урахуван­ня цього не може бути досягнута загальна мета. Під час аналізу помилок пізнання видно, що вони значною мірою є результатом ігнорування чи неповного здійснення конструктивної діяльності, що може мати місце як при мисленевому відтворенні майбутніх дій по досягненню результату, так і в прийнятті рішення за результатами аналізу та синтезу зібраних фактів.

Юридична діяльність не обмежується лише пізнанням та ко­мунікативними зв'язками. Обов'язковими є розробка та вживан­ня активних заходів для ліквідації фактів порушень закону, по­карання та ізоляції від суспільства злочинця, для унеможлив-лення повторення порушень закону. Усе це є проявами конст­руктивної діяльності у юрисдикційному процесі, спрямованої на прийняття позитивних рішень, зумовлених як правами, так і обов'язками відповідної уповноваженої державою особи.

Особливість конструктивної діяльності виявляється також у тому, що вона в усіх випадках регламентована законом. Для прийняття рішення на провадження певних дій завжди необхі­дне попереднє з'ясування їх порядку та умов відповідно до пра­вових норм. Як стверджує А.В. Дулов, конструктивна діяльність є мисленевим співставленням ситуації з певною нормою закону, прийняття рішення про можливість (необхідність) застосуван­ня передбачених нею повноважень. Найбільшою мірою конст­руктивна діяльність знаходить застосування при співвідношенні конкретної ситуації (пізнання обставин злочинних дій) з нормою кримінального закону, при вирішенні питання про винність осо­би, при визначенні міри покарання. Цей аспект конструктивної діяльності у найбільш завершеному вигляді реалізується у ви­року суду.

Психологічна характеристика юридичної діяльності 165

Одним із обов'язкових компонентів психологічної структури юридичної діяльності є комунікація — професійне спілкуван­ня. Основою вирішення будь-яких складних завдань у більшості галузей науки і практики є кооперація зусиль, тобто одночасно здійснювана взаємодія, що може бути досягнуте тільки завдяки спілкуванню. При спілкуванні люди обмінюються інформацією, здійснюють необхідний вплив один на одного, навчаються та об­мінюються досвідом. Дуже часто досягнення мети неможливе без попереднього впливу однієї особи на іншу, без попередньої склад­ної комунікативної діяльності. За словами О.О. Бодальова, пізнання та взаємний вплив людей один на одного — обов'язко­вий елемент будь-якої свідомої діяльності.

В комунікативній діяльності можна виділити деякі загальні елементи, пізнання яких дозволяє більш повно вивчати особливості комунікації в конкретній галузі. Якщо комунікативні зв'язки між людьми розглядати за загальними принципами про­цесу передачі та отримання інформації, то ці елементи будуть такими:

1) джерела передавання інформації. У процесі спілкування
кожна з сторін є джерелом інформації для іншої, причому ця
інформація надзвичайно різноманітна — вона надходить не
тільки за допомогою слова, але й від особливостей мовлення
(швидкість, модуляції та тембр голосу тощо) та зовнішнього виг­
ляду людини, її одягу, міміки, пантоміміки тощо;

2) канали передавання інформації — згідно з раніше сказа­
ним, залежно від умов може використовуватись один або ж дек­
ілька з них. Так, фахівець може прагнути сприйняти інформа­
цію лише через зміст мови або ж доповнює її «зчитуванням» не-
вербальних сигналів, одночасно використовуючи ще й письмові
зображення, пред'явлення певних об'єктів тощо;

3) канали прийому інформації — людина здатна сприймати
інформацію, що надходить від різних органів відчуття, тобто
активно й одночасно користуватись одним каналом чи декіль­
кома. Повнота сприймання інформації у даному випадку прямо
зумовлюється кількістю каналів, через які йде сприймання;

4} контроль як за передачею інформації, так і за її отриман­ням — здійснюється за допомогою так званого «зворотного зв'яз-

166 Тема?

ку». Зворотний зв'язок при спілкуванні забезпечується одержан­ням інформації від особи, яка є партнером по спілкуванню. Це можуть бути реакції у формі словесного підтвердження розуміння переданої інформації, а також певних невербальних проявів. Причому зворотний зв'язок не обов'язково означає зго­ду з інформацією, реагування може бути й негативним;

5) переробка інформації, що здатна видозмінювати сутність самого спілкування, збільшувати чи зменшувати можливості взаєморозуміння один одного, створювати умови для продов­ження спілкування або ж його згортання чи повної відмови від нього.

Однією з характерних особливостей комунікації в юридичній діяльності є те, що вона реалізується не тільки в теперішньому часі, а й значною мірою орієнтована на майбутнє. Це не тільки процес обміну інформацією, «взаємодія зараз», вона визначає певне ставлення до особи надовго. З урахуванням теперішнього (чи минулого) ставлення відбувається оцінювання конкретної поведінки, повідомлюваних фактів та доказів.

