Шкільний курс біології як система загальнобіологічних понять (рівні організації живих систем, еволюція органічного світу, взаємозв’язок будови і функцій, обмін речовин тощо).

Біологія як навчальний предмет являється системою понять, що розвиваються в логічної последовності й знаходяться у взаємозв'язку. Уся система понять визначається складом основ науки, що входять у шкільний предмет біології.

Загальноприйнятий розподіл понять на одиничні й загальні в методиці біології може бути конкретизовано як поняття прості і складані. У шкільній біології мають місце спеціальні поняття, які розвиваються в межах одного курсу або, навіть, теми, та загальнобіологічні.

Загальнобіологічними поняттями вважають поняття про біологічні закономірності, що відносяться до всієї природи, до всіх живих організмів і узагальнюючих спеціальних понять окремих біологічних курсів. Загальбіологічні поняття: клітка як одиниця життя, єдність будови і функції організмів, взаємозв'язку організму і середовища, організм як саморегулююча система, обмін речовин і перетворення їхньої енергії, самовідтворення організмів, еволюційний розвиток світу, біологічна система і рівень організації живої матерії. Загальбіологічні поняття утворяться зі спеціальних і розвиваються у всіх курсах шкільної біології на матеріалі кожного з них.

Загальнобіологічні поняття, що виникли спочатку з простих спеціальних понять, потім поєднуються в складні і більш загальні.

Методи навчання як дидактична категорія.

У дидактиці існують різні підходи до визначення методів навчання. Так, у педагогічній літературі до середини XX ст. під методом навчання розуміли той засіб або шлях, за допомогою якого вчитель, спираючись на свідомість і активність учнів, озброює їх знаннями, уміннями і навичками. Далі окремі дидакти для визначення методів навчання почали враховувати не тільки діяльність вчителя, а й

діяльність учнів (М. М. Верзилін, Б. П. Єсипов, М. О. Данилов та ін.).

З 70-80-х років XX ст. метод навчання визначають як спосіб організації пізнавальної діяльності школярів, яка забезпечує оволодіння знаннями, здійснює процес пізнання і формує певні навички практичної діяльності. Найпоширенішим стало визначення методів навчання як впорядкованих способів взаємозв´язаної діяльності вчителя і учнів, які спрямовані на досягнення мети освіти.

Під прийомом навчання розуміють певну частину (деталь) методу. Кожен метод навчання складається з певної кількості прийомів. Вони виступають його частинами, тобто структурними елементами. Метод — це спосіб роботи, який охоплює весь її шлях, тоді як прийом застосовується тільки для окремих разових дій.

Кожний метод навчання вимагає активності не тільки вчителя, але й учнів. Один і той самий метод може застосовуватися для різних навчальних цілей. Наприклад, бесіда може бути застосована з метою засвоєння нових знань, і з метою повторення чи перевірки. Природно, що в різних випадках даний метод має свої особливості реалізації. Правильне застосування методів навчання унеможливлює механічне чи догматичне засвоєння учнями навчального матеріалу, забезпечує ефективність пізнавальної діяльності учнів, можливість застосовувати знання на практиці.

Кожний метод навчання повинен виконувати не тільки освітню, розвивальну та виховну функції, але й спонукальну і корекційну (розвиток сприймання, мислення, уяви, пам’яті, емоційно-почуттєвої сфери).

Методи навчання біології: сучасні класифікації.

За джерелом знань

Виокремлення методів навчання за зовнішніми проявами їх форм, тобто за джерелами інформації, яку мають засвоювати учні, залишається найбільш прийнятним і зрозумілим. На основі такого підходу виділяють три групи методів навчання: словесні, наочні, практичні.

Словесні методи навчання (розповідь, пояснення, бесіда, лекція, інструктаж, метод роботи з книгою).

Висока ефективність навчання не можлива без широкого використання наочних методів (демонстрація, ілюстрація, спостереження). Вони зумовлені діалектичними закономірностями пізнання і психологічними особливостями сприймання.

Практичні методи навчання (лабораторна робота, практична робота, вправа). Cпрямовані на досягнення завершального етапу процесу пізнання. Вони сприяють формуванню умінь і навичок, логічному завершенню ланки пізнавального процесу стосовно конкретного розділу, теми.