Соціальні проблеми вільного часу.

Соціологічний аналіз вільного часу, як соціального і духовно-морального феномена, дозволяє не лише теоретично поставити, але й практично вирішити питання, пов'язані з розробкою загальнонаціональних програм раціонального використання вільного часу, подолавши невиправдану в недалекому минулому ідеалізацію характеру його засвоєння людьми.

Однією з найважливіших категорій соціології вільного часу є поняття „культура вільного часу". Культура вільного часу - це не що інше як проблема змісту вільного часу, спосіб і міра його якісного освоєння з точки зору реалізації й збагачення людських сутнісних сил. Основою культури вільного часу є відома вільна творча діяльність, яка духовно і фізично розвиває особистість.

У соціології вільного часу актуалізується питання регулювання й організації вільного часу. Регулювання вільного часу можна визначити як процес цілеспрямованого впливу на нього з метою розширення меж, створення умов для вдосконалення його структури і змісту відповідно до постійно зростаючих виробничо-технічних і соціальних вимог, які ставляться до людини. Хоча загальний напрям використання вільного часу задається соціальним середовищем, але його якісний зміст у підсумку залежить від самої людини. Тому саморегулювання вільного часу слід розглядати як властивість особи, як показник її зрілості, потенціалу її розвитку, сформованої здібності до організації свого біографічного часу.

Протиріччя вільного часу

У вільного часу є й певні протиріччя. Так, великий обсяг вільного часу з позитивного явища може перетворитися у негативне. Безробітний має досить багато вільного часу, але це ніяк не можна вважати позитивною рисою його життя. Вільний час безробітного є не вільним часом цього індивіда, а є часом, від якого відмовилось суспільство. Цей вільний час не виконує своєї функції надання змоги людині відпочити, розважитися, а несе з собою дискомфорт, соціальну та економічну незадоволеність, веде до стресових ситуацій і, таким чином, не поліпшує, а погіршує життя людини.

Є й інша крайність, коли вільний час вважається головною цінністю у житті, людина кидає роботу добро­вільно, відмовляється від певних благ цивілізації і, отже, веде спосіб життя, що є своєрідним викликом суспільству. Така людина змушена відмовитися від багатьох життєвих благ і ззовні вона живе нібито в злиднях, обмежуючи свої матеріальні потреби. Якщо така людина здатна вести високодуховний спосіб життя, то така жертва ще може вважатися позитивною, але якщо це не так, то даний спосіб життя стає деградацією особистості і, таким чином, вільний час із явища позитивного стає негативним.

Ще одне протиріччя: наявність великої кількості вільного часу без відповідної його організації веде до того, що певна верства людей, не знаходячи способу заповнення свого вільного часу змістовним дозвіллям, стає на шлях відхилення від норм поведінки, починає займатися нега­тивною діяльністю, стає на злочинний шлях життя тощо.

Перелічені протиріччя в цілому не заперечують пози­тивного значення вільного часу у житті людини, але підкреслюють певні його проблеми.

Серед численних проблем вільного часу можна виділити основні: збільшення його кількості та покращання якості.

1. Збільшення кількості вільного часу. Не дивлячись на певні перелічені вище протиріччя, що стосуються обсягу вільного часу, все ж таки збільшення його кількості треба вважати позитивним явищем у розвитку суспільства. Тому кожному суспільству слід подбати про шляхи збільшення обсягу вільного часу. За рахунок чого це можна зробити? Перш за все, за рахунок скорочення витрат часу на роботу. Сюди входять такі засоби, як скорочення робочого дня, збільшення кількості вихідних днів та терміну відпусток. Все це можна здійснити за наявності високої продуктивності праці із застосуванням сучасних високопродуктивних технологій виробництва, а також «резервної армії праці» - достатньої кількості виробників, які можуть будь-якої миті вийти на заміну відпочиваючому робітнику.

