Прийняття довгострокових рішень. Методи та принципи дисконтування грошових потоків і визначення реальних витрат. Раціонування капіталу

 

Довгострокові рішення пов’язані з капітальними інвестиціями. В основі їх прийняття можуть лежати наступні причини: оновлення матеріально-технічної бази; нарощування обсягів виробничої діяльності; освоєння нових видів діяльності.

Основою оцінок є визначення та співвідношення витрат і результатів від здійснення інвестиційного проекту. Загальним критерієм ефективності інвестиційного проекту є рівень прибутку, отриманого на вкладений капітал. При цьому під прибутковістю (дохідністю) розуміється не просто приріст капіталу, а такий його темп росту, який повністю компенсує загальну зміну купівельної спроможності грошей на протязі періоду, що розглядається; забезпечує мінімальний рівень доходності та покриває ризик інвестора, пов’язаний зі здійсненням проекту.

Для оцінки ефективності капіталовкладень використовують ряд показників, що розраховуються статичними та динамічними методами.

До статичних методів оцінки ефективності інвестицій можна віднести розрахунок терміну окупності та норму прибутку.

Термін окупності інвестицій – розрахунковий період відшкодування первісних вкладень за рахунок прибутку від проектної діяльності. Він розраховується відношенням початкової інвестиції до щорічного чистого грошового потоку.

Наприклад, якщо підприємство здійснило інвестицію у проект розміром 200000 грн. Щорічний чистий грошовий потік – 50000 грн, то період окупності складе: 200000/50000 = 4 роки.

Якщо ж щорічні грошові надходження є нерівномірними, то для визначення періоду окупності необхідно акумулювати чисті грошові потоки до тих пір, поки початкові інвестиції не будуть покриті.

Наприклад, при інвестиції 200000 грн., чисті грошові надходження складають: 1 рік – 30000 грн.; 2 рік – 40000 грн.; 3 рік – 50000 грн.; 4 рік – 50000 грн.; 5 рік – 60000 грн. Період окупності складе: 4 роки + 30000/60000 = 4,5.

Проста норма прибутку – коефіцієнт, що розраховується аналогічно рентабельності капіталу, показує, яка частка інвестиційних витрат відшкодовується у вигляді прибутку на протязі одного інтервалу планування.

Наприклад, початкові інвестиції по проекту – 200000 грн. Загальний прибуток за 4 роки реалізації проекту складає 80000 грн., що означає середньорічний прибуток у сумі 20000 грн. (80000/4). Норма прибутку складає: 20000/200000 = 10%.

Порівнюючи розраховану величину норми прибутку з мінімальним або середнім рівнем дохідності, інвестор може зробити висновок про доцільність подальшого аналізу інвестиційного проекту.

Динамічні методи оцінки ефективності базуються на принципах дисконтування, які дають можливість позбутися основного недоліку статичних методів – неможливості врахування цінності майбутніх грошових надходжень по відношенню до поточного періоду.

Приклад 11.

5000 дол. США помістили у банк під 15% річних, реінвестуються щорічно на протязі 3 років. Сума реінвестується щорічно.

Рік	Відсотки	Сукупна інвестиція на кінець року, дол. США
	5000*15%750	5000+750=5750
	5750*15%=862,5	5750+862,5=6612,5
	6612,5*15%=991,9	6612,5+991,9=7604,4

 

Також, майбутню вартість інвестиції можна визначити множенням суми інвестиції на значення майбутньої вартості грошової одиниці, яка знаходиться з таблиці майбутньої вартості грошової одиниці (Додаток А3).

Значення майбутньої вартості розраховується за формулою:

 

FV_n = V_o(1+K)ⁿ , (11.11)

де FV_n – майбутня вартість інвестиції через n років;

V_o – сума початкової інвестиції;

К – норма дохідності на вкладений капітал;

n – кількість років, на які вкладені кошти.

Отже, за даним прикладом, значення майбутньої вартості знаходиться на перетині третього рядка, що вказує рік та колонки, що вказує відсоток. Тоді, вартість інвестиції у кінці третього року складе 5000*1,5209 = 7604,5

Відомо, що гроші, які будуть отримані через рік і більше, нееквівалентні за вартістю грошам, які необхідно витратити сьогодні. Цьому є три основні причини:

- втрата відсотків за час використання інвестицій;

- ризик втратити гроші взагалі;

- вплив інфляційних процесів.

Тому прибуток від інвестицій повинен забезпечити рівень звичайної відсоткової ставки + надбавку за інфляцію + премію за ризик.

Також необхідно враховувати часову вартість витрат проекту. Можна для кожного варіанту визначити витрати інтегральним шляхом, з реальних витрат, необхідних для реалізації проекту. Однак, такі підсумки складно інтерпретувати, особливо коли вивчаються комплексні варіанти. Просте додавання всіх витрат чи середні витрати за період не дають ніякої інформації про час, коли ці витрати будуть відбуватися.

Звичайним способом уникнути цієї проблеми є дисконтування. З урахуванням дисконтування можна визначити величину майбутніх витрат на основі поточної вартості. Дисконтування дозволяє установити грошові потоки певного періоду в майбутньому на основі базового періоду. Для цього використовується дисконтний множник, що виражається як:

 

df = 1/ (1+P) ⁿ , (11.12)

де df – дисконтний множник;

Р – дисконтна ставка (%);

n – рік, для якого ведеться розрахунок шодо базового року.

 

Найбільш важливим моментом є визначення ставки дисконтування. Ставка дисконтування визначається або на основі ставки за депозитним банківським вкладом, або на основі показника рентабельності виробництва, в залежності від того який з показників є більшим, оскільки існує можливість вкладання коштів у виробництво або на депозитний вклад у банк. У розрахунку дисконтного множника враховується також рівень інфляції.

Отже, використовуючи дисконтний множник, можна визначити теперішню вартість 7604,5 дол. США, що будуть отримані в кінці третього року: 7604,5/(1+0,15)³ = 5000 дол. США.

Також, дисконтний множник можна знайти з таблиці поточної вартості грошової одиниці (Додаток А1).

Для наведеного прикладу округлене значення дисконтного множника складає 0,6575, що знаходиться на перетині 3-го рядка, що вказує рік і колонки, що вказує відсоток (15%). Тоді теперішня вартість 7604,5 дол. США, отриманих у кінці третього року складе: 7604,5*0,6575 = 5000 дол. США.

(11.13)

Чиста теперішня вартість – різниця між приведеною до поточного моменту сумою надходжень від реалізації проекту і сумою інвестиційних та інших дисконтова них витрат, що виникають у ході реалізації проекту.

 

де, D _t – грошові надходження за рік t;

r – ставка відсотку;

A ₀ – теперішня приведена вартість витрат проекту;

n – термін життя проекту.

 

На підприємстві, де розробляються проекти, і керівництво якого зацікавлене у їх ефективній реалізації, слід віддавати перевагу лише тим з них, для яких ЧТВ має позитивне значення.

Даний метод не дозволяє порівнювати між собою різні проекти, якщо капіталоємність їх значно відрізняється, навіть при однакових ЧТВ. Тоді використовують наступний показник.

Індекс прибутковості – відносна прибутковість проекту, або дисконтова на вартість грошових надходжень від проекту, в розрахунку на одну одиницю вкладень.

 

(11.14)

Якщо індекс прибутковості більше 1, то проект привабливий. Цей метод можна використовувати для ранжування проектів з різними витратами.

Величина ставки відсотку, яка здійснює вплив на обидва коефіцієнти, залежить від темпу інфляції, мінімальної реальної норми прибутку (найменший гарантований рівень дохідності на ринку капіталів, тобто нижня межа вартості капіталу, або альтернативна вартість) і ступеня інвестиційного ризику. У якості наближеного значення ставки відсотку можна використовувати існуючі відсоткові ставки за довгостроковими банківськими кредитами.

(11.15)

Внутрішня норма рентабельності проекту – така величина ставки відсотку, при якій чиста приведена вартість проекту буде дорівнювати нулю, тобто приведена вартість очікуваних надходжень грошових коштів дорівнює приведеній вартості витрат:

 

Якщо ВНРП перевищує необхідну норму дохідності у даній галузі, то проект доцільно прийняти. Значення ВНРП можна трактувати як нижню гарантовану межу прибутковості інвестиційного проекту. ВНРП визначає максимальну ставку плати за джерела фінансування проекту, що залучаються, при якій проект є беззбитковим.

При розрахунку ЧТВ береться „умовна” дисконтна ставка, виходячи з наведених нижче факторів: банківського відсотка, рівня інфляції, плати за ризик тощо. При такій дисконтній ставці ЧТВ може бути більше або менше нуля. Це лише дає загальне уявлення про ефективність проекту, тоді як ВНРП показує рівень його прибутковості у відношенні до первісних інвестицій.

Збільшуючи (або зменшуючи) дисконтну ставку ми зменшуємо (або збільшуємо) суму ЧТВ, доводячи її до нуля. Дисконтна ставка, при якій ЧТВ = 0, і буде ВНРП.

Для визначення ВНРП частіше за інші використовують метод ітерації (проб і помилок), підбираючи таку дисконтну ставку, при якій ЧТВ наближається до нуля.

Для розрахунку ВНРП в умовах ануїтету можна скористатися такою методикою:

1) визначити фактор дисконту (дисконтний множник)

Фактор дисконту = Чисті первинні інвестиції/Щорічна сума чистих грошових надходжень;

2) за „Таблицею теперішньої вартості ануїтету” визначити ставку дисконту, враховуючи термін, на який розрахована інвестиція (показник n). Визначена таким чином ставка дисконту і буде дорівнювати ВНРП.

Цей метод має ряд переваг: об’єктивність, незалежність від абсолютного розміру інвестицій, оцінка відносної прибутковості проекту, інформативність. Крім того, він легко може бути пристосований для порівняння проектів з різним рівнем ризику: проекти з більшим рівнем ризику повинні мати більшу внутрішню норму дохідності. Недоліки даного методу: складність розрахунків та можлива суб’єктивність вибору нормативної дохідності, більша залежність від точності оцінки майбутніх грошових потоків.

Дисконтований період окупності (ДПО) – це період часу, необхідний для відшкодування вартості первинної інвестиції за рахунок теперішньої (дисконтованої) вартості майбутніх грошових надходжень від цієї інвестиції.

Раціонування капіталу – це метод, який застосовують для вибору кращого з декількох прибуткових інвестиційних проектів. При цьому виходять з того, що проекти можуть мати різні грошові потоки, різну тривалість, по-різному впливати на загальний інвестиційний портфель підприємства. Для порівняння таких проектів доцільно розрахувати і порівняти індекси прибутковості (ІП), тобто відношення дисконтованих грошових надходжень до суми чистих первинних інвестицій.

Критерії ЧТВ, ВНРП, ІП служать у інвестиційному аналізі для розрахунку показників ефективності проекту на основі визначення чистого дисконтованого потоку грошових коштів, тому їх результати взаємопов’язані. Для кожного проекту можна очікувати виконання наступних співвідношень:

якщо ЧТВ>0, то ІП > і ВНРП > r;

якщо ЧТВ<0, то ІП < і ВНРП < r;

якщо ЧТВ=0, то ІП = і ВНРП = r.

де r - необхідна норма дохідності.

Важливим елементом управління інвестиційним процесом є аудит після закінчення проекту з метою визначення, чи виправдали фактичні результати очікування та які відхилення мали місце (термін освоєння інвестиційних ресурсів та використання проектів, його первісна оцінка, одержані фінансові та нефінансові результати і т.ін.).