Соціальна робота як парадигмальна теорія і практика

Тут описані основні моделі соціальної роботи!!!!

Теоретичні основи практики соціальної роботи

1.1. Значення теорій для практики соціальної роботи

Методологія соціальної роботи ґрунтується на наукових знаннях, результатах досліджень та аналізі практичної діяльності соціальних працівників, її теоретичне обґрунтування постійно змінюється, розвивається відповідно до потреб клієнтів і суспільства.

Розвиток теорій і моделей соціальної роботи зумовлений досягненнями споріднених наук (психології, соціології, філософії та ін.), осмисленням емпіричного досвіду, створенням нових методик роботи. Теорії сприяють пізнанню загальних властивостей явищ, пояснюють події, збагачують ідеями, знаннями закономірностей, завдяки чому розвивається безпосередня практика.

Соціальна робота як парадигмальна теорія і практика

Соціальна робота відбувається в складному, змінному середовищі, там, де реалізовується взаємодія людей з їхнім оточенням. Вона покликана допомагати людям якомога повніше розвивати власний потенціал, збагачувати своє життя, запобігати виникненню соціальних дисфункцій (порушень, розладів). У ній немає готових рецептів, як поводитися в кожному конкретному випадку, як спілкуватися з клієнтом, які техніки втручання застосовувати. Соціальній роботі властивий творчий характер, синтез різних ідей і підходів. Оскільки вона є частиною суспільства, суспільним інститутом, її зміст і методи роботи змінюються відповідно до суспільних трансформацій, розвитку індивідуальних і групових потреб, а також можливостей організацій, які її здійснюють.

Водночас соціальна робота вибудовує свою методологію на здобутих у процесі досліджень доказових знаннях, аналізі реальної практики з урахуванням специфіки її контексту. Важливими для неї є теоретичні пояснення природи соціальних проблем і контексту їх розв'язання,,,,» прийнятності застосування конкретних технік втручання, обґрунтування практичних дій соціальних працівників. Отже, практичне здійснення соціальної роботи відбувається у єдності з її теоретичним аналізом, прогнозуванням, моделюванням тощо.

Теорія соціальної роботи — сукупність сформованих у процесі пізнавальної, практичної діяльності уявлень, концепцій, понять, які відображають закони, закономірності, принципи, тенденції розвитку соціальної роботи, обґрунтовують моделі практики і техніки втручання.

З огляду на загальні ознаки теорії як системи понять, уявлень про дійсність і особливості соціальної роботи як науки, прикладної діяльності вчені по-різному обґрунтовують і розкривають зміст поняття «теорія соціальної роботи».

Зосередившись на конкретних і повторюваних соціальних процесах у практиці соціальної роботи, російський науковець Євдокія Холостова, а також деякі українські дослідники тлумачать теорію соціальної роботи як науку про закономірності і принципи функціонування й розвитку конкретних соціальних процесів, явищ, відносин, а також їх динаміку під цілеспрямованим впливом організаційних, психолого-педагогічних і управлінських факторів при захисті громадянських прав і свобод у суспільстві. Однак це тлумачення не враховує знань, що допомагають зрозуміти контекст соціальної роботи, використання на практиці теорій різних дисциплін. Орієнтація на прикладний характер соціальної роботи простежується у виданні «Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник», в якому стверджується, що теорія соціальної роботи — це: 1) логічне узагальнення досвіду суспільної практики, яке ґрунтується на глибокому зануренні в суть досліджуваного явища і розкриває його закономірності; 2) комплекс поглядів та ідей, які допомагають витлумачувати і пояснювати факти; 3) найрозвинутіша форма наукового знання, яке цілісно відображає найважливіші зв'язки у певній галузі дійсності.

Певною мірою упускаючи з поля зору сутнісні ознаки теорії як абстрактних пізнавальних образів дійсності, зосереджуючись переважно на потребах практики, сучасний британський фахівець Малком Пейн тлумачить теорію як «твердження стосовно того, чим є соціальна робота. Вона також визначає, що повинен робити соціальний працівник у різних ситуаціях». У кожній теорії, яка стосується практики соціальної роботи, автор розглядає перспективу (значення теорії для розвитку соціальної роботи), теоретичну базу (концепції та ідеї, на які спирається застосування теорії в соціальній роботі), модель практики (стратегії і техніки втручання, які пропонує конкретна теорія).