По-друге, збільшення вільного часу (і зокрема обсягу часу на дозвілля) здійснюється за рахунок покращання по­бутових умов. Високоорганізований побут, а точніше система побуту, дозволяє вилучити максимальну кількість вільного часу. Говорячи про побут, ми маємо на увазі домашню техніку, систему торгівлі, яка повинна забезпечити інди­віда необхідними товарами, причому оперативно і повно.

Тут потрібно розвивати цілу мережу послуг: прийом замовлень, доставка товарів, раціональне розміщення торговельних точок тощо. Не секрет, що недавно при наявності дефіциту товарів людям доводилось вистоювати довгі черги, щоб придбати необхідний їм товар. На це витрачалось багато часу. А якщо до цього додати ще й інші негаразди побуту, то зрозуміло, що на розваги і відпочинок у багатьох пра­цівників майже не залишалось часу.

По-третє, ріст індустрії розваг стимулює людей пла­нувати та організовувати свій вільний час так, щоб можна було добре, відповідно бажанню кожного, відпочити. Якщо є пропозиція, то на неї обов'язково знайдеться попит. Таким чином, за однаковими умовами праці, наяв­ністю добротної індустрії розваг люди будуть більше часу витрачати на дозвілля.

По-четверте, збільшенню обсягу вільного часу сприяє і ріст заробітної плати та добробуту громадян, причому за один і той же час. Це дозволяє частині населення за менший строк заробляти достатньо грошей, щоб вести розпорядливий спосіб життя із достатньою кількістю вільного часу. Психологічно багато хто з людей зупиняється на певному рівні добробуту, вважаючи його цілком задовільним для ведення нормального способу життя. Така людина не буде пересилювати себе, щоб заробити більше грошей, а обмежиться певною їх кількістю, яка, на її погляд, буде достатньою для ведення гідного способу життя, такого, який би повністю або оптимально задовольняв би її.

2. Друга важлива проблема вільного часу - поліп­шення його якості. Щоб у кожної людини було вдосталь вільного часу, треба ще щоб цей час було використано з максимальною користю як для самого індивіда, так і для всього суспільства в цілому. Ця проблема багатопланова і її потрібно розглядати у комплексі різних чинників, які впливають на проведення дозвілля членами суспільства. Тут і система виховання, освіти, різні види мистецтв, релігія, мораль тощо. Одним словом - все те, що формує світогляд, світосприймання, культурний рівень людини, його духовний світ. Якщо індустрія розваг та інші засоби проведення вільного часу у суспільстві знаходяться на високому рівні, то і члени цього суспільства якісніше проводять свій вільний час. А це означає виконання двох найголовніших його функцій: відновлення людських сил, які поглинає сфера праці та інші життєво-необхідні заняття, функції духовного (ідейного, культурного, етич­ного, естетичного тощо) і фізичного розвитку людини.

Сьогодні часто пишуть про здоровий спосіб життя. Багато різних організацій як релігійних, так і громадських ведуть пропаганду проти негативних рис у нашому повсяк­денні. І в цьому вільний час відіграє щоненайголовнішу роль. І не просто вільний час, а вільний час, проведений на достатньо якісному рівні. Тільки за цих умов він несе доб­робут, комфорт, здоров'я людині. Дон Халей у своїй книзі «Таємниці здоров'я» пише: «Цілком ймовірно, що джерело молодості приховується у мудрому використанні вільного часу».

Питання для самоперевірки:

1. Наддайте визначення соціології вільного часу як науки.

2. Розкрийте структуру вільного часу.

3. Чи може бути зміст вільного часу особи показником її зрілості? Доведіть свою думку.

Рекомендована література

1. Гармаш І.І. У годину дозвілля: Книга. – Київ: 1998.
2. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. Г. Городяненка. –– К.: “Академія”, 1999. –– 384 с.
3. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціальні та галузеві соціологічні теорії. – К., 1999
4. Грушин Б.А. Свободное время. – М., 1997.
5. Мискевич Л. Б. Человек и свободное время: мнение социолога. – Минск, 1989.
6. Піча В. М. Соціологія вільного часу. – Львів, 1993.
7. Спеціальні та галузеві соціології / За ред. Пилипенка В. С - К.: Вища освіта, 2003.