Проблема комунікативних зв'язків має велике значення для здійснення правоохоронних та правозастосовних функцій. Сто­сунки між слідчим і підозрюваним, між судом і звинувачуваним та їх вплив на вирок повинні ретельно вивчатися, бо без цього неможливо правильно зрозуміти всі особливості перебігу психі­чних процесів кожного з учасників. Без розуміння відносин, що складаються на різних етапах діяльності, не можна також дос­татньо обґрунтовано аналізувати весь процес взаємодії та конк­ретні дії по встановленню об'єктивної істини, шляхи і засоби ресоціалізації правопорушників (злочинців) та вирішувати інші завдання правосуддя.

Комунікативний процес завжди є взаємовпливом, взаємодією людей, причому стосовно юридичної діяльності в цілому йому притаманний високий рівень регламентації та контролю. Відно­сини регламентуються таким чином, щоб забезпечувався в ос­новному односторонній психологічний вплив (від суб'єкта діяль­ності до її об'єкта), щоб захистити фахівців-юристів від спроб тиску, шантажу та провокацій з боку зацікавлених осіб. Цій меті слугують певні процесуальні норми, надані працівникам владні

Психологічна характеристика юридичної діяльності 167

повноваження та професійно-психологічна підготовка, спрямо­вана на формування необхідних властивостей і якостей. З ура­хуванням зазначеного, процес комунікативної взаємодії пови­нен свідомо регулюватися в односторонньому порядку, що не виключає, а навпаки, передбачає накопичення професійного досвіду, збагачення позитивних якостей особистості фахівця в результаті спілкування з особами — носіями негативних якос­тей, пізнання негативних аспектів життя.

Специфічною особливістю комунікації в юридичній діяльності є також її примусовий характер: об'єкти часто залу­чаються до взаємодії без урахування наявності у них такого ба­жання; закон зобов'язує їх робити це під загрозою застосування певних санкцій, що не може проходити безслідно, особливо на початкових стадіях спілкування. На усвідомлення примусовості впливає, підсилюючи його, наявність упередженого ставлення до правоохоронних органів у цілому, причини якого ми не буде­мо тут аналізувати. Упередженість, у свою чергу, зростає внас­лідок нерівноправності в спілкуванні, наявності утиску особис­тих прав, що зумовлюється суттю слідчих, судових та інших дій, та залежності об'єктів взаємодії від її суб'єктів.

Слід ураховувати, що в професійному спілкуванні відбувається не тільки вивчення певною посадовою особою об'єк­та, а й останній дуже уважно слідкує за поведінкою працівника (особливо це стосується підозрюваних, звинувачуваних), а інколи й спеціально збирає інформацію про нього. Специфічний стан цих осіб, специфічні цілі та умови спілкування, наявність визначених процесуально чи непроцесуально форм спілкуван­ня —все це неминуче призводить до вельми загостреного сприй­няття інформації і може породжувати відповідний стиль і так­тику взаємодії, що виявляється в конфліктності.

Наявність у психологічній структурі конструктивної діяльності не виключає діяльності організаційної, що спрямо­вана на створення оптимальних умов для здійснення інших ком­понентів діяльності. її необхідність визначається такими особ­ливостями здійснення юридичної праці:

1) множинність та багатоплановість — встановлення фактів, їх аналіз, прийняття рішення, здійснення виховних та профілак-

168 Тема 7

тичних функцій тощо. Усе це стає можливим лише за умови стро­гої організації, тобто узгодження та координації дій всіх учас­ників цього процесу;

2) пошуковий характер пізнання — ніколи не можна точно прогнозувати, яким чином та які саме факти будуть встановлені; факти не просто вивчаються, їх спочатку потрібно віднайти, причому часто при протидії зацікавлених осіб;

3] висока інтенсивність мислительного процесу, що характе­ризується необхідністю вирішення численних завдань за корот­кий проміжок часу;

4) циклічність, різний ступінь напруженості й інтенсивності діяльності, що призводить до нерівномірності повсякденного навантаження (розумового та фізичного).

За відсутності організаторської діяльності зазначені умови можуть призвести до небажаних наслідків, зокрема, до змін в особистості та неможливості ефективно здійснювати професійні функції.

Стосовно кожного компоненту юридичної діяльності органі­зація проявляється по-різному. Так, організація пізнання озна­чає впорядкування процесу сприймання й переробки інформації, що надходить, створення умов для її збереження та систематизації. Залучення інших осіб потребує забезпечення їм відповідних умов та здійснення загального керівництва, опти­мального розподілу функцій. Особливої уваги потребує самоор­ганізація — визначення загальної та часткових (проміжних) цілей, оптимальної послідовності дій, врахування індивідуаль­но-психологічних особливостей динаміки процесу працездат­ності тощо. Здійснення організаторської діяльності передбачає також наявність умінь розчленувати кожну дію на відповідні складові елементи, що є неодмінною умовою організації діяльності інших осіб, контролю за їх діями. Організація вияв­ляється також у керівництві процесом комунікації на будь-яко­му етапі правоохоронної та правозастосовної діяльності.

