Брати запрошують Ісуса на свято куренів.

1. Після цього Ісус ходив Галілеєю, бо по Юдеї не хотів ходити, тому що шукали (нагоди) убити Його.

2. Наближалося єврейське свято куренів;

3. Тоді брати Його сказали Йому: Виходь звідси і йди до Юдеї, щоб учні Твої також бачили діяння, котрі Ти звершуєш.

4. Бо ніхто не робить чогось тайкома, і сам шукає, у який спосіб стати відомим; якщо Ти вчиняєш такі діяння, то яви Себе світові.

5. Тому що й брати Його не вірували в Нього.

6. На це Ісус сказав їм: Ще Мій час не настав, а для вас завжди час;

7. Вас світ не може ненавидіти, а Мене ненавидить, тому що Я свідчу про нього, що заподіяне ним – лихе.

8. Ви підете на це свято, а Я ще не піду на це свято, тому що Мій час іще не виповнився.

9. Оце сказав їм, і залишився в Галілеї.

10. Та коли пішли брати Його, тоді й Він прийшов на свято, не явно, а наче тайкома.

11. Тим часом, юдеї шукали Його на святі і гомоніли: Де Він?

12. І багато чуток було про Нього в народі: одні казали, що Він добрий, а інші заперечували: Ні, бо спокушає народ.

13. А втім, ніхто не казав про Нього відкрито, боячись юдеїв.

14. Але в половині свята вже зайшов Ісус до храму і навчав.

15. І дивувалися юдеї, кажучи: Яким чином Він знає Писання, не вчившися?

16. Ісус у відповідь їм сказав: Моє вчення – не Моє, але Того, Хто послав Мене;

17. Хто хоче вчиняти волю Його, той пізнає про це вчення, чи від Бога воно, чи Я Сам від Себе повідую.

18. Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі; а Хто шукає слави Тому, що послав Його, Той істинний, і немає в Ньому неправди.

19. Чи не дав вам Мойсей закону? І ніхто з вас не чинить за законом. За що шукаєте убити Мене?

20. Народ сказав у відповідь: Чи не демон у Тобі? Хто шукає убити Тебе?

21. Ісус продовжував говорити і сказав їм: Одне діяння Я вчинив, і всі ви дивуєтеся;

22. Мойсей дав вам обрізування, – хоч воно не від Мойсея, але від батьків, – і в суботу ви обрізуєте чоловіка;

23. Якщо в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не порушувати закону Мойсея, – чи на Мене обурюєтеся за те, що Я всього чоловіка уздоровив у суботу?

24. Не судіть за зовнішністю, але судіть судом праведним.

25. Тут деякі з єрусалимлян казали: Чи не Той це, Котрого шукають убити?

26. Ось, Він навчає явно, і нічого не заперечують Йому: Хіба не переконалися старшини, що Він справді Христос?

27. Але ми знаємо Його, звідки Він; а Христос, коли прийде, ніхто не буде знати, звідки Він.

28. Тоді Ісус проголосив у храмі, навчаючи, – сказав: І знаєте Мене, і знаєте звідки Я, і Я прийшов не Сам від себе, але Істинний Той, що послав Мене, Котрого ви не знаєте;

29. Я знаю Його, тому що Я від Нього, і Він послав Мене.

30. І шукали схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, тому що не настала година Його.

31. І багато з народу увірували в Нього і казали: Коли прийде Христос, то невже звершить більше діянь, аніж Цей звершив?

32. Почули фарисеї подібні чутки про Нього в народі, і послали фарисеї і першосвященики служителів – схопити Його.

33. Але Ісус сказав їм: Ще не довго Мені бути з вами, і піду до Того, Хто послав Мене;

34. Будете шукати Мене, і не знайдете; і, де Я буду, туди ви не можете прийти.

35. При цьому юдеї гомоніли поміж собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не заманулося Йому йти до розпорошених поміж греками і навчати ще й греків?

36. Що означають ці слова, котрі Він мовив: Будете шукати Мене, і не знайдете; і, де буду Я, туди ви не можете прийти?

37. А останнього великого дня свята стояв Ісус і проголосив, кажучи: Хто спраглий, іди до Мене і пий;

38. Хто вірує в Мене, як сказано в Писанні, у того потечуть ріки живої води з нутра його.

39. Це сказав Він про Духа, Котрого мали прийняти ті, які увірували в Нього; бо ще не було на них Духа Святого, тому що Ісус ще не був прославлений.

40. Чимало з народу, зачувши ці слова, казали: Він таки справді Пророк.

41. Інші казали: Це Христос. А деякі запитували: Хіба з Галілеї Христос прийде?

42. Чи не сказано у Писанні, що Христос прийде від насіння Давидового і з Віфлеєму, з того місця, звідки був Давид?

43. Ось так і стався про Нього розбрат у народі.

44. Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук.

45. Тож служники повернулися до першосвящеників і фарисеїв, і ці сказали їм: Чому ви не привели Його?

46. Служники відповідали: Ніколи чоловік не говорив так, як Цей Чоловік.

47. Фарисеї сказали їм: Невже навіть ви дали себе спокусити?

48. Чи увірував у Нього хтось із старшин або з фарисеїв?

49. Але цей народ невіглас у Законі, проклятий він.

50. Никодим, що приходив до Нього вночі і був одним із них, сказав їм:

51. Чи судить закон наш людину, якщо передніше не вислухають її і не пізнають, що вона заподіяла?

52. На це сказали йому: А ти часом не з Галілеї? Помисли, і переконаєшся, що з Галілеї не приходить пророк.

53. І розійшлися всі по домівках.

Івана 8

Ісус прощає грішниці.

1. А Ісус пішов на гору Олив.

2. А вранці знову прийшов до храму, і увесь народ йшов до Нього. Він сів і навчав їх.

3. Тут книжники і фарисеї привели до Нього жінку, котру спіймали на перелюбі, поставили її посередині,

4. Та й сказали Йому: Учителю! Оцю жінку спіймали на перелюбі;

5. А Мойсей у Законі заповідав нам побивати таких камінням. Ти що скажеш?

6. А казали так, щоб спокусити Його, і знайти що-небудь, аби звинуватити Його. Але Ісус нахилився низенько і писав пальцем по землі, наче не зважаючи на них.

7. Але вони невгавали, запитували Його, то Він випростався й сказав їм: Хто з вас без гріха, перший кинь каменя в неї.

8. І знову нахилився низенько й писав по землі.

9. А вони, зачувши те і відчуваючи докори совісті, почали один по одному відходити, починаючи від старших, аж до останніх; і залишився один Ісус та жінка, що стояла посередині.

10. Ісус випростався і, не бачачи нікого, окрім жінки, сказав їй: Жінко! Де твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?

11. Вона відповіла: Ніхто, Господе! Ісус сказав їй: І Я не осуджую тебе; іди і надалі не гріши.

12. Знову говорив Ісус до народу і сказав їм: Я – світло світові; хто йде слідом за Мною, той не буде ходити в пітьмі, але буде мати світло життя.

13. Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє не справжнє.

14. Ісус сказав їм у відповідь: Якщо Я навіть Сам про Себе свідчу, то свідчення Моє істинне, тому що Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я, і куди йду;

15. Ви судите з огляду на плоть, а Я не суджу нікого;

16. А коли й суджу Я, то суд Мій істинний, тому що Я не один, але Я і Батько, що послав Мене;

17. І в законі вашому написано, що свідчення двох людей правдиве.

18. Я Сам засвідчую про Себе, і свідчить про Мене Батько, що послав Мене.

19. Тоді сказали Йому: Де Твій Батько? Ісус відповів: Ви не знаєте ні Мене, ані Батька Мого; якби ви знали Мене, то знали б також Батька Мого.

20. Ці слова виповідав Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі, і ніхто не схопив Його, тому що не прийшла ще година Його.

21. Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріхах ваших; куди Я йду, ви туди прийти не можете.

22. Тут юдеї загомоніли: невже Він уб‘є Себе Сам? Бо каже: Куди Я йду, ви не можете прийти?

23. Він сказав їм: Ви – з долішніх, а Я з горішніх; ви від цього світу, а Я не від світу цього;

24. Саме тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших; бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете у гріхах ваших.

25. Тоді сказали Йому: А хто Ти такий? Ісус сказав їм: Від початку Сущий, як оце кажу вам.

26. Багато маю сказати і судити про вас; але Той, Хто послав Мене, є істинний, і що Я чув од Нього, те й повідую світові.

27. Не зрозуміли, що Він казав їм про Батька.

28. Тож Ісус сказав їм: Коли піднесете Сина Людського, тоді пізнаєте, що це Я і що нічого не вчиняю від Себе; але, як навчив Мене Батько Мій, так і повідую.

29. Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Батько не залишив Мене одного, бо Я завжди чиню те, що Йому угодно.

30. Коли Він говорив це, багато увірувало в Нього.

31. Тоді сказав Ісус до тих, що увірували в Нього, юдеям: Якщо будете дотримуватися Мого слова, то ви справжні Мої учні;

32. І пізнаєте істину, й істина вчинить вас вільними.

33. Йому відповідали: Ми насіння Авраамове і не були рабами нікому ніколи; чому ж Ти кажеш: Станете вільними?

34. Ісус відповів їм: Істинно, істинно повідую вам: Кожний, хто чинить гріх, є невільник гріха.

35. Але невільник не живе в домі вічно; Син залишається повік;

36. Отож, якщо Син учинить вас вільними, то справді вільними будете.

37. Знаю, що ви насіння Авраамове; одначе шукаєте вбити Мене, тому що слово Моє не вміщається в вас.

38. Я повідую те, що бачив у Батька Мого; а ви те чините, що бачили у батька вашого.

39. Сказали Йому у відповідь: Батько наш є Авраам. Ісус сказав їм: Якби ви були дітьми Авраамовими, то справи Авраамові вчиняли б;

40. А тепер шукаєте вбити Мене, Чоловіка, що сказав вам істину, котру чув од Бога; Авраам цього не чинив.

41. Ви чините справи батька вашого. На це сказали Йому: Ми не від перелюбу вродилися; одного Батька маємо – Бога.

42. Ісус сказав їм: Якби Бог був Батьком вашим, то ви любили б Мене, тому що Я від Бога вийшов і зійшов; бо Я не Сам від Себе прийшов, але Він послав Мене.

43. Чому ви не розумієте мови Моєї? Тому що не можете почути слова Мого.

44. Ваш батько диявол, і ви хочете виконати похоті батька вашого. Він був душогубом від початку і не встояв в істині, бо немає в ньому істини; коли виповідає він лжу, то виповідає своє, бо він облудник, і батько брехні.

45. А коли Я істину повідую, то не вірите Мені.

46. Хто з вас викриє в Мені неправду? А якщо Я повідую істину, то чому ви не вірите Мені?

47. Хто від Бога, той слухає слова Божі; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога.

48. На це юдеї відповідали і сказали Йому: Чи не правду ми кажемо, що Ти самарянин і що демон у Тобі?

49. Ісус відповів: У Мені демона немає, але Я шаную Батька Мого, а ви Мене зневажаєте.

50. А втім, Я не шукаю Моєї слави: є Той, що шукає і судить.

51. Істинно, істинно повідую вам: Хто дотримується слова Мого, той не побачить смерти повік.

52. Юдеї сказали Йому: Тепер пізнали ми, що демон у Тобі; Авраам помер і пророки, а Ти запевняєш: Хто буде дотримуватися слова Мого, той не спізнає смерти повік.

53. Невже Ти більший від батька нашого Авраама, котрий помер? І пророки померли: За кого Ти Себе маєш?

54. Ісус відповів: Якщо Я Сам Себе прославляю, то слава Моя ніщо; Мене прославляє Батько Мій, про Котрого ви кажете, що Він Бог ваш;

55. І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду схожим на вас облудником; але Я знаю Його і слова Його дотримуюся;

56. Авраам, батько ваш, був радий побачити день Мій: і побачив, і вельми радів.

57. На це сказали Йому юдеї: Тобі ще й п‘ятдесяти літ немає, – і Ти бачив Авраама?

58. Ісус сказав їм: Істинно, істинно повідую вам: Передніше, аніж був Авраам, Я є.

59. Тоді набрали каміння, щоб кидати в Нього, але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши серед них, і попростував далі.

Івана 9