Основи конституційного права України. вони закріплені в Конституції, то саме тому й називаються конституцій­ними, їх конституційне закріплення є способом визначення гуманістич­них ідеалів

вони закріплені в Конституції, то саме тому й називаються конституцій­ними, їх конституційне закріплення є способом визначення гуманістич­них ідеалів суспільства, обмеження влади і захисту людини від її свавіл­ля, а тому їх здійснення — мета, до якої прагне людство. Спрямовуючи суспільний розвиток, вони стали рушійною силою гуманізації суспіль­ного життя, а міра їх реальності є ознакою гуманізму суспільства. До­тримання і захист прав і свобод людини є одним із визначальних крите­ріїв оцінки внутрішньої і зовнішньої політики держави.

Конституція закріплює лише перелік цих прав, іноді частково роз­криває їх зміст та визначає принципи їх реалізації і захисту, тому, як правило, приймаються відповідні закони і підзаконні акти, які деталізу­ють їх зміст, визначають практичні механізми їх реалізації та захисту.

Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх пе­релік, закріплений Конституцією, не є вичерпним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані чи обмежені, крім ви­падків, передбачених Конституцією. При прийнятті нових законів або внесенні до них змін, не допускається звуження змісту та обсягу існую­чих прав і свобод. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших лю­дей, та має обов'язки перед суспільством, у якому забезпечується її віль­ний і всебічний розвиток.

Згідно з Конституцією України усі люди є вільними і рівними у сво­їй гідності та правах. Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень у правах за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, ре­лігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походжен­ня, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознака­ми. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винаго­роді за неї, заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановлен­ням пенсійних пільг, створенням умов, які дають їм можливість поєдну­вати працю з материнством, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства тощо.

ституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок.

В Україні вперше гарантуються права: на життя, на приватну влас­ність, підприємництво, свободу світогляду, свободу пересування, об'єд­нання у політичні партії, на страйк, на відшкодування за рахунок дер­жави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю орга­нів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а також право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних дій, в тому числі й шляхом звер­нення до відповідних вітчизняних та міжнародних судових установ чи органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

За характером правового статусу суб'єктів конституційних прав розрізняють права людини та права громадянина. Це означає, що права людини гарантуються кожній людині, а права громадянина гарантують­ся лише громадянам України.

За змістом серед конституційних прав розрізняють: особисті (фізичні), політичні, економічні, соціальні, культурні (духовні).

За суб'єктами, які є носіями конституційних прав, ці права поділя­ють на індивідуальні та колективні (права українського народу, права національних меншин, територіальних громад тощо).

Права і свободи — це межі і форми можливого, дозволеного і гаран­тованого для особи Конституцією та законами і за своєю сутністю є мірою тих благ, які визнає, надає, гарантує та охороняє держава.

Система прав і свобод людини і громадянина, закріплених у Консти­туції України, розроблена з урахуванням таких міжнародно-правових актів, як: Загальна декларація прав людини (1948); Європейська кон­венція про захист прав людини і основоположних свобод (1950); Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966); Міжна­родний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966); Па­ризька хартія для нової Європи (1990) тощо.

Особливе місце серед прав і свобод належить особистим правам і свободам. Ці права вважаються природними, тобто такими, що їх кожна людина отримує від народження як невід'ємні умови її існування.

Глава 4