Одним із допоміжних компонентів структури юридичної діяльності є профілактика — правове виховання громадян для попередження порушень закону та вплив на правопорушників (злочинців) із метою недопущення ними протиправних дій на-

Психологічна характеристика юридичної діяльності 169

далі. У більш загальному плані профілактична діяльність може вважатись різновидом виховання, в якому цілі, умови та об'єкт мають свою специфіку; відрізняються й принципи такої вихов­ної роботи. Це зумовлюється, насамперед, особливими якостя­ми людей, що є носіями негативних рис характеру і антисоціальних установок.

При здійсненні профілактики вплив може спрямовуватися на конкретну особу (правопорушника), на групу людей, на сус­пільство в цілому. Це потребує збору та розробки певних мате­ріалів, здійснення загальнопрофілактичних заходів, організації та керівництва діяльністю громадських організацій тощо.

Всі види профілактичного впливу на осіб із антисоціальною спрямованістю можна поділити на такі групи:

1) вплив при проведенні дізнання, на стадії досудового
слідства та судового розгляду кримінальної справи —
здійснюється працівником органу дізнання, слідчим, прокуро­
ром та судом, а також особами і соціальними групами, що залу­
чаються до даної діяльності, з обов'язковим врахуванням спе­
цифічних умов та процесуальної регламентації;

2) вплив в установах виконання покарань;

3) вплив у трудових колективах, де перебуває особа після
відбуття покарання — як сукупність зусиль адміністративних
органів, громадських організацій, колективу в цілому та окре­
мих його представників.

З урахуванням існуючих відмінностей на різних етапах здійснення правосуддя і неоднакових можливостей по реалізації виховної функції, слід розрізняти: загальні цілі профілактичної діяльності та конкретні цілі профілактичної діяльності на даній стадії здійснення правосуддя. У свою чергу, конкретні цілі ха­рактеризуються процесуальними умовами даної стадії, кінцеви­ми завданнями, тривалістю контакту з об'єктами профілактич­ного впливу, умовами цього контакту та низкою інших обставин. Виховна (профілактична) функція має різний обсяг у діяльності посадових осіб, але вона завжди присутня і є обов'язковим ком­понентом юридичної діяльності.

Суттєвою особливістю юридичної діяльності є те, що вона майже в усіх випадках потребує відповідного закріплення,

Тема 7

засвідчування одержаних у процесі пізнання фактів. Істина встановлюється не лише для досягнення певної віддаленої мети (суспільного розвитку, наукового прогресу тощо) чи за­доволення власної зацікавленості, але задля переконання інших осіб у існуванні певних фактів, для можливості пере­вірки правильності прийняття певних рішень на основі даної суми фактів. Усі досягнуті результати повинні бути закріп­лені, збережені для їх сприймання та оцінки в подальшому: діяльність не завершується збором фактів, вони переходять від однієї особи до іншої, від однієї стадії юридичного проце­су до наступної. Пізнання є не самоціллю, а лише засобом досягнення мети.

Засвідчувальна діяльність супроводжує не тільки процес пізнання істини, але й прийняття та реалізацію рішень, пов'я­заних із правовими повноваженнями суб'єктів юридичної діяльності. Обов'язковість дотримання законів (Конституції Ук­раїни, КК та КПК України), обмеження прав людини, у тому числі позбавлення її свободи, потребує виключної уважності та вива­женості. Письмове засвідчення (аналіз фактів та співставлення їх із нормами закону) покликане гранично обмежувати можливість прийняття помилкового рішення під впливом нега­тивного емоційного стану чи будь-якої іншої причини, а також полегшує наступний процес перевірки правильності збору й оцінки фактів (доказів).

Таким чином, засвідчувальна діяльність полягає в наданні всій одержаній інформації спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова тощо), причому найбільше значен­ня вона має в слідчій та судовій діяльності як найбільш процесу-ально регламентованих. При здійсненні засвідчувальної діяльності слід враховувати такі психологічні чинники:

1) надходження інформації відбувається, як правило, в ситуації зовнішньомовної взаємодії та розуміння. Тому професійно значимою рисою фахівця-юриста є професійна куль­тура мовлення, яка полягає в чистоті мови, точності побудови речень, володінні тембровими та інтонаційними характеристи­ками, відсутності формально-суттєвих, лексичних та артикуля­ційних дефектів;

Психологічна характеристика юридичної діяльності 171

2) досить часто викривлення інформації, її спотворення ви­
никає через неправильне розуміння жаргонних висловів і
сленгів, притаманних певним соціальним прошаркам та групам.
Необхідно врахувати також національні діалекти, звичаї та ри­
туали спілкування;

3) особливі вимоги висуваються до процедури оформлення
процесуальних документів: а) бездоганність мислення у грама­
тичному, стилістичному, юридичному відношенні, лаконічність
висловлювань; б) збереження особливостей лексикону співбесі­
дника, при можливості — коментування інтонаційних характе­
ристик мови та їх мімічного супроводу; в) небажаність одночас­
ного вислуховування та запису, оскільки графічне оформлення
думок не тільки потребує переключення уваги (це не автоматич­
на діяльність), але й перериває психологічний контакт.