Чинна Конституція України була прийнята 28 червня 1996 р.

Вона складається з преамбули і 15 розділів: розділ І «Загальні заса­ди»; розділ II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина»; роз­діл III «Вибори. Референдум»; розділ IV «Верховна Рада України»; роз­діл V «Президент України»; розділ VI «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади»; розділ VII «Прокуратура»; розділ VIII «Пра­восуддя»; розділ IX «Територіальний устрій України»; розділ X «Авто­номна Республіка Крим»; розділ XI «Місцеве самоврядування»; розділ XII «Конституційний Суд України»; розділ XIII «Внесення змін до Конституції України»; розділ XIV «Прикінцеві положення»; розділ XV «Перехідні положення».

Вважається, що Конституція України належить до так званих новітніх конституцій, однією із особливостей яких є наявність у її тексті приписів, адресованих безпосередньо суспільству в недержавних проявах його буття, які стосуються його економічної та політичної організації.

§ 4. Особливості внесення змін до Конституції України

Конституція України належить до жорстких. Це означає, що поря­док внесення змін і доповнень до неї ускладнений і значно відрізняється від порядку внесення змін до поточного законодавства. Такий порядок запроваджений з метою забезпечення поєднання стабільності та гнучко­сті Конституції як Основного Закону, що дає можливість своєчасного реагування на конституційному рівні на об'єктивні потреби розвитку суспільства і вдосконалення державного управління. Він визначений розділом 13, згідно з яким законопроект з цього приводу може бути по­даний до Верховної Ради лише Президентом або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ра­ди. За загальним правилом такий законопроект, попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії за нього проголосувало не менш як дві третини від її конституційного складу.

А законопроект про внесення змін до розділу І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум», розділу XIII «Внесення змін до Кон­ституції України» подається до Верховної Ради Президентом або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради

Глава 4

торне подання законопроекту про внесення змін до цих розділів Кон­ституції з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.

Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбача­ють скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення те­риторіальної цілісності України. Вона не може бути змінена в умовах во­єнного або надзвичайного стану. Законопроект про внесення змін до Конституції, який розглядався Верховною Радою, і як закон не був прий­нятий, може бути поданий повторно не раніше ніж через рік з дня прий­няття рішення щодо нього. Верховна Рада протягом строку своїх повно­важень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції. Законопроект про внесення змін до Конституції розглядається Верхов­ною Радою за наявності висновку Конституційного Суду щодо його від­повідності вимогам Конституції.

Отже, особливістю внесення змін до Конституції України є те, що: — нею визначене обмежене коло суб'єктів законодавчої ініціативи щодо внесення таких змін, якими є лише суб'єкти, які безпосередньо представляють Український народ — всенародно обраний Президент та не менше третини народних депутатів від конституційного складу Вер­ховної Ради, що є гарантією стабільності Конституції і обґрунтованості вимог внесення до неї змін. Для порівняння доречно згадати, що для внесення звичайного законопроекту коло суб'єктів законодавчої ініці­ативи є ширшим і включає Президента України, народних депутатів, Кабінет Міністрів;

— вона встановлює неоднаковий порядок внесення змін до її різних розділів. Зокрема, з метою забезпечення стабільності і непорушності ос­новних конституційних засад державного і суспільного ладу України, гарантування прав і свобод, реального народовладдя вона встановлює ускладнений і відповідальний процес внесення змін до розділів І, III і XIII. Причому прийняття законопроекту парламентом ще не означає визнання його чинним законом, оскільки такий законопроект має бути затверджений всеукраїнським референдумом як найвищою формою установчої влади народу і тільки після цього набуває чинності;

— вона забороняє повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, III і XIII з одного й того ж питання на розгляд Верхов­ної Ради того самого скликання, чим гяптт,^- — -