Ретроспективна діагностика психічних станів у водіїв, які потрапили в екстремальні ситуації

Іноді для визначення причин ДТП, автомобільних катастроф тощо потрібно з’ясувати в якому стані знаходився водій на передодні і підчас цих подій, навіть якщо з моменту цих подій пройшов деякий час.

Специфіка ретроспективного характеру дослідження полягає в тому, що на підставі всебічного вивчення обстежуваного робиться висновок про його психічну діяльність в значущій ситуації в минулому (у тому числі й суттєво віддаленому від моменту дослідження). Подібний характер дослідження ставить питання про уточнення поняття його об’єкта. Центральним об’єктом у даному випадку є психічний стан людини в значущій ситуації. Тут слід уточнити, що психічний стан розглядається не як емоційна складова дій і поведінки, а як інтегративна характеристика психічної діяльності, похідна від стійких індивідуально-психологічних особливостей суб’єкта і особливостей конкретної ситуації. Саме таке розуміння психічного стану дозволяє на практиці реалізовувати завдання ретроспективної діагностики психічного стану обстежуваного.

Як вже зазначалось, найбільш інформативними в дослідженні психічних станів є проективні методи. Серед них виділяється тест вибору кольору (ТВК) М. Люшера. Він є, за визначенням Н. М. Пуховського, „майже ідеальним неструктурованим проективним тестом, так як випробуваний здійснюючи вибір стимульного матеріалу, що практично не має форми, керується власними критеріями симпатії (антипатії) до кольору”. У процесі виконання тесту людина проектує свій „індивідуальний стиль емоційно-потребової та пізнавальної позиції діяльності”. При цьому, колір в ролі стимулу асоціюється з тими чи іншими предметами і явищами, висловлюючи тим самим ставлення суб’єкта до цих явищ і предметів. ТВК дозволяє діагностувати стан людини, включаючи такі параметри, як актуальні потреби і проблеми, суб’єктивна оцінка існуючого стану справ, стримувані тенденції, а також джерела стресу (який розуміється в широкому сенсі).

Інтерпретація ТВК спирається на припущення про те, що кожному кольору притаманне певне символічне значення незалежно від віку, статі, соціальної і національної приналежності обстежуваного. Наприклад, синій колір (1) означає цілковитий спокій, психологічно – почуття задоволення, спокою. Зелений (2) відображає фізіологічно „еластичну напруженість”. Психологічно це виражається в діяльності, вольовому зусиллі, завзятості, цілеспрямованості, а також в опорі змінам. Можна говорити також про постійність, самоствердження. Червоний колір (3) відображає „витрачання енергії” та психологічно висловлює збудження, активність, діяльність, домінування, прагнення, бажання; також можна говорити і про мужність. Жовтий колір (4) пов’язаний з розкутістю, очікуванням, надією, позитивними емоціями (радості, веселощів). Активність в цьому разі, в порівнянні з червоним кольором, носить менш визначений характер, виявляючи недолік послідовності. Фіолетовий колір (5) відображає сугестивність, інфантильність, потребу в підтримці, опорі. Коричневий колір (6) пов’язаний з прагненням до простих інстинктивним переживань, примітивних чуттєвих радощів. Чорний колір (7) показує негативний тонус, загальний психоенергетичний рівень, а також наявність кризового стану, агресії по відношенню до навколишнього світу або до себе. Нарешті, сірий колір (8) відображає прагнення відгородитися, сховатися від усяких зовнішніх впливів чи стимулів.

При вивченні та уточнення символічних значень кольорів шляхом з’ясування їх переваги в різних емоційних станах (за допомогою сугестивної методики) було виявлено, що ТВК Люшера значимо диференціює різні емоційні стани обстежуваних, а також те, що різним емоційним станам відповідає різний характер колірних переваг. Наприклад, радість пов’язана з жовтим та червоним кольорами, але не з синім, коричневим та чорним. Пригніченість – з сірим і синім, але не з червоним і жовтим кольорами. Небезпека пов’язана з зеленим кольором, але при цьому відкидаються чорний і коричневий кольори. Стан сп’яніння пов’язувалося з жовтим та червоним кольорами при неприйнятті коричневого і чорного кольорів.

У дослідженні, використовуючи ТВК Люшера, можна розбивати екстремальну ситуацію (наприклад, ситуацію автокатастрофи) на велику кількість етапів (але обов’язково ключових). Наприклад, 1) стан до події; 2) стан під час події; 3) стан після події. Можлива і більш дрібна градація. Тобто, потрібно виділити ті стадії, на яких, як правило, відбуваються якісні зміни в динаміці і змісті психічного стану обстежуваного. Виділення цих стадій здійснюється на підставі всебічного аналізу матеріалів, що зібрані по аналізованій автокатастрофі (свідчень всіх учасників, виживши потерпілих, свідків, протоколів огляду місця події тощо) та результатів докладної бесіди з обстежуваним. При цьому пріоритет віддається тій стадійності, яка склалася у свідомості обстежуваного (суб’єктивна стадійність), а не об’єктивно існуючій. Нав’язування стадійності може відчутно вплинути на результати обстеження. Обстежуваного просять описати свій стан за допомогою кольорів, підбираючи їх таким чином, щоб перший колір найбільш відповідав тому стану, який переживав чоловік і далі в порядку убування. Таким чином, отримується набір ранжувань основного варіанту ТВК. Обробка результатів проводиться згідно з відомою процедурою. Слід підкреслити, що на відміну від класичної схеми двократного вибору кольорів, при ретроспективному аналізі проводиться одноразовий вибір кольорів.

ТВК Люшера дозволяє досить повно описати стан людини в певний період часу. Однак одержувана з його допомогою характеристика дуже узагальнена, не дозволяє більш детально виділити так званий спектр стану, що варіює на різних стадіях розвитку ситуації і залежить від великої кількості змінних як зовнішніх, так і внутрішніх.

Для більш поглибленого аналізу стану в конкретний період, його динаміки в ході досліджуваної ситуації С. С. Шипшин розробив метод опосередкованої ретроспективної діагностики станів (ОРДС). В його основу було покладено кольороасоціативний експеримент, а також результати проведеного дослідження „емоційного спектру” екстремальних станів. У якості стимульного матеріалу був використаний основний набір ТВК Люшера.

Методика опосередкованої ретроспективної діагностики стану включає в себе кілька етапів.

На першому етапі виділяються ключові стадії розвитку екстремальної ситуації. Залежно від конкретної ситуації їх кількість може значно варіювати. Стосовно до дослідження стану під час ДТП чи автокатастрофи доцільно розглянути стадію виникнення небезпеки, стадію безпосередньо ДТП, а також наступну стадію.

Важливо проаналізувати і стан на момент дослідження.

На другому етапі випробуваний ранжує кольори ТВК відповідно образу стану, який відзначався у нього на кожній стадії розвитку ситуації. Так, перший колір в уявленні обстежуваного максимально відображає (описує) стан, асоціюється з ним. Потім обстежуваний підбирає другий колір, третій і так далі. Така процедура проводиться відносно стану суб’єкта на кожній стадії розвитку ситуації. Таким чином, отримуються кольороасоціативні ряди, що відображають динаміку психічного стану обстежуваного в досліджуваній ситуації.

На третьому етапі обстежуваному пропонується перелік емоцій, переживань і станів, що відображають „емоційний спектр” екстремальних станів (афект, фрустрація, психічна напруженість, розгубленість тощо). У перелік включаються і ті емоції і переживання, які називав обстежуваний в самозвіті (в ході бесіди), що індивідуалізує процедуру дослідження. Зазвичай пред’являється набір з 16-22 емоцій і станів. Вони служать „еталонами”, з якими згодом будуть зіставлятися раніше отримані ранжування. Можна запропонувати взяти в якості еталонних наступні параметри станів: активність, небезпека, апатія, тривога, готовність діяти, напруженість, слабкість, відчай, страх, відраза, безвихідність, спокій, пригніченість, жах, потрясіння. Обстежуваний оцінює ці емоції за допомогою основного набору ТВК, отримані таким чином ранжування розглядаються як властиві йому „еталонні” кольороасоціативні уявлення про ті чи інші емоції, стани і переживання.

На четвертому етапі проводиться співставлення кольороасоціативного ряду, що відповідає стану обстежуваного на певній стадії розвитку досліджуваної ситуації, з „еталонними” рядами емоцій, станів і переживань. Для цього використовується формула обчислення коефіцієнта рангової кореляції (за Спірменом):

, де

d - різниця рангів i-характеристики в ряді стану на досліджуваному етапі екстремальної ситуації і в „еталонному” ряді;

n = 8 (число рангів, відповідних основному набору ТВК).

Ця процедура проводиться стосовно кожної стадії. Отримані значення коефіцієнта рангової кореляції свідчать про близькість стану суб’єкта до тих чи інших емоційних переживань і станів, узятих у якості параметрів досліджуваного стану. Враховуються як позитивні, так і негативні коефіцієнти кореляції в діапазоні 0,26-1,00. При аналізі кожного параметра стану в динаміці, на різних стадіях розвитку екстремальної ситуації, значення коефіцієнта кореляції будуть різні, що може бути показником посилення або ослаблення впливу кожної складової „емоційного спектру” стану людини, що визначає специфіку стану на кожній конкретній стадії.

Таким чином, метод ОРДС, по-перше, достатньо захищений, оскільки сама процедура виявлення уявлень про „еталонні” і про досліджувані стани на різних стадіях розвитку досліджуваної ситуації ведеться у паралельному напрямку, а кінцевий результат не випливає безпосередньо із отриманих даних, а обчислюється за допомогою математичних методів. По-друге, проективний і невербальний характер методу дозволяє дослідити глибинні рівні емоційних відносин обстежуваного до аналізованих подій, а також працювати з обстежуваним різного соціального, освітнього та культурного рівня.

Експрес-варіант методу ОРДС. На підставі частотного аналізу була отримана узагальнена „кольорова” картина станів, переживань та емоцій, найбільш часто використовуваних в якості „еталонних” параметрів психічного стану людини при проведенні обстеження.

У результаті досліджень було встановлено, що „кольорова” картина емоцій, переживань і психічних станів досить точно відображає їх зміст. Наприклад, стан активності асоціюється у обстежуваних переважно з фіолетовим, червоним кольорами, але не з чорним і сірим. Відповідно до символіки кольору, це означає силу, енергію, жвавість, орієнтацію на досягнення успіху, потребу у здійсненні впливу на інших людей, на ситуацію, прагнення проявити себе. При цьому, відкидається чорний і сірий, що символізує потребу в подоланні ізоляції, напружену, можливо, надмірну діяльність, залученість у ситуацію. Психічна напруженість асоціюється з червоним і фіолетовим кольорами, при цьому відкидається сірий колір. Символіка кольору відображає специфіку даного стану: збудження, енергійність, потреба в діяльності, спрямованої на досягнення успіху, поряд з підвищеним залученням у ситуацію і посиленням чутливості до зовнішніх впливів. Заперечення сірого кольору означає граничну активність (на межі нервового виснаження). Тривога асоціюється з чорним і червоним кольорами з відкиданням зеленого, сірого та жовтого кольорів. Це виражається в підвищеній активності у зв’язку з протестною гіперстенічною реакцією, що супроводжується високим внутрішнім напруженням, підвищенням вимог до себе. Збільшується ризик імпульсивної поведінки при явному нехтуванні умовностями. Все це протікає на тлі тиску з боку ситуації. Фрустрація асоціюється з чорним і синім кольорами при відкиненні жовтого і зеленого. Виходячи з колірної символіки, це – екстремальний стан нестійкості, в якому відзначається виражена протестна реакція на обставини, що блокують потреби, і наявний конфлікт між впевненістю в саморозв’зуваності проблеми і реальною ситуацією. Це обумовлює поєднання тривожної невпевненості, викликаної сприйняттям ситуації як безвихідної і готовністю діяти необачно і безрозсудно, з явним переважанням екстрапунітивності.

Все це дозволило використовувати ці результати в створенні методу експрес-діагностики психічного стану людини. До уваги бралися тільки ті кольори, „питома вага” яких була найбільшою на двох перших і двох останніх позиціях у ранжуваннях. В ході експрес-діагностики порівнюються ранжування основного набору ТВК Люшера, що відповідають уявленням обстежуваного про його стан на ключових стадіях екстремальної ситуації, з так званими „кольороасоціативними еталонами станів”. Практика свідчать, що експрес-діагностика досить адекватно відображає зміст стану людини в динаміці на ключових стадіях розвитку ситуації.

Підводячи підсумок, можна сказати, що метод ОРДС при оцінці емоційних станів дозволяє: по-перше, простежити динаміку психічного стану людини на різних стадіях розвитку екстремальної ситуації, по-друге, наочно показує „емоційний спектр” стану обстежуваного на різних стадіях, виявляє „питому вагу” тих чи інших емоцій, переживань у процесі розвитку стану; по-третє, відображає специфіку екстремального стану (його зміст і динаміку) як з точки зору складових „емоційного спектру”, так і позиції символіки кольору. У той же час, незважаючи на діагностичні можливості методу ОРДС, не можна забувати, що він є одним з методів експертного дослідження стану.

Очевидно, що описані вище методи можуть використовуватися і при дослідженні учасників екстремальних ситуацій з метою виявлення глибини психотравми для подальшого терапевтичного впливу. У такому випадку предметом дослідження буде ступінь негативних змін в учасника у зв’язку з фактом проживання екстремальної ситуації, а також – потенціал опанування стресогенними факторами.