Візуальна діагностика стану алкогольного та наркотичного сп’яніння водіїв внутрішніх військ

 

Стани алкогольного і наркотичного сп’яніння звісно не належать до психічних екстремальних станів. Проте вони досить часто супроводжують їх, є пов’язаними з ними причинно-наслідковим зв’язком. Так, переживаючи негативні стани, особи намагаються досягнути релаксаційної дії за допомогою алкоголю, наркотиків, чи навпаки, сп’яніння водія може привести до автокатастроф, ДТП і викликати тим самим екстремальні емоційні стани, ускладнити вихід із них.

Зазначимо, що управління автотранспортом у стані алкогольного сп'яніння є однією з основних причин дорожньо-транспортних пригод. Щорічно близько 20% випадків ДТП відбуваються через порушення правил дорожнього руху водіями у стані сп’яніння. Особливу тривогу викликає той факт, що за останні роки в 3-4 рази зросла кількість водіїв, які керують транспортними засобами у стані наркотичного сп’яніння та під дією інших психоактивних речовин. Своєчасне виявлення у водіїв автотранспортних засобів фізіологічних і функціональних відхилень, що виникають при споживанні різних алкогольних і психоактивних речовин, є одним з найважливіших завдань у забезпеченні безпеки дорожнього руху.

Об’єктивна перевірка тверезості водія є одним з важливих методів боротьби з дорожньо-транспортними пригодами. Важливе значення у попередженні випадків керування автомобілем водіями у нетверезому стані є знання про вплив алкоголю на організм людини.

Так, після прийому алкоголю порушується протікання психофізіологічних процесів, що визначають своєчасність та правильність дій водія в складних дорожніх умовах. Знижується гострота зору і здатність розрізняти кольори, що уповільнює сприйняття швидко мінливої дорожньої обстановки. Збільшується час відновлення функцій зору після засліплення світлом фар зустрічних автомобілів. Відзначається порушення глибинного зору, що ускладнює водійський розрахунок. Після прийому алкоголю порушуються функції уваги, оперативної пам’яті, сповільнюються процеси мислення, зменшується м’язова сила, порушується координація рухів, збільшується час сенсомоторних реакцій. У результаті водієві потрібно більше часу для оцінки дорожньої обстановки, ухвалення рішення і виконання необхідних керуючих дій. Прийом алкоголю порушує суб’єктивний контроль за стомленням.

Вираженість цих порушень залежить від дози прийнятого алкоголю.

Встановлена наступна залежність збільшення загальної реакції водіїв від кількості прийнятого алкоголю: при прийомі 75 г чистого алкоголю час реакції збільшується в 2-2,5 рази; при прийомі 100 г – у 2-4 рази; 140 г – у 3-5 разів і більше 165 г – у 6-9 разів.

Вплив алкоголю також залежить від індивідуальної переносності, віку, статі, маси тіла та ступеня звикання. Дія алкоголю залежить і від стану, в якому знаходиться людина: хворобливий стан, стан збудження, пригнічення, стомлення.

Тому прийом однаковою дози алкоголю спричиняє неоднакове сп'яніння у різних людей, а також у одній і тій самій людини залежно від її стану в даний час.

Всі без винятку водії в загальних рисах знають, як впливає алкоголь на психофізіологічні процеси людини, проте значна кількість водіїв самовпевнено вважає, що алкоголь може принести шкоду лише при великому дозуванні. Вони переконані, що якщо молодий і здоровий водій випив трохи, то його професійні якості погіршуються незначно, що нерідко сприймається водіями як дрібниця, якою можна знехтувати. Така установка є дуже небезпечною.

Так, більшість дорожніх пригод, пов’язаних з алкогольним сп’янінням, виникає саме при невеликих дозах. Причина в цьому випадку не тільки в зниженні сенсомоторних можливостей, а й у дії психологічного фактору. Так, коли людина випиває значну дозу алкоголю, вона відчуває стан сп'яніння і зазвичай не сідає за кермо. Якщо ж знаходиться такий відчайдушний водій, який дозволяє собі в такому стані керувати машиною, він вже намагається їхати якомога обачнішими, уважніше, щоб таким чином хоч якось компенсувати зниження своїх фізичних можливостей.

