Д. Белл розробив теорію індустріально-технократичного суспільства.

Основною проблемою індустріального суспільства він вважає – підпорядкування економічних функцій політичному порядку; центральний факт – незалежність економічного порядку від політики поступово зникає, контроль суспільства вже не стільки економічний, скільки політичний.

Важливою зміною є також втрата приватною власністю соціальної ролі визначення функцій людей. Функція стала незалежною.

До основних ознак постіндустріального суспільства вчений відносить:

- прихід індустрії на місце промисловості; професійну та технічну працю “ієрархічно побудованого класу”;

- джерелом нововведень та заходів соціальної політики стали фундаментальні знання;

- контроль над новою технологією та доступ до неї; застосування інтелектуальної технології прийняття рішень.

Стратегічну роль відіграють наука та еліта вчених.

Белл визначив два напрями трансформації суспільства, що перебувають у суперечності:

– наукові відкриття створюють нову техніку та необхідні для її втілення величезні корпорації. У результаті перебудовується економіка, її структура, а також структура професійна та соціальна, суспільні інститути, змінюються риси суспільства. У цій економічній детермінації вирішальна сила – це еліта вчених та технократи корпорацій. Вирішальний принцип – капіталістична, технократична раціональність та ефективність;

– зростання масового споживання різноманітних матеріальних благ призводить до прагнення насолоди та особистої самоцінності, принципово “антибуржуазного” підходу до світу, суспільства і свого становища в ньому. Окремі вчені лише у цих переконаннях (що втілилися у молодіжній контркультурі) вбачають джерело трансформації суспільства. Модернізм суспільної свідомості, ворожий принципам раціональності та ефективності, і виникнення нового класу (носія цієї ідеології) трансформують суспільство у протилежному напрямі, формують іншу детермінацію.

Тому процес трансформації суспільства – це наростання конфлікту між соціальною структурою та новою культурою суспільства, яка формується. Носіями нових ідеалів стає “меритократія ” (влада осіб, які мають найбільші заслуги перед суспільством), яка приходить на зміну технократам.

Основою для статусу є вже не власність і не місце в корпоративній ієрархії, а сам інтелект, талант переробляти інформацію і вирішувати складні інтелектуальні завдання. Ця здібність лише актуалізується освітою,але на 40–80 % вона передається генетично і проявляється у високій самооцінці. Немає значення, яке місце ці люди займають сьогодні у суспільстві. Вони поступово висунуться на верх своїх професійних груп або організацій. Але немає механізму, який би забезпечив автоматизм такої зміни, і передбачається період їхньої гострої конфронтації з технократією.

Основні терміни і поняття

“Адхократія” -тимчасові струк­тури спеціалістів, які керують окремими проектами, відродження підприємництва всередині корпорацій.

Антимонопольні корпорації – корпорації які швидко перекидають свої капітали із галузі в галузь, із країни у країну та ламають монополістичні бар’єри між галузями.

Гудвіл – нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.

Глобалізація — це вільне переміщення капіталу, його повне панування. Панування капіталу в гло­бальному масштабі утвердило практично єдину мету — одер­жання прибутку, особистий грошовий інтерес. Гроші стають мі­рилом людських досягнень. Кожен прагне до реалізації своїх власних інтересів, ставка винятково на приватний інтерес.

Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право або зобов’язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

“Економічна інтеграція“ -за Мюрдалем, – це здійснення ідеалу рівності можливостей, проголошеного Заходом (високорозвинене господарство, яке раціонально організоване та свідомо регульоване суспільством).

Економіка майбутнього – це “постсервісна економіка”, експериментальне виробництво, а її основні галузі – виробництво електронної техніки, космічні програми, використання глибин океанів, біоіндустрія тощо.

. “Зелена революція” - у ході її реалізації в Індії будувалися іригаційні споруди, удосконалювалося використання хімічних добрив, апробовуються високоврожайні сорти зернових культур, здійснюється селекція породистих тварин.

Інжиніринг – надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень, розробки технічної документації, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов’язані з такими послугами (роботами).

“Когнітаріат” (“золоті комірці“) -пролетаріат (люди фізичної праці), який постійно оволодіває знаннями та безперервно вдосконалюється.

Кредит – кошти та матеріальні цінності, які надаються у користування юридичним та фізичним особам на визначений строк та під проценти.

Лібералізм – це зовнішньоекономічна політика, за якою митні органи виконують тільки реєстраційні функції, не збирають імпортного та експортного мита, не визначають ніяких кількісних або інших обмежень.

Майбутнє – це суперіндустріалізація, тобто продукт величезних капіталів та “адаптованих” ТНК.

Матеріальні активи – основні фонди та оборотні активи у будь-якому вигляді.

Менеджмент - теорія організації і розвитку гнучкого, швидкого, перебудовного, ефективного та динамічного виробничого колективу великої корпорації, в основі якої лежить не фактор виробництва, а фактор продуктивності.

“Меритократія” -влада осіб, які мають найбільші заслуги перед суспільством і приходять на зміну технократам.

Метаекономіка – економіка, де враховується вплив таких потужних неекономічних факторів, як демографія, освіта, нові технології, тип психології людей, рівень культури тощо.

Міжгалузева спеціалізація – це орієнтування на виготовлення окремих видів промислової продукції.

Монетаристська політика - досягнення стабільних темпів приросту грошової маси, що на основі ринкового саморегулювання покликано забезпечити зростання виробництва та високу зайнятість.

Нематеріальні активи – об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визначені у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку.

Нерезиденти – юридичні особи та суб’єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Нова економіка - визначається як “економіка знань“, а сама галузь, яка виробляє і розповсюджує інформацію, як “індустрія знань”, а все суспільство – як “суспільство знань”.

Опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

“Підприємницька економіка” -ініціатива дрібних децентралізованих колективів всередині самих корпорацій;

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист вітчизняних виробників від конкуренції з боку іноземних фірм.

Резиденти – юридичні особи та суб’єкти господарської діяльності України, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), що створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.

“Розробник знань” – новий працівник (knowledge worker), причому кожний такий професіонал у межах своєї компетенції має бути “керівником”, що ухвалює рішення.

Роялті – платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, кінематографічні фільми або плівки, за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого товарного знака чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу – хау).

Світове господарство – це сукупність національних економік, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов’язані між собою системою міжнародних економічних відносин.

Тариф (мито) – це плата в державну казну, яка береться на кордоні з власника товару імпортного виробництва, що ввозиться у країну для продажу. Іншими словами, мито є акцизний податок на імпортні товари.

Торгівельна війна – це прийняття урядами країн-парт­не­рів заходів для обмеження доступу на їхні внутрішні ринки експортних товарів.

Торгівельний баланс – співвідношення коштів, одержаних протягом року за експорт, і коштів, сплачених за імпорт товарів і послуг.

Трансформація суспільства – це наростання конфлікту між соціальною структурою та новою культурою суспільства, яка формується.

“Третя хви­ля” -розвиток інтелектуальних технологій та можливостей територіальної децентралізації масової інтелектуальної праці, розвиток домашньої праці спеціалістів, об’єднаних у колективи системами електронного зв’язку.

Розділ Х (ЗМ 10)