Управління дебіторською заборгованістю

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значним сповільненням платіжного обороту, що зумовлює зростання дебіторської заборгованості на підприємствах. Тому важливим завданням фінансового менеджменту є ефективне управління дебіторською заборгованістю, спрямоване на оптимізацію її обсягу і забезпечення своєчасної інкасації боргу.

На рівень дебіторської заборгованості впливають:

· обсяг покупки, платоспроможність клієнтів, кредитні відносини і допустимі умови оплати;

· контроль розрахунків з дебіторами, оцінка реального стану дебіторської заборгованості;

· аналіз і планування грошових потоків з врахування коефіцієнтів інкасації.

В основі управління дебіторською заборгованістю лежать два підходи:

· порівняння додаткового прибутку із витратами, які виникають при зміні умов розрахунків за реалізовану продукцію;

· порівняння і оптимізація обсягів та строків погашення дебіторської й кредиторської заборгованості.

При першому підході враховується, що збільшення дебіторської заборгованості зумовлює не тільки додаткові витрати з фінансування цього збільшення і втрати, за умови зростання суми безнадійної заборгованості, але і збільшення обсягу реалізації продукції із-за пом’якшення умов розрахунків покупцям, що призводить до отримання додаткового прибутку.

Тому перш ніж приймати рішення про те, продавати продукцію з відстрочкою або ні, необхідно порівняти витрати з появою додаткової дебіторської заборгованості, з приростом прибутку в результаті збільшення обсягу виручки від реалізації продукції. Якщо приріст прибутку буде більший, то доцільно пом’якшити умови розрахунків покупцям.

Наприклад, підприємство щорічно реалізовує у кредит 100,0 тис. од. продукції за ціною 50 грн. за одиницю при її собівартості 35 грн., середній період погашення дебіторської заборгованості становить 20 днів, середня норма прибутку на капітал – 25%. Якщо пом’якшити умови розрахунків з дебіторами, то прогнозується зростання обсягу реалізації на 10%. При цьому середній період погашення дебіторської заборгованості зросте до 30 днів, а сума сумнівних боргів – на 80,0 тис. грн. Чи доцільно підприємству лібералізувати умови кредиту покупцям?

Визначимо:

· додатковий прибуток від збільшення обсягу реалізації:

;

· збільшення середньої суми дебіторської заборгованості.

Для цього розраховуємо середню суму дебіторської заборгованості (за собівартістю) при різних умовах розрахунків за формулою:

попередніх

; (8.14)

де С – собівартість одиниці продукції;

О – обсяг реалізації продукції;

П – середній період погашення дебіторської заборгованості.

нових

Звідси приріст дебіторської заборгованості: DДЗ = 316,4 – 191,8 = 124,6 тис. грн.

· витрати, пов’язані із фінансуванням додаткової дебіторської заборгованості:

· приріст прибутку від зміни умов розрахунків становитиме:

Отже, підприємству вигідно йти на лібералізацію умов розрахунків покупцям.

В окремих випадках, наприклад, при неповному завантаженні виробничих потужностей, можна йти на лібералізацію умов реалізації навіть при нульовій різниці між приростом прибутку і додаткових витратах, пов’язаних з дебіторами. Збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції у цьому випадку забезпечить соціальний ефект – підвищення зайнятості населення і виплати заробітної плати.

Другий підхід до управління дебіторською заборгованістю полягає у максимальному використанню можливостей скорочення фінансового циклу за рахунок залучення для фінансування дебіторської заборгованості кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Фінансові менеджери намагаються досягти такої організації розрахунків з покупцями і постачальниками, щоб зменшити різницю між середнім періодом дебіторської заборгованості та середнім періодом погашення кредиторської заборгованості за рахунок збільшення останнього. При цьому необхідно враховувати можливі витрати для підприємства при відмові від знижок, які надаються постачальникам при прискореній оплаті рахунків.

Відомі такі способи управління коштами у розрахунках з дебіторами:

· не надавати відстрочку платежу без попередньої перевірки фінансового стану покупця;

· отримати від покупця угоду про заставу майна на суму відстроченого платежу;

· продати рахунки дебіторів факторинговій компанії або факторинговому відділу банку;

· застрахувати кошти у розрахунках від збитків по безнадійних боргах;

· постійно контролювати рахунки дебіторів;

· оцінювати реальний стан дебіторської заборгованості (виявляти сумнівні борги, оцінювати імовірність появи і суми безнадійних боргів).

На жаль у вітчизняній практиці при постійних порушеннях платіжної дисципліни, зростанні обсягів простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості, нестачі у більшості підприємств оборотних коштів, неможливості отримання короткострокових банківських кредитів на вигідних умовах дуже складно застосовувати названі вище і традиційні для світової практики способи управління дебіторською заборгованістю.