При малих дозах водій зазвичай не відчуває сп’яніння. Але така невелика доза алкоголю все ж тонізує організм. Людина починає відчувати підйом сил і, що найстрашніше, починає переоцінювати свої можливості і недооцінює складність і небезпеку ситуацій, що склалися на дорозі, в неї посилюється бажання „ризикнути”.

Сильно п’яного водія видно неозброєним поглядом і навколишні примусово утримують його від водіння. Незначне сп’яніння не тільки не впадає в очі, а й ретельно приховується (маскується) водіями. Наприклад, водії жують жуйку, намагаючись перебити запах алкоголю, який є однією з яскравих зовнішніх ознак.

Проводячи обстеження для встановлення факту алкогольного сп’яніння, необхідно звертати увагу на поведінку і зовнішній вигляд обстежуваного, на фізіологічні функції його організму, аналізувати стан уваги і мислення, досліджувати вегетативні функції, проводити координаційні проби, так як симптомокомплекс алкогольного сп’яніння складається з 3 груп симптомів:

1. Порушення психічної сфери (емоційні та поведінкові зміни). До них відносяться:

а) алкогольна ейфорія. Виникає після прийому відносно невеликих доз алкоголю і триває 1-2 години. Часто ейфорія нестійка і легко змінюється дисфорічними спалахами. Для ейфорії характерні: підвищені мовна активність, ексцентричність поведінки, відволікання, розгальмовування, підвищення самооцінки;

б) дисфорічний стан. Часто зустрічається на виході з алкогольного сп’яніння або в умовах психогеній. Характеризується дратівливістю, невдоволенням, легко виникають почуттям утисненої гідності. Особи, що знаходяться в стані дисфорії похмурі, озлоблені, дратівливі, схильні до імпульсивних агресивних реакцій по незначних приводах;

в) психомоторна загальмованість. Виникає при вживанні великих доз алкоголю або при підвищеній чутливості до нього. Характеризується зниженням спонукань і активності, млявістю, повільністю, наростаючою сонливістю. Відзначається збіднення мовної продукції, уповільнення мислення, порушення пам’яті. Важливу інформацію про стан обстежуваного дає спостереження за його вимовою: вимовою окремих звуків, словосполучень, емоційною модуляцією голосу.

Часто виявляються „змазаність” вимови, окремі дизартрії, скандування мови, монотонія.

2. Неврологічні порушення. До неврологічних порушень можна віднести:

а) порушення ходи. Це високочутливий і надійний показник. Нестійка хода, розкидання ніг при ходьбі постійно зустрічаються в осіб з алкогольним сп’янінням. Для виявлення цих порушень застосовується функціональна проба „ходьба з швидкими поворотами”. При проведенні цієї проби обстежуваному пропонують зробити 5-6 кроків в одному напрямі, швидко розвернутися і зробити стільки ж кроків у зворотному напрямку;

б) порушення координації рухів. Виявляються досить легко при проведенні простих координаційних проб: підняття дрібних предметів з підлоги, пальценосової проби, зведення при закритих очах кінчиків вказівних пальців. До цінних діагностичних симптомів відносяться порушення при утриманні рівноваги в позі Ромберга, особливо сенсибілізованої.

Проба Ромберга

Проба Ромберга використовується для перевірки обстежуваного на координацію і стійкість, і передбачає дослідження в простій позі (поза Ромберга I) і ускладнених (пози Ромберга II і III).

У позі Ромберга I обстежуваний стоїть, зімкнув ступні ніг (п’яти і носки разом), очі закриті, руки витягнуті вперед, пальці дещо розведені. Визначається час стійкості в цьому положенні до втрати рівноваги. Слід зауважити, що позу Ромберга I застосовують звичайно в клініці при обстеженні хворих. Для осіб з гарною фізичною підготовкою рекомендовано використовувати ускладнені пози. У позі Ромберга II обстежуваний повинен стояти так, щоб ноги його були на одній лінії; при цьому п’ята однієї ноги торкається носка іншої, в іншому положення обстежуваного таке ж, як при простій позі Ромберга, тобто руки витягнуті вперед, пальці розведені і очі закриті. Час стійкості в позі Ромберга II у здорових нетренованих осіб коливається зазвичай у межах 30-55 секунд; тремор (тремтіння) пальців рук і повік відсутній. У фізично підготовлених осіб час стійкості значно більший і може становити 100-120 секунд і більше.

Поза Ромберга III: обстежуваний стоїть на одній нозі, стопа другої притиснута до колінної чашки опорної ноги. Стійкість в такому положенні повинна бути не менше 15 секунд.

Пальценосова проба – проба, що служить для виявлення динамічної атаксії; обстежуваному пропонується торкнутися вказівним пальцем кінчика власного носа і повторити цей рух з закритими очима; зазвичай ця проба виконується в позі Ромберга.

в) поява ністагму закономірна вже в легких формах алкогольного сп'яніння.

Ністагм – мимовільні коливальні рухи очей високої частоти (до декількох сотень у хвилину). Походить від грец. nystagmos – дрімота. Ністагм представляє собою ритмічні рухи очних яблук. При дослідженні рухів очей виявляється горизонтальний установочний ністагм при фіксації погляду у крайніх відведеннях. Більш чутливою є проба Ташена – обстежуваний робить 5 обертів навколо власної осі за 10 секунд. Потім його зупиняють і просять зафіксувати погляд на якому-небудь предметі, який тримають перед його обличчям на відстані 35 см, потім визначається тривалість ністагму (у нормі – не більше 10 секунд).

3. Вегето-судинні зміни. У сукупності з іншими ознаками виявляються лабільність пульсу, артеріального тиску, дихання, полегшується формування колаптоїдних станів, особливо при різкій зміні положення тіла:

а) гіперемія склер;

б) тахікардія 100 ударів на хвилину;

в) гіперемія шкірних покривів;

г) підвищення артеріального тиску, частоти дихання, температури тіла.

Ці ознаки більшою мірою схильні до коливань і можуть відображати неспецифічні реакції обстежуваного.

Запах алкоголю з рота практично обов’язковий в стані алкогольного сп’яніння. Однак суб’єктивна оцінка наявності або відсутності запаху алкоголю з рота нерідко призводить до помилок. Варто диференціювати запах алкоголю із запахами інших летючих харчових, лікарських або косметичних речовин, які можуть нагадувати алкоголь. Крім того, нерідко запах алкоголю може йти від одягу, просоченого спиртними напоями, від пов’язок і ран, оброблених алкогольними препаратами. Тому запах алкоголю слід визначати при глибокому видиху обстежуваного з близької відстані.

Ознаки сп'яніння при різних його ступенях:

Для I, легкого, ступеня сп'яніння вони будуть наступні: з рота запах алкоголю нерізкий, часто короткочасний, хода досить чітка, деколи можливі спотикання, свідомість ясна. Сп’янілий осмислено, жваво розмовляє, лише зрідка мова стає плутаною, мислення прискорене, асоціації виникають іноді по суміжності, співзвучності, в поведінці відчувається легке збудження. М’язів тонус злегка підвищений, реакція на больові подразники виразна, сухожильні рефлекси звичайні, в позі Ромберга відзначається легке похитування, в пробі із присіданнями з закритими очима також легке похитування, почерк може бути з невеликими порушеннями (кривий рядок, різнокаліберні літери). На запах нашатирного спирту реакція нормальна. Зіниці звичайні або злегка розширені, ністагм відсутній.

У цій стадії переважає ослаблення внутрішнього диференційованого гальмування, внаслідок чого розгальмовуються вітальні почуття (процеси, необхідні для життєдіяльності організму) – підвищуються апетит, лібідо, примітивна емоційність. У цілому описану картину сп’яніння можна назвати ейфорійною формою сп’яніння. Існує також дисфорічна форма, для якої характерні переважання поганого настрою, схильність до конфліктності, агресивності, прискіпливість, суїцидальні думки і спроби.

Головні ознаки, що характеризують II, середній, ступінь сп'яніння, наступні: з рота явний запах алкоголю, хода хитка, обстежуваний тримається нестійко, увага привертається з трудом, свідомість ясна, або можливі початкові ознаки оглушення (обнубіляція, рідко гіперсомнія). Може наступити дезорієнтування в навколишньому з втратою контролю над власною поведінкою. Звідси цинічна лайка, неприкрита сексуальність, втрата сором’язливості, відкрите відправлення фізіологічних потреб. Середній ступінь алкогольного сп’яніння характеризується, перш за все, гальмуванням вищих відділів центральної нервової системи. При цьому зазначається загальна млявість, зниження темпу мислення. Мова „змазана”, з персеверацією (безглузде, нав’язливе повторення слів, фраз або рухів, думок); крім зниження темпу мислення, воно характеризується застряганням, асоціації застійні, одноманітні. М’язів тонус іноді може бути підвищений, проте частіше знижений, людина млява, больові реакції ослаблені, в позі Ромберга виражене похитування, в пробі із присіданнями з закритими очима – різке похитування. Почерк змінений, стає розгонистим, помітне тремтіння пальців, рядки криві. На запах нашатирного спирту реакція знижена. Сухожильні рефлекси трохи ослаблені, зіниці, як правило, розширені і мляво реагують на світло, акомодація і конвергенція не змінені, може бути легкий ністагм.

Глибокий, III, ступінь сп'яніння – це стан, в якому можна спостерігати різні, але глибокі форми розладженої свідомості. На ногах людина не може самостійно триматися. Увагу можна привернути лише з зусиллями. Мова невиразна, по суті контакт з людиною неможливий, вона щось нерозбірливо бурмоче, повторює окремі слова, фрази, стан мислення визначити практично не вдається. Може бути млявість, загальмованість або, навпаки, невмотивоване збудження, емоційна сфера пригнічена. Реакція на больові подразники значно знижена, писати зовсім не може. Реакція на запах нашатирного спирту короткочасна, а найчастіше відсутня. Глибокий ступінь сп'яніння у зв’язку з важкою інтоксикацією може перейти у коматозний стан, коли увагу хворого привернути неможливо. Настає м’язова гіпотонія, температура тіла знижується, згасають рефлекторні реакції; відзначаються мідріаз і ністагм; гіпостезія аж до повного зникнення больових відчуттів. Шкіра стає блідою і холодною. Можуть виявлятися пірамідні знаки, явища орального автоматизму. Останні характерні для алкогольної коми. Смерть може настати від паралічу дихального центру.

Під час обстеження при легкому ступеню сп’яніння, коли обстежуваний навмисно намагається приховати факт сп'яніння, можна спостерігати наступні особливості поведінки: навмисну стриманість, замкнутість. Мовленнєва продукція збіднена. Відзначається емоційна напруженість. Одні особи є обережними у висловлюваннях, обмірковують відповіді, прагнуть приховати факт сп’яніння. Інші протестують проти того, що їх підозрюють у вживанні спиртного. З емоційних реакцій, крім напруженості, демонстративної поведінки, можуть спостерігатися ейфорічність, нестійкість настрою, дратівливість, апатія, тривожність. Виявляється нечіткість вимови слів під час відповідей на питання і, особливо, при виконанні тестів з рахунком. Легке сп’яніння супроводжується похитуванням при ходьбі, відхиленнями у бік при швидких поворотах. Виявляються порушення міміки, дрібних рухів, утримання вертикальної пози. Спостерігається горизонтальний ністагм при крайніх відведеннях очних яблук в сторону. Прояви емоцій і вегетативних реакцій тим бідніші, чим вище рівень алкоголю в крові.

У разі наявності декількох ознак алкогольного сп’яніння при відсутності запаху алкоголю з рота можна припустити наявність наркотичного сп’яніння.

Розглянемо більш конкретно ознаки наркотичного сп’яніння.