Основи конституційного права України. службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Органами, які уповноважені в межах своєї компетенції вирішувати питання, пов'язані з громадянством, є: Президент України; Комісія з пи­тань громадянства при Президентові України; спеціально уповноваже­ний центральний орган виконавчої влади з питань громадянства та під­порядковані йому органи; Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України.

Президент України: приймає рішення і видає укази про прий­няття до громадянства України та його припинення; визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконан­ня прийнятих рішень; затверджує Положення про Комісію при Прези­дентові з питань громадянства.

Комісія з питань громадянства при Президентові: розглядає за­яви і подання з питань громадянства та вносить пропозиції Президентові щодо їх задоволення; повертає документи про прийняття до громадянства чи про вихід з нього уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ для їх оформлення відповідно до вимог законодавства; контролює виконання рішень, прийнятих Президентом з цих питань.

Спеціально уповноважений центральний орган виконав­чої влади з питань громадянства та підпорядковані йому органи: приймають заяви разом з необхідними документами щодо громадян­ства, перевіряють правильність їх оформлення, відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України, а також підстав, за наявності яких не допускається вихід з нього, і разом зі своїм висновком надсилають на розгляд Комісії з питань громадянства; готу­ють подання про втрату особами громадянства України і разом з необ­хідними документами надсилають на розгляд Комісії з питань громадя­нства; приймають та скасовують рішення про оформлення набуття громадянства; виконують рішення Президента з питань громадянства; видають особам, які набули громадянство, а у разі необхідності вилуча­ють паспорти та інші документи, які посвідчують їх належність до гро­мадянства України; ведуть облік осіб, які набули та припинили грома­дянство України.

Міністерство закордонних справ, дипломатичні пред­ставництва та консульські установи проводять ту ж саму роботу,

ЦЮ Й ТТЄНТПЯ ЛЬНМЙ ППГЯН пиіггшгі пипт пігіпті о ттитліп ™^..п„„„----------------------------------------------

§ 7. Політика України

у сфері використання мов

Політика України у цій сфері визначена Конституцією і Законом «Промови в Україні» від 28 жовтня 1989 р., Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та ви­користання її у навчальному процесі в навчальних закладах України, а також законами: «Про національні меншини в Україні», «Про освіту», «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавни­чу справу», «Про рекламу», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» тощо.

Згідно з Конституцією державною мовою в Україні є українська. Держава забезпечує її всебічний розвиток і функціонування в усіх сфе­рах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин Украї­ни. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Порядок використання мов в Україні визначається законом «Про мови в Україні», який покликаний: забезпечити українській мові статус державної; визначити порядок переходу України на державну мову; ви­значити принципи використання мов національних меншин в Україні.

Оскільки державною мовою в Україні є українська, то закон зобов'я­зує державні і громадські органи та засоби масової інформації виховува­ти у громадян розуміння соціального призначення української мови як державної в Україні та поваги до мов національних меншин.

Громадянам України гарантується право користуватися своєю на­ціональною або будь-якою іншою мовою. А у місцях компактного про­живання національних меншин громадяни вправі звертатися до держав­них органів як українською, так і мовою цих меншин. Відмова службової особи прийняти і розглянути звернення громадянина з посиланням на незнання мови, якою він звертається, зумовлює відповідальність. Рі­шення по суті звернення оформляється українською мовою або мовою роботи органу, до якого звернувся громадянин.

Службові особи повинні володіти українською, а у разі необхідно­сті — і мовою роботи органу, де вони працюють, в обсязі, необхідному для виконання службових обов'язків. Незнання української, російської або мови роботи органу не є підставою для відмови у прийнятті на робо­ту, але після прийняття на роботу особа повинна оволодіти мовою робо-

Глава 4