Форми чуттєвого і раціонального пізнання.

Єдність чуттєвого і раціонального, логіки й інтуїції у пізнанні. Чуттєве і раціональне – моменти, ступені чи рівні пізнання? Почуття, цінності мислення у пізнавальній діяльності. Продуктивна уява.

Чуттєві форми пізнання. Пізнання людиною світу починається з чуттєвого контакту зі світом, з "живого споглядання". Під "живим спогляданням" розуміють почуттєве відображення дійсності в таких формах, як відчуття, сприйняття, уявлення. Усі ці форми, як і пізнання в цілому, опосередковані й обумовлені практикою, і тому не можуть бути зведені, як це робилося метафізичним споглядальним матеріалізмом, до пасивної чуттєвості ізольованого індивіда.

Відчуття – це відображення окремих властивостей предметів і явищ унаслідок їхнього безпосереднього й кожного зокрема впливу на органи почуттів людини. Відчуття – це ті канали, що зв'язують суб'єкт із зовнішнім світом. Але, будучи результатом безпосереднього впливу лише окремих властивостей і сторін об'єктів, відчуття хоч і є джерелом пізнання, саме по собі не дає цілісну характеристику дійсності, а лише реакцію на неї, чуттєву якість. Більш складною формою відображення є сприйняття.

Сприйняття – це чуттєве відображення предметів і явищ дійсності в сукупності притаманних їм властивостей при безпосередній дії їх на органи почуттів людини. Сприйняття - це цілісний, почуттєвий багатоаспектний образ дійсності, що виникає на основі відчуттів, але не є їхньою механічною сумою. Це якісно нова форма почуттєвого відображення дійсності, що виконує дві взаємозалежні функції: пізнавальну і регулятивну. Пізнавальна функція розкриває властивості і структуру об'єктів, а регулятивна - направляє практичну діяльність суб'єкта згідно з цими властивостями об'єктів. Сприйняття має активний характер.

Уявлення – це чуттєвий образ, форма чуттєвого відображення, що відтворює властивості дійсності по відбитим у пам'яті слідам предметів, що раніше сприймалися суб'єктом. Уявлення – це чуттєвий образ предмета, що уже не діє на органи почуттів людини; це узагальнений образ дійсності. Уявлення розділяються на образи пам'яті й образи уяви. За допомогою образів уяви створюється картина майбутнього.

Чуттєве відображення, як уже відзначалося, є джерелом будь-якого знання про дійсність. Проте виділення почуттєвого пізнання як початкового етапу пізнання має сенс лише в тому випадку, коли зважується питання про джерело наших знань про дійсність. Узагалі ж почуттєве відображення лише в тому випадку приймає статус знання, коли воно функціонує в органічній єдності з діяльністю мислення, підлегле його категоріальному апарату, направляється їм і, посередництвом практики, містить у кожній зі своїх форм людський зміст і значення.

Чуттєве відображення і його основні форми хоч і є необхідною стороною пізнання, обмежені у своїх можливостях давати щире знання. Тому знання про дійсність, який вона є, незалежно від суб'єкта, досягається подальшим розвитком форм пізнання, що виводять за границі безпосередньої чуттєвості. Такою вищою сферою в порівнянні з чуттєвим відображенням, якісно новим рівнем відображення дійсності є раціональне пізнання, діяльність мислення.

Логічно-раціональні форми.

Мислення – це процес активного, узагальненого, опосередкованого, істотного, цілеспрямованого і системного відтворення дійсності та рішення проблем її творчого перетворення в таких логічних формах, як поняття, судження, умовиводи, категорії, закони.

Поняття – це форма раціонального пізнання, у якій відображається сутність об'єкта і дається його всебічне пояснення. Поняття як знання сутності, знання про загальному і закономірному формується в підсумку на основі практики, оскільки саме в процесі практики суб'єкт може визначити істотні і несуттєві сторони дійсності. Зміна понять є результатом зміни наших знань про чи дійсність самій дійсності, що відображається в поняттях. Якщо нові знання не вкладаються в рамки старих понять, то відбувається зміна понять, уточнення їхнього чи змісту створення нових.

Судження - це така логічна форма мислення, у якій чи затверджується заперечується щось щодо об'єкта пізнання. У судженнях виражається зв'язок між поняттями, розкривається їхній зміст, дається визначення. По суті справи, зв'язок між поняттями виражається в судженнях, а самі поняття є наслідком діяльності мислення у формі суджень, системи їх.

Умовивід це такий логічний процес, у ході якого з декількох суджень на основі закономірних, істотних і необхідних зв'язків виводиться нове судження, що містить нове знання про дійсність. По характері одержання нового знання умовиводи розділяються на такі основні види: індуктивні - рух думки від суджень менш загального характеру до більш загального; дедуктивні - рух думки від суджень більш загального характеру до менш загального; умовиводу за аналогією - у ході яких на підставі чи подібності відмінності деяких точно виявлених властивостей ряду об'єктів дійдуть висновку про чи подібність відмінності інших властивостей цих об'єктів. Важлива роль у функціонуванні і розвитку раціонального пізнання, мислення, свідомості узагалі відноситься до категорій:

Категорії – це універсальні форми мислення і свідомості, що відображають загальні властивості, взаємозв'язки, закономірності розвитку всіх матеріальних і духовних явищ і процесів. Категорії відображають також універсальні схеми, суспільно зроблені форми діяльності, а опосередковано, через практику відтворюють загальні властивості предметів і явищ, необхідні і загальні зв'язки і форми буття. Категорії є формами мислення, що функціонують як специфічні знаряддя, способи пізнання, за допомогою яких не тільки охоплюються загальне і необхідне в об'єктах, а і здійснюється синтез змісту пізнання в логічні форми: поняття, судження, умовиводу. Разом з розвитком і удосконаленням суспільно-історичної практики і пізнання ускладнюється й удосконалюється і категоріальна структура мислення: зростає кількість категорій, змінюється їхній зміст і взаємозв'язок. Специфіка категорій як універсальних форм мислення і пізнання, на відміну від понять конкретних наук, полягає в тому, що вони є універсальними знаряддями і способами пізнання, грають загально-методологічну й світоглядну роль. Без категорій не може функціонувати ні раціональне пізнання, ні свідомість узагалі, ні мислення. Раціональне і почуттєве - це діалектично взаємозалежні сторони єдиного пізнавального процесу, що лише в єдності можуть давати адекватну картину дійсності.

Творча уява. Уява – це специфічний сплав почуттєвого й раціонального в пізнанні, де чуттєвість є основою, матеріалом для творення образів уяви, а мислення відіграє програмуючу роль, дає можливість логічно "добудувати" цілісний і загальний образ дійсності. Пізнання, що намагається дати адекватне відображення дійсності, теж повинне бути творчим процесом. Шляхи реалізації пізнавальної творчості багатогранні. Пізнавальна творчість реалізується як у процесі формування знання, так і в процесі його теоретичної інтерпретації, у виявленні й осмисленні його сутності, сфери застосування і значимості, а також у практичному використанні.

Інтуїція – це здатність безпосереднього збагнення істини, така форма пізнання, коли за неусвідомленими в даний момент часу ознаками і, не усвідомлюючи шляху руху власної думки, суб'єкт одержує нове об'єктивно істинне знання про дійсність. Інтуїція – це кульмінаційний момент творчого процесу, коли всі елементи пізнавальної проблеми, що до цього минулого у відділеному стані, поєднуються в єдину систему. Це явище закономірне, залежне від повноти логічного аналізу проблеми. Раптовість інтуїтивного висновку зв'язана з такою характеристикою інтуїції, як миттєве врахування безлічі даних і чинників ситуації. Шляхом інтуїції здійснюється перехід від поступових кількісних змін у з'ясуванні й осмисленні пізнавальної проблеми до результативного її рішення.

Інтуїтивне відкриття не є і безпосереднім знанням, воно лише має такий вид, оскільки досягається в основному в сфері підсвідомої психічної діяльності суб'єкта. Насправді інтуїція завжди опосередкована всім складним ходом попередніх пізнавальних процесів, що були спрямовані на рішення даної проблеми. Інтуїтивні відкриття стають можливими лише тоді, коли вчений обробив визначений фактичний і теоретичний матеріал. Інтуїцію потрібно розглядати в єдності з логічними способами і формами пізнання. У складний логічний доказ завжди уплетена інтуїція, що виступає елементом, що поєднує весь ланцюг доказу в цілісність, є необхідним елементом осмислення і розуміння.

ТАБЛИЦЯ 2

НАУКОВО-ПІЗНАВАЛЬНЕ ВІДНОШЕННЯ.

ВИТОКИ НАУКИ	міфопоетичне та релігійне світобачення
ДЖЕРЕЛО НАУКИ	філософський світогляд - раціонально-цілісне світобачення
КАРТИНА СВІТУ	філософська загальнонаукова частково-наукова
СТРУКТУРА НАУКИ	мета	підстави	Стиль мислення	Системи наукових знань	Методо-логія та методики	Форми наукового пізнання
МЕТОДО- ЛОГІЯ	Методи: рівні, типи, форми, міра загальності (варіативність)	Загальнонаукові (інваріантні)
ФОРМИ пізнання	факт проблема ідея гіпотеза концепція теорія закон принцип наука	істина
S Знання про світ - логічні здібності та можливості - практичні	Розпредметнення універсальний досвід теоретичне емпіричне цінніснекультура відношення   ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ   опредметнення практичний досвід	О Універсум: - ідеальний - матеріальний
РЕГЛАМЕНТАЦІЯ НАУКИ деонтологія	Суспільні вимоги до науки та вчених Статус і престиж науки. Правова відповідальність. Функції науки
СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ повноваження	Санкції та повноваження Суспільна і внутрішня організація. Наука і освіта. Відношення з політикою і правом
АКСІОЛОГІЯ НАУКИ цінності	Духовно-практичне й теоретичне. Істина-добро-краса. Етика науки. Моральне обличчя й авторитет вченого. Естетичні аспекти наукового пізнання. Наука і мистецтво. Знання та віра. Наука і релігія.

У таблиці виділені всі основні питання філософії науки, які розглядаються у даному курсі. Між практичним і пізнавальним, між об’єктивним змістом і суб’єктивним світом образів пролягає велетенське поле культури. У пізнавальному досвіді вся історія попереднього пізнання “згорнута” в ясність понять, чіткість почуттів, певність сенсів, але найвагомішою виступає класифікаційно-категоріальна система суб’єкта, завдяки якій кожне нове покоління вчених спирається на готові форми організації й функціонування

 

ТАБЛИЦЯ 3

Аспекти науки: