Помазання Ісуса миром у Віфанії.

1. За шість днів до Пасхи прийшов Ісус до Віфанії, де був Лазар, померлий, котрого Він воскресив із мертвих.

2. Там приготували Йому вечерю, і Марта прислуговувала, а Лазар був серед тих, що посідали з Ним до столу.

3. А Марія взяла посудину з вельми дорогим нардовим миром, помастила Ісусові ноги і обтерла своїм волоссям ноги Його; і дім виповнився чудовими пахощами від мира.

4. Тоді один з учнів Його, Юда Іскаріот, син Симона, котрий хотів зрадити Його, сказав:

5. А чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати жебракам?

6. А сказав він так не тому, що піклувався про вбогих, а тому, що був крадієм. Він мав у себе скриньку і носив те, що туди опускали.

7. А Ісус сказав: Залиште її: вона зберегла це на день похорону Мого;

8. Бо жебраків завжди маєте біля себе, а Мене – не завжди.

9. Чимало юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса; їм також хотілося побачити Лазаря, котрого Він воскресив із мертвих;

10. А першосвященики поклали собі убити також і Лазаря,

11. Тому що через нього багато юдеїв приходили і увірували в Ісуса.

12. Другого дня багато народу, який прийшов на свято, зачувши, що Ісус іде до Єрусалиму,

13. Взяли пальмові гілки, вийшли назустріч Йому і вигукували: Осанна! Благословенний Цар Ізраїлів, що приходить в ім‘я Господнє.

14. А Ісус, знайшовши молодого віслюка, сів на нього, як написано:

15. Не бійся, донько Сіонова! То Цар твій приходить, сидячи на молодому віслюкові.

16. Учні Його спочатку не втямили цього; та коли прославився Ісус, тоді пригадали, що так було про Нього написано, і це вчинили Йому.

17. А народ, який був з Ним передніше, свідчив, що Він викликав з гробу Лазаря і воскресив його з мертвих;

18. Тому й зустрів Його народ, бо вже чув, що Він звершив це диво.

19. Тим часом, фарисеї гомоніли поміж собою: Чи бачите, що не встигаєте анічого? Цілий світ іде за Ним.

20. Із тих, що прийшли поклонятися на свято, були деякі греки;

21. Вони підійшли до Пилипа, котрий був із Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо побачити Ісуса.

22. Пилип прийшов і сказав про це Андрієві; і потім Андрій та Пилип повідали про це Ісусові.

23. А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшла година прославитися Синові Людському.

24. Істинно, істинно кажу вам: Якщо пшеничне зерно, яке впаде в землю, не помре, то залишиться одне; а якщо помре, то рясно принесе плоду.

25. Хто любить життя своє, погубить його; а той, хто ненавидить життя своє в світі цьому, збереже його в життя вічне.

26. Хто Мені слугує, нехай іде за Мною, і де Я, там і служник Мій буде; хто Мені слугує, того пошанує Батько Мій.

27. Душа Моя зараз затривожилася: і що маю сказати? Батьку! Захисти Мене від цієї години? Але на цю подію якраз Я прийшов цієї години.

28. Отче! Прослав Ймення Твоє! Тоді прилинув з неба голос: І прославив, і ще прославлю.

29. Народ, який стояв і чув це, гомонів: Це грім. А інші казали: Ангел звертався до Нього.

30. Ісус на те сказав: Не для Мене був той голос, але для народу.

31. Нині суд світові цьому; нині князь світу цього буде вигнаний геть.

32. І коли Я піднесений буду від землі, усіх наверну до Себе.

33. Це Він казав, даючи знати, якою смертю Він помре.

34. Народ відповідав Йому: Ми чули із закону, що Христос живе вічно; чому ж Ти запевняєш, що Син Людський має піднестися? Хто це – Син Людський?

35. Тоді Ісус сказав їм: Ще на короткий час світло є з вами; ходіть, доки є світло, щоб не обгорнула вас пітьма; бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.

36. Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб могли бути синами світла. Сказавши це, Ісус відійшов і утаємничився від них.

37. Багато див звершив Він перед ними, а вони не вірували в Нього,

38. Нехай же справдиться слово Ісаї пророка: Господе! Хто повірить почутому від нас, і кому відкрилося рамено Господнє?

39. А вони через те не могли вірувати, що, як ще сказав Ісая,

40. Народ цей засліпив очі свої, і закам‘янів серцем своїм, нехай же не бачать очима, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх.

41. Це сказав Ісая, коли бачив славу Його, і свідчив про Нього.

42. А втім, чимало й старшин увірувало в Нього, але через фарисеїв не сповідували, щоб не бути відлученими од синагоги;

43. Бо полюбили дужче славу людську, аніж славу Божу.

44. А Ісус проголосив і сказав: Хто вірує в Мене не в Мене вірує, але в Того, Хто послав Мене;

45. І хто бачить Мене, бачить Того, Хто послав Мене.

46. Я, світло, прийшов у світ, аби кожний, хто вірує в Мене, не залишився в пітьмі.

47. І якщо хтось почує Мої слова і не повірить, Я не суджу Його: бо Я прийшов не судити світ, але врятувати світ.

48. А той, хто відцурається од Мене і не прийме слів Моїх, має суддю собі: Слово, котре Я виповідав, воно буде судити його останнього дня;

49. Бо Я казав не від Себе, але Батько, який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що сказати, і що повідувати;

50. І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отож, що Я кажу, повідую, як сказав Мені Батько.

Івана 13

Таємна вечеря.

1. Напередодні Пасхи Ісус, знаючи, що настала година Йому перейти від світу цього до Батька, показав діянням, що, полюбивши Своїх, котрі живуть у світі, до кінця полюбив їх.

2. І під час вечері, коли диявол уже поклав у серце Юді Іскаріоту, синові Симона, зрадити Його,

3. Ісус, знаючи, що Батько все віддав у руки Його, і що Він від Бога прийшов і до Бога йде,

4. Звершивши вечерю, підвівся, скинув із Себе верхню одежу, узяв рушника й підперезався;

5. Потім налив води до вмивальниці і почав обмивати ноги учням і витирати рушником, котрим був підперезаний.

6. Підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Господе! Чи Тобі обмивати ноги мої?

7. Ісус сказав йому у відповідь: Що Я вчиняю, зараз ти не відаєш, а зрозумієш потім.

8. Петро каже Йому: Не обмиєш ніг моїх повік. Ісус відповідав Йому: Якщо не обмию тебе, не маєш частки зі Мною.

9. Симон Петро сказав Йому: Господе! Не тільки ноги мої, але й руки та голову!

10. Ісус сказав Йому: Обмитому треба лише ноги обмити, тому що чистий увесь; і ви чисті, але не всі.

11. Бо знав Він зрадника Свого, тому й сказав: Не всі ви чисті.

12. А коли обмив їм ноги і одягнув одежу Свою, то приліг і сказав їм: Чи знаєте, що Я вчинив вам?

13. Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я є Той.

14. Отож, якщо Я, Господь і Учитель, обмив ноги вам, то ви також мусите обмивати ноги один одному:

15. Бо Я показав вам приклад, щоб ви також чинили те саме, що Я вчинив вам.

16. Істинно, істинно повідую вам: Служник не більший за господаря свого, і посланець не більший від того, хто послав його.

17. Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.

18. Не про всіх вас кажу: Я знаю, котрих вибрав. Але щоб справдилося Писання: Той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п‘яту свою.

19. Тепер повідую вам, передніше, аніж це справдилося, щоб, коли справдиться, ви повірили, що це Я.

20. Істинно, істинно повідую вам: Той, хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а той, хто приймає Мене, приймає Того, що послав Мене.

21. Сказавши це, Ісус затривожився в дусі, і засвідчив, і сказав: Істинно, істинно кажу вам, що один із вас зрадить Мене.

22. Тоді учні почали озиратися поміж собою, маючи сумнів, про кого Він каже.

23. А один з учнів Його, котрого любив Ісус, сидів біля Нього, торкаючись головою Його грудей;

24. Йому Симон Петро подав знак, щоб запитав, хто це, про кого свідчить,

25. Він припав до грудей Ісуса і сказав Йому: Господе! Хто це?

26. Ісус відповідав: Той, кому Я, вмочивши кусень хліба, подам. І, вмочивши кусень, подав Юді Іскаріоту, синові Симона.

27. І після цього кусня увійшов до нього сатана. Тоді Ісус сказав йому: Що вчиняєш, – учиняй швидше.

28. Але ніхто з тих, хто тут був, не збагнули, для чого Він те сказав йому.

29. А оскільки в Юди була скринька, то деякі гадали собі, що Ісус сказав йому: Купи, що нам треба для свята, чи убогим подай щось.

30. Він узяв кусня і негайно вийшов; а була ніч, коли він вийшов.

31. Ісус сказав: Нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.

32. Якщо Бог прославився в Ньому, то Бог також прославить Його в Собі, і невдовзі прославить Його.

НОВА ЗАПОВІДЬ

33. Дітоньки! Не мушу вже бути з вами: будете шукати Мене, і, як сказав Я юдеям, що куди Я йду, ви не можете прийти, так само й вам повідую тепер.

34. Заповідь Нову даю вам: Любіть один одного, як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного;

35. Із того всі пізнають, що ви Мої учні, якщо будете мати любов поміж собою.

36. Симон Петро сказав Йому: Господе! Куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: Куди Я йду, ти не можеш тепер за Мною йти, а потім підеш за Мною.

37. Петро сказав Йому: Господе! Чому я не можу йти за Тобою зараз? Я життя моє віддам за Тебе.

38. Ісус відповів йому: Життя твоє за Мене віддаси? Істинно, істинно повідую тобі: Не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.

Івана 14