Бокс. 5.3. Міжнародна термінологія

В англомовній природоохоронній літературі інколи виділяють дві групи відновлювальних робіт, які відрізняються за своїми завданнями. Словом " reclamation " (укр. - "виправлення") називають ті заходи, які спрямовані на створення стабільних, здатних до саморегуляції екосистем, які позбавлені екзотичних видів і є подібними на екосистеми, що не зазнали трансформації. Термін " rehabilitation " (укр. - "реконструкція", "ремонт"), означає заходи, які мають більш утилітарне спрямування. Хоча найбільш вживаним і загальним у відношенні відновлення екосистем, середовищ існування, видів та елементів ландшафтів є термін " restoration ".

Заходи по відновленню природних екосистем, ландшафтів та їх компонентів можуть бути дуже різноманітними. Хоча склад цих заходів і методи їх реалізації визначаються станом природних екосистем, їх розміром, ступенем антропогенної зміненості, пріоритетами їх охорони та багатьма іншими чинниками, відновлювальні заходи в об’єктах ПЗФ можна згрупувати в п’ять основних напрямків (табл. 5.1).

Таблиця 5.1. Основні напрямки відновлювальних заходів на територіях та об’єктах ПЗФ

В Україні в найбільшій мірі потребують відновлення степові екосистеми. Це, зокрема, пов’язано із тим, що площа, зайнята степовою рослинністю, протягом кількох останніх століть скоротилася в кілька десятків разів. За розораністю території й площею орних земель на одного жителя Україна посідає одне з перших місць у світі. На місці степових екосистем зараз знаходяться переважно орні землі. Практично зникли на території України великі степові тварини, які для свого існування потребують значної площі степової рослинності. Отож Загальнодержавною програмою формування екологічної мережі України на 2000-2015 роки передбачається виведення з господарського обігу земель для встановлення або відновлення втраченої екологічної рівноваги. Це переважно орні землі, які розміщені на схилах і тому зазнають значної ерозії. Загальна площа земель, запланованих для відновлення, становить 2,3 млн. га й майже половина цієї площі припадає на степову зону. На меншій частині цієї площі планується заліснення, тоді як на решті площі має сформуватися трав'яна, в тому числі степова рослинність.

Відновлення повноцінної степової рослинності – досить складний і тривалий процес. Навіть при наявності неподалік від ділянки, на якій відбувається відновлення, площ із степовою рослинністю, цей процес може тривати сотні років. Значно прискорити формування степової рослинності можна шляхом штучного занесення насіння степових рослин. Інколи це проводиться шляхом ручного збору насіння з різних видів рослин із наступною його обробкою та висівом. Але це дуже трудомісткий процес. Альтернативою є посипання ділянки відновлення травою, скошеною на існуючій степовій ділянці. Бажано, щоб ділянка, що викошувалася, знаходилась неподалік від тої, на якій степова рослинність відтворюється. Подібність едафічних, зокрема ґрунтових, умов цих ділянок також є фактором, який значною мірою визначає як повноту, так і швидкість відновлення. Аби покращити контакт насіння із землею, слід трохи порушити поверхню ґрунту. Це можна зробити за допомогою техніки, але більш природним способом такого порушення є прогін по ділянці худоби, або нетривале й слабке пасовищне навантаження на неї. Щоб забезпечити занесення насіння видів рослин, які плодоносять у різний час, описані дії слід повторювати кілька разів на рік. Оскільки більшість природно-заповідних територій із степовою рослинністю мають малу площу, актуальним є відтворення степу навколо них із включенням ділянок, що ренатуралізуються, до складу природно-заповідних територій. Перелоги (землі, які використовувалися як рілля) різного віку входять і до складу існуючих заповідників. Серед природних заповідників України найбільшу частку перелогів має територія заповідника "Єланецький степ".