Теоретична традиція наукового осмислення соціальної роботи формувалася одночасно з вивченням сутності такого феномену, як соціальна роль, і сенсу благодійності як явища суспільного життя, а також у зв'язку зі спробами зіставити наукове пізнання соціальної допомоги з різноманітними психологічними і соціологічними доктринами. Автори ранніх теоретичних праць з питань соціальної роботи (друга половина XIX — початок XX ст.) розглядали вплив суб'єкта соціальної допомоги на здатність особистості поліпшити свої соціально-побутові і фінансові справи. Теоретичне обґрунтування соціальної роботи стосувалося справедливості конкретних форм допомоги, пошуку оптимальних варіантів діяльності соціальних служб, методів вивчення умов життя людей і їх соціального розвитку.

У 20—60-ті роки XX ст. у соціальній роботі домінували психологічні моделі, які пропонували різноманітні техніки впливу на особистість клієнта, розвиток мотивації до змін. У середині століття завдяки досягненням соціології теорія соціальної роботи збагатилася її соціально-реформістськими і соціально-організаційними підходами. Посилення уваги до соціальних аспектів суспільного розвитку зумовило інтеграцію різних підходів і утворення на цій основі комплексних моделей. А зосередження уваги на соціально-організаційних факторах визначило ранг найважливіших проблем. Теоретико-методологічне обґрунтування соціальної роботи, її правових аспектів сприяло створенню правової основи технології соціального захисту, актуалізувало значущість загальнополітичної підтримки соціальної політики тощо. Водночас у теорії соціальної роботи все помітнішу роль починають відігравати системні уявлення про людину і суспільство. При цьому наголошувалося на необхідності реформ, спрямованих на забезпечення гармонійного, цілісного розвитку людини, спільноти, суспільства.

Для теорії соціальної роботи найважливіше з'ясувати, що є основою соціальних проблем — суспільні відносини, суспільство загалом, соціальне середовище чи людина, в якій зосереджені детерміновані природою основні причини її особистих труднощів. Якщо вважати першопричиною соціальної дисгармонії суспільство, його устрій, то соціальна робота має спрямовуватись передусім на його реформування або радикальну зміну, зосереджуватись на соціальних чинниках, які вивчає соціологія. Погляд, згідно з яким першоосновою соціальних проблем є людина, наводить на висновок, що для досягнення гармонії необхідно насамперед змінити особу, а не соціальне середовище. Це відкриває простір для соціально-психологічного і соціально-педагогічного напрямів соціальної роботи, створення закладів, які б займалися питаннями виховання, соціалізації, корекції та реабілітації.

Процес соціальної роботи є складним, потребує різнопланових знань. До того ж сучасна соціальна робота поєднує різноманітні наукові школи, моделі практики, засновані на теоретичних поглядах різних шкіл. Це дає підстави охарактеризувати її як парадигмальну (засновану на різних наукових і науково-практичних парадигмах і підходах) теорію і практику.

Теоретичне обґрунтування соціальної роботи постійно змінюється. Його розвиток на сучасному етапі зумовлений поширенням філософи постмодернізму (яка виходить із рівноправності різних уподобань, стилів мислення, плюралізму стандартів, унікальності кожного людського життя, неповторності життєвих подій, множинності істин). Суттєво позначилися на цьому процесі новітні ідеологічні та політичні концепції, особливо неолібералізм (політична доктрина, яка розглядає свободу вибору як найвищу цінність), а також соціальні і суспільно-політичні рухи, які обстоюють права дискримінованих груп. Тому в сучасній соціальній роботі співіснують індивідуалізовані і суспільні теоретичні підходи й моделі практики, які часом конкурують між собою у виробленні стратегій розв'язання соціальних проблем.

Попри існування численних теоретичних обґрунтувань практичної соціальної роботи, її сутнісно-функціональна характеристика може реалізуватися лише в дії, спрямованій на гармонізацію відносин між окремими індивідами, індивідом і групою, індивідом і соціумом, суспільних відносин загалом, а також на забезпечення соціального добробуту населення країни, формування почуття особистої відповідальності за колективне благополуччя, стійкий розвиток соціальної системи.

Класифікація теорій і моделей соціальної роботи

Соціальна робота є синтезом наукових концепцій і напрямів практичної діяльності, міждисциплінарною наукою. У зв'язку з цим існують різні класифікації її теорій і теоретичні моделі, які мають у своїй основі певні ознаки:

1. Призначення теорій. За цим критерієм виокремлюють такі рівні теорій соціальної роботи (табл. 1.1):

— теорії, що пояснюють цілі соціальної роботи;

— теорії, що пояснюють засоби практичної соціальної роботи;

— теорії, що пояснюють світ клієнта.

Таблиця 1.1 Класифікація теорій соціальної роботи за їх призначенням

Тип теорії	«Формальна» теорія	«Неформальна» теорія
Теорії, що пояснюють цілі соціальної роботи	Формальний письмовий виклад сутності і цілей соціальної підтримки (наприклад, марксистські, феміністські тощо)	Моральні, етичні, культурні цінності, на які спираються фахівці соціальної роботи
Теорії, що пояснюють засоби практичної соціальної роботи	Формальний письмовий виклад суті практичної соціальної роботи (наприклад, робота з випадками, сімейна терапія, групова робота)'	Індуктивно отримані, побудовані на досвіді теорії практики соціальної роботи ^
Теорії, що пояснюють світ клієнта	Формальний письмовий виклад концепцій і уявлень соціальних наук (наприклад, стосовно особи, подружжя, сім'ї, раси, класу, роду)	Використання соціальними працівниками досвіду і загальнокультурних теоретичних надбань (сім'я як суспільний інститут, нормальна поведінка, добре батьківство)

На кожному рівні класифікації функціонують формальні теорії, що пояснюють, як організовано, систематизовано блоки знань психології, соціології та інших дисциплін, а також неформальні ідеї, моделі, які використовують соціальні працівники, часто несвідомо, для тлумачення повсякденних ситуацій. До «неформальних» належить теорія набутої безпорадності (пояснює, чому внаслідок постійних невдач і відсутності впливу на те, що трапляється в житті, люди втрачають мотивацію, стають надмірно стурбованими, пригніченими, у них виникають труднощі в спілкуванні) і теорія активізації, або наснаження (передбачає підвищення впевненості і компетентності самооцінки клієнтів у відстоюванні власних прав).

2.Розробники (автори) теорій. Зважаючи на це, розрізняють:

— теорії, якими займаються вчені, їх стараннями обґрунтовано «великі теорії», які забезпечують концептуальні підходи у поясненні соціальних явищ (наприклад, теорія систем, що пояснює взаємозв'язки між частинами цілого), і «теорії середнього рівня», що зосереджені на окремих аспектах суспільства (наприклад, теорія стигматизації, яка пояснює причини і наслідки негативного, упередженого ставлення до представників певних груп у суспільстві), а також теорії, засновані на практичних методах досягнення цілей (наприклад, орієнтована на завдання модель, яка пропонує чітку послідовність дій соціального працівника і клієнта у спільному розв'язанні проблем);

— сформульовані фахівцями соціальної роботи теорії (концепції), тобто «ситуативні теорії», спрямовані на поглиблене вивчення ситуації, можливих наслідків власних дій. їх виникнення зумовлене незалежністю соціальних працівників під час аналізу подій від усталених теорій і методик, налаштованістю у кожному випадку добирати прийнятні засоби відповідно до цілей діяльності, експериментувати на шляху до результату.

3. Суб'єкт-об'єктні відносини, їх особливістю є погляд на клієнта не як на активного суб'єкта соціальної роботи, а як на об'єкт отримання соціальної допомоги. До цієї групи належать такі теорії соціальної роботи:

— теорія індивідуальної соціальної роботи, спрямована на допомогу окремому індивіду чи сім'ї;

— теорія групової соціальної роботи, що передбачає допомогу клієнтові через залучення його до роботи групи, коригування завдяки цьому його поведінки й становища;

— общинна теорія (теорія роботи в громаді), спрямована на активізацію учасників громади у розв'язанні колективних проблем;

—теорія соціального адміністрування і планування, зорієнтована на розвиток системи соціальних служб, впровадження соціальних програм і послуг.

Проте теорії індивідуальної, групової, общинної (у громаді) соціальної роботи реалізуються скоріше як відповідні форми і методи діяльності соціальних працівників у розв'язанні соціальних проблем клієнтів, а не як теоретичні концепції. А теорія соціального адміністрування є тотожною одній із функцій соціальної роботи.

4. Спорідненість теорій соціальної роботи із соціально-гуманітарними науками. Цю групу репрезентують:

—психологічно орієнтовані теорії, зосереджені на психологічних, емоційних, а не на соціальних (структурних) чинниках виникнення у клієнта складних життєвих ситуацій;

— соціологічне орієнтовані теорії, які зосереджують основну увагу на навколишньому (фізичному і соціальному) середовищі клієнта;

— комплексно орієнтовані теорії, які однаково враховують психологічні і соціальні чинники виникнення у клієнтів складних життєвих проблем.

Деякі вчені в цьому контексті ведуть мову не про теорії, а про теоретичні моделі, або моделі соціальної роботи, пропонують замість термінів «психологічно орієнтовані теорії», «соціологічне орієнтовані теорії», «комплексно орієнтовані теорії» вживати «психологічні моделі», «соціологічні моделі», «комплексні моделі», що є милозвучнішим (табл. 1.2).

Крім того, такий поділ теорій значною мірою умовний. Адже багато теорій, взятих за основу моделей соціальної роботи, є спільним надбанням соціальної психології, соціо-

Таблиця